Правове регулювання відносин з опіки та піклування в міжнародному приватному праві

Інститути опіки та піклування пов'язані з категорією дієздатності. Опіка встановлюється над малолітніми та недієздатними громадянами а піклування - над неповнолітніми і обмежено дієздатними громадянами. Піклування може встановлюватися щодо осіб, які не здатні самостійно здійснювати свою дієздатність в силу фізичних недоліків (сліпота, глухота), а також щодо марнотратників. Найчастіше піклування встановлюється для охорони інтересів обмежено дієздатних повнолітніх осіб Законодавство більшості держав містить подібні постанови з цього питання.

Інститут опіки та піклування відомий і цивільного і сімейного права. У більшості країн опіка і піклування регулюються в рамках цивільного законодавства. Певною мірою це пов'язано з тим, що сімейне право як самостійної галузі є далеко не у всіх юрисдикціях, а є галуззю цивільного права.

Переважна більшість національних кодифікацій МПП містить регламентацію опіки та піклування. Ці питання відносяться до "права осіб". Щодо опіки та піклування виникають питання: чи можливо установа опіки (піклування) над іноземцем або особою, що проживає за кордоном; чи може іноземець бути призначений опікуном (піклувальником); закон якої держави регулює весь комплекс відносин з опіки і піклування, так і окремі його аспекти. Законодавство деяких країн підпорядковує всі аспекти опіки (піклування) єдиної колізійної прив'язки:

- законом доміцілія підопічного: "Опіка і інші інститути по захисту недієздатних визначаються правом місця проживання недієздатної" (ст. 26 Закону про МПРП Венесуели);

- закону громадянства підопічного: "Опіка, як і будь-який інший вид піклування, визначається за правом держави, громадянином якого є затрагиваемое ними особа" (ст. 24 ЦК Греції);

- законом країни суду: "При регулюванні питань опіки, піклування, опікування та інших питань, пов'язаних з інститутами, що встановлюються для захисту прав неповнолітніх, божевільних і відсутніх, застосовується єменський закон" (ст. 27 ЦК Ємену (1992)).

У Великобританії панівної колізійною прив'язкою є англійське право (закон суду). Англійський суд, застосовуючи власне право, може призначити опіку над неповнолітнім британським підданим, навіть домицилированным за кордоном, і над іноземцем, домицилированным або тільки тимчасово перебувають на території Великобритании.

У ФРН опіка над іноземцем може бути призначена лише у тому разі, якщо він має місце проживання або місце перебування на території Німеччини і якщо держава громадянства іноземця не бере на себе піклування про нього, хоча згідно з законами цієї держави над такою особою має бути встановлена опіка (ст. 24 ВЗ ГГУ).

Законодавець Швейцарії відмовився від самостійного регулювання питань опіки (піклування) і закріпив відсилання до Гаазької конвенції про юрисдикцію і застосовне право стосовно захисту неповнолітніх 1961), норми якої за аналогією застосовуються до опіки (піклування) щодо повнолітніх (ст. 85 Закону про МПРП Швейцарії). По такому ж шляху пішов литовський законодавець (ст. 1.34 ЦК Литви).

28. Основні питання правового регулювання спадкових правовідносин в міжнародному приватному праві

СТР 257 – 262

263-265

Регулювання спадкових відносин з іноземним елементом здійснюється за допомогою міжнародних договорів трьох видів: багатосторонніх універсальних конвенцій, регіональних конвенцій та двосторонніх договорів. Така класифікація важлива з точки зору співвідношення положень цих договорів у випадку участі в них України.

Перш за все, це угоди, безпосередньо присвячені питанням майнових відносин подружжя і спадкування. До них належить, зокрема, Гаазька конвенція про право, що підлягає застосуванню до спадкування 1989 р. Безпосередньо проблемі форми заповіту присвячена Гаазька конвенція про колізію законів, що стосується форми заповідальних розпоряджень, 1961 р. Процедуру встановлення застосовного права регулюють норми Гаазької конвенції про право, що застосовується до майна, розпорядження яким здійснюється на засадах довірчої власності і про його визнання 1985 р.

Матеріально-правовій уніфікації присвячена Вашингтонська конвенція щодо форми міжнародного заповіту 1973 р. Конвенція містить Додаток І, у якому міститься текст модельного закону про форму міжнародного заповіту.

Особливу групу складають двосторонні угоди, які саме містять норми з питань спадкування. Україна бере участь у двох видах таких угод: договорах про надання правової допомоги та консульських угодах. Україна уклала договори про надання правової допомоги у цивільних справах (договори про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, договори про правові відносини та правову допомогу у цивільних справах, договори про надання правової допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних справах) з двадцятьма державами. Норми деяких договорів торкаються національного режиму спадкування, визначення права, яке застосовується до форми заповіту. Друга група договорів містить уніфіковані колізійні та матеріальні норми, норми про юрисдикцію у спадкових справах, про засоби охорони спадкового майна та інтересів спадкоємців. Деякі положення щодо дій консульських установ з охорони прав громадян України в галузі спадкових відносин містяться у консульських конвенціях України.