Які чинники сприяють розвитку патологічної стертості зубів? 4 page

- 0,15-0,22 мм; [100]
873. Ширина періодонтальної щілини нормально функціонуючого зуба на верхній щелепі в середньому складає:

- 0,22-0,25 мм; [100]
874. У зв'язку з патологічним процесом чи може змінювати періодонт свою ширину?:

так
875. Періодонт починає розвиватися:

- одночасно з коренем зуба незадовго до його прорізування; [100]
876. Середні величини ширини періодонта не змінюються при:

- при нормальному функціонуванні зубощелепової системи; [100]
877. Розвиток періодонта відбувається за рахунок:

- мезенхімальних клітин зовнішнього прошарку зубного мішечка [100]
878. Особливістю тканин періодонта є наявність:

- епітеліальних клітин; [100]
879. По локалізації гранульоми розрізняють:

- апікальні, апіколатеральні, латеральні і міжкореневі; [100]
880. Періодонтит у переважній більшості випадків має походження:

інфекційне
881. Який шлях проникнення інфекції в періодонт переконливо не доведений?:

- гематогенний і лімфогенний; [100]
882. Болі при гострому серозному періодонтиті:

- ниючі, нерізко виражені, не іррадіюють, посилюються при накушуванні; [100]
883. Припухлість м'яких тканин при гострому серозному періодонтиті:

відсутня
884. При гострому серозному періодонтиті зміни на рентгенограмі:

відсутні
885. Болі при гострому гнійному періодонтиті:

- гострі, пульсуючі, іррадіюють, посилюються в горизонтальному положенні і при фізичному навантаженні, а також при накушуванні; [100]
886. Слизова оболонка альвеолярного відростка при гострому гнійному періодонтиті:

- гіперемована, набрякла, болюча в межах одного зуба, може бути інфільтрованою; [100]
887. Чи з'являється набряк м'яких тканин при гострому гнійному періодонтиті?:

так
888. Чи страждає загальний стан хворого при гострому гнійному періодонтиті?:

- з'являються симптоми інтоксикації (слабість, нездужання, підвищення температури й ін.) [100]
889. При гострому гнійному періодонтиті чи є зміни в аналізах крові хворого?:

- лейкоцитоз, паличкоядерний зсув уліво, прискорене ШОЕ [100]
890. При гострому гнійному періодонтиті зміни на рентгенограмі:

відсутні
891. Хронічні періодонтити розрізняють:

- гранулюючий, фіброзний і гранулематозний; [100]
892. Симптоматика хронічного гранулюючого періодонтиту:

- ниючі болі в зубі, припухлості обличчя немає, нориця на яснах, із боку слизової оболонки симптом "вазопарезу", на рентгенограмі - ділянка резорбції кісткової тканини з нерівними і нечіткими контурами, аналізи крові без змін; [100]
893. Симптоматика гострого гнійного періодонтиту:

- гострі пульсуючі, що іррадіюють болі, посилюються при накушуванні, зуб як би "виріс", припухлість обличчя, лімфовузли збільшені і болючі, на рентгенограмі змін немає, аналіз крові - лейкоцитоз, прискорене ШОЕ; [100]
894. Симптоматика хронічного гранулематозного періодонтиту:

- болів у зубі немає, припухлість обличчя відсутня, слизова оболонка альвеолярного відростка без змін, на рентгенограмі - вогнище деструкції кісткової тканини, що має округлу форму і рівні краї [100]
895. Розміри гранульоми не перевищують:

- 0,5 см; [100]
896. Розміри кістогранульоми?:

- від 0,5 до 0,8 см; [100]
897. Помилки, що не належать до консервативного лікування періодонтитів:

- перелом верхівки кореня зуба; [100]
898. У молочних зубах яка форма хронічного періодонтиту переважає?:

гранулюючий
899. У багатокореневих зубах у різних коренів молочного зуба чи можуть бути неоднакові форми хронічного запалення?:

так
900. Гранулююча форма періодонтиту у дітей частіше, ніж у дорослих може супроводжуватися:

- хронічним лімфаденітом або періостальною реакцією; [100]
901. Гострий періодонтит рідше спостерігається в:

- людей похилого віку [100]
902. Загострення хронічного періодонтиту менше виражене в:

- людей похилого віку [100]
903. Для періодонтитів, що протікають у людей похилого віку нехарактерним є:

- велика секвестрація [100]
904. Реплантація і резекція верхівки кореня зуба не може бути використана у:

- людей похилого віку [100]
905. Який основний метод хірургічного лікування періодонтитів проводиться в людей похилого віку?:

- видалення зуба; [100]
906. При ускладненні періодонтиту гострим серозним періоститом чи необхідно проводити періостотомію?:

- не потрібно; [100]
907. Антибактеріальна терапія в хворих з загостренням хронічного періодонтиту:

- призначається тільки в ослаблених людей і при супутніх захворюваннях [100]
908. Реплантація зуба - це:

- пересадка видаленого зуба в його ж альвеолу; [100]
909. Гемісекція зуба - це:

- видалення кореня разом з прилягаючою до нього коронковою частиною зуба; [100]
910. Ампутація зуба - це:

- видалення всього кореня при зберіганні коронкової частини зуба [100]
911. Коронаро-радікулярна сепарація - це:

- розтин зуба на дві частини (застосовується при лікуванні молярів) в області біфуркації з наступним згладжуванням країв, що нависають, проведенням кюретажу і покриттям кожного із сегментів кореня коронкою [100]
912. Показання до резекції верхівки кореня зуба - це:

- підокістна гранульома; [100]
913. Протипоказання до резекції верхівки кореня зуба - це:

- апіколатеральні і латеральні гранульоми; [100]
914. Коли виникає остеоїдний тип зрощення настомленого зуба з альвеолою?:

- при повному видаленні окістя альвеоли і періодонта кореня зуба; [100]
915. Періодонтальний тип зрощення настомленого зуба з альвеолою виникає при:

- при повному зберіганні окістя альвеоли і залишків періодонта на коренях зуба [100]
916. Періодонтально-фіброзний тип зрощення настомленого зуба з альвеолою виникає при:

- при частковому зберіганні окістя альвеоли і залишків періодонта на корені зуба; [100]
917. Шляхи проникності емалі:

- В обох напрямках [100]
918. Структурні одиниці, не властиві дентину:

Одонтобласти
919. Чи є дентин живою тканиною?

- Так, тому що в ньому відбувається відновлення амінокислотного складу [100]
920. У нормі звапненню в дентині піддаються колагенові волокна:

- Основна речовина навколо дентинних канальців [100]
921. Відмінність між первинним і вторинним дентином:

- Менш правильна структура і характер звапніння [100]
922. Взаємовідношення між утворенням вторинного дентину і каріозного процесу:

- При хронічному перебігу карієсу відбувається підвищене утворення вторинного дентину [100]
923. Показники електроодонтометрії у здорових зубах:

- 2-6 мкА [100]
924. Оптимальна норма вмісту фтору в питній воді:

- 0.8-1.2 мг/ л [100]
925. Карієсрезистентні зони на поверхні бічних зубів:

- Ділянка бугрів [100]
926. Для виникнення каріозного процесу необхідно:

- Вуглеводи, мікроорганізми і їхній тривалий контакт з емаллю зуба [100]
927. До місцевих карієсогенних чинників відносять:

- Зубний наліт, зубну бляшку [100]
928. До чинників ризику виникнення карієсу не варто відносити:

- Лужну реакцію слини порожнини рота [100]
929. У ділянці білої каріозної плями виявлено:

- Дефіцит кальцію і фосфору [100]
930. Карієсрезистентність емалі визначається за допомогою:

- Вітального фарбування емалі [100]
931. Загальні чинники, що обумовлюють виникнення карієсу зубів:

- Променеве ураження [100]
932. Для гострого поверхневого карієсу характерно:

- Короткочасний біль від хімічних і температурних подразників [100]
933. При середньому карієсі порожнина:

- Локалізується в плащовому дентині [100]
934. Морфологічні зміни, характерні для карієсу в стадії білої плями (початкового карієсу):

- Підповерхнева демінералізація емалі [100]
935. Поверхневий карієс диференціюють із:

- Ерозією емалі [100]
936. Процеси підповерхневої демінералізації емалі при карієсі в стадії плями:

Оборотні
937. Ремінералізуюча терапія ефективна при карієсі в стадії плями у вигляді:

- Крейдоподібної плями; [100]
938. Hе використовують для ремінералізуючої терапії початкового карієсу:

Кальмецин
939. Ураження бічної поверхні різців та іклів відноситься до:

- ІІІ класу [100]
940. Ураження карієсом сліпої ямки бічних різців відноситься до класу:

- І класу за Блеком [100]
941. Порожнини, розташовані на контактних поверхнях премолярів і молярів, відносяться до класу:

- ІІ класу [100]
942. Порожнини, розташовані на контактних поверхнях різців, іклів із зовнішнього кута і ріжучого краю, відносяться до класу:

- ІV класу [100]
943. Порожнини, розташовані на жувальній поверхні молярів, відносяться до класу:

- І класу за Блеком [100]
944. Порожнини, розташовані в пришийковій ділянці всіх груп зубів, відносять до класу:

- V класу [100]
945. Порожнини, розташовані в ділянці фісур премолярів і молярів, відносять до класу:

- І класу за Блеком [100]
946. Дані ЕОД при гострому глибокому карієсі:

- 10-12 мкА [100]
947. При глибокому карієсі хворі скаржаться на біль:

- Від впливу термічних і хімічних подразників [100]
948. Глибокий карієс диференціюють із:

Пульпітом
949. Основний принцип формування каріозних порожнин:

- Технічна раціональність [100]
950. Основний принцип препарування каріозних порожнин:

- Біологічна доцільність [100]
951. Герметики використовують для:

- Ізоляції емалі фісур і сліпих ямок від вуглеводів і мікроорганізмів на період її дозрівання [100]
952. Правила накладення ізолюючої прокладки для амальгами. Прокладка повинна:

- Доходити до емалево-дентинного з'єднання [100]
953. Ізолюючим прокладкам не властиві функції:

- Стимулювання утворення замісного дентину [100]
954. Для лікувальних прокладок при гострому глибокому карієсі використовують:

Дейкал
955. Матеріали для лікувальних прокладок при глибокому карієсі повинні мати:

- Протизапальну, одонтотропну дію [100]
956. Полікарбоксилатний цемент використовують для:

- Ізолюючих прокладок [100]
957. Hедоліки силікатних цементів:

- Токсичні стосовно пульпи [100]
958. Основні недоліки силіко-фосфатних цементів:

- Hевисока механічна міцність [100]
959. Переваги амальгами:

- Гарна адгезія [100]
960. Високий ступінь адгезії композитних пломбувальних матеріалів досягається за рахунок:

- Механічного мікрозчеплення з емаллю зуба [100]
961. Помилки, що виникають при пломбуванні каріозних порожнин І класу за Блеком:

- Пломбування суміжних порожнин одночасно [100]
962. Помилки, можливі при пломбуванні каріозних порожнин:

- Завищення прикусу [100]
963. Причини потемніння пломби після пломбування зуба композитним матеріалом:

- Замішування матеріалу металевим шпателем [100]
964. Хворому із множинним карієсом призначають:

- Зубну пасту "Жемчуг" (містить гліцерофосфат кальцію) [100]
965. Хворому із множинним карієсом призначають:

- Лікувально-профілактичну зубну пасту "Фтородент" (містить мікроелемент фтор) [100]
966. Hайбільш характерні помилки препарування каріозних порожнин І класу за Блеком:

- Розкриття пульпової камери [100]
967. Специфічні клітини, які властиві пульпі зуба:

Одонтобласти
968. Одонтобласти знаходяться в:

Пульпі
969. Клітинний шар пульпи, що містить фібробласти, гістіоцити, плазматичні клітини, лімфоцити, моноцити:

Підодонтобластичний
970. Клітинний шар пульпи, що містить одонтобласти:

Периферичний
971. Чи є в пульпі лімфатичні судини?

Так
972. До функцій, властивих пульпі зуба, не варто відносити:

Амортизаційну
973. Які зі станів пульпи найчастіше безсимптомні?

- Інтерстиціальний дентикл [100]
974. Hайбільш імовірні форми дентиклів, здатні викликати інтенсивний біль, нерідко невралгічного характеру:

- Що вільно лежать [100]
975. До етіологічних чинників гострого пульпіту не варто відносити подразники:

- Hервово-психічну травму [100]
976. Метод, показаний при діагностиці гострого пульпіту:

Термопроба
977. Методи дослідження, що дозволяють диференціювати гострі форми пульпіту від загострення хронічних:

Електроодонтометрія
978. Установивши діагноз гангренозного пульпіту, проводять:

Електроодонтометрію
979. Електрозбудливість пульпи при пульпіті:

Знижена
980. Дані електроодонтометрії при гострому пульпіті:

- 10-20 мкА [100]
981. Дані електроодонтометрії при хронічному гангренозному пульпіті:

- 60-80 мкА; [100]
982. До яких значень за даними електроодонтометрії знижена електрозбудливість пульпи зуба при дифузному пульпіті:

- 30-60 мкА [100]
983. Для гострого дифузного пульпіту характерно:

- Мимовільний нападоподібний біль тривалістю до кількох годин [100]
984. Гострий дифузний пульпіт диференціюють із:

- Гострим періодонтитом [100]
985. Гострий дифузний пульпіт диференціюють із:

- Hевралгією трійчастого нерва [100]
986. Для хронічного гангренозного пульпіту характерні:

- Біль під час уживання гарячої їжі [100]
987. Характерні клінічні ознаки хронічного гіпертрофічного пульпіту:

- Кровоточивість із каріозної порожнини [100]
988. Характерні клінічні ознаки хронічного гіпертрофічного пульпіту:

- Розростання грануляцій у каріозній порожнині [100]
989. Хронічний гіпертрофічний пульпіт необхідно диференціювати із:

- Ясенним поліпом [100]
990. Хронічний гіпертрофічний пульпіт диференціюють із:

- Розростанням грануляцій із перфораційного отвору на дні порожнини зуба [100]
991. Для лікування пульпи з випадково розкритим рогом пульпи при препаруванні каріозної порожнини з приводу карієсу у призовника показана:

- Біологічний метод [100]
992. При ускладненому переломі коронки моляра зі значним оголенням пульпи у підлітка застосовують:

- Вітальну екстирпацію [100]
993. Метод вітальної ампутації пульпи застосовують при:

- Hевдалому лікуванні біологічним методом випадково розкритого рога пульпи [100]
994. Показання до вітальної екстирпації пульпи:

- Гострий гнійний пульпіт [100]
995. Протипоказання до проведення вітальної екстирпації:

- Hесформовані корені постійних і тимчасових зубів [100]
996. Метод лікування гострого гнійного пульпіту:

- Вітальна екстирпація [100]
997. Hайбільш раціональний метод лікування хронічного фіброзного пульпіту в молодому віці при закритій порожнині зуба і центрально розташованій каріозній порожнини:

- Біологічний метод [100]
998. Оптимальний метод лікування при випадковому розкритті пульпи багатокореневого зуба:

- Біологічний метод [100]
999. Застосування біологічного методу лікування пульпіту показано при локалізації каріозної порожнини на:

- Жувальній поверхні [100]
1000. Лікарські речовини, які застосовуються для лікування пульпіту біологічним методом:

- Пасти, які містять кальцій [100]
1001. Кортикостероїди використовують в ендодонтичній практиці для:

- Купірування запалення пульпи [100]
1002. При лікуванні пульпіту в зубі з каріозною порожниною, яка локалізується в пришийковій ділянці, виник опік ясен миш'яковою кислотою. Потрібно:

- Уражену ділянку обробити паленою магнезією, унітіолом, йодом [100]
1003. При перфорації дна порожнини зуба під час лікування пульпіту необхідно:

- Закрити перфораційний отвір індиферентним матеріалом і провести лікування за звичайною схемою [100]
1004. Після лікування пульпіту біологічним методом почав наростати біль під час накушування на зуб. Hеобхідно:

- Застосувати один із хірургічних методів лікування пульпіту [100]
1005. У якій тканині зубощелепної системи знаходяться окситаланові волокна?

- У періодонті [100]
1006. При пульпіті, який раніше лікувався ампутаційним методом із подальшим накладанням муміфікуючої пасти, паст, що містять кальцій, або інших паст, у разі виникнення болю необхідно:

- Провести екстирпацію під анестезією [100]
1007. При болі у зубі, що з'явився внаслідок надлишкового виведення резорцин-формалінової пасти за верхівку під час лікування пульпіту, необхідно:

- Провести курс електрофорезу йодиду калію [100]
1008. При болях, що виникають внаслідок надлишкового виведення фосфат-цементу за верхівку зуба, необхідно:

- Видалити надлишок пломбувального матеріалу хірургічним шляхом [100]
1009. Після накладання миш'яковистої пасти при лікуванні гострого гнійного пульпіту інтенсивність болю різко посилилася, необхідно:

- Знявши пов'язку, уточнити, чи оголена пульпа [100]
1010. Біль від гарячого в зубі, який раніше лікувався з приводу пульпіту, можливий у разі:

- Hеповної некротизації пульпи [100]
1011. Епітеліальні утвори, які виявляються в періодонті зубів:

- Є залишками зубоутворювального епітелію і можуть призвести до виникнення внутрішньощелепових епітеліальних новоутворів [100]
1012. Ширина періодонтальної щілини зуба людини:

- У нормі на нижній щелепі дещо менше (0,15 - 0,22 мм), ніж на верхній (0,2 - 0,25 мм) [100]
1013. Пластична функція періодонта здійснюється за рахунок:

- Цементоцитів і остеобластів [100]
1014. Лімфатичні судини періодонта:

- Зв'язані з лімфатичними судинами пульпи, кістки альвеоли і ясен [100]
1015. Причиною періодонтиту може бути супутнє захворювання:

Гайморит
1016. Чи можливий розвиток верхівкового періодонтиту зуба без порушення цілісності його коронки?

Так
1017. Для гострого гнійного періодонтиту не характерно:

- Болюча реакція на температурний подразник [100]
1018. При хронічному фіброзному періодонтиті показник ЕОД зуба:

- 150-200 мкА [100]
1019. Хронічний фіброзний періодонтит необхідно диференціювати з:

- Хронічним глибоким карієсом [100]
1020. Метод дослідження, найбільш інформативний для діагностування хронічного фіброзного періодонтиту:

Рентгенографія
1021. Hа рентгенограмі при фіброзному періодонтиті виявляють:

- Розширення періодонтальної щілини [100]
1022. Для діагностування хронічного гранулематозного періодонтиту найбільш інформативний метод дослідження:

Рентгенографія
1023. Основа лікування стоматиту курців:

- виключення шкідливих навичок [100]
1024. Лікування вісмутового стоматиту:

- припинити надходження препарату, гарячі щоденні ванні, оксигенотерапія, ретельна гігієна порожнини рота, 20% емульсія новарсенола на гліцерині, санація порожнини рота, антисептики, антибіотики, ферменти [100]
1025. Лікування туберкульозного вовчука:

- призначення комплексу препаратів (стрептоміцин, фтівазид, іоніазид, тубазид, ларусан, ПАСК, загальноукріплююча терапія) [100]
1026. Призначити лікування глоссодинії:

- лікування вісцеральної патології, вітамінотерапія, седативні засоби [100]
1027. Кровливість ясен. Нездужання, субфебрильна температура, утруднений прийом їжі. Об'єктивно: ясневий край, верхівки міжзубних пиптиків вкриті грязно-сірим нальотом. Краї виразок нерівні, підриті. Поставте діагноз:

- виразковий гінгіво-стоматит [100]
1028. Загальне нездужання, підвищена температура. На 2-3 день з'явилися міхурці на слизовій. Об'єктивно: на слизовій болючі ерозії, по периферії який є шматки епітелію. У зішкрябі з дна міхурців - балонуючі клітини. Діагноз:

- герпетичний стоматит [100]
1029. Наявність ерозій на слизовій оболонці язика. Об'єктивно: безболісні ерозії розміром 1-2-х копійчані монети, покриті сірувато-білим нальотом. Підщелепні лімфатичні вузли збільшені, щільні, безболісні. Поставте діагноз:

- первинний сифіліс [100]
1030. Підвищена температура, слабість, інтенсивні невралгічні болі лівої половини обличчя. На слизовій щоки і піднебіння зліва - окремі дрібні міхурці і кільцеподібні групи міхурців на гіперемованому фоні. Ерозії з фестончастими краями. Діагноз

- лишай, що оперізує [100]
1031. Причина стоматиту курців:

- вплив продуктів згоріння тютюну (нікотин, смола), схильність організму [100]
1032. Етіологічний чинник ртутного стоматиту:

- хронічна інтоксикація ртуттю [100]
1033. Призначте лікування ртутного стоматиту:

- призначення унітіолу (по 5 мл 3-4 разу в добу), гіпосульфіт натрію довенно 20% по 4-8 мл, сірководневі ванни, дієта, санація порожнини рота [100]
1034. Інкубаційний період для первинного сифілісу складає:

- 3-4 тижні; [100]
1035. Сифілітичний склераденіт відрізняється від банального (бактеріального) лімфаденіту:

- безболісністю, відсутністю інтоксикації організму, двобічністю поразки (поліаденіт), відсутністю періаденіту; [100]
1036. Відмінність туберкульозного лімфаденіту від сифілітичного склераденіту:

- однобічність поразки, розвиток періаденіту, можуть утворюватися виразки і нориці; [100]
1037. Сифілітична виразка клінічно виглядає:

- округ. форми, безболіс. розміром 0,5-1,0 см з рівними краями, що піднім. трохи над здоровою шкірою, у підставі - хрящеподіб. інфільт., поверхня виразки гладка, червоного кольору, блищ., може бути наліт сіро-жовтого або темно-червоного кольору; [100]
1038. Посттравматична виразка клінічно виглядає:

- неправильної форми, болюча, розміром до 1 см, з рівними краями, підстава виразки - м'яка, поверхня гладка, червоного кольору, нальоту немає; [100]
1039. Ракова виразка шкіри клінічно виглядає:

- неправильна форма, різноманітні розміри, легко кровить, краї її вивернуті і поїджені, дно порите і глибоке, підстава щільна, мала болючість; [100]
1040. Туберкульозна виразка клінічно виглядає:

- округла, підриті, м'які краї, що нависають, болючість, дно кровоточиве і покрито дрібними вузликами жовтого кольору; [100]
1041. Актіномікотична виразка клінічно виглядає:

- виразка щільна, інфільтрат розлитий, є вогнища абсцедування, норичні ходи з убогим гнійним виділенням; [100]
1042. Трофічна виразка клінічно виглядає:

- виразка має великі розміри, краї набрякші й ущільнені, можуть бути підриті, шкіра навколо виразки ціанотична, інфільтрована і щільна [100]
1043. Вторинний сифіліс характеризується появою:

- розеол, папул, рідше пустул; [100]
1044. Вторинний рецидивуючий сифіліс характеризується:

- тенденцією до угруповування папул; [100]
1045. Вторинна поразка щелепно-лицевої області не виникає при потрапленні туберкульозної інфекції:

- через мигдалини; [100]
1046. До туберкульозу частіше схильні:

- діти і підлітки; [100]
1047. Патоморфологічні зміни при туберкульозі не залежать від:

- сезонності захворювання; [100]
1048. На якій стадії запального процесу в тканинах з'являються специфічні для туберкульозу клітини?:

проліферації
1049. Специфічні для туберкульозу клітини:

- клітини Пірогова-Лангханса; [100]
1050. Патоморфологічно туберкульозний лімфаденіт не буває

ексудативним
1051. Характерна ознака туберкульозного лімфаденіту:

періаденіт
1052. Первинний туберкульоз шкіри характеризується появою:

- ерозій і виразок; [100]
1053. Туберкульозний вовчук характеризується появою:

- горбиків (люпом); [100]
1054. Скрофулодерма (колікваційний туберкульоз) характеризується появою:

- внутрішньошкірних вузлів; [100]
1055. Міліарно-виразковий туберкульоз характеризується появою:

- дрібних жовтувато-червоних вузлів, що звиразковуються; [100]
1056. Диссемінований міліарний туберкульоз обличчя характеризується появою:

- болючих вузлів рожевого або бурого кольору, можуть звиразковуватися з наступним рубцюванням або розсмоктуванням; [100]
1057. Папуло-некротичний туберкульоз характеризується появою:

- дрібних округлих папул ціанотично-бурого фарбування, що містять у центрі некроз [100]
1058. Туберкульоз щелеп виникає:

вторинно
1059. Клінічно туберкульоз щелеп нагадує:

- хронічний остеомієліт; [100]
1060. Рентгенологічно туберкульоз щелепи виявляється:

- вогнища розрідження з нечіткими або чіткими межами, у вогнищах є ділянки різноманітної щільності (секвестри, звапнені ділянки й ін.); [100]
1061. Які актіноміцети мають більшу патогенність?:

анаероби
1062. Піогенна (банальна) мікрофлора:

- створює умови для розвитку актіноміцетів; [100]
1063. Які клітини є характерними для актіномікозного процесу?:

- ксантомні клітини; [100]
1064. При поразці слинних залоз актіномікозна гранульома утворюється:

- між часточками залози, а надалі вона розростається і переходить на паренхіму залози [100]
1065. Шкірна форма актіномікозу ділиться на:

- пустульозну, горбкову і змішану; [100]
1066. Підшкірна форма актіномікозу ділиться на:

- абсцедуючу, гумозну і змішану; [100]
1067. Підшкірно-м'язова форма актіномікозу характеризується:

- утворенням інфільтратів, що можуть нагноюватися; [100]
1068. Актіномікоз лімфатичних вузлів протікає:

- повільно, має затяжний характер; [100]
1069. По методу Сутєєва Г.О. актінолізат уводять:

- внутрішньом'язево; [100]
1070. По методу Асніна Д.І. актінолізат уводять:

внутрішньошкірно
1071. Скільки разів у тиждень вводять актінолізат при лікуванні актіномікозу?:

- 2 рази у тиждень; [100]
1072. Актіноміцетна полівалентна вакцина (АПВ) вводиться хворому:

- 2 рази у тиждень; [100]
1073. Чи можливо прискорення курсу імунотерапії при проведенні лікування актіномікозу в хворих?:

неприпустимо
1074. Схема введення актіноміцетної полівалентної вакцини хворим актіномікозом:

- 1-а внутрішньошкірна ін'єкція - 0,1 мл, при кожній наступній ін'єкції збільшують дозу по 0,1 мл і доводять до 1 мл і лишають такою до завершення курсу лікування [100]
1075. Схема проведення методу лікування актіномікозу по Сутєєвій Т.Г.:

- 1-а внутрішньошкірна ін'єкція - 0,3 мл, 2-а - по 0,5 мл у кожне передпліччя, 3-я - по 0,5 у три точки передпліччя, 4-а - по 0,5 мл у чотири точки передпліччя; доза в 2 мл залишається без змін до завершення курсу лікування; [100]
1076. Схема лікування актіномікозу по Сутєєву Г.О.:

Date: 2016-06-09; view: 562; Нарушение авторских прав