Землі оздоровчого призначення

До земель природно-оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Лікувально-оздоровчі властивості мають не самі землі, а тільки лікувально-оздоровча місцевість, тобто природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики за­хворювань. Вони мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використан­ня з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До загальнопоширених природ­них лікувальних ресурсів відносяться ресурси, які зу­стрічаються в різних регіонах України. Мають значні запаси та придатні для використання з метою лікуван­ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Землі рекреаційного призначення.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До них належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів.

Землі рекреаційного призначення за своїм складом поділяються на:

а) призначені для короткочасного відпочинку населення;

б) призначені для довгочасного відпочинку населення.

Рекреаційні землі для короткочасного відпо­чинку визначаються на землях населених пунктів, приміських, міських лісів, зелених зон, лісопарків, бо­танічних, дендрологічних, зоологічних садів, національ­них природних парків, які є легкодоступними для на­селення.

Рекреаційні землі для довгочасного відпочин­ку організуються за межами населених пунктів на значній відстані. На цих землях дозволяється розмі­щувати соціально-культурні, туристські, лікувально-оздоровчі та інші установи та об’єкти рекреаційного призначення.