Розбудова інноваційної моделі розвитку національної економіки

Стрижень стратегії і тактики економічного зростання — орі­єнтація структурних трансформацій на розбудову ефективної та конкурентоспроможної економіки постіндустріального типу.

Структурна перебудова економіки України — процес фор­мування оптимальної структури економіки, адекватної со­ціально орієнтованій ринковій системі постіндустріально­го типу та стратегічним національним інтересам країни.

За перше десятиріччя незалежності України відбулися такі позитивні структурні зрушення:

- розширення сфери дії ринкових відносин;

- зменшення рівня монополізації економіки;

- становлення конкурентного середовища;

- зміцнення недержавного сектору.

Водночас усунення держави від ролі провідного суб'єкта структурних зрушень та захисту національних інтересів, зрос­тання впливу олігархічних структур, зрощених із державним апаратом, посилення ролі екзогенних чинників економічного зростання викликали суттєві структурні деформації транс­формаційної економіки України.

Основними завданнями структурної перебудови економі­ки на сучасній технологічній та ресурсній базі є:

- концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку з урахуванням національної специфіки;

- зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників відносно зарубіжних конкурентів;

- розвиток наукомістких виробництв;

- зменшення залежності національної економіки від імпорту товарів і ресурсів;

- збільшення частки ресурсозаощаджуючих виробництв;

- подальший розвиток галузей "високих технологій";

- підвищення рівня внутрішньої збалансованості економіки;

- створення розвиненого споживчого сектору економіки та сфери послуг.

Провідною складовою структурної політики є інвестиційна політика, спрямована на забезпечення умов для накопичення критичної маси інвестиційних ресурсів, регулювання структур­но-кількісних параметрів економічного зростання, формування нового екологічно безпечного соціально-орієнтованого інноваційно­го типу розширеного відтворення.

Перехід до постіндустріального інформаційного суспільства можливий лише за умов активного впровадження довгостроко­вої комплексної стратегії економічного розвитку, пріоритети та механізми реалізації якої знаходять своє втілення в інновацій­ній політиці, спрямованій на технологічне лідерство. Водночас вітчизняні та зарубіжні дослідники звертають увагу на існування суттєвих системних перешкод для формуван­ня інноваційної моделі розвитку України, в тому числі:

- недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок;

- недовершеність нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;

- невідповідність корпоративної структури, яка формується в Україні, головним вимогам інноваційного розвитку;

- відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери;

- повільне формування сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції;

- неготовність апарату державного управління до предметної діяльності, спрямованої на інноваційний розвиток суспільства.

Безальтернативність інноваційної парадигми струк­турної перебудови вітчизняної економіки зумовлена необ­хідністю підвищення конкурентоспроможності України в глобальному середовищі на основі подолання ресурсних об­межень та сировинної спрямованості економіки.

Власність як економічна категорія виражає систему виробничих відносин між суб'єктами власності (людьми, класами, соціальними групами і т. ін.) щодо привласнення різноманітних речей (об'єктів власності): засобів виробництва, предметів споживання, послуг, і т. ін. у всіх сферах суспільного відтворення. Економічний зміст власності реалізується через право власності.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження працею, природними ресурсами та майном. Кількість набору прав власності залежить від норм, традицій, звичаїв у певній країні, які юридично оформлені в законодавстві цієї країни.

Конституція України визначає такі форми власності як приватна, державна та комунальна. Згідно зі ст. 40 Основного Закону кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатом своєї інтелектуальної власності.

Головними напрямками розвитку власності в Україні є роздержавлення і приватизація.

Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств на такі, що засновані на інших формах власності, перехід від переважно державно-директивного управління виробництвом до його регулювання переважно на основі ринкових механізмів.

Шляхи роздержавлення:

- викуп майна державного підприємства, зданого в оренду;

- перетворення державного підприємства в акціонерне чи інше господарське товариство;

- викуп майна державного підприємства членами трудового колективу;

- продаж державних підприємств за курсом або через аукціон.

Існує два основних типи власності: