Усиновлення. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення

Більшість договорів про правову допомогу містять колізійні норми щодо усиновлення. Виняток становлять Договори з Грецією, Іраком, Італією, НДРЙ, Китаєм, Кіпром, Тунісом, Фінляндією. У випадках усиновлення найчастіше застосовує­ться законодавство тієї договірної держави, громадянином якої е усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновитель є громадянином однієї договірної держави, а місце прожи­вання має на території іншої, то застосовується законодавство держави — його місця проживання.

Якщо законодавство договірної держави, громадянином якої є усиновлюваний, вимагає згоди усиновлюваного, його законного представника, дозволу компетентного державного органу, то вимоги цього законодавства повинні бути виконані. У договорах зазначається, що можливі обмеження усиновлен­ня, пов'язані зі зміною місця проживання усиновлюваного на місце проживання в іншій державі.

Якщо подружжя, яке усиновлює, є громадянами різних до­говірних держав, повинні бути дотримані вимоги законодавст­ва обох держав. У разі проживання подружжя на території однієї з договірних держав застосовується законодавство цієї держави. Зазначене стосується і скасування та визнання уси­новлення недійсним.

У справах про усиновлення, скасування та визнання уси­новлення недійсним, компетентним є орган тієї договірної держави, громадянином якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновлюваний є громадянином однієї до­говірної держави, а проживає на території іншої, де має місце проживання також усиновитель, компетентним є й орган цієї договірної держави (ст. 29 Договору з Грузією, ст. 29 — з Естонією, ст. 29 — з Литвою, ст. ЗО — з Польщею).

У деяких договорах передбачено, що у справах про усинов­лення чи його скасування особами з різним громадянством компетентними є установи тієї договірної держави, на території якої подружжя має чи жало останнє спільне місце проживання або місцеперебування (ст. 33 Договору з Албанією, ст. 26-з Алжиром, ст. 33 - з КНДР; ст. 35 - з Чехосло-ваччиною).

Окремі договори про правову допомогу для вирішення пи­тань про усиновлення пропонують застосовувати тільки одну колізійну прив'язку — закон громадянства усиновлюваного, Вона застосовується і до визначення установи, яка є компетентною у винесенні рішення про усиновлення (ст. ЗО Дого­вору з Молдовою).

Опіка і піклування.

7. Встановлення опіки та піклування. Відповідно до ст. 200 КпІПС України до опіки, піклування над неповнолітніми, не­дієздатними або обмеженими у дієздатності громадянами України, що проживають поза межами України, а також іно­земними громадянами, які проживають в Україні, застосо­вується законодавство України.

Опіка чи піклування над громадянами України, що про­живають поза межами України, встановлені за законами від­повідних держав, визнаються дійсними в Україні, якщо проти їх встановлення чи визнання немає заперечень консульської установи України. Опіка, піклування, встановлені над інозем­ними громадянами поза межами України за законами іно­земних держав, визнаються дійсними в Україні.

Правовідносини між опікуном або піклувальником та осо­бою, яка знаходиться під опікою або піклуванням, визначаю­ться законодавством договірної держави, орган опіки та пік­лування якої призначив опікуна чи піклувальника. Якщо захо­ди щодо опіки та піклування необхідні в інтересах особи, яка знаходиться під опікою чи піклуванням, місце проживання, місцезнаходження чи майно якої є на території іншої договір­ної держави, тоді орган опіки та піклування цієї держави тер­міново повинен повідомити компетентний орган держави, гро­мадянином якої є особа, яка потребує опіки чи піклування.

У невідкладних випадках орган опіки та піклування дер­жави—учасниці договору може сам застосовувати необхідні заходи, одначе він повинен терміново повідомити про попе­редньо вжиті заходи компетентний орган опіки та піклування. Застосовані заходи залишаються чинними, поки цей орган не винесе іншого рішення.

В інтересах підопічного договори про правову допомогу зазвичай встановлюють норму, за якою компетентний орган може передати опіку або піклування відповідним органам іншої договірної держави, якщо місце проживання, місцепере­бування чи майно особи, яка знаходиться під опікою чи пік­луванням, є на території цієї договірної держави. Передання дійсне лише у випадку, коли запитуваний орган дасть згоду прийняти опіку чи піклування та повідомить про це орган, який робить запит. Орган, який прийняв опіку або піклуван­ня, здійснює їх відповідно до законодавства своєї держави, одначе він не має права виносити рішення в питаннях, що стосуються особистого статусу особи, яка знаходиться під опі­кою або піклуванням. Проте він може дати дозвіл на реєстрацію шлюбу, необхідний згідно з законодавством дого­вірної держави, громадянином якої є ця особа

У договорах вказується, що обов'язок пришиття опіки або піклування визначається законодавством тієї держави, грома­дянином якої є особа, що має бути опікуном чи піклувальником (ст 31 Договору з Молдовою, ст. ЗО-з Монголією, ст. 31 -з Польщею, ст. ЗІ-з Румунією, ст. 32 - з Югославією).