Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві

1. Законодавством всіх країн передбачається, що дійсний шлюб припиняється у разі смерті одного з подружжя, оголошення померлим дружина, що вважався безвісно відсутнім, або в результаті розлучення (Scheidung, divorce}.

2. У Франції на початку XIX століття розлучення взагалі заборонявся, а після реформи 1884 року і аж до 1975 року був дозволений тільки у випадках, прямо зазначених у законі: подружня невірність одного з подружжя; зловживання, грубе поводження або нанесення тяжких образ одним з подружжя іншому; засудження одного з подружжя до тяжкого і ганебного покарання.

У 1975 році був прийнятий закон, відповідно до якого допускається розірвання шлюбу за трьома підставами:

а) взаємне угоду подружжя, для чого необхідно подати спільну заяву до суду з додатком до нього проекту врегулювання майнових відносин між колишнім подружжям, умов виховання дітей, виплати компенсацій і аліментів;

б) фактичне припинення спільного життя - у разі, якщо подружжя фактично не проживають не менше шести років або якщо протягом цього ж терміну розумові здібності одного з подружжя перебувають у такому стані, що це виключає можливість подальшого спільного життя подружжя;

в) винна поведінка одного з подружжя, встановлення якого позбавляє винного у розпаді шлюбу права отримати компенсацію за розлучення. Це підстава - радше данина традиції, ніж потреба часу.

Таким чином, французьке право не містить вказівок на розпад шлюбу як підставу для розлучення, який може бути отриманий за названим трьом підставах, передбачених у законі.

3. У ФРН реформа законодавства про розлучення була проведена в 1977 році.Новий закон відмовився від концепції винного поведінки чоловіка і як основоположного принципу при вирішенні питання про розірвання шлюбу встановив принцип остаточного й непоправного розладу сімейного життя, доказом якого може служити повна відсутність спільного проживання подружжя без надії на його відновлення. У розлученні може бути відмовлено, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх дітей.

4. В Англії розлучення як спосіб припинення шлюбу був передбачений вже в XIX столітті і до реформи 1969 міг бути отриманий як санкції за винна поведінка відповідача.

В даний час розлучення може бути отриманий тільки по одній підставі - непоправний розпад шлюбу, на підтвердження чого позивач повинен довести наявність однієї з наступних п'яти причин: а) подружня зрада відповідача і неможливість в результаті цього для позивача подальшого проживання з відповідачем, б) інша поведінка відповідача, що виключає можливість продовження спільної життя, в) залишення відповідачем сім'ї на строк не менше двох років, які безпосередньо передують поданню заяви, за умови згоди відповідача на розлучення; д) роздільне проживання подружжя протягом не менше двох років, безпосередньо ^ ного передують поданню заяви.

5. Законодавство США про розлучення є надзвичайно строкату картину. У 11 штатах розлучення надається за однією підставою - непоправний розпад шлюбу. В інших штатах розлучення може бути отриманий, якщо доведено вчинення відповідачем одного з правопорушень, передбачених законодавством p є підставою для розірвання шлюбу.