Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Теоретичне обґрунтування формування мотивації навчальної діяльності в старших підлітків





Відповідно до вимог нової парадигми освіти головне завдання школи є підготувати освічену, творчу особистість, здатну до безперервного розвитку та самоосвіти, що має сформовану достатню мотивацію самоствердження. Щоб виявити ціннісні орієнтації особи і чинники, що впливають на формування мотивації до вчення школяра, необхідно розглянути ієрархію мотивів і побачити якою на місці ієрархічної драбини перебуває мотивація до вчення школяра, як пов'язані з іншими мотивами. Кожному "полю" діяльності особистості відповідає своя ієрархія мотивів. Це і навчальна діяльність особистості. Для педагога дуже важливо створити механізми, внаслідок чого формування мотивації до вчення у школяра відбувалося б не як мотив-стимул, а як смислостворюючий мотив, що посідає вищий щабель у системі ієрархії навчальної діяльності. Сучасна система освіти – це соціальна інституція, на яку покладено завдання як передача підростаючому поколінню знань і досвіду; завдання, пов'язані з формуванням повноцінної особистості, здатної до творчого мислення, яка усвідомлює себе суб'єктом діяльності. Також школа покликана сформувати в учня систему якостей, які сприяють його подальшому саморозвитку, самореалізації, успішності і спроможності в житті. Ключем до вирішення поставлених завдань є формування та розвиток цієї сфери внутрішніх мотивів учня до навчальної діяльність у цілому. Саме мотивація до вчення – це та грань особистісних якостей, що сприяє здійсненню навчальної діяльності учня за примусу, та якщо з усвідомлення важливості і необхідності цього процесу, розуміння його смислу і значимості задля її подальшого саморозвитку, самоствердження і самореалізації у житті. Вивчення мотивації і його формування – це дві сторони одного й того процесу виховання мотиваційної сфери цілісної особистості учня. Вивчення мотивації – це виявлення її реального рівня життя та можливих перспектив, як зони її найближчого розвитку. Результати вивчення стають підвалинами планування процесу формування. Разом із цим у процесі формування мотивації розкриваються нові її резерви. Формування мотивів вчення – це створення в школі умов появи внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій) до вчення; усвідомлення їх учнем й подальшого саморозвитку ним своєї мотиваційної сфери. Учитель не займає позицію спостерігача, а стимулює розвиток мотивацій системою психологічно продуманих прийомів і методів. Людина, яка спонукається до намірів, може діяти довільно, спрямовуючи свою поведінку й діяльність до досягнення поставленої мети. Цілі – це очікувані кінцеві і проміжні результати дій, які ведуть до реалізації її мотивів. Реалізація мотивів залежить від реальних процесів визначення мети, тобто. від умінь визначати цілі і досягати їх. Здібності до цілеспрямованості й уміння діяти у відповідності до поставлених цілей формуються тільки на певному шляху онтогенетичного розвитку. Зміст процесів постановки цілей (їх види, рівні, етапи, якості, прояви) пов'язані з змістом мотивів. Мотиви поведінки й мета поведінки можуть збігатися. Одну й ту саму мету можна накреслити собі, керуючись різними мотивами. Мета показує, до чого прагне людина, а мотив – що він до цього прагне. Ряд проведених досліджень показує, що з підлітка, а старшого підлітка тим паче, ухвалення рішення опосередковується свідомим вибором, що він робить з урахуванням роздумів. Усвідомлення деякого предмета громадської цінності передує його перетворення на особисту цінність. Навчальна мотивація – приватний вид мотивації, включений у діяльність вчення. Встановлено, що навчальна діяльність пробуджується ієрархією мотивів, які мають різне походження та різну психологічну характеристику. Окремі, пізнавальні мотиви, закладено у ній самій, пов'язані із вмістом і процесом вчення. Інші, так звані соціальні мотиви вчення, хоч і лежать поза межею самого процесу, проте можуть істотно змінити його результат. Вони народжуються всією системою існуючих відносин між дитиною та довкіллям, пов'язані з потребою спілкування з іншими людьми, у тому оцінки якості та схвалення, у бажанні посісти певне місце у системі соціальних відносин. Такі мотиви спонукають навчальну діяльність у вигляді свідомо поставленої мети.



 

2.3. Мотивація навчальної діяльності старших школярів. Навчальна діяльність школярів старшого шкільного віку тісно пов'язана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. Як стверджує Є.П. Ільїн, половина випускників вже має сформований основний та резервний професійні плани. Щоправда, обирання професії може мати не чітко визначене розуміння свого майбутнього місця в житті, а відбуватися або під примусом батьків, або з прикладу товаришів, або під впливом тимчасового інтересу. До того ж, в складних економічних умовах сьогодення обирання професії може відбуватися або під впливом ситуативних економічних факторів (підліток обирає професію задля скорішого заробітку), або під впливом "матеріального престижу" конкретної професії. Відповідно до цього змінюється і мотивація навчальної діяльності. Якщо підлітки обирають професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до окремих навчальних предметів, то молодші юнаки вже обирають предмети відповідно до майбутньої професії. Таким чином простежується велика вибірковість пізнавальних мотивів, що може призвести до суттєвого зниження інтересу до окремих предметів на користь майбутніх спеціалізованих знань. Учбово-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного й творчого мислення. Старшокласників цікавить участь у шкільних наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на уроках. Разом з тим їх залучають і шляхи підвищення продуктивності (результативності) пізнавальної діяльності, про що свідчить їхній інтерес до посібників про культуру й раціональну організацію розумової праці. Видимо, у цьому віці можна говорити про появу єдності процесуальної й результативної мотивації навчання. Істотно розвиваються мотиви й способи самоосвітньої діяльності. На цьому етапі самоосвіти домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вибором професії й самовихованням. Ці мотиви й мети самоосвіти викликають принципово нові способи самоосвітньої діяльності: усвідомлення школярем особливостей своєї навчальної діяльності й особистості, співвіднесення їх з вимогами суспільства, оцінка цих особливостей і їхнє перетворення, пошук і вироблення нових способів пізнавальної діяльності, вироблення нових особистісних позицій, усвідомлення самоосвіти як особливої діяльності, співвідношення завдань і способів самоосвіти, розгорнуті самоконтроль і самооцінка, що виражаються в самоплануванні й розумному самообмеженні своєї діяльності. На цьому етапі розвитку школяра самоосвіта може зливатися із самовихованням. У школярів зростає у зв'язку із цим інтерес до таких форм навчальних занять, де самоконтроль і самооцінку своєї навчальної праці виконують вони самі, а не тільки вчитель. Соціальні позиційні мотиви, що складаються у відносинах з оточуючими, також змінюються. Відносини з однолітками продовжують грати для учнів велику роль, неприйняття старшокласника в класному колективі викликана незадоволеність, занепокоєння, негативні емоції. Відносини із учителем у старших класах школи стабілізуються. Майбутнє закінчення школи, іспити підсилюють ділову орієнтацію школярів у відносинах із учителем. Разом з тим зростає прагнення школярів до поважних форм контролю з боку вчителя. У ряді випадків зростає вимогливість і критичність старшокласників стосовно вчителя. У цьому віці, як ніколи, велика виховна роль особистості вчителі. Претензії на самостійність старших школярів відрізняються від таких же претензій у підлітків. Підлітки звичайно прагнуть до самостійності в навчанні, у виборі друзів і занять по інтересах, у розподілі вільного часу. Старшокласники ж претендують на самостійність у більше відповідальних сферах життя, які пов'язані з визначенням планів на майбутнє, з життєвими перспективами, з оцінками тих або інших суспільних явищ. Мотиви отримання позитивних оцінок змінюються, стають адекватними. Молодші юнаки сприймають оцінку як критерій своїх знань, оцінка заради оцінки втрачає свою спонукальну роль, замість неї основним мотивом навчання стає прагнення до знань. До цього слід добавити, що чим старші школярі, тим меншу кількість мотиваторів вони називають в якості стимулів своєї поведінки. Це свідчить про те, що під впливом формуючуго стійкого систематизованого світогляду у них виникає чітка ієрархізована структура мотиваційної сфери, яка в достатній мірі виражає їх повністю інтеріоризовані мотиви, погляди та переконання.

 



Висновки. З огляду на все вищенаведене, можна простежити зміни домінуючих мотивів протягом всього періоду навчання дитини в школі. Так для молодшого шкільного віку характерним є мотив обов'язку та формування особливого новоутворення – мотивації навчальної діяльності. Для середнього шкільного віку важливим фактором, опосередковуючим навчальну діяльність є потреба в афіліації та визначення свого соціального статусу. В старшому шкільному віці починають домінувати мотиви вибору професії. Відповідно до цього і змінюється мотивація, а з нею – весь зміст навчання. Відповідно до цього можна сказати, що цілі, поставлені на початку цієї роботи виконанні. Зроблено висновок, що навчання – це активна діяльність школярів по засвоєнню знань та засобів їх самостійного придбання, головною особливістю якої є той факт, що суб'єкт діяльності виконує одночасно і роль об'єкту. Зроблено висновок, що мотивація навчальної діяльності є сукупністю всіх факторів, що обумовлюють прояви навчальної активності, та спрямованість учня на різні сторони навчальної діяльності. Визначено, що мотиви навчальної діяльності можна класифікувати наступним чином:· Пізнавальні· Широкі пізнавальні· Учбово-пізнавальні· Мотиви самоосвіти· Соціальні· Широкі соціальні· Вузьки соціальні· Мотиви соціального співробітництва

Зробивши аналіз науково-психологічної літератури можна зробити наступні висновки:

Одним з найважливіших негараздів у сучасній психології та дидактиці є формування мотивації вчення.

Основою успішної навчальної концепцію діяльності будь-якого школяра є високий рівень мотивації до цього виду діяльності.

Дієві мотиви досягнення, мобілізуючі внутрішні сили підлітка на шляху успішної роботи, які забезпечують його активне включення в активний процес, стають надбанням особистості підлітка, є стійкою її властивістю.

На формування та розвиток мотивації будь-якої діяльності впливають емоції, і почуття, визначаючи модальність і силу мотиву. З чого слідує, що діяльність має супроводжуватись переважно позитивними емоціями, щоб отримати сильну мотивацію.

Соціальна цінність мотивації досягнення підлітків підкреслює актуальність вивчення закономірностей її прояву та розвитку, і навіть пошуку колій та способів її цілеспрямованого формування.

Багато мотивацій досягнення пов'язані з суб'єктивним поданням підлітка про цілі роботи і труднощі її досягнення, про центральні свої здібності, про рівень результатів і потенційно можливих причинах їх отримання. Ці уявлення мінливі і динамічні, на них можна впливати, їх можна змінювати відтак – коригувати процес мотивації.

 

 

Список використаних джерел: 1. Основи психології: Підручник / За заг. Ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - К.: Либідь, 1999. 2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - С.-Пб.: Питер, 2002. 3. Леонтьев А.Н. Воля. Вестн. Моск. Ун-та. Сер.14, Психология. 1993.№ 2-3. 4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - http://flogiston.df.ru, 2000. 5. Маслоу А. Самореализация.- www.psychology.ru, 2000. 6. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте-Пособие для учителя. — М., Просвещение, 1983. 7. Петровский В.А. Идея свободной причинности в психологи. - http://www.psychology.ru, 2000. 8. Психология: Учебник для гуманитарных ВУЗов. Под ред. Дружинина В.Н. С.-Пб.: Питер, 2002. 9. Психиатрия: Учебник. Н.М. Жариков, Л.Г. Урсова, Д.Ф.Хритинин. - М.: Медицина, 1989. 10. Симонов П.В. Информационная теория эмоций / Психология эмоций: Тексты. Под ред. В.К.Винюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. - М.: Изд-во МГУ, 1984. 11. Толмен Э. Когнитивные карты у крыс и у человека./ Хрестоматия по истории психологии. Под ред. Гальперина П. Я., Ждан А. Н. М.: Изд-во МГУ, 1980.- www.psychology.ru, 2000. 12. Уотсон Дж. Психология с точки зрения бихевиориста./ Хрестоматия по истории психологии. Под ред. П. Я.Гальперина, А. Н. Ждан М.: Изд-во МГУ, 1980.- www.psychology.ru, 2000. 13. Фрейд З. Психология бессознательного. - М.: Просвещение, 1989. 14. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному; Страх; Тотем и табу: Сборник.-Минск.: ООО «Попурри», 1998. 15. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность.- М:Педагогика, 1986.





Date: 2016-05-14; view: 105; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2018 year. (0.009 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию