Електробезпека в приміщеннях з ПК

Вимоги електробезпеки в приміщеннях з КТ прописані в ДНАОП 0.00-1.31-10.

У приміщенні, де одночасно експлуатується більше 5 ПК, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Електромережi для підключення моніторів, персональних комп’ютерів оснащені штепсельними з’єднаннями та електророзетками, які крім контактів фазового і нульового робочого провідників, мають спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника, що під’єднаний раніше, ніж вони. Порядок роз’єднання при відключенні мережі є зворотним.

Електромережі штепсельних з’єднань та електричних розеток виконані за магістральною схемою, по 3 - 6 в одному колі. При розташуванні їх уздовж стін провідники перекидають по підлозі в металевих трубах і гнучких металевих рукавах, а при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладені у каналах під підлогою.

Металеві труби та гнучкі металеві рукави повинні бути заземлені, відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів». Заземлені конструкції, що знаходяться у приміщенні,, мають бути надійно захищені діалектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

Є неприпустимими:

- Експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою ізоляцією;

- Застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ до переносних електропроводок;

- Застосування для опалення приміщення саморобного електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

- Користування пошкодженими розетками, вимикачами та ін. електроприладами;

- Підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах, обгортання лампі світильників папером, тканиною, експлуатація їх з знятими ковпаками (розсіювачами);

- Використання електроприладів в умовах, що не відповідають вказівкам підприємств-виготовлювачів.

Умови ураження людини електричним струмом:

· двофазне дотикання (двофазне включення людини в мережу);

· однофазне дотикання, наближення на небезпечну віддаль до неізольованих дротів з напругою більше 1000 В;

· дотик до корпусу обладнання, що не проводить струм, але опинилося під напругою;

· перебування в зоні дії атмосферної електрики;

· вхід в зону дії електромагнітного поля.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, призводить до матеріальної шкоди.

Причинами пожеж є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку».

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ на підприємстві:

- Необережне поводження з вогнем

- Несправність обладнання та порушення правил їх експлуатації

- Несправність обладнання та порушення технологічних процесів

- Невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки, є закон України «ПРО пожежну безпеку»

НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ЧИННИКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОЖЕЖАМИ

Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, вона може потрапити під дію таких небезпечних та шкідливих факторів:

а) основні:

- токсичні продукти згоряння

- вогонь

- підвищена температура середовища

- дим, недостатність кисню

б) вторинні прояви небезпечних факторів6

- Руйнування будівельних конструкцій, вибухи

- Витікання небезпечних речовин, що відбувається внаслідок пожежі

- паніка

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах є два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об’єктах з підвищеною небезпекою. Крім того на підприємствахдля посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства з числа робітників та службовців.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ ГОРІННЯ

Горіння – це процес окиснення, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.

Горіння виникає, коли є горюча речовина, окисник та джерело запалювання.

Горіння може бути повним і неповним.

Повне при достатній або надлишковій кількості окисника, при такому горінні виділяються нетоксичні речовини.

Неповне – відбувається при недостатній кількості окисник, при неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини.

Залежно від швидкості процес горіння відбувається в формі власне горіння, вибуху і детонації.

Вибух – швидке перетворення речовин, яке супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полум’я з швидкістю звуку 330 м/с.

Детонація – це горіння, яке поширюється зі швидкістю, більшою за швидкість звуку.

За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:

- горючі (здатні до самозаймання або займання від джерел запалювання)

- негорючі (не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються)

- важкогорючі (горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його виділення)

Температура займання – це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.

Температура спалаху – це найнижча температура речовини,при якій над її поверхнею утворюються пари, здатні спалахнути в повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.

За температурою спалаху розрізняють рідини:

- легкозаймисті (ЛЗР) – це рідини з температурою спалаху до 61 ⁰С в закритому тиглі або до 66⁰С в відкритому.

- Горючі рідини – це рідини з температурою спалаху понад 61⁰С в закритому тиглі або понад 66⁰С в відкритому тиглі.

Відповідно до НАПБ Б 03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою» ВСІ ВИРОБНИЧІ ПРИМІЩЕННЯ, СПОРУДИ, БУДІВЛІ ДІЛЯТЬ НА 5 КАТЕГОРІЙ:

- Категорія А (вибухопожежонебезпечні) Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28⁰ С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні,що перевищує 5 кПа.

- Категорія Б (вибухопожежонебезпечні) Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від 28 до 61⁰С або горючий пил і волокна в такій кількості, що можуть утворювати горючі суміші з повітрям, при спалахуванні яких в приміщенні утворюється тиск, що перевищує 5 кПа.

- Категорія В (пожежонебезпечні) Горючі рідини, тверді горючі матеріали, пил і волокна, а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним тільки горіти (за умови, що приміщення не відносять до кат. А чи Б).

- Категорія Г - приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо

- Категорія Д – неспалимі речовини та матеріали в холодному стані.

На розвиток пожежі у приміщеннях і спорудах впливає їх вогнестійкість.

Вогнестійкість – здатність будівельних конструкцій чинити опір дії високої температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню в умовах пожежі і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції.

Вогнестійкість конструкції будівлі характеризується межею вогнестійкості. Межа вогнестійкості – це час, протягом якого конструкція може витримати дію вогню, а потім вже починається деформація.

Усі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва» поділяють на 5 ступенів.

СИСТЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖ

Пожежна сигналізація.

Системи пожежної сигналізації призначені для виявлення початкової стадії пожежі, передавання повідомлення про місце і час, а при необхідності – введення в дію автоматичних систем пожежогасіння.

Бувають ручної та автоматичної дії.

Ручні людина вмикає натисненням кнопки.

Автоматичні поділяють на: теплові, димові, світлові та комбіновані.

Теплові спрацьовують, коли в приміщенні піднімається температура.

Димові реагують на задимленість повітря, у світлових повідомлювачах фотоелемент реагує на інфрачервону частину полум’я.

ЗАСОБИ ТА СПОСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Пожежу можна ліквідувати, якщо усунути один з трьох чинників,необхідних для горіння: горючу речовину, окисник, джерело тепла.

У комплексі підходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення мас вибір найраціональніших способів та засобів припинення горіння згідно зі ДБН В.2.5 13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд".

Існують такі основні способи припинення горіння:

1. Охолодження зони горіння або речовин, що горять, нижче певних температур.

2. Ізоляція вогнища горіння від повітря.

3. Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення негорючими газами.

4. Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окислення (горіння) у полум'ї.

5.Механічний зрив полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.

6.Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я поширюється через вузькі канали, переріз яких менший діаметра, що гаситься.

Практична реалізація способів припинення горіння можна досягти за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.

Вогнегасні речовини

Кожному способу припинення горіння відповідає, конкретний вид вогнегасних речовин, які можна поділити на:

- охолодження горючих речовин або зони горіння (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота тощо);

- розбавлення повітря чи горючих речовин (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази тощо);

- ізоляції горючих речовин або окисника від зони горіння (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок тощо);

- хімічного гальмування реакції горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон тощо).

Вибір вогнегасної речовини та способу її подавання визначається умовами виникнення та розвитку пожежі.

До вогнегасних речовин належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовується також для запобігання, обмеження розповсюдження пожежі, захисту людей та матеріальних цінностей.

Використовуються такі види вогнегасних речовин

· вода;

· вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;

· газові вогнегасні суміші;

· вогнегасні порошки;

· комбіновані вогнегасні суміші.

Для гасіння легкозаймистих рідин досить, часто застосовують піну- суміш газу з рідиною. Піна - це дисперсна система, що складається з бульбашок газу, розділених плівкою рідини. Бульбашки газу утворюються в рідині за рахунок хімічних процесів або механічного змішування газу (повітря з водою). Чим менші розміри бульбашок газу та поверхневий натяг плівки рідини, тим стійкіша піна. При невеликій густині (0.1...0.2 г/см³) піна розтікається на поверхні горючої речовини, ізолює її від зони горіння та обмежує доступ горючих газів тa парів (основний спосіб впливу на горіння), одночасно охолоджує найбільш нагрітий верхній шар речовини (додатковий).

На практиці застосовують два види піни: хімічну та повітряно-механічну.

Хімічна піна утворюється при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна утворюється в піногенераторах (ГПС) з пінопорошка та води. Піна утворюється за такими реакціями:

Al² (SO₄)₃ + 6H₂O=2AL(OH)3+3 H₂OSO₄

H₂SO₄ +2NaHCO₃=Na₂SO₄+2H₂O+2CO₂

її кратність дорівнює 5, а стійкість до 40 хв.

Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря (90%), води (9.4/9.8%) та поверхнево - активної речовини, що зменшує поверхневий натяг води - піноутворювача (ПУ-І, ПУ-6 та інші, 0.2/0.6%). Повітряно-механічна піна буває низької кратності (до 10), середня (10/100) тa високої (більше 100). Стійкість повітряно-механічної піни є меншою, ніж хімічної, вона залежить від типу піноутворювача тa становить до 20 хв, причому із збільшенням кратності вона зменшується.

Всі технічні засоби та установки, що застосовуються для гасіння пожеж, підрозділяються на стаціонарні, пересувні та первинні.

Первинні засоби пожежогасіння призначенні для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їхнього розвитку силами персоналу об'єктів. До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, протипожежне рядно) та пожежний інструмент (сокири, гаки, ломи тощо).

Пожежний інвентар та інструменти розміщуються на спеціальних пожежних щитах (стендах), з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 м² виробничою об'єкта. На примітних місцях виробничого об'єкта встановлюють відповідні знаки, що вказують місця знаходження пожежного шита (стенда) чи вогнегасника.

У громадських спорудах та на виробництвах досить часто як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії за вогнегасною спроможністю та значною швидкодією.

Основні види вогнегасників

За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускають двох видів: переносні (об'єм корпусу 1-10 л; загальна вага не більше 20 кг) та пересувні (об'ємом корпусу більше 25 л) на спеціальних пристроях, що обладнані колесами.

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники підрозділяються на: - пінні (хімічно-пінні повітряно-пінні);

- газові (вуглекислотні, хладонові);

- порошкові,

- комбіновані(піна-порошок)

Хімічно-пінні вогнегасники призначенні для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, а також твердих горючих речовин та матеріалів.

Повітряно пінні вогнегасники (ВПП-5, ВПП-10, ВПП-100) мають ту ж галузь застосування, що й хімічно-пінні. На відміну від хімічної, повітряно-механічна піна не викликає корозію, більш екологічна, однак маг меншу стійкість (швидко розкладається).

Вуглекислотні вогнегасники (ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400) застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовий та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також пінних предметів.

Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння, гідрофільних ЛЗР (спирти, ацетон), у яких СО₂ добре розчиняється, лужних та лужноземельних металів, тліючих речовин, а також речовий, які можуть горіти без доступу повітря (нелулоїд, магній, перекиси).

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ, ВХ-3, ВВБ-3А, ВХ-7) призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, також речовин, що здатні горіти без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники ( ВП-1, ВП-2, ВП-5, ВП-10)є універсальними та характеризуються широким діапазоном застосування.Порошкові вогнегасники призначені для гасіння невеликих осередків займань горючих газів, легкозаймистих та горючих рідин, нафтопродуктів,тліючих матеріалів (вугілля, деревина, папір),електроустановок до 1000В. На відміну від інших вогнегасників ними можна гасити пожежі, де є лужні та лужноземельні метали.

Вимоги до розміщення вогнегасників

Введені до експлуатації вогнегасники повинні мати облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації.

Пристрої ручного запуску мають бути опломбовані.

Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітних місцях з урахуванням зруч­ності обслуговування, нагляду, користування, а також досягнення умов найкращої видимості з різних точок простору захисту; в яких виключається пряме попадання сонячних променів та безпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів. Підходи до місця розміщення мають бути завжди вільними. Ділянки поверхні, па якій проглядаються ручні вогнегасники, необхідно фарбувати у білий колір з червоною окантовкою завширшки 20-50 мм.

Ручні вогнегасники мають розміщуватись шляхом:

- навішування на вертикальній конструкції на висоті не більше 1.5 м від рівня підлоги та відсталі від дверей, достатньої для її повного відкриття;

- установки в пожежні шафи разом з пожежними кранами (за наявності в будівлі внутрішнього пожежогасіння), в спеціальні тумби або на пожежні шити і стенди. Установка вогнегасників має виконуватись так, щоб забезпечувалась можливість читання маркування на корпусі, а також зручність і оперативне користування.

Вогнегасники розміщені поза приміщеннями "або у неопалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації при від'ємних температурах, підлягають зніманню у холодну пору. У таких випадках на пожежних щитах та стендах має бути розміщена інформація про місце розташування найближчого опалювального приміщення, де зберігають вогнегасники протягом вказаного періоду.

ВИДИ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ

Пожежна охорона поділяється на:

- державну (державний пожежний нагляд, здійснюється у всіх населених пунктах)

- відомчу (державні інспектори пожежного нагляду)

- громадську

- добровільну

Завдання пожежної охорони:

-запобігання пожеж і нещасних випадків

-запобігання пожеж, рятування людей і надання допомоги.

ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ДО ПРИМІЩЕНЬ З ПК

Приміщення з ПК згідно з НАПБ Б 03.002-2007 належить до категорії «В» за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Ступінь вогнестійкості будівлі встановлюють у відповідності до ДБН В. 1.1.7.2002, вона повинна бути не нижча –ІІ.

- В приміщеннях слід передбачати систему автоматичної пожежної сигналізації (спринклерні чи дренчерні установки)

- Приміщення обладнують переносними вуглекислотними вогнегасниками в розрахунку 2 вогнегасники на 20 м кв.площі (на 50 м кв.- 6 вогнегасників, 1 вогнегасник встановлюють в напрямі виходу).

Крім вуглекислотних можна застосовувати порошкові вогнегасники.

- Підходи до засобів пожежогасіння повинні бути вільними.

Date: 2016-05-16; view: 1059; Нарушение авторских прав