Податковий борг: сутність, причини виникнення та види

Сплата податків і зборів у порядку й розмірах, встановлених законом, є конституційним обов'язком кожного платника податків. В свою чергу, обов’язком органів доходів і зборів є використання повною мірою наданих їм законом прав зі стягнення несвоєчасно сплачених податкових зобов’язань (податкового боргу) з метою забезпечення суспільних інтересів.

З 1 січня 2011 року повноваження податкових органів щодо заходів з погашення податкового боргу регулюються Податковим кодексом України. Головна особливість Кодексу в частині погашення податкового боргу – це застосування заходів стягнення на підставі попередньо отриманого дозволу суду.

Існує декілька підходів до трактування поняття «податковий борг». За одним з таких підходів під податковим боргом розуміється податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлені терміни, та пеня, яка нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Проте вітчизняна дослідниця О. М. Тимченко, не погоджується із таким визначенням. Вона вважає, що податковий борг – це не лише не внесена у встановлені строки сума узгодженого податкового зобов’язання, а й вся не сплачена у передбачені законом строки сума податкового зобов’язання, що повинна бути визначена згідно чинних норм закону (незалежно від факту її узгодження). При цьому О. М. Тимченко вирізняє відкритий та прихований податковий борг. Відкритий – не внесена в установлений термін узгоджена сума податкового зобов’язання, прихований – не сплачені податки внаслідок допущення помилок при нарахуванні або умисного заниження об’єктів оподаткування.

Основні канали утворення податкового боргу:

Ø несвоєчасна сплата або несплата суми самостійно узгоджених податкових зобов’язань (зобов’язання за поданими платниками податків декларацій та розрахунків);

Ø несвоєчасна сплата або несплата суми узгоджених податкових зобов’язань, які визначені контролюючими органами у випадках, передбачених законодавством про оподаткування;

Ø несвоєчасно сплачені або несплачені зобов’язання, узгоджені в адміністративному або судовому порядку;

Ø несвоєчасно сплачені або несплачені суми штрафних санкцій;

Ø пеня, що нарахована на суму несвоєчасно сплачених платежів (у т.ч. суми штрафних санкцій за їх наявності);

Ø несплачені у відповідний термін суми розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань та відсотки за їх користування.

Критерієм класифікації податкового боргу є його статус. Статус визначає повноваження органів доходів і зборів, спроможність їх активного впливу на боржника, дії та функції, які вони можуть виконувати на відповідному етапі адміністрування податкового боргу. Виділяють дві групи податкового боргу: в інертному та дієвому статусі.

За інертного статусу відповідні органи доходів і зборів мають можливість здійснювати заходи попереджувального характеру, а саме: формування та вручення податкової вимоги, опис активів з метою їх реєстрації як заставлених у Державному реєстрі обтяжень майна, а в разі їх відсутності – здійснення заходів з розшуку активів платника – податкового боржника. Крім того, підрозділи органів доходів і зборів застосовують методику морально-психологічного впливу (співбесіди з боржниками чи їх посадовими особами) та проводять перевірки збереження активів, що знаходяться в податковій заставі.

До дієвого статусу податкового боргу можна віднести активний податковий борг, пасивний податковий борг, безнадійний податковий борг. Крім того у даній підгрупі виділяють розстрочений (відстрочений) податковий борг, податковий борг, що забезпечується договором поруки.

До активного податкового боргу відносять податковий борг тих платників податків щодо яких контролюючі органи мають право застосовувати всі методи стягнення, дозволені законодавством.

Під час знаходження податкового боргу у пасивному статусі органи доходів і зборів стримані у застосуванні заходів стягнення за рядом об’єктивних причин. Такими причинами можуть бути: підготовка документів для ініціювання справи про звернення стягнення на майно або справи про банкрутство (до прийняття ухвали по суті), порушення провадження у справі про банкрутство, прийняття рішення судом про призупинення стягнення, незнаходження платника податків за місцем реєстрації та його розшук, відсутність активів у платника для погашення податкового боргу.

До безнадійного податкового боргу відносять: податковий борг щодо якого минули терміни позовної давності; податковий борг платників податків що виник внаслідок форс-мажорних обставин; податковий борг платників податків що визнані банкрутами, за умови що їх активів недостатньо для задоволення вимог; податковий борг фізичної особи яку у судовому порядку визнано зниклою або померлою, а майна для задоволення вимог недостатньо; податковий борг юридичної особи яку визнано фіктивною.

Для формування даних про податковий борг здійснюється забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за належними платежами до бюджету, ведеться оперативний облік платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами.

Податковий борг є кількісним показником та може бути визначений як сумою (в гривнях), так і кількістю випадків (у штуках), що складають таку суму.

Податковий борг виникає за платежем за певний період як різниця між нарахованими та сплаченими сумами податкових зобов’язань, а його абсолютна величина визначається від’ємним сальдо розрахунків з бюджетом на фіксовану дату.

Основними звітними показниками податкового боргу є:

- податковий борг на початок періоду;

- утворений податковий борг за період;

- зменшений податковий борг за період;

- податковий борг на кінець періоду;

- новостворений податковий борг на кінець періоду.

Податковий борг на початок періоду – це сума податкового боргу, яка зафіксована на перший день визначеного періоду за певною кількістю боржників.

Утворений податковий борг за період – це сума податкового боргу, що виникла протягом визначеного періоду, без врахування сум, які призвели до зменшення податкового боргу за той же період. Утворений податковий борг за період може виникнути у разі несплати у граничний термін:

ü узгоджених поточних податкових зобов'язань платника;

ü донарахованих за результатами документальних перевірок узгоджених податкових зобов'язань (у т.ч. пені та штрафних санкцій);

ü штрафних санкцій, а також нарахованої пені;

ü відстрочених (розстрочених) податкових зобов'язань.

Зменшений податковий борг за період – це сума всіх платежів, які протягом визначеного періоду призвели до зменшення податкового боргу (незалежно від строків та типів податкового боргу, в рахунок яких було зараховане таке зменшення). Зменшення податкового боргу за період може виникнути у разі проведення:

- сплати «живими» коштами (самостійно платником; завдяки заходам погашення (наприклад, від реалізації майна, що знаходилося у податковій заставі тощо);

- взаємозаліків;

- зарахування переплат;

- зарахування сум відшкодування ПДВ;

- списання безнадійного податкового боргу;

- інше (від'ємний перерахунок платником своїх податкових зобов'язань, відміна податкових зобов'язань платника за рішенням суду (суми за актами документальних перевірок, суми нарахованої пені, штрафних санкцій).

Податковий борг на кінець періоду – це сума податкового боргу, яка зафіксована на початок визначеного періоду за певною кількістю боржників, збільшена на суму сформованого податкового боргу за період та зменшена на суму, зараховану для погашення (зменшення) податкового боргу за такий період.

Складовою показника «податковий борг на кінець періоду» є показник «новостворений податковий борг на кінець періоду».

Новостворений податковий борг на кінець періоду – це та частина суми сформованого податкового боргу за період, яка відповідно до існуючого порядку обліку платежів у картках особових рахунків платників податків залишилася непогашеною на останній день такого періоду.