Вимоги до структури й обсягу роботи

Структура бакалаврської атестаційної роботи за змістом повинна включати: титульний аркуш; реферат українською і англійською мовами; вступ; основну частину; висновки; список використаних джерел.

1. Титульний аркуш – бланк стандартного зразка, що заповнюється із зазначенням назви теми, шифру спеціальності бакалаврської підготовки тощо.

Назва теми повинна бути чіткою, короткою, однозначно відповідати предмету дослідження і змісту виконаної роботи. В назві не допускається застосування скорочень (абревіатур), крім загальноприйнятих.

2. Реферат повинен містити:

– відомості про обсяг бакалаврської атестаційної роботи;

– кількість сторінок;

– кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел;

– перелік ключових слів;

– коротку характеристику роботи.

Перелік ключових слів характеризує основний зміст бакалаврської атестаційної роботи і включає до 10–15 слів у називному відмінку, написаних через кому в рядок великими буквами.

Обсяг короткої характеристики роботи не повинен перевищувати однієї сторінки, відображати тему, предмет, характер і мету бакалаврської атестаційної роботи, методи дослідження, отримані результати і їх новизну, галузь застосування, можливість практичної реалізації.

3. Визначення, терміни і скорочення, що використовуються, оформляються у вигляді таблиці, стовпчики якої містять прийняте скорочення (абревіатуру), переклад, чіткий і лаконічний опис поняття, що не допускає його неоднозначного тлумачення.

4. У зміст виносяться найменування розділів і підрозділів із зазначенням сторінок у тексті, позначення арабськими цифрами.

5. Вступ містить загальну характеристику роботи, яка включає такі елементи:

– актуальність теми – короткий (1–2 с.) виклад суті проблемної ситуації, межі між знанням і незнанням про предмет дослідження, необхідності і своєчасності вирішення завдань відповідно до вимог практики;

– мету і завдання дослідження – визначення мети і конкретних завдань, що сприяють досягненню мети;

– предмет дослідження – визначається темою і заголовком роботи;

– методи дослідження – перелік використаних методів дослідження для досягнення в роботі мети і математичний апарат;

– наукову новизну – ті нові результати, які отримані в процесі досліджень (новий підхід, спосіб, модель, методика і т.ін.), перелік результатів повинен містити не менше 2–3 пунктів;

– практичну значущість – характеристика можливого практичного застосування нових результатів прикладного характеру (методики, інформаційні технології, програмні засоби і т.ін.) і що це дає (економічний ефект, зниження витрат часу і матеріальних витрат, комплексне розв'язання конкретних завдань і т.ін.);

– результати (положення), що виносяться на захист, тобто ті нові істотні результати, обговорення яких дозволяє оцінити значущість і якість виконаної бакалаврської роботи;

– апробацію результатів – відображає участь в семінарах і конференціях (перерахувати), на яких обговорювалися основні положення роботи (доцільно вказати також дипломи і грамоти, отримані за результатами участі в конференціях і конкурсах наукових робіт);

– публікації – зазначити кількість опублікованих робіт за основними результатами досліджень і дати посилання на них.

6. Основна частина (3–4 розділи) містить критичний аналіз стану проблеми, запропоновані засоби розв'язання проблеми, підтвердження результатів дослідження з указанням їх практичного застосування і перспектив. У розділах логічно й аргументовано розкривається тема роботи, з достатньою деталізацією розглядаються методика і техніка досліджень, обговорюються й узагальнюються отримані результати.

У типовому випадку ця частина за змістом охоплює:

– аналітичний огляд;

– наукову (теоретичну) складову;

– науково-практичну складову;

– прикладну складову.

Аналітичний огляд – визначення сучасного стану і ступеня розробленості вибраної для дослідження теми, критичне оцінювання існуючих методів і засобів вирішення.

Огляд є базою для обґрунтування і викладу завдання як розвитку існуючих підходів або в оригінальній постановці, а також обґрунтуванням актуальності теми бакалаврської роботи і необхідності вирішення поставленого завдання. Відповідно до мети дослідження формулюються конкретні окремі завдання.

Наукова (теоретична) складова – запропоновані методи і підходи до розв'язання завдання, виконана послідовність дій і отримані теоретичні результати.

Науково-практична складова – практична реалізація результатів досліджень, розроблення програмного продукту, електронної, інформаційної системи або її компонентів.

Прикладна складова повинна підтверджувати достовірність отриманих результатів і ефективність їх використання, практичну значущість.

7. Висновок – послідовний логічно чіткий виклад підсумків і їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі. Висновок може містити і практичні пропозиції, що підвищує цінність теоретичного матеріалу.

8. Список використаних джерел. Кожне внесене до списку використаної літератури джерело повинно мати посилання на нього в тексті бакалаврської роботи.

9. Додатки. Кожний додаток повинен починатися з нового аркушу і мати тематичний заголовок. Правила оформлення наведено в підрозділі 7.9.

10. Рекомендований обсяг бакалаврської атестаційної роботи без додатків і рисунків повинен мати 60–80 сторінок авторського тексту. Обсяг графічного та додаткового ілюстративного матеріалу узгоджується бакалаврантом з керівником роботи і оформляється у вигляді додатків.

6. Методичні рекомендації до виконання

наукового дослідження

Вимоги до бакалаврської роботи в науковому сенсі суттєво вищі, ніж до дипломної роботи спеціаліста, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації.

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук, які є суто науково-дослідними працями, бакалаврська робота є самостійним науковим дослідженням, що кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої може бути покладено моделювання більш-менш відомих рішень. Її тематика та науковий рівень мають відповідати освітньо-професійній програмі навчання. Виконання зазначеної роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатен належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, володіти загальними методами і прийомами їх вирішення. Безумовно, одержання реально нових наукових результатів у межах бакалаврської роботи є дуже бажаним і до цього неодмінно має прагнути студент, виконуючи роботу.

Оцінюючи випускну кваліфікаційну роботу, виходять з того, що бакалавр повинен уміти:

- формулювати мету і завдання наукового дослідження;

- складати план дослідження;

- вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій;

- використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати наявні та розробляти нові методи, виходячи із завдань конкретного дослідження;

- обробляти отримані дані, аналізувати й синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

- оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог, у вигляді звітів, рефератів, статей.

Бакалаврська робота як наукова праця є досить специфічною. Перш за все її відрізняє від інших наукових робіт те, що вона виконує кваліфікаційну функцію. У зв'язку з цим основне завдання її автора – продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації та вміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Бакалаврська робота закріплює отриману під час виконання дослідження інформацію у вигляді текстового та ілюстративного матеріалу, в яких студент-бакалаврант упорядковує за власним розумінням нагромаджені наукові факти та доводить наукову цінність або практичну значущість тих чи інших положень. Бакалаврська робота має відображати як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність яких обґрунтовується в кожному конкретному випадку їх використання.

Зміст бакалаврської роботи в найбільш систематизованому вигляді фіксує як вихідні передумови наукового дослідження, так і весь його хід, а також отримані при цьому результати. Бакалаврант має не просто описувати факти і наукові результати, а й проводити їх всебічний аналіз та логічне доведення, розглядати ту чи іншу систему, або ситуацію за різних, наприклад, вихідних даних, зовнішніх впливів, тих чи інших параметрів систем і пристроїв відповідно до обраної теми.

Робота не повинна мати компілятивного характеру або бути переказом нормативного матеріалу чи коментаря до нього. Вона має містити елементи дослідження. Цьому значною мірою може сприяти наявність у роботі аналітичних матеріалів, математичного, імітаційного, статистичного моделювання, розумне поєднання теорії і фактичних матеріалів. Конкретні приклади повинні підкріпляти теоретичні положення.

Для виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи доцільно повною мірою творчо використати ті знання і уміння, які були набуті студентом у процесі вивчення загальнонаукових і спеціальних дисциплін та виконання відповідних курсових робіт і проектів. Особливо необхідно згадати методи наукових досліджень та пошуку нових інженерних рішень, які вивчались за програмою дисципліни «Основи наукових досліджень» та «Інтелектуальна власність і патентознавство», в яких не тільки обґрунтовано значення наукових досліджень, технічної творчості та захисту прав інтелектуальної власності для розвитку і практики розроблення, впровадження та застосування сучасних електронних систем, але й розглянуті на конкретних прикладах методологічні основи наукової творчості та захисту прав авторів на одержані результати.

У бакалаврській роботі бажано розглянути різні методи наукових досліджень, застосувавши теоретичні методи, експериментальні методи, теорію планування експерименту, різні види моделювання. В тих випадках, коли неможливо поставити натурний експеримент, доцільно виконати дослідження методом статистичного моделювання (метод Монте-Карло).

Сучасна комп’ютерна техніка і доступне прикладне програмне забезпечення дає безліч можливостей для виконання досліджень за допомогою математичних та імітаційних моделей. Доцільно скористатися такими можливостями, які надають такі потужні програмні середовища як MATLAB із Simulink. Дещо поступається їм Mathcad, але і він цілком придатний для проведення якісних та цікавих розрахунків, перевірки та порівняльного аналізу різних моделей, оброблення даних і графічного подання результатів.

Окремою важливою складовою наукового дослідження в технічній галузі, до якої належать і електронні системи, є виявлення і розв'язання проблемних ситуацій та пошук нових технічних рішень, бажано оптимальних чи квазіоптимальних. Вибираючи найбільш ефективні рішення, доцільно показати своє вміння користуватися науковим підходом, використовуючи статистичний, логічний, функціонально-структурний або проблемно-орієнтовний підходи до виявлення нових технічних рішень.

У разі отримання і використання результатів вимірювання або інших кількісних оцінок тих чи інших параметрів важливим етапом дослідження стає оброблення результатів досліджень. Тут у пригоді стане теорія похибок для врахування випадкових похибок у вимірюваннях, яка ґрунтується на методах теорії ймовірностей та математичної статистики. Для зручного подання результатів кількісної оцінки функціональних залежностей за результатами вимірювань, необхідно використовувати відомі методи підбору емпіричних формул (метод найменших квадратів, регресійний аналіз) і прикладні програми для автоматизованого оброблення даних. Зручні функції апроксимації залежностей вбудовані в MATLAB.

Виконуючи дослідження і оформляючи їх результати, необхідно знати законодавство про авторське і патентне право. Отримані нові наукові результати і запропоновані нові технічні рішення доцільно належним чином оформити і подати для опублікування у вигляді статей на патентів на винаходи. Наявність наукової публікації та оформленої заявки на винахід значно підсилять науково-технічний рівень бакалаврської атестаційної роботи і засвідчать її наукову новизну та практичну значущість.

7. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ АТЕСТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

7.1. Загальні вимоги

Ці рекомендації створені на основі Положення про дипломні проекти випускників НАУ [4], що у свою чергу розроблені на основі Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 №2984-ІІІ і Державних стандартів, зокрема ДСТУ 3008–95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки: Структура і правила оформлення» [5] та стандартів Єдиної системи конструкторської документації і Єдиної системи програмної документації та інших нормативних документів [6–12]. Згідно з Положенням [4] конкретні вимоги до структури, оформлення пояснювальної записки, обсягу та порядку виконання дипломної роботи випускниками кафедри радіоелектроніки визначаються цими рекомендаціями.

Атестаційна бакалаврська робота повинна бути оформлена комп'ютерним способом відповідно до стандарту на виконання документів з використанням комп'ютерної техніки.

Робота оформлюється у друкованому вигляді на аркушах формату А4 (210×297 мм) на одному боці аркуша білого паперу. Згідно з ДСТУ 3008–95 текст слід друкувати, додержуючись таких меж: верхня, ліва і нижня – не менше 20 мм, права – не менше 10 мм.

Рекомендується текст набирати у текстовому редакторі «Microsoft Word» з дотриманням таких вимог: шрифт – «Times New Roman Cyr»; кегль – 14; інтервал – 1,5; поля: зліва – 25, справа – 15, зверху і знизу – 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 9 мм.

Структурними елементами згідно із змістом роботи (див. підрозд. 5.2) є такі частини роботи:

- титульний аркуш;

- завдання до атестаційної роботи;

- реферат;

- зміст;

- перелік умовних позначень (у разі потреби);

- вступ;

- розділи основної частини;

- висновки;

- перелік посилань (список використаних джерел);

- додатки (у разі потреби).

Кожен структурний елемент починається з нового аркуша.

Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» не нумерують, а їхні найменування служать заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Титульний аркуш має вигляд, поданий в дод. А. Структуру завдання до атестаційної роботи наведено в дод. Б, приклад оформлення реферату – в дод. В.

Виклад тексту роботи рекомендується вести від третьої особи: «як показують наші розрахунки»; «ми вважаємо»; «наше рішення» тощо. В тексті потрібно дотримуватися єдиної термінології. Не слід зловживати іноземними словами, особливо в тих випадках, коли є рівнозначні українські слова (терміни). Найменування фірм, заводів, організацій не відмінюються, їх треба брати у лапки.

Назви літературних джерел та імена власні наводять мовою оригіналу.

Пояснювальна записка виконується єдиним файлом і на CD-диску додається до матеріалів роботи в DOC і PDF-форматах. На цей самий CD-диск записуються файли графічних матеріалів, а також у Power Point подання роботи Державній екзаменаційній комісії.

7.2. Умовні позначення

Перелік умовних позначень подається двома стовпчиками, причому в лівому стовпчику за абеткою наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, а у правому – їх детальне розшифрування.

Заголовки

Заголовки структурних елементів, у тому числі заголовки розділів треба розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці заголовка.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Перенесення слів та їх підкреслення в заголовку не допускаються.

Розділи, підрозділи, пункти та підпункти нумеруються арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами з крапкою, наприклад, 1., 2., 3. і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад, 1.1., 1.2. і т.д. (наприклад, 2.3. Оцінювання точності визначення місцеперебування повітряного корабля).

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту ставлять крапку, наприклад, 1.1.1., 1.1.2.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлений крапкою, наприклад, 1.1.1.1., 1.1.1.2., 1.1.1.3. і т.д.

У кінці номера підрозділу, пункту та підпункту має бути крапка.

Відстань між заголовками і наступним та попереднім текстом повинна бути не менше двох рядків.

Не допускається розміщення заголовків у нижній частині сторінки, якщо після нього залишається менше двох рядків тексту.

Заголовки, окремі слова та речення в тексті можуть виділятися напівжирним шрифтом за єдиним стилем в межах всієї роботи.

7.4. Нумерація сторінок

Сторінки атестаційної роботи нумерують арабськими цифрами в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту.

Титульний аркуш включається до нумерації, але номер сторінки на ньому не проставляється.

У нумерацію сторінок включають сторінки з графіками, таблицями, схемами, кресленнями та іншими матеріалами, виконаними на окремих аркушах і вшитими в загальну підшивку.

7.5. Ілюстрації

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті. Ілюстрації (схеми, графіки, креслення), а також таблиці розміщують таким чином, щоб їх можна було розглядати без повороту або з поворотом по ходу годинникової стрілки.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, що розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів ЄСКД та ЄСПД [5–12].

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. У разі потреби ця назва супроводжується пояснювальними даними (підрисунковий текст).

Назва ілюстрації позначається словом «Рисунок», що разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних. Наприклад, «Рисунок 1.4 – Структурна схема цифрового рентгенівського приймача».

Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Якщо додаток містить ілюстрації, то вони нумеруються порядковою нумерацією в межах кожного додатка. Номер ілюстрації складається з порядкового номера розділу (додатка) і порядкового номера ілюстрації в межах розділу (додатка), розділених крапкою. Наприклад: «Рисунок Д.1 – Схема захисту».

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки; назву ілюстрації подають на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожної сторінці, і під ними позначають: «Рисунок ___, аркуш ___».

Перше посилання на ілюстрацію, наприклад, «на рис. 1.4» або «(рис. 1.4.)» потрібно наводити перед поданням ілюстрації в тексті. Якщо в тексті є подальші посилання на той самий рисунок, розміщені після ілюстрації, в них доцільно включити скорочене слово «дивись», наприклад, «(див. рис. 1.4)».

7.6. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць. Одну з можливих структур таблиці показано на рис. 7.1. Таблицю треба розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці з обов'язковим посиланням на них у тексті, наприклад, «у табл. 1.2 наведено дані …».

Таблиця 7.1 – Назва таблиці

Головка			Заголовки граф Підзаголовки граф   Рядки (горизонтальні рядки)
Боковик (графа для заголовків рядків)	Графи (стовпчики)

Рисунок 7.1 – Структурні частини макета таблиці

Таблицю слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (додатка). Номер таблиці складається з номера розділу (додатка) і порядкового номера таблиці в межах розділу (додатка), відокремлених крапкою, наприклад: «Таблиця 1.2».

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця___» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці___» із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

7.7. Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку потрібно ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Перерахування першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня деталізації.

Приклад:

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин;

1) частини клітин;

2) неживі включення;

в) утворення тканини.

Формули

Формули і рівняння розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче від формули або рівняння залишають один порожній рядок.

Формули і рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу (додатка). Номер формули складається з номера розділу та її порядкового номера, розділених крапкою. Номер вказується в круглих дужках на рівні формули в крайній правій позиції по рядку, наприклад: (1.1).

Посилання на формули зазначають їх порядковим номером у дужках, наприклад: «у формулі (1.1)».

Пояснення символів формул наводяться безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснення починається з нового рядка без абзацу словом «де» без двокрапки.

Приклад: «... модель балансу виражено формулою

, (7.1)

де – квантиль рівня нормального розподілу;

– математичне сподівання випадкової величини;

– дисперсія випадкової величини».

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках додавання, віднімання або рівності, причому знак операції спочатку наступного рядка повторюють.

Формули, що ідуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Рекомендується формули набирати у редакторі формул «Microsoft Equation 3.0». Це стосується також формул і позначень змінних, які стоять у тексті. Перед набором необхідно зробити такі установки:

Меню «Стиль»:

Стиль Шрифт Формат символів

Текст Times New Roman Cyr

Функція Times New Roman Cyr

Змінна Times New Roman Cyr Курсив

Грецькі Symbol

ГРЕЦЬКІ Symbol

Символ Symbol

Матриця-вектор Times New Roman Cyr Напівжирний

Числа Times New Roman Cyr

Меню «Розмір»:

Звичайний 14 пт

Великий індекс 9 пт

Малий індекс 7 пт

Великий символ 18 пт

Малий символ 12 пт

Додатки

Додатки слід оформлювати як продовження тексту роботи на її наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розміщуючи додатки в порядку появи посилань на них.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Над заголовком посередині рядка малими літерами з першої великої має бути надруковано слово «Додаток __» і велика буква, що позначає додаток.

Якщо додаток (додатки) оформлюють окремою частиною, такий додаток повинен мати титульних аркуш, на якому друкують великими літерами слово «ДОДАТОК___» та його назву (якщо є), або слово «ДОДАТКИ».

Додатки позначаються заголовними буквами за абеткою, за винятком букв Ґ, Є, 3, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т.д.

Додатки повинні мати спільну з іншою частиною роботи наскрізну нумерацію сторінок.

У разі потреби текст додатка поділяють на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати у межах кожного додатка. У цьому разі перед номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.3.1 – підрозділ 3.1 додатка А.

Ілюстрації, таблиці, формули, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатка. Наприклад, рисунок А.1, таблиця Б.2, формула (Д.3).

Якщо в роботі як додатки використовуються документи (оригінали чи їхні копії), що мають самостійне значення і оформляються відповідно до вимог до документів цього виду, їх вміщують в роботу. На першій сторінці документа праворуч (якщо є місце) друкують: «Додаток___» і на другому рядку – його найменування. Якщо місця немає, то перед додатком поміщають чистий аркуш паперу, на якому посередині аркуша друкують «ДОДАТОК___» і його назву (за наявності), проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки документа нумерують наскрізною нумерацією.

Копії документів мають бути подані на аркушах стандартного формату білого кольору з одного боку аркуша.

7.10. Алгоритми і програми

За наявності в атестаційній роботі алгоритмів і програм вони повинні бути оформлені відповідно до стандартів ЄСПД.

Усі терміни та визначення наводять у відповідності до ГОСТ 19.781–90 ЄСПД «Забезпечення систем обробки інформації: програми, терміни та визначення».

У роботі повинна бути відображена загальна схема алгоритму з коментарями, яка охоплює все завдання роботи. Кожна програмна одиниця подається детальною схемою алгоритму.

Роль та призначення кожного блоку схеми алгоритму описується після відповідної схеми алгоритму.

Схеми алгоритмів виконують відповідно до ГОСТ 19.701–90 ЄСПД «Схеми алгоритмів, програм, даних і систем» (дод. Г).

Наведений текст програми треба виконувати відповідно до ГОСТ 19.401–78 ЄСПД «Текст програми. Вимоги до змісту та оформленню».

Опис та призначення окремих програм треба виконувати відповідно до ГОСТ 19.402–78 ЄСПД «Опис програми».

Виконуючи комп'ютерні розрахунки, необхідно наводити використану для розрахунків формулу, схему і програму розрахунку, дати результати у вигляді надрукованих даних.

Посилання

7.11.1. Посилання в тексті на використані літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками, наприклад: «...у роботах [1–7]...».

7.11.2. У разі посилань на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «... у розділі 4», «... дивись 2.1...», «... на рис. 1.3...», або «... на рисунку 1.3...», «... у таблиці 2.1...», «... за формулою (3.1)», «... у додатку Б».

7.12. Перелік посилань

Перелік посилань містить бібліографічний опис використаних джерел.

Бібліографічний опис наводиться мовою оригіналу джерела інформації в порядку згадування в тексті згідно з вимогами чинних стандартів.

Про кожне джерело подаються наступні дані: прізвище і ініціали автора, заголовок джерела, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Для статті вказуються найменування журналу, рік його випуску і номери сторінок, на яких поміщена стаття.

Якщо інформацію взято з Інтернету, необхідно обов’язково посилатися на відповідний website.

Приклади бібліографічного опису джерел різного типу:

Офіційні документи:

1. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 80/94-ВР.

Книги:

2. Вопросы подповерхностной радиолокации: коллективная монография / под ред. А. Ю. Гринева. – М.: Радиотехника, 2005. – 416 с.

3. Тихонов В. И. Статистический анализ и синтез радиотехнических устройств и систем / В. И. Тихонов, В. Н. Харисов. – М.: Радио и связь, 1991.

4. Яновський Ф.Й. Метеонавігаційні радіолокаційні системи повітряних суден / Ф. Й. Яновський. – К.: Вид-во НАУ, 2003. – 304 с.

5. Global Positioning System: Theory and Applications, Vol. 1/ Edited by B.W. Parkinson, J.J. Spilker Jr. – Washington DC.: American Institute of Aeronautics and Astronautics, Inc, 1996. – 793 p.

Статті в збірниках:

6. Паршин Ю.Н. Влияние пространственной корреляции многолучевого канала на оптимальную пространственную структуру антенной системы / Ю. Н. Паршин, А. В. Ксендзов // Методы и устройства обработки сигналов в радиотехнических системах: межвуз. сб. научн. трудов. – Рязань: РГРТА, 2003. – Вып. 2. – С. 73–78.

7. Мірошниченко С.І. Электрическая модель изоляции высоковольтного генератора рентгенодиагностической системы / С. І. Мірошниченко, Ю. А. Щіголев // Електроніка та системи управління. – К.: НАУ, № 4. – 2008. – С. 63–64.

Статті в жу рналах:

8. Браун І.М. Аналіз даних експериментальних досліджень поляризаційних параметрів радіолокаторів для безпечної навігації в умовах граду / І. М. Браун, Ф. Й. Яновський. – Вісник НАУ. – 2005. – №1. – С. 55–59.

9. Yanovsky F.J. Retrieval of Information about Turbulence in Rain by Using Doppler-Polarimetric Radar / F. J. Yanovsky, H.W.J. Russchenberg, C.M.H. Unal // IEEE Trans. MTT. – 2005. – Vol. 53, No 2. – P. 444 – 450.

Матеріали конференцій:

10. Belkin V.V. Aircraft Collision Avoidance System / V. V. Belkin, F. J. Yanovsky // 2007 IEEE Aerospace Conference Proceedings on CD-ROM. – IEEE Catalog Number: 07TH8903C ISBN: 1-4244-0525-4 ISSN: 1095-323X. – P. 1–9.

11. Сініцин Р.Б. Ш умові сигнали в акустичному локаторі / Р. Б. Сініцин, А. Я. Білецький, Ф. Й. Яновський // Міжнар. конф. з шумової радіолокації (Харків, 2003). – Х., С. 25 –2 9.

Матеріали з Інтернету:

12. Yanovsky F.J. Early Warning of Weather Hazards. Fifth AFES-PRESS workshop / F. J. Yanovsky. – Bonn, 2005. – P. 1–85. – Режим допуску: www.afes-press-books.de/pdf/Bonn/Yanovsky_present.pdf

13. QinetiQ Tarsier® – T1100 Airport Debris Detection. – Режим допуску:http://www.qinetiq.com/home/commercial/transport/aviation/runway_solutions/tarsier/tarsier_system.Par.0003.File.pdf

Газети:

14. Яновський Ф. Система відображення, попередження та запобігання зіткнень літаків у повітрі // Робітнича газета. – 29 липня 2004 р. – C. 2.

8. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ЗАХИСТУ РОБОТИ

Закінчивши роботу з технічного оформлення бакалаврської атестаційної роботи, студент повинен приділити увагу останньому етапу навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» – підготовці до захисту роботи.

Така підготовка повинна включати оформлення документів та матеріалів, що стосуються її захисту, підготовки до виступу на засіданні ДЕК та саму процедуру захисту цієї бакалаврської роботи.

8.1. Процедура затвердження бакалаврської

атестаційної роботи

Виконана бакалаврська атестаційна робота у не зброшурованому вигляді подається науковому керівникові, котрий ще раз переглядає роботу в цілому та пише письмовий висновок (відгук).

Відгук пишеться довільною формою, але в ньому повинні бути відбиті наступні питання:

– коротка характеристика виконаної роботи;

– актуальність;

– теоретичний рівень та практична значущість;

– повнота, глибина та оригінальність вирішення поставлених завдань;

– рівень та якість підготовленості автора роботи;

– оцінка роботи.

Приклад складання відгуку наукового керівника бакалаврської роботи подано у дод. Е.

8.2. Попередній захист бакалаврської роботи

Бакалаврська атестаційна робота проходить процедуру попереднього захисту на кафедрі радіоелектроніки згідно зі встановленим графіком. Попередній захист, як правило, проходить за два тижні до захисту на засіданні ДЕК. Кафедральній комісії з попереднього захисту дипломної роботи студент повинен подати:

1) пояснювальну записку до бакалаврської роботи (дозволяється у незброшурованому вигляді, але з обов’язковими підписами студента, керівника та консультантів);

2) графічний матеріал на плакатах або на аркушах формату А (презентація), коли захист передбачається з використанням комп’ютерної техніки.

Після заслуховування доповіді та відповідей студента на поставлені запитання кафедральна комісія з попереднього захисту бакалаврських робіт приймає рішення про можливість подання бакалаврської роботи до захисту на засіданні ДЕК.

Підготовлена до захисту, підписана студентом, консультантами і керівником бакалаврська робота, а також перевірена нормо контролером не пізніше ніж за 10 днів до захисту подається для перегляду і підпису завідувачем кафедри радіоелектроніки.

Бакалаврська атестаційна робота піддається обов’язковому рецензуванню.

8.3. Рецензент бакалаврської роботи

Рецензент призначається зі складу досвідчених викладачів або науковців університету та зовнішніх організацій, фахова кваліфікація яких відповідає галузі знань «Електроніка».

Рецензент не повинен бути співробітником кафедри, бакалаврську роботу якої він рецензує.

Для рецензування бакалаврської атестаційної роботи достатньо однієї зовнішньої рецензії.

Рецензія подається у друкованому вигляді на стандартному бланку (дод. Ж) і складається у довільній формі із зазначенням:

– відповідності бакалаврської роботи затвердженій темі та завданню;

– актуальності теми;

– глибини науково-технічного, а, в разі потреби, і економічного обґрунтування прийняття рішень;

– ступеня використання сучасних досягнень науки, техніки, виробництва, інформаційних та інженерних технологій;

– оригінальності прийнятих рішень та отриманих результатів;

– правильності проведених розрахунків і конструкторсько-технологічних рішень;

– наявності та повноти експериментального (фізичного або математичного) підтвердження прийнятих рішень;

– якості виконання пояснювальної записки, відповідності графічного матеріалу вимогам чинних стандартів;

– недоліків виконаної роботи;

– оцінки роботи і висновку щодо доцільності присвоєння авторові роботи відповідної кваліфікації.

8.4. Основні документи, що подаються до Державної

екзаменаційної комісії

На захист подаються:

– бакалаврська атестаційна робота;

– необхідний для захисту комплект плакатів або інших носіїв візуальної інформації (презентація роботи);

– відгук керівника;

– одна рецензія;

– відомість про виконання студентом навчального плану і отримані ними оцінки;

– залікова книжка.

Додатково на захист можуть подаватися макети, авторські свідоцтва, копії статей і доповідей студента.

Бакалаврська робота не допускаються до захисту, якщо:

– студент не виконав основних пунктів завдання на бакалаврську атестаційну роботу;

– допущено істотні порушення правил оформлення текстової та графічної частин;

– поставлене завдання роботи виконано неправильно;

– відповіді студента під час попереднього розгляду роботи на кафедрі були незадовільними;

– студент не з’явився на попередній захист.

8.5. Доповідь студента на засіданні Державної

екзаменаційної комісії

Заключний етап – підготовка до виступу на засіданні Державної екзаменаційної комісії та сама процедура захисту бакалаврської атестаційної роботи.

За структурою доповідь студента на засіданні ДЕК можна поділити на три частини, кожна з яких являє собою самостійний змістовний блок, однак в цілому вони логічно пов’язані між собою і характеризують зміст проведеного дослідження.

У першій частині доповіді необхідно охарактеризувати актуальність обраної теми, проблему, а також сформулювати мету роботи та основні завдання.

Друга, найбільша за обсягом частина, в послідовності, установленій логікою проведеного дослідження, характеризує кожен розділ роботи. При цьому особливу увагу приділяють науково-технічним методам, за допомогою яких отримано фактичний матеріал роботи та підсумковим результатам.

Закінчується доповідь заключною частиною, у якій наводяться загальні висновки.

Текст доповіді супроводжується ілюстративними матеріалами (схемами, таблицями, графіками, формулами), які необхідні для доведення висунутих положень, обґрунтування зроблених висновків.

Основні складові доповіді:

– актуальність та обґрунтування теми бакалаврської роботи;

– мета бакалаврської атестаційної роботи;

– поставлені завдання;

– об’єкт та предмет захисту;

– теоретична база дослідження (розробки);

– отримані результати, їх наукова новизна та значення;

– апробація та публікація результатів;

– стислі висновки.

Доповідь студента на захисті не повинна перевищувати 12 хвилин. У разі перевищення встановленого для доповіді нормативу часу головуючий на засіданні ДЕК може призупинити доповідь. Тому доповідачеві краще мати в запасі для такого випадку 1 – 2 хвилини.

Рекомендується такий розподіл часу: 3 – 4 хвилини для першої частини доповіді, 6 – 7 хвилин для другої (основної) частини доповіді і 1,5 – 2 хвилини для заключної частини доповіді.

Процедура захисту

Захист бакалаврської атестаційної роботи проводиться в такому порядку:

1. Головуючий або секретар ДЕК оголошує тему роботи і автора.

2. Автор роботи доповідає короткий зміст виконаної роботи (див. підрозд. 8.5).

3. Студент, автор роботи, відповідає на запитання членів ДЕК і всіх присутніх (питання можуть випливати не тільки з конкретного змісту бакалаврської роботи, а і з суміжних галузей як теоретичного, так і практичного характеру).

4. Секретар ДЕК зачитує відгук керівника бакалаврської роботи та рецензію на неї.

5. Випускник відповідає на зауваження рецензента (у разі заперечень він коротко обґрунтовує свої твердження).

6. Доповідач оголошує заключне слово.

7. Державна екзаменаційна комісія оцінює бакалаврську атестаційну роботу та її захист і виносить рішення про присвоєння автору кваліфікації бакалавра (це робиться на закритому засіданні ДЕК після захисту).

8. Оголошується результат захисту роботи та рішення ДЕК.

8.7. Оцінювання бакалаврської атестаційної роботи

Результати захисту бакалаврської роботи оцінюються за чотирибальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно», а також за 100-бальною шкалою. Під час визначення оцінки бакалаврської роботи приймається до уваги рівень наукової, практичної і теоретичної підготовки студента. Результати захисту бакалаврських атестаційних робіт оголошуються після засідання ДЕК в той же день після оформлення протоколів засідання.

Повторний захист бакалаврської атестаційної роботи з метою підвищення оцінки не дозволяється.

Студент, який отримав незадовільну оцінку під час захисту бакалаврської роботи, відраховується з університету і йому видається академічна довідка.

У випадках, коли захист бакалаврської атестаційної роботи оцінюється ДЕК, як «незадовільно», то ДЕК установлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний виконати іншу бакалаврську роботу, визначену кафедрою радіоелектроніки. Повторний захист відбувається через рік.

Список рекомендованої літератури

1. Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Міністерства освіти і науки України. Електр. ресурс. Лист № 1/9-168 від 25.04.2001.

2. Положення про бакалавратуру. – К.: НАУ, 1999.

3. Положення про бакалаврську атестаційну роботу. – К.: НАУ, 1999.

4. Положення про дипломні роботи (проекти) випускників Національного авіаційного університету / М. С. Кулик, А. В. Полухін. – К.: НАУ, 2006. – 72 с.

5. ДТСУ 3008–95. Державний стандарт України. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

6. ГОСТ 19.701–90 ЕСПД. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем.

7. ГОСТ 19.101–77 ЕСПД. Виды программ и программных документов.

8. ГОСТ 19.103–77 ЕСПД. Обозначения программ и программных документов.

9. ГОСТ 19.105–78 ЕСПД. Общие требования к программным документам.

10. ГОСТ 19.401–78 ЕСПД. Текст программы. Требования к содержанию и оформлению.

11. ГОСТ 19.402–78 ЕСПД. Описание программы.

12. ГОСТ 2.109–73 ЕСКД. Основные требования к чертежам.

13. ГОСТ 2.701–84 ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.

Додаток А