Основні причини виробничого травматизму

Явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві, називається виробничим травматизмом.

Щороку в Україні на виробництві травмуються близько 30 тис.осіб, з них до 1300 гинуть, понад 6 тис.набувають професійного захворювання, 10 тис. стають інвалідами. Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві чи постраждати від професійного захворювання в Україні в 5-8 разів вищий, ніж в розвинутих країнах.

За видом травмуючого фактора розрізняють:

- Механічні (порізи, переломи, вивихи)

- Термічні (опіки, обмороження)

- Електричні (опіки, електрометалізація шкіри, паралічі, механічні пошкодження)

- Психічні (нервове перенапруження, переляк)

За характером пошкоджень:

- Легкі

- Середні

- Важкі

Важкість встановлюють лікарі в термін 3 дні.

До важких, крім одержання потерпілим важких пошкоджень, належать групові та смертельні НВ.

За кількістю потерпілих:

- Індивідуальні

- Групові

За строком дії:

- Тимчасові

- Постійні

Причини виробничого травматизму та профзахворювання:

Технічні причини:

- Недосконалість технічних процесів

- Несправність устаткування, інструментів

- Конструктивні недоліки устаткування

- Зношеність устаткування (у деяких галузях досягла 80 %)

- Відсутність захисних огороджень

Кожний шостий нещасний випадок з смертельним наслідком трапляється з технічних причин.

Організаційні причини: (з вини працівника чи ін. осіб)

- Порушення вимог інструкцій, норм, правил

- Відсутність знань чи їх відповідність з ОП

- Брак належного контролю та нагляду

- Порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту

- Незадовільні організація та утримання робочого місця

- Невиконання заходів з ОП

- Порушення виробничої дисципліни

Санітарно-гігієнічні причини:

- Підвищений рівень (ГДК) вмісту шкідливих речовин у повітрі, недостатнє чи нераціональне освітлення, підвищення рівня шуму, вібрації, незадовільний мікроклімат, наявність різного роду випромінювань.

Економічні - 10-12% від усіх причин НВ:

- нерегулярна виплата зарплати

Низький заробіток

Неритмічність роботи

Прагнення чи примус до наднормової роботи

Психофізіологічні причини пов’язані з такими чинниками:

- типом нервової системи людини (характером, темпераментом)

Риси характеру деякою мірою дають змогу передбачити поведінку людини в різних ситуаціях.

- Стан здоров’я (хвороба, втома)

- Незадовільний психологічний клімат у колективі (психічні травми, конфлікти)

- Уміння створити і зберігати протягом робочого дня оптимальний робочий психологічний стан.

Головні причини НВ – це психологічні причини.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Вияснення причин виробничого травматизму та професійних захворювань дозволяє їх усунути і запобігти пошкодженню здоров’я працівника.

Умовно є дві групи методів:

- Детерміністичні (метод, за яким аналіз проводять з позиції потенційної небезпеки)

- Імовірнісно – статистичні (базується на основі вивчення множини випадкових подій)

До детерміністичних методів належать:

1) Монографічний метод (за цим методом встановлюють несприятливий збіг певних факторів, що приводять до НВ та проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих чинників)

2) Метод сіткового моделювання – використовують при аналізі випадків травматизму і аварій, що склалися в складній обстановці. Як результат дій багатьох різнорідних чинників.

3) Метод спостереження – встановлення додаткових даних при вивченні причин травматизму.

4) Метод анкетування – збирання інформації від безпосередніх виконавців про фактори травматизму.

5) Метод експертних оцінок – використовують у випадку недостатності чи неможливості отримати інформацію про нещасний випадок, ґрунтується на припущенні.

Імовірнісно – статистичні методи:

1) Статистичний

2) Груповий (базується на розподілі травматизму за ознаками на групи)

3) Топографічний (розподіл НВ за місцем походження)

4) Економічний (базується на вивченні та аналізі економічних втрат від травматизму)

Статистичний метод – єдиний засіб кількісної оцінки рівня виробничого травматизму. Базується на основі вивчення НВ за актами Н-1, журналами реєстрації.

За цим методом обчислюють показник частоти травматизму:

Це середня кількість потерпілих при НВ по відношенні до 1000 працюючих чи до 100 000 відпрацьованих людино-днів на 1000 працюючих:

Кч = (п/N),

Де п- кількість осіб, які потерпіли при НВ у звітному періоді (рік, півріччя) з втратою працездатності більше, ніж на 1 день,

N – середньоспискова кількість працівників (півсума за 1 число місяця і кінець місяця чи сума за всі 1-ші числа поділену на кількість місяців).

Однак, показник частоти не дає уявлення про характер травматизму.

Тому вираховують показник важкості травматизму – це середня кількість людино-днів непрацездатності, яка припадає на 1 нещасний випадок:

Кт= Т/п^*,

Де п^*- кількість осіб, які потерпіли при НВ у звітному періоді і втратили працездатність більше, ніж на 1 день, за винятком смертельних нещасних випадків і НВ з постійною втратою працездатності;

Т-загальна кількість людиноднів непрацездатності за весь час хвороби (в робочих днях у всіх потерпілих, крім померлих).

За цим методом обчислюють показник інвалідності і смертності.

Вплив шкідливих чинників на організм людини. Нормування шкідливих речовин. Захист від дії шкідливих речовин.

Шкідливі фактори – це фактори, які призводять до захворювань або зниження працездатності.

Небезпечні і шкідливі фактори поділяють на 4 групи: (за впливом на організм)

ФІЗИЧНІ:

- підвищена швидкість руху повітря

- Підвищена або понижена вологість

- підвищений або понижений атмосферний тиск

- недостатня освітленість

- незахищені рухомі елементи

- підвищена загазованість повітря

- підвищений рівень шуму, вібрації, статичної електрики

- підвищений рівень радіації

ХІМІЧНІ: (хімічні речовини)

- подразнюючі (діють на слизову поверхню очей, носа, гортані, руки та шкіру- пари лугів, кислот, аміак)

- загальнотоксичні (діють на ЦНС, кров та кровотворні органи-сірководень,окис вуглецю)

- сенсибілізуючі (діють, як алергени і спричиняють захворювання шкіри, асматичні явища, хвороби крові – ртуть, альдегіди, аміносполуки)

- канцерогенні (призводять до розвитку злоякісних пухлин - азбест, дьоготь, продукти перегонки нафти)

- мутагенні (викликають порушення вроджених ознак людини, що відображається на потомках – свинець, ртуть, сполуки етилену)

- такі, що впливають на репродуктивну функцію (ртуть. Свинець, радіоактивні речовини)

БІОЛОГІЧНІ:

- Макроорганізми (тварини і рослини)

- Мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки)

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ:

- фізичні перевантаження

-нервово-психічні навантаження (розумові, емоційні, монотонність праці)

Хімічні речовини, які проникають в організм в умовах виробництва навіть у невеликих кількостях, викликають порушення, називають токсичними речовинами.

Ці речовини викликають професійні отруєння. Шкідливі речовини можуть бути у рідкому, твердому і газоподібному станах.

Всі шкідливі речовини поділяють на 4 класи небезпеки:

- Надзвичайно небезпечні речовини – ГДК <0, 1 мг/м³

- Високонебезпечні речовини ГДК 0,1- 1,0 мг/м³

- Помірнонебезпечні речовини ГДК 1,0- 10,0 мг/м³

- Мало небезпечні речовини ГДК> 10,0 мг/м³

Граничнодопустима концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони – це така концентрація, яка при роботі кожного дня протягом 8 годин і всього робочого стажу не можуть викликати у працюючих захворювань або відхилень в стані здоров’я. Якщо концентрація перевищує ГДК, можуть виникати професійні захворювання чи отруєння.

Найбільш небезпечні шкідливі речовини у пилоподібному тонко дисперсному стані з розміром частинок 3-10 мкм. В залежності від розміру частинок

пил буває у вигляді:

- аерозолю – частинки знаходяться в завислому стані

- аерогелю – це частинки, які осідають на стінах, на виступах приміщень.

За походженням пил буває:

- Органічний (дерево, шкіра, бавовна)

- Неорганічний (цемент, кварц)

- Змішаний (органічний та неорганічний)

Потрапляючи в організм пил викликає захворювання – пневмоконіоз.

Нормування ГДК відбувається за ГОСТом 12.1.005-88 «Повітря робочої зони».

ГІГІЄНІЧНІ КЛАСИ УМОВ ПРАЦІ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ШКІДЛИВОСТІ ТА НЕБЕЗПЕЧНОСТІ.

Для гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці розроблена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»

Оцінка умов праці враховує показники мікроклімату, вміст шкідливих речовин, рівень шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, освітлення, показники важкості та напруженості праці та ін…

Є 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці (зберігається здоров’я і висока працездатність)

2 клас – допустимі умови праці – рівень чинників не перевищує встановлені гігієнічні нормативи, можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку і не чинять несприятливого впливу на здоров’я.

3 клас – шкідливі умови праці - наявні шкідливі виробничі чинники. Що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого і на його потомство. Вони поділяються на 4 ступені.

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – такий рівень шкідливих чинників, вплив яких призводить до важких форм гострих професій них уражень, отруєнь, загрозу для життя.

Умови праці осіб, які використовують КТ повинні відповідати 1 або 2 класу за Гігієнічною класифікацією за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА

До метеоумов виробничого середовища належать:

Температура

Відносна вологість (абсолютна, максимальна)

Швидкість руху повітря

Теплове випромінювання

Барометричний тиск

Зазначені показники здебільшого діють сумарно, взаємно посилюючи чи послаблюючи один одного. Наприклад….

Температура здорової людини підтримується явищем терморегуляції (т-ція відбувається такими шляхами: 30%-конвекцією,нагрівання повітря шкірою людини, 45%- випроміненням, 20%- випаровуванням, 5%- диханням)

Нормування параметрів мікроклімату відбувається згідно ГОСТ 12. 1. 005-88, ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні умови виробничих приміщень».

Нормуються показники мікроклімату відносно таких параметрів:

Періоду року

Категорії важкості

Категорії приміщень

Нормуються оптимальні і допустимі параметри мікроклімату.

Розрізняють два періоди року: теплий, що характеризуються середньодобовою температурою >10 ⁰ с, та холодний період, що х-ться середньодобовою температурою < 10⁰ с.

Всі роботи за ступенем важкості поділяються на три категорії:

Категорія I – легкі роботи - енерговитрати до 150 ккал/год -

Легкі роботи Iа- сидячи, з незначним фізичним напруженням і енерговитратами 90-120 ккал/год.

Легкі роботи Iб – роботи сидячи, стоячи або пов’язані з ходьбою- енерговитрати-121- 150ккал/год.

Категорія II – середньої важкості - енерговитрати-151-250 ккал/год

Середньої важкості II а- роботи пов’язані з постійною ходьбою, переміщенням вантажів до 1 кг в положенні сидячи або стоячи -151-200 ккал/год

Середньої важкості IIб - пов’язані з постійною ходьбою, і перенесенням вантажів до 10 кг- 201-250 ккал/год

Важкі роботи III – постійне переміщення вантажів > 10 кг-енерговитрати - 250 ккал/год.

У приміщеннях з комп’ютерною технікою є оптимальними такі метеоумови (для категорії робіт за важкістю та напруженістю виробничого процесу легка -1а):

у хол. період року - t-22-24⁰с, швидкість руху повітря-0,1 м/с, відносна вологість- 40-60%

у теплий - - t-23-25⁰с, швидкість руху повітря-0,1 м/с, відносна вологість- 40-60%

В зимовий період року значення відносної вологості повітря є значно нижчим за встановлені норми і становить в середньому 30-40%. Це призводить до надмірного висихання слизових оболонок очей, носа, горла, а також до нагромадження статичної електрики, що утворюється в процесі роботи КТ.

Прилади для вимірювання метеоумов

Температура -термометри- ртутні, спиртові, термографи

Вологість – психрометри Августа і аспірацій ний Ассмана, гігрометри,

Швидкість руху повітря – анемометри чашковий і крильчатий, катaтермометр.

Метеорологічні умови регламентуються ДЕСТом 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми виробничих приміщень»

Згідно ДЕСТу нормуються оптимальні і допустимі параметри мікроклімату. Оптимальна величина температури повітря робочої зони встановлена цими документами може коливатися залежно від періоду року і важкості виконуваної роботи від 16 до 25 ⁰с, допустима – від 12 до 30 ⁰ с. Вологість опт.-40-60%, допустима 75%. Швидкість руху повітря опт. 0, 2- 0,5 м/с.

Способи забезпечення нормальних метеорологічних умов

- Вентиляція

- Теплоізоляція нагрітого обладнання (температура не повинна перевищувати 45⁰)

- Екранування джерел теплового випромінювання

- Архітектурно - планувальні заходи

- Засоби індивідуального захисту

- Обмежене перебування людей в зоні з підвищеною температурою.

ВЕНТИЛЯЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Вентиляція – організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщень повітря, забрудненого шкідливими речовинами, а також для поліпшення метеорологічних умов в приміщенні.

Параметри повітряного середовища повинні відповідати вимогам ДБН В. 2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря», ДЕСТу 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони».

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ВЕНТИЛЯЦІЇ

За способом подачі і видалення повітря:

- Природна повітря переміщується під дією теплового напору або дії вітру (неорганізована і організована – аерація)

- Механічна- вентиляторами, ежекторами

- Змішана – поєднання одної і іншої

За характером охоплення приміщення:

- Загально обмінна

- Місцева

- Комбінована (загально обмінна і місцева)

За напрямом повітряного потоку:

- Припливна

- Витяжна

- Припливно-витяжна

Аварійна вентиляція передбачена у приміщеннях, де можливе раптове надходження в повітря робочої зони великої кількості шкідливих парів і газів.

Вона може бути тільки витяжною.

Найефективнішим заходом нормалізації мікроклімату є запобіганя надходження надлишкового тепла і вологи в повітря виробничих приміщень ізоляцією нагрітого обладнання і комунікацій. На підприємства зв’язку підвищеним тепловиділенням характеризуються лінійно-апаратні цехи, генераторні зали, передавальні радіостацнії, телестудії, обчислювальні центри.

Температура на поверхні теплоізоляційного пристрою не повинна перевищувати 45^ос, а для обладнання, в середині якого т-ра рівна або нижча 100 ^ос – не більша, 35 ^ос. Якщо таких температур ізоляцією досягти не можливо, то застосовують інші заходи, такі як:повітряні водяні душі, екранування і вентиляцію.

Розраховують повітрообмін у приміщеннях телекомунікаційних систем, де виділяється значна кількість тепла,за такою формулою:

L=Q_надл./С*g(t_вид-t_п),м³/год, де

L – Об’м повітря, яке необхідно ввести в виробниче приміщення, щоб видалити надлишкове тепло, м³/год;

С – теплоємність повітря,ккал/кг* ^ос;

t_вид і t_п, відповідно, т-ра повітря,яке видаляємо і подаємо в приміщення, ^о;,

g- густина повітря,кг/м³;

Q_надл –надлишкове тепло в приміщенні, ккал/год.

На підприємствах системи вентиляції мають забезпечити певне значення кратності повітрообміну, яке показує скільки разів за годину потрібно змінити все повітря в приміщенні, щоб привести його до норми. Обчислюється за формулою:

K=L/V_пр, год^-1,

де L- об’єм припливного повітря, яке необхідно ввести в приміщення, м³/год; V_пр- об’єм приміщення.

На підприємствах для орієнтування в розрахунках, застосовують значення К: для малотоксичних приміщень 4-6, за наявності відкритих поверхневих випаровувань до 8, для приміщень з токсичними продуктами 10-20 год^-1.

У виробничих приміщеннях З КТ повинні подаватись такі об’єми зовнішнього повітря:

- при об’ємі приміщення до 20 м³- на 1 працюючого не менше 30 м³ повітря за годину

- при об’ємі приміщення 20-40 м³- на 1 працюючого не менше 20 м³ повітря за годину

- у приміщеннях без вікон - не менше 60м³.

ІОННИЙ СКЛАД ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ З КТ

В 1 см³ чистого повітря міститься1000 негативних іонів і понад 1200 позитивних.При роботі за ПК іонний склад повітря змінюється. Так, через 5 хв. Від початку роботи концентрація легких негативних іонів знижується в 8 разів, а через три години сягає нуля. Концентрація середніх і важких негативних іонів також суттєво знижується, проте концентрація позитивно заряджених іонів зростає і переважає у повітрі приміщення. Негативний вплив позитивних іонів проявляється у

Зниженні розумової і фізичної працездатності, розвитку втоми, послабленні короткотривалої пам’яті.

Рівні іонізації повітря в приміщенні при роботі ПК

Для підтримання рівнів іонного складу повітря застосовують:

- генератори негативних іонів

- установки штучного зволоження

- кондиціонери

- примусову вентиляцію

- захисні екрани.

ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Раціональне освітлення виробничих дільниць є одним з найважливіших факторів попередження травматизму і професійних захворювань. Правильно організоване освітлення створює комфортні умови праці, підвищує працездатність і продуктивність праці.

Освітлення характеризується якісними і кількісними показниками.

До кількісних показників належать:

- Світловий потік, F, лм

- Сила світла - І, кд

- Освітленість - Е, лк

- Яскравість - L, кл/м²

- Коефіцієнт відбивання

До якісних показників належать:

- Фон (світлий, середній, темний)

- Контраст (малий, середній, великий)

- Коефіцієнт пульсації

Освітлення буває:

- Природне (бокове, верхнє, комбіноване)

- Штучне

- Суміщене

Нормується освітлення ДБН В. 2.5.28-2006 «Природне та штучне освітлення»

Для розрахунку і нормування природного освітлення прийнято коефіцієнт природного освітлення (КПО), %: це відношення природної освітленості в середині приміщення до одночасного значення зовнішньої освітленості, яка створюється світлом небосхилу:

е = Е_вн/Е_{ЗОВН *}100%

Згідно ДБН В 2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення» значення е нормується залежно від характеристики зорової роботи. Встановлено 8 розрядів зорової роботи, з врахуванням найменшого об’єкта розпізнавання.

ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ (ШО)

Штучне освітлення призначене для освітлення робочої зони в темний період доби або при недостатній кількості природного світла. Вибір типів світильників, їх взаємного розташування повинен ґрунтуватися принципі створення достатньої освітленості на робочих місцях. Мінімальна освітленість робочих місць визначається залежно від точності виконання робіт, найменшого розміру об’єкта розпізнавання, контрасту об’єкта з фоном.

Штучне освітлення здійснюється лампами розжарювання та газорозрядними лампами.

Лампи розжарювання (низька світловіддача, низький ККД, малий термін служби).

Люмінесцентні лампи (стробоскопічний ефект, ртутовмісні)

ШО буває за функційним призначенням:

-робочим

- аварійним

- евакуаційним

- охоронним

- черговим

Робоче в свою чергу поділяється на:

- загальне (рівномірне і локалізоване)

- місцеве

- комбіноване

На підприємствах зв’язку передбачене аварійне освітлення, яке забезпечує виконання робіт під час вимкнення робочого освітлення, а також безпечну евакуацію людей. Найменша освітленість робочих поверхонь для продовження роботи в аварійних умовах повинна становити 0,5 % нормативної освітленості за системи загального освітлення, але не менше, ніж 2 лк; для евакуації людей з приміщення – не менше 0,5 лк.

Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятись від робочих і мати спеціальні позначки.

Евакуаційне освітлення передбачають у приміщеннях з кількістю працівників не менше 50.

Є три методи розрахунку штучного освітлення:

- Точковий метод

- Метод коефіцієнта використання світлового потоку

- Метод питомої потужності.

Вимоги до освітлення:

- Створити освітленість, яка відповідає характеру зорової роботи згідно гігієнічних вимог

- Не повинно чинити засліплюючої дії

- Забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості, щоб уникнути частої переадаптації органів зору

- Не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней

- Не створювати шуму, теплового випромінювання і т.д.

- Безпечність в експлуатації

ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ З КОМП’ЮТЕРНОЮ ТЕХНІКОЮ

Робота за КТ за розміром об’єкта розрізнення належить до ІV розряду середньої точності відповідно до ДБН В. 2.5.28-2006.

В приміщеннях, де при роботі використовують комп’ютерну техніку (КТ) передбачене природне та штучне освітлення. Природне освітлення повинно здійснюватись через вікна, орієнтовані на північ чи на північний схід. Світло має падати збоку (лівого). Нормоване значення КПО – 1,5 %. Робоче місце слід розташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла.Вікна обладнують жалюзями, заслонами чи козирками.

При двохсторонньому природному освітленні глибина приміщення не повинна перевищувати 15 м, при односторонньому – 6-7 м. Вікно не повинно знаходитись в полі зору людини – це не доцільно, а позаду – не раціонально.

Штучне освітлення має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення, а вразі необхідності – комбінованого з місцевим.

Нормована освітленість на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк, а освітленість екрану не більше – 300лк.

Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не менше 40%. Для цього встановлюють антиблікові сітки, фільтри для екрана.

При штучному освітленні встановлюють люмінесцентні лампи типу ЛБ з дзеркальними гратами.

При штучному освітленні встановлюють світильники:

- Прямого світла - П(80 % світла попадає)

- Переважно прямого -Н (60- 80%)

- Переважно відбитого -В

Очищають скло вікон та світильники не рідше, ніж 2 рази на рік.

Для загального освітлення застосовують світильники з розсіювачами та дзеркальними екранними сітками чи віддзверкалювачами. Застосування світильників без розсіювачів чи екранних сіток заборонено.

ГІГІЄНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА НОРМУВАННЯ ШУМУ. ЗАХИСТ ВІД ШУМУ

Шум – це сукупність різних за висотою і тоном звуків, що знаходяться у хаотичному поєднанні.

Джерелами шуму на підприємствах є: механічне обладнання, вентиляційні системи, комп’ютерна техніка, холодильне обладнання тощо.

Шум створює шкідливу дію на фізіологічні функції людини: знижує гостроту слуху, змінює кров’яний тиск,, послаблює увагу, і може призвести до захворювання. В умовах підвищеного шуму (80-90 Дб) працівник затрачає всередньому на 20% більше фізичних і нервово – психічних зусиль, ніж при нормальному шумі.

Спеціалістами доведено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння.

Людина сприймає вухом коливання частотою 16- 20 000 Гц. Коливання частотою нижче 16 Гц - називається інфразвуком, а частотою більше 20 000Гц – ультразвуком. Високочастотні звуки є найбільш несприятливі для людини.

Хоча їх і не чути, але вони впливають на організм людини.

Звук, як фізичне явище характеризується такими показниками:

- Рівнем звукового тиску,Дб

- Частотою, Гц

- Інтенсивністю, Вт/м²

- Тривалістю дії,с

Рівень тиску шуму визначається в децибелах (Дб). Рівні звукового тиску нормуються в октавних смугах частот. Частотний діапазон чутності органа слуху людини розподілений на 9 октав (31.5, 63…8000). Допустимі межі тиску в різних умовах становить від 45 до 80 Дб. Тиск шуму понад 140 Дб викликає так званий больовий поріг –це максимальна сила звуку, яку людина ледве витримує(Р=2*10²Па, І=10²Вт/м²). Ще відоме поняття порогу чутливості – це мінімальна величина звукового тиску і інтенсивності, яка ледь відчувається органами слуху людини (писк комара) – при частоті 1000 Гц –мінімальне значення звукового тиску – Р=2*10^-5 Па, а мін. інтенсивність – І=10^-12 Вт/м².

Шуми класифікують за частотою:

низькочастотні

високочастотні.

За характером спектра шуми поділяють на:

- широкосмужні

- тональні.

За часовими характеристиками:

постійні та непостійні.

Постійні шуми – шуми, рівень звуку яких за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше 5 Дб. Непостійні – змінюються за 8 год більше, ніж на 5 Дб.

Непостійні шуми поділяють на:

- мінливі (рівень шуму неперервно змінюється в часі більше, ніж на 5 Дб)

- переривчасті (рівень шуму змінюється ступінчасто на 5 Дб і більше при довжині інтервалів, коли рівень залишається сталим 1с і більше)

- імпульсні (складається з 1 або декількох звукових сигналів, кожен з яких тривалістю менше 1 с, причому рівні шуму відрізняються не менше, ніж на 7 Дб).

Рівень шуму на робочих місцях слід контролювати не менше, ніж один раз в рік шумоміром, що імітує чутливість органа слуху до шуму різної гучності.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 80 Дб. Рівні звукового тиску ультразвуку не повинні перевищувати рівні ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму ультразвуку та інфразвуку», ГОСТом 12.1.003- 83 «Шум. Загальні вимоги безпеки».

Шум в аудиторії не повинен перевищувати 55Дб, на вулиці-70Дб Допустимий рівень шуму на вулиці вдень – 50 Дб, вночі- 40Дб; в квартирі вдень – 40Дб, вночі- 30Дб. Забороняється навіть недовготривале перебування в зонах з рівнем звукового тиску більше 135 Дб.

До 135 дБ можна знаходитись тільки використовуючи засоби індивідуального захисту. Рівень шуму – 110 дБ викликає шумове сп’яніння, а потім починають руйнуватись органи людини, зокрема слуховий апарат. 155 дБ-опіки, 180 дБ- смерть.

Захист від шуму:

1. Боротьба з шумом в джерелі виникнення.

2. Зниження рівня шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією.

3. Зниження шуму акустичною обробкою приміщень.

4. Заходи індивідуального захисту.

ВИДИ ВІБРАЦІЇ. ВПЛИВ ВІБРАЦІЇ НА ПРАЦЮЮЧИХ. НОРМУВАННЯ ТА ЗАХИСТ ВІД ВІБРАЦІЇ.

Вібрація сприймається людиною як трясіння. Часто вібрація супроводжується шумом, який чує людина. Вібрація – це механічні коливання в механічному середовищі, які передаються людині через деталі, конструкції, стіни, грунт.

Джерелами вібрації є: пневмо- та електроінструменти, транспортні засоби тощо.

Вібрація характеризується: частотою, Гц; амплітудою зміщення, м; амплітудою швидкості, м/с; амплітудою прискорення, м/с².

Найбільш небезпечні вібрації з частотою 6-30 Гц, яка збігається з власною частотою коливань людського тіла, що порушує нормальну роботу внутрішніх органів.

Вібрація поділяється на:

- Загальну – коливні рухи передаються на весь організм

- Локальну – коливні рухи передаються на окремі частини тіла людини (руки, передпліччя, ноги)

Внаслідок стійкої шкідливої дії вібрації на організм людини виникає специфічне захворювання – віброхвороба. Її симптоми – це головний біль, заніміння пальців рук, біль у кистях, суглобах і передпліччях, безсоння.

Усі, хто працює з джерелами вібрації, повинні проходити медичний огляд перед влаштуванням на роботу і періодично, не рідше, ніж один раз на рік.

Нормується ДСН 3.3.6.039-99 «Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації», ГОСТ 12.1.012-90 «Вібрація. Загальні вимоги безпеки».

Захист від вібрації:

- Зниження вібрації в джерелах її виникнення (заміна металевих деталей на пластмасові)

- Віброізоляція (гумові килимки)

- Вібропоглинання (нанесення гуми, пластику на вібруючу поверхню)

- Віброгасіння (віброгасячі фундаменти або залізобетонні плити)

- Індивідуальний захист (рукавиці, прокладки, вкладиші)

ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ. НОРМУВАННЯ. ЗАХИСТ.

Іонізуюче випромінювання – це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків.

Джерелами іонізуючих випромінювань у промисловості є:

ядерні реактори, установки рентгеноструктурного аналізу, радіаційні дефектоскопи, медичні прилади. Робота на комп’ютерах супроводжується електромагнітним випромінюванням (ЕМВ) низьких рівнів, інтенсивність якого зменшуєься пропорційно до квадрата відстані від екрана.

Джерелом ЕМВ є: дисплеї (бічна та тильна сторони), але їх значення не первищує допустимих норм, проте при постійній роботі впливає на центральну нервову систему і є стрес-фактором.

Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту, знижується опірність організму, він виснажується. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні. Виникають лейкози, променева хвороба.

Іонізуючі випромінювання поділяють на:

-квантові (електромагнітні) – рентгенівське, гамма-випромінювання, ультрафіолетове

- корпускулярні – альфа випромінювання, бета-випромінювання, потоки часток (протонів, нейтронів)

Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.

Експозиційна доза – характеризує іонізуючу здатність випромінювання в повітрі,кулон/м. Для характеристики цієї дози часто використовують позасистемну одиницю – рентген (така доза гамма випромінювання, під впливом якої в 1 см³ повітря виникає 2,08 млрд.пар іонів).

Поглинута доза – характеризує енергію ІВ, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища, грей.Позасистемна одиниця-рад.

Еквівалентна доза визначає біологічний вплив різних іонізуючих випромінювань на організм людини і є мірою для оцінки шкоди і небезпеки здоров’ю людини. В системі СІ в зивертах(ЗВ), в позасистемній в берах (бер).

Відповідно до норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)гранично допустима потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання від екрана відеотермінала повинна відповідати дозі, еквівалентній 0,1 мбер/год.

Захист від іонізуючих випромінювань:

- Захист часом(обмеження перебування)

- Захист відстанню

- Зменшення потужності випромінювання в джерелі

- Екранування джерел випромінювання

- Застосування ЗІЗ (халати, комбінезони)

ІОННЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Під впливом іонного випромінювання змінюється баланс іонного складу повітря, що призводить до несприятливого впливу на розумову і фізичну діяльність порушується короткотривала пам’ять.

Для захисту від статичної електрики:

- встановлюють нейтралізатори статичної електрики

- підтримують вологість повітря не менше 50% шляхом зволоження

- протирають екран і робоче місце антистатичними серветками

- кілька разів на день миють руки і обличчя водою.