Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів

Індивідуальні трудові спори – це неврегульовані розбіжності між працівником, з одного боку, і власником або уповноваженим ним органом – з іншого, з питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку, інших нормативних актів, а також колективного і трудового договорів.

Більшість трудових спорів належать до індивідуальних трудових спорів. Сторонами є працівник та роботодавець. Предметом індивідуального трудового спору є трудові права і законні інтереси працівника, які на його думку, порушені роботодавцем.

Відповідно до ст. 221 КЗпП України індивідуальні трудові спори розглядаються КТС і судом. Відповідно до ст. 223 КЗпП України КТС утворюється на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та виду господарювання, де є не менше як 15 працівників. КТС обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. Кількість робітників у складі комісії повинна бути не менше половини її складу. Комісія зі свого складу обирає голову, його заступників і секретаря комісії.

КТС можуть утворюватись в структурних підрозділах підприємств, установ, організацій. Рішення про це приймають загальні збори (конференція) трудового колективу. КТС, утворені у структурних підрозділах, мають право розглядати трудові спори у межах повноважень цих підрозділів.

Трудові колективи мають право у будь-який час відкликати свого представника зі складу КТС до закінчення строку його повноважень і замінити іншим, якщо для цього є підстави.

Організаційно-технічне забезпечення КТС здійснюється підприємством, установою, організацією. КТС має печатку встановленого зразка.

Після прийняття Конституції України працівник має право вибору: звертатися із заявою про розгляд трудового спору у КТС чи безпосередньо до суду.

Трудовий спір розглядається КТС, якщо працівник самостійно або з участю профспілки не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

КТС розглядає спори з таких питань: застосування встановлених норм виробітку і відрядних розцінок; переведення на іншу роботу і оплата праці при переведенні; оплата надурочних робіт; компенсація за роботу у вихідні і святкові дні; виплата вихідної допомоги; виплата винагороди за вислугу років; накладення дисциплінарних стягнень.

КТС не має права вирішувати спори з таких питань: встановлення норм виробітку, норм обслуговування, посадових окладів і тарифних ставок; обчислення, призначення і виплата допомоги по державному соціальному страхуванню; обчислення трудового стажу для надання пільг і переваг, коли законодавством встановлено інший порядок розгляду цих спорів (обчислення стажу для виплати винагороди за вислугу років).

Працівник може звернутися до КТС у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату зарплати – без обмеження будь-яким строком. КТС може приймати до розгляду заяви, подані з пропуском строку звернення, у тих випадках, коли строк пропущено з поважних причин.

Заява працівника, що надійшла до КТС, реєструється у спеціальній книзі обліку заяв, де зазначаються: прізвище, ім’я, по-батькові працівника, який подав заяву, дата її надходження, короткий зміст заяви, дата ї наслідки її розгляду.

Після реєстрації заяви члени КТС знайомляться з її змістом і проводять необхідну підготовчу роботу до розгляду заяви.

КТС зобов’язана розглянути спір у 10-денний строк з дня подання заяви. Спір розглядається у присутності працівника, який подав заяву, представника власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору без участі працівника допускається лише за його письмовою заявою. При нез’явленні працівника, яки подав заяву, розгляд заяви переноситься на наступне засідання комісії. При повторному нез’явленні працівника без поважних причин КТС може винести рішення про зняття заяви з розгляду. Про те це не позбавляє працівника права подавати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Засідання КТС є правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 обраних до її складу членів.

Працівник має право давати пояснення, подавати письмові документи та інші докази, викликати додаткових свідків і таким чином відстоювати свої вимоги. Свідки можуть бути викликані за клопотанням сторін, а також за ініціативою самої КТС. Свідки на засідання КТС з’являються добровільно.

На початку засідання головуючий повинен перевірити, чи з’явилися зацікавлений працівник, службові особи, а також свідки, експерти, якщо їх викликали, та з’ясовує, чи не заявляє працівник або власник відводу будь-кому з членів КТС, яким він з певних причин не довіряє. Питання про вдвід вирішується більшістю голосів членів КТС. Член комісії, якому заявлено відвід, у вирішенні питання про відвід участі не бере.

Головуючий на засіданні викладає зміст заяви або зачитує її. Потім слово надається зацікавленому працівникові. Головуючий опитує свідків, експертів, заслуховуються службові особи. Зацікавлений працівник має право ставити питання усім зазначеним особам, знайомитися з документами і висловлювати свою думку з приводу обставин справи та окремих доказів.

КТС приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні відповідно до ч. 2 ст. 227 КЗпП України зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації; ПІБ працівника, який звернувся до КТС, або його представника; дата звернення до КТС; дата розгляду спору; суть спору; прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу; результати голосування і мотивоване рішення комісії.

Копії рішення у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому органу.

У разі незгоди з рішенням комісії працівник чи власник можуть його оскаржити до суду у десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Згідно зі ст. 229 КЗпП України рішення КТС підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк після закінчення десяти днів, передбачених на його оскарження, за винятком рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення КТС у встановлений строк працівникові КТС видається посвідчення, яке має силу виконавчого листа. У посвідченні вказуються: найменування органу, який видає рішення щодо трудового спору; дата його прийняття і видачі; ПІБ працівника; рішення по суті спору.

Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови КТС та печаткою КТС. На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до районного, міського відділу Державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку.

На кожному засіданні секретарем ведеться протокол, який підписується на самому засіданні.

Ст. 232 КЗпП України визначає категорії спорів, які розглядаються безпосередньо у місцевих судах: працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обирається; працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи; керівника підприємства, його заступника, головного бухгалтера, його заступника з питань звільнення, переведення на іншу роботу, накладення дисциплінарних стягнень; власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; працівника у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішене власником або уповноваженим ним органом і профспілкою в межах наданих їм прав.

Безпосередньо у судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу: працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, установу, організацію; вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів – за наявності дитини віком до 14 років; виборних працівників після закінчення строку повноважень; працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; інших осіб, з якими власник або уповноважений орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір

Працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Працівник може звернутися до суду за місцем свого проживання або за місцем знаходження відповідача (альтернативна підсудність). До суду подаються також необхідні документи, які обґрунтовують позовні вимоги.