Розділ 1. Загальні підходи до вивчення мотивації навчання у ході її формування і до формування під контролем вивчення

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні підходи до вивчення мотивації навчання у ході її формування і до формування під контролем вивчення

Психологічні принципи формування мотивації учення школярів

Методи вивчення мотивації учнів

Розділ 2. Шляхи формування мотивації

Особливості формування мотивації навчальної діяльності у старших підлітків

Теоретичне обґрунтування формування мотивації навчальної діяльності в старших підлітків

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Проблема мотивації до навчання є актуальною як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. З одного боку, це відбувається тому, що необхідність впровадження в практику психологічних досліджень, вихід до реального поведінки людини, до його регуляції вимагає сьогодні пізнання закономірностей поведінки людини і особливо відносно спонукань і їх реалізації. З іншого боку, назріла необхідність розкриття зв'язків внутрішніх мотиваційних тенденції людини до дії з соціальної детермінації його психіки.

Формування мотивації навчання у шкільному віці без перебільшення можна назвати однією з центральних проблем сучасної школи, справою суспільної важливості. Її актуальність зумовлена оновленням змісту навчання, постановкою завдань формування в школярів прийомів самостійного придбання знань і пізнавальних інтересів, здійснення в єдності патріотичного, трудового, морального виховання школярів, формування в них активної життєвої позиції, введенням загальної обов'язкової середньої освіти. Соціальне замовлення нашого суспільства школі складається сьогодні в тім, щоб підвищити якість навчання і виховання, зжити формалізм в оцінці результатів праці вчителів і учнів. [8, 312]

Проблема мотивації і мотивів поведінки і діяльності – одна із основних у психології. Б.Ф. Ломов, наприклад, зазначає, що в психологічних дослідженнях діяльності питань мотивації і цілепокладання належить провідна роль. "Труднощі тут полягають в тому, - пише він, - що в мотивах і цілях найбільш виразно проявляється системний характер психічного; вони виступають як інтегральні форми психічного відображення. Звідки беруться і як виникають мотиви і цілі індивідуальної діяльності? Що вони собою являють? Розробка цих питань має величезне значення не тільки для розвитку теорії психології, але і для вирішення багатьох практичних завдань". Не дивно, що мотивації і мотивам присвячена велика кількість монографій як вітчизняних (В.Г. Асєєв, В.К. Вілюнас, В.І. Ковальов, А.Н. Леонтьєв, М. Ш.Магомед-Еміне, В.С. Мерлін, П.В. Симонов, Д.Н. Узнадзе, А.А. Файзуллаев, П.М. Якобсон), так і зарубіжних авторів (Дж. Аткінсон, Г. Холл, К. Мадсен, А. Маслоу, X. Хекхаузен та ін). [11, 5].

Велика кількість літератури з проблем мотивації і мотивів супроводжується і різноманіттям точок зору на їх природу, що змушує деяких психологів впадати в зайвий песимізм і говорити про практичні нерозв'язності проблеми. Загальним недоліком існуючих точок зору і теорій є відсутність системного підходу до розгляду процесу мотивації, внаслідок чого будь-який чинник, що впливає на виникнення спонукання та прийняття рішення, оголошується мотивом. Дуже мало уваги, особливо у вітчизняній літературі, приділяється аналізу причин такої значної розбіжності авторів у розумінні сутності мотивації і мотивів; як правило, має місце або простий виклад поглядів інших авторів на проблему, або досить поверхнева критика всіх відмінних від власної точок зору, без пошуку і розвитку того раціонального, що мається на підходах попередників. Між тим неупереджений аналіз дозволяє побачити в різних гіпотезах і формулюваннях багато цінної інформації, яку можна використовувати при побудові цілісної та несуперечливої концепції мотивації та мотиву. [10, 7 - 8]

Кожен вчитель хоче, щоб його учні добре навчалися, з інтересом і бажанням займалися в школі. В цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часом і вчителям, і батькам доводиться з жалем констатувати: не хоче вчитися; міг би чудово займатися, а бажання немає. У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання.

Вчителі знають, що школяра не можна успішно вчити, коли він відноситься до навчань і знань байдуже, без інтересу і, не усвідомлює потребу в них. Тому перед школою стоїть завдання по формуванню та розвитку у дитини позитивної мотивації до навчальної діяльності.

Для того щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним в ході навчальної діяльності, були зрозумілі, але і внутрішньо прийняті ним, тобто щоб вони мали значимість для учня і знайшли, таким чином, відгук і опорну крапку в його навчанні.

Мета роботи: виявити психолого-педагогічні умови формування мотивації навчання в учнів підліткового віку.

Об'єкт: процес формування мотивації навчання.

Предмет: психолого-педагогічні умови формування мотивації навчання у підлітків.

Завдання дослідження:

· вивчити теоретичні підходи формування мотивації навчання;

· вивчити мотивацію навчальної діяльності;

· дослідити мотиви навчальної діяльності у старших підлітків;

Розділ 1. Загальні підходи до вивчення мотивації навчання у ході її формування і до формування під контролем вивчення

Психологічне вивчення мотивації і її формування – це дві сторони одного і того ж процесу виховання мотиваційної сфери цілісної особистості учня. Вивчення мотивації – це виявлення її реального рівня і можливих перспектив, зони її найближчого розвитку в кожного учня і класу в цілому. Результати вивчення стають основою для планування процесу формування. Разом з тим в процесі формування мотивації розкриваються нові її резерви, тому справжнє вивчення та діагностика здійснюються в ході формування. Саме по собі формування є цілеспрямованим, якщо вчитель порівнює отримані результати з тим вихідним рівнем, який передував формуванню, і з тими планами, які були намічені. Значить, в реальній роботі вчителя вивчення і формування мотивації нерозривно пов'язані. Організовуючи вивчення і формування мотивації, важливо не допускати спрощеного їх розуміння. Вивчення не слід розглядати як тільки реєстрацію вчителем того, що лежить на поверхні і кидається в очі ("хоче" або "не хоче "школяр вчитися), а слід все будувати як проникнення вчителя в глибинні закономірності становлення учня як особистості і як суб'єкта діяльності. Формування також невірно розуміти як "Перекладання" вчителем у голову учня готових, ззовні заданих мотивів і цілей навчання. Насправді формування мотивів навчання – це створення в школі умов для появи внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій) до вчення, усвідомлення їх учнем і подальшого саморозвитку ним своєї мотиваційної сфери. Учитель при цьому не займає позицію холоднокровного спостерігача за тим, як стихійно розвивається і складається мотиваційна сфера учнів, а стимулює її розвиток системою психологічно продуманих прийомів.

Вивчати і формувати мотивацію учня вчитель цілком може і сам (не чекаючи, наприклад, приходу шкільного психолога) за допомогою тривалого спостереження за учнем в реальних життєвих умовах, аналізу повторюваних суджень і вчинків учнів, завдяки чому вчитель може робити досить достовірні висновки, намічати і коректувати шляхи формування. Пропоновані нижче прийоми вивчення і формування мотивації цілком доступні будь-якому вчителеві. Разом з тим вся їхня сукупність не є, зрозуміло, обов'язковою для вчителя, а являє собою можливий набір методичних прийомів, з яких вчитель може вибрати те, що йому підходить.

Вивчення і формування мотивації навчання повинні мати об'єктивний характер, з одного боку, і здійснюватися в гуманній, повазі до особистості учня формі – з іншого.