Особливості інформаційної індустрії України в сучасних умовах

Інформаційна індустрія становить близько 1000 млрд. дол., темпи її розвитку найвищі на світовому ринку - 11% щорічно (що в середньому становить 6–8%, а в таких країнах, як Китай, В'єтнам, Польща - 25 - 27%), але попит залишається незадоволеним і продовжує зростати [1]. В Україні питома вага інформаційної індустрії у ВВП становить 0,48%, у той же час в США - 2,5 - 4,5%, у Росії - 1%[4]. Основною метою ефективного функціонування інформаційної індустрії є здатність забезпечити організацію взаємовигідного обміну інформаційними продуктами між всіма учасниками ринку.

Якщо зробити короткий історичний екскурс, то можна сказати: інформація до недавніх пір була класичним прикладом суспільного блага, споживання якого було неконкурентним. Більшість продуктів інформаційної діяльності за своїм статусом були суспільними благами і, як правило, в даному випадку держава брала на себе відповідальність за весь процес регулювання виробництва і розподілу саме тих інформаційних благ, без яких суспільство не має можливості нормально функціонувати і розвиватися.

Так значний обсяг інформації формується в органах влади, мається на увазі законодавча база. Великий масив інформації знаходиться в наукових установах у вигляді звітів, раціоналізаторських пропозицій. Виробниками інформаційних ресурсів є видавництва відповідного спрямування, наукові та галузеві збірники. Таким чином формується частина неринкових інформаційних товарів та послуг, які реалізуються державою або некомерційними структурами за цінами, що не мають економічного значення, а з метою задоволення індивідуальних потреб домашніх господарств і суспільства в цілому.

Відповідно виникають питання: чи можливо що інформаційні товари та послуги будуть існувати виключно як суспільні блага, хто визначить максимально ефективний обсяг виробництва суспільного блага та нарешті, хто платитиме за інформаційні товари та послуги.

Наявність сучасних трансформаційних процесів, які ведуть до створення цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах, поступово наділяють інформацію товарними властивостями. Неринкові товари та послуги переходять до ринкових, тобто відбувається становлення окремого виду економічної діяльності - інформаційної. Таким чином, ринкові відносини внесли в розвиток інформаційної індустрії свої корективи - на ринку з'явилася частина інформаційних товарів та послуг, яка призначена для реалізації та реалізується за економічно значущими цінами.

Ринкові відносини визначають і нові правила поведінки: користування інформаційними товарами та послугами повинно бути платним, що, по-перше, необхідно для матеріальної винагороди тих, хто генерує інформацію і забезпечує функціонування інфраструктури її збереження, продажу, використання; по-друге, застосований принцип платності за інформаційні товари та послуги буде спонукати виробників інформації до активного вивчення потреби споживачів і намагання максимально задовольнити їх попит на інформаційні товари та послуги, тим самим підніметься рівень важливості і цінності інформації.

Крім того, можна сказати, що характерними закономірностями функціонування інформаційної індустрії в умовах ринкових перетворень є наявність таких фактів:

- неухильно збільшується частка інтелектуальної праці, яка міститься в запропонованих інформаційних товарах та послугах;

- основним напрямком у формуванні інформаційних продуктів є максимальне врахування і задоволення індивідуальних потреб споживачів, тобто їх індивідуалізація (зникає безадресне вироблення або надання інформаційних товарів та послуг);

- формується широкий і різноманітний спектр інформаційних товарів та послуг і відповідно здійснюється перехід від задоволення споживчих потреб до вирішення ділових завдань, що дозволяє споживачу обирати найбільш прийнятний комплекси послуг, який відповідає потребам, меті дослідження, фінансовим можливостям;

- нові інформаційні товари та послуги не знищують раніше існуючі види інформаційних продуктів, вони тільки доповнюють і частково змінюють їх у відповідності із вимогами часу і розвитком науково-технічного прогресу.

Зрозуміло, що, орієнтація державного сектору на безприбутковість і небажання виходити на інформаційний ринок можуть мати не бажані наслідки. З іншого боку, повний перехід інформаційної діяльності на комерційні засади може поставити під загрозу загальнодоступність інформації [3].

Роль держави полягає у встановленні чітких правил функціонування інформаційної індустрії та всіх її складових. Відповідно на кожному етапі економічного розвитку необхідно дотримуватися оптимального співвідношення між безкоштовним і платним наданням та споживанням інформаційної продукції.

Звичайно, повинен залишитися окремий перелік загальнодоступних інформаційних товарів та послуг, який буде вироблятися для населення безкоштовно, що є необхідним для швидкого і стійкого розвитку всього суспільства і його продуктивних сил.

Аргументом на користь збереження державного сектору в індустрії інформації виступає те, що наука, техніка і виробництво потребують об'єктивної та сучасної інформації для прийняття державних рішень і проведення відповідної державної політики. Наявність і ймовірне збереження значної частки держави на ринку інформаційних товарів та послуг пояснюється як двоїстим характером інформації (з одного боку це товар, з іншого - суспільне благо), так і різницями в цільових установках і стимулах інформаційного обслуговування (попит і ефективність для приватного сектору, вимоги розвитку економіки і суспільства - для державного сектору), все ще існуючою збитковістю підготовки інформації та її введення в інформаційні системи, прибутковістю її розподілу і розповсюдження [2].

Однак, поступово інформаційна діяльність збільшує обсяги своєї комерціалізації, що призводить до зростання інформаційної індустрії. Зріст прибутковості інформаційної діяльності стимулює до надходження додаткових інвестицій в індустрію інформації, а здорова конкуренція - до своєчасного введення нововведень.

На сучасному етапі розвитку інформаційна продукція представлена широким спектром інформаційних товарів та послуг: консультації з питань інформатизації, створення програмного забезпечення, оброблення даних, робота з базами даних, технічне обслуговування і ремонт офісної та комп'ютерної техніки, крім того постійно створюються нові напрямки, які передбачають пошук нових форм і методів роботи та відповідно надання нових послуг.

За даними 2011 року лідируючі позиції серед основних видів інформаційних продуктів займають такі напрямки: розробка програмного забезпечення 55%, робота з базами даних 47%, консультації з питань інформатизації 32%[4]. Найвища ж концентрація інформації має місце у високо урбанізованих та індустріально-розвинутих регіонах. Так, найбільш високий попит на інформаційні товари та послуги в м. Києві, де в 2011 році обсяг реалізованих продуктів склав 985929,1 тис. грн., на другому місті Харківська область (155051,7 тис. грн.), далі йдуть Львівська (125537,6 тис. грн.), Донецька (103750,9 тис. грн.), Дніпропетровська (94505,3 тис. грн.) області[4]. Високий рейтинг споживання інформаційних товарів та послуг у вище вказаних областях та в м. Києві підтримується в основному за рахунок реалізованих інформаційних продуктів підприємствам - в середньому це складає 95%, решта припадає на населення та інших споживачів.

Споживання інформаційних продуктів підприємствами і установами пояснюється бажанням володіти, використовувати і виробляти конкурентоспроможну продукцію, яка набуває особливої актуальності в умовах ринкових перетворень. І навпаки - низький відсоток споживання інформаційних товарів та послуг населенням пояснюється тим, що основними причинами, які не заохочують населення України до споживання інформаційних продуктів, є:

- низька купівельна спроможність громадян і висока вартість інформаційних товарів та послуг;

- цінова політика на інформаційному ринку, яка не є звичною для населення у зв'язку з тим, що звикли отримувати інформацію в якості суспільного блага;

- необізнаність населення щодо всього спектра інформаційних товарів та послуг і майбутніх переваг як кінцевого результату використання продукту.

Таким чином, найважливішими умовами для широкого поширення такого виду інформаційної діяльності як інформаційні товари та послуги є: з одного боку, наявність високого рівня життя (досягається за рахунок науково-технічного прогресу і суспільства масового споживання), з іншого - здатність суспільства, по мірі досягнення такого рівня розвитку, переорієнтуватися на отримання не тільки кількісних результатів, а і якісних.

Отже, в умовах ринкових перетворень інформаційна індустрія починає виконувати такі основні задачі: намагається максимально задовольнити існуючий попит на інформаційні товари та послуги; змушує сплачувати всіх учасників за надані товари та отримані послуги; стимулює підвищення ефективності економічної діяльності; поліпшує взаємодію виробників товарів та послуг за рахунок підсилення елементів саморегулювання.

На даному етапі розвитку можна визначити ряд характерних особливостей функціонування інформаційної індустрії в умовах ринкових перетворень:

- інформація, інформаційні товари та послуги в ринкових умовах стають товаром незалежно від того, на які кошти вони були виготовлені (державний бюджет або приватні кошти);

- частина інформаційних товарів та послуг використовується безкоштовно, не набираючи форми інформаційного продукту. Відповідно інформаційні товари та послуги надаються як державою так і ринком;

- отримуючи від інформаційної структури інформацію, споживач сплачує не стільки за саму інформацію, скільки за інформаційну послугу, тобто послугу по обробці, аналізу, наданню продукту;

- відслідковується велика роль держави у функціонуванні інформаційної індустрії, а тому необхідним стає визначення оптимального співвідношення між платним і безкоштовним споживанням і наданням інформаційних продуктів, відповідно виникає гостра необхідність у втручанні держави в інформаційну діяльність і встановленні чітких правил функціонування;

- приватний сектор, який надає інформаційні товари та послуги, зіштовхується з проблемою захисту інформаційних продуктів (патенти, авторські права), а вартість захисту прав виробника фактично збільшує вартість самого інформаційного товару або послуги;

- до цього часу існують різного роду обмеження на вільний продаж інформаційних товарів та послуг, пов'язані із політичними, правовими, економічними, державними таємницями.