Землі житлової та громадської забудови

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Житловою забудовою вважається земельний масив (земельна ділянка), в межах якого розміщений житло­вий фонд. Житлова забудова — це самостійний різно­вид забудови конкретної території. Законодавство розрізняє садибну та не садибну забу­дову. До садибної відноситься забудова (будинки садибного типу) розміщена на присадибних ділянках, які належать окремим громадянам.

Характерною ж рисою не садибної забудови є те, що об’єкти нерухомості розташовані на земельних ділян­ках, які не належать окремим громадянам.

Будинками та спорудами громадського призначен­ня вважаються: будинки дитячих дошкільних закладів, будинки навчальних закладів, будинки та споруди для охорони здоров’я і відпочинку, будинки та спору­ди фізкультурно-оздоровчі та спортивні; будинки під­приємств торгівлі та громадського харчування, будин­ки підприємств побутового обслуговування та ін.

До земель житлової та громадської забудови нале­жать також землі, на яких розміщені інші об’єкти загального користування. Серед таких об’єктів чільне місце займають землі загального користування. Ці землі забезпечують загальні потреби жителів міст, се­лищ і сіл.

По-перше, частина цих земель використовується як шляхи сполучення і не закріплюється за конкретними суб’єктами в користування. На цих землях розміщують­ся площі, вулиці, дороги, провулки, набережні тощо.

По-друге, інша частина земель загального користу­вання призначена для обслуговування культурно-по­бутових потреб населення. Ці землі слугують місцем розташування парків, лісопарків, садів, бульварів, пля­жів, водойм та ін.

Використання земель загального користування здій­снюється безплатно. Вони належать до комунальної власності і не можуть передаватись у приватну влас­ність.