Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин

Одним із важливих регуляторів трудових відносин у сфері МПП є колізійні норми, завданням яких є визначен­ня питання про те, правом якої країни повинні регулюва­тися міжнародні трудові відносини.

Колізійні норми міжнародного трудового права мають побудову, аналогічну іншим колізійним нормам: обсяг і прив'язку. В обсязі колізійної норми фіксується вказівка на ті відносини, що регулюються даною колізійною нормою. Для колізійних норм трудового права це найчастіше питан­ня трудового договору, направлення робітника на робоче місце в іншу державу (§ 44 Федерального закону Австрії 1978 р. про міжнародне приватне право); загальних і спе­ціальних трудових відносин (наприклад, тих, що виникають через призначення чи обрання на посаду), трудових відно­син між іноземними державними органами й іноземними громадянами, трудових відносин дипломатичних представ­ників, виконання роботи більш як в одній країні, виконан­ня роботи у відрядженнях чи в періоди довгострокового пе­ребування за кордоном, виконання роботи на транспортних засобах, питання матеріальних і формальних умов дійсності трудового договору, наслідків його недійсності, змісту і при­пинення трудових відносин (§ 51 Указу Угорщини 1979 р. № 13 про міжнародне приватне право); трудового договору при звичайному місці роботи, а також при тимчасовому ви­конанні завдання в іншій країні (ст. 3118 Цивільного ко­дексу Квебеку 1991 р.); трудових відносин (ст. 32 Закону Польщі 1965 р. про міжнародне приватне право); трудового договору у разі звичайного виконання працівником своєї роботи, а також виконання ним роботи через характер самої діяльності більш як в одній країні (ст. 102 Закону Румунії 1992 р. № 105 стосовно регулювання відносин міжнародно­го приватного права, ст. 67 Кодексу міжнародного приват­ного права Тунісу 1998 р.); загальні трудові договори, а та­кож договори при виконанні працівником трудових обо­в'язків у кількох країнах (ст. 121 Федерального закону Швейцарії 1987 р. про міжнародне приватне право).

Прив'язки колізійних норм трудового права в законодав­ствах різних країн також неоднорідні.

Виявом однієї з основних засад міжнародного приват­ного права — автономії волі (lex voluntaris) — слід визна­ти закріплення у багатьох законодавствах прив'язки до ви­бору сторонами права стосовно міжнародних трудових відносин.

Довгий час автономія волі сприймалась неоднозначно у правовій доктрині при розгляді питань міжнародного тру­дового права. Так, деякі колізіоністи висловлювались про­ти застосування lex voluntaris у міжнародних трудових відносинах, пояснюючи свою позицію тим, що держава більш зацікавлена у застосуванні до трудових відносин імперативних норм, а не такого приватного начала, як ав­тономія волі. Крім того, відмова від lex voluntaris може збе­регти єдність правового регулювання праці різних кате­горій працівників на одному підприємстві, а також захис­тити «слабке» становище працівника як сторони трудових відносин.

Застосування lex voluntaris все ще інколи визнається спірним. Проте більшість колізіоністів висловлюються за його застосування до трудових відносин, що виходять за межі одного правопорядку. Така позиція аргументується тим, що працівник — це не завжди слабка сторона трудово­го договору, а тому управлінський і висококваліфікований персонал буде тільки програвати у разі неможливості вибо­ру законодавства щодо трудових відносин; одночасно із за­стосуванням lex voluntaris у законодавстві можна встано­вити імперативні норми із застосування сприятливішого за­кону, спрямованого на захист працівника. Разом з тим, якщо у країні, де розміщено підприємство, діє сприятливі­ший для працівників закон — це забезпечить бажану єдність правового регулювання їх праці¹.

На сьогоднішній день законодавства більшості країн (особливо тих, що розглядають трудовий договір як складо­ву цивільного права) дозволяють застосування автономії волі в трудових відносинах у сфері міжнародного приват­ного права. Більше того, це начало визнається доктриною і практикою в певних країнах основоположним, а законодав­ства таких країн, як Велика Британія, Італія, Канада, Німеччина не обмежують застосування автономії волі для трудових відносин у даній сфері якимось конкретним пра­вопорядком.

Іншою важливою колізійною прив'язкою, яку часто на­зивають основною, є прив'язка до закону місця роботи (lex loci laboris), що закріплена у законодавствах таких країн, як Австрія, Німеччина, Угорщина, Румунія, Канада, Ліхтенштейн, Туніс, Чехія, Швейцарія. Найчастіше вона застосовується, якщо сторони не здійснили вибір права. Цю прив'язку в доктрині і законодавстві також називають інко­ли прив'язкою до: права країни місця звичайного виконан­ня працівником своєї трудової діяльності; закону країни місця розміщення підприємства, де працює особа; законумісця виконання роботи; закону країни, в якій працівник звичайно виконує свої трудові обов'язки; закону країни, в якій робітник звичайно виконує роботу; права країни зви­чайного виконання роботи за договором; закону країни, в якій (повністю або переважно) виконується робота; права місця здійснення трудової функції.

Прив'язка до lex delegationis застосовується щодо праці­вників, яких направлено на роботу в закордонні відряджен­ня, і означає застосування права країни місцезнаходження установи чи організації, яка направила працівника для ви­конання певних завдань за кордон. Прив'язка до особисто­го закону наймача найчастіше застосовується при виконанні роботи у кількох країнах (Австрія, Угорщина, Німеччина, Ліхтенштейн, Румунія).

Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.

Прагнучи до всебічного розвитку співробітництва у сфері трудової діяльності та соціального захисту громадян України, інших держав, які працюють за межами своєї країни, наша держава укладає різноманітні міжнародні угоди.

Україна уклала Угоди про працевлаштування і соціальний захист громадян із Молдовою 1993 p., Росією 1993 p., Біло­руссю 1995 p., Вірменією 1995 p., Латвією 1997 p., про взаємне працевлаштування працівників з Польщею 1994 p., Протокол із Чехією 1997 p., угода з Литвою 1997 р. Ці угоди поши­рюються на осіб (далі — працівники) та членів їхніх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї з договірних держав та здійснюють свою трудову діяль­ність на умовах наймання на підприємствах, в організаціях, установах усіх форм власності (далі — працедавці) іншої держави.

Реалізації зазначених угод сприяють центральні органи з питань праці договірних держав. Вони, зокрема, обмінюються інформацією про національне законодавство та інші нор­мативні акти в галузі праці, зайнятості, еміграції та імміграції, в т. ч. про умови життя працівників; стан національних ринків праці та зміну ситуації на них; причини обмежень прийняття на роботу працівників іншої держави. Кожна особа, яка про­живає на території однієї держави, може звернутися безпосе­редньо або через компетентний орган за місцем проживання до компетентного органу іншої держави по допомогу у вирішенні питань, які виникають із трудових правовідносин. Компетентні органи однієї договірної держави надають компетентним органам іншої держави за їх запитом документи та архівні матеріали, необхідні для призначення та виплати допомог.

Відповідно до зазначених угод працівники можуть здійсню­вати трудову діяльність на території іноземної держави на підставі: а) трудового договору (контракту), укладеного між працедавцем і працівником на визначений термін; б) договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності обох дер­жав, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території держави працевлаштування.

За загальним правилом для одержання роботи особі необ­хідний дозвіл на працевлаштування, виданий компетентним органом держави працевлаштування, у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї держави. Дозвіл видається на час виконання роботи у визначеного працедавця. Пра­цівник не повинен виконувати ніякої іншої оплачуваної роботи, крім тієї, на яку видано дозвіл. Якщо ж буде встанов­лено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив працедавця, дозвіл анулюється. Для про­довження трудових відносин із працівником працедавцеві не­обхідно вирішити питання про продовження дозволу на пра­цевлаштування не пізніше і місяця до закінчення терміну його дії.

В угодах про трудову діяльність і соціальний захист грома­дян передбачаються й колізійні норми, зокрема з прив'язкою до законодавства держави місця працевлаштування. Так, за цим законодавством регулюється:

1)оформлення трудового договору (контракту);

2)вік, з якого допускається прийняття на роботу;

3)обсяг прав та обов'язків сторін за договором (контрактом);

4)в'їзд працівників і членів їхніх сімей на територію дер­жави працевлаштування, перебування та виїзд із неї;

5)соціальне, в т. ч. пенсійне, забезпечення;

6) оподаткування трудових доходів осіб, які працюють за трудовим контрактом;

7) переказ зароблених коштів на територію держави виїзду;

8) правовий статус вивільнюваних працівників.;

9) обчислення стажу (трудового та за фахом)¹.

Як зазначалося, трудовий договір (контракт) є актом, на підставі якого особа може здійснювати трудову діяльність на території іншої договірної держави. Він складається держав­ною та російською мовами. Оплата за оформлення документів на працевлаштування за наявності міжнародних угод здійс­нюється через уповноважені банки України.

Трудовий договір (контракт) повинен містити основні рек-„ візити працедавця та працівника, професійні вимоги до пра­цівника, відомості про характер роботи, умови праці та її оплати, відрахування з неї, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови проживання та плату за житло, а також термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття дорожніх витрат. Із підписанням трудового договору (контракту) працівник бере на себе зобов'язання не перебу­вати на території держави працевлаштування довше терміну, на якого він одержав дозвіл, та не шукати іншої роботи, крім тієї, яка передбачена дозволом. Після закінчення дії трудового договору (контракту) працедавець у трудовій книжці праців­ника робить відповідний запис і видає довідку про заробітну плату за період роботи помісячне.

Date: 2016-06-08; view: 668; Нарушение авторских прав