Показання для профілактичного використання антибіотиків

- високий ризик розвитку післяопераційної інфекції (умовно «чисті» операції на органах грудної клітки, черевної порожнини і малого тазу, що стосуються слизових оболонок, заселених мікрофлорою);

- погроза здоров'ю і життю хворого («чисті» операції, зв'язані з імплантацією судинних шунтів, протезів, коли нечисленні і малопатогенні мікроорганізми можуть проникнути всередину рани і викликати її запалення;

- прогнозування хірурга про можливість зустрічі з інфекцією в процесі операції (перфорація органа, проникаючі поранення, відкриті переломи).

Крім ступеня мікробного зараження рани, на розвиток ранової інфекції в післяопераційному періоді впливають стан місцевого і загального імунітету, характер передопераційної підготовки, техніка виконання операції, операційна травма тканин, кововтрата, наявність сторонніх тіл, вірулентність мікрофлори і резистентність бактерій до антимікробних препаратів. Т.ч. фактори ризику, що сприяють розвитку хірургічної інфекції можна розділити на фактори, що зв'язані зі станом хворого, властивостями збудника і станом навколишнього середовища (санітарно-гігієнічні заходи), а також фактори, обумовлені особливостями оперативного втручання, інструментального обстеження.

З метою епідеміологічного нагляду інфекції в діляні хірургічного втручання класифікують як інфекції в діляні хірургічного розрізу та інфекції органа (анатомічного простору). Інфекції в ділянці розрізу, у свою чергу, підрозділяються на ті, котрі утягують тільки шкіру і підшкірну клітковину (поверхневі інфекції в діляні розрізу), і ті, котрі втягують глибокі м'які тканини (глибокі інфекції в діляні розрізу, наприклад, інфекції фасціальних і м'язових шарів)

Особливості обстеження хворих з рановою інфекцією:

При опитуванні необхідно визначити

- скарги на болі

- локалізація (в ділянці операційної рани при локалізованому ранню процесі і віддалених місцях від рани при утворенні затьоків по ходу м'язових піхв, при утворенні гнійних скупчень по типу «запонки»)

- інтенсивність (слабка, помірна, сильна)

- характер болю (постійна, приступоподібна, зв'язана з рухами, кашлем, що пульсує біль)

- послідовно виявляються і деталізуються інші скарги

- зв'язані з інтоксикацією (зниження апетиту, слабість)

- зв'язані з іншими органами і системами, у т.ч. характер підвищення температури.

- зв'язані з оперативним втручанням (характер ранового віддділяємого: кількість, колір, запах)

Анамнез захворювання і життя

- клінічний діагноз основного захворювання, що було причиною оперативного втручання з уточненням класу рани

- наявність супутньої патології (дихальної, серевосудинної, ендокринної систем)

- проведення профілактики ранової інфекції: терміни проведення, профілактичний антбиотик, спосіб введення антибіотика

- терміни виникнення перших симптомів ранової інфекції: послідовність їх появи

Об'єктивне дослідження

- Загальні дані:

а) ступінь важкості стану хворого (визначити, важкість хворого обумовлена рановим процесом чи особливостями післяопераційного періоду при тій чи іншій патології

б) колір шкірних покривів і слизових оболонок, температура тіла, характеристика пульсу

- Дослідження рани:

Огляд рани:

- стан пов'язки (дренажів): суха (відсутність відділяємого), волога (наявність ексудату, колір ексудату, його кількість, запах)

- колір шкіри навколо рани, наявність набряку, наявність нориці в ділянці рани

Пальпація рані

а) з'ясовується локалізація болю

б) наявність інфільтрації навколо рани, поява симптому флуктуації

в) поява эксудату з рані при легкому натисненні в ділянці рани і при зондовій ревізії рани

На підставі скарг, об'єктивного обстеження хворого проводиться обґрунтування попереднього діагнозу.

Інфекції органа (анатомічного простору) можуть мати будь-яку локалізацію (тобто уражати будь-які органи чи простори тіла, розкриті чи вражені якимось чином в ході операційного втручання), відмінну від хірургічного розрізу.

Принципи антимікробної терапії хірургічної інфекції:

- є обов'язковою складовою частиною комплексної терапії інфекції і лише доповнює хірургічне втручання;

- спрямована на попередження поширення після операції інфікування за межі вогнища інфекції;

- є основним методом лікування позаочеревних назокоміальних інфекцій (пневмонія, трахеобронхіт, уроинфекція) за умови усунення причини;

- повинна мати специфічну дію проти основних збудників хірургічної інфекції;

- терапія антибіотиками повинна проводитися з обліком потенційних токсичних реакцій препарату, ступеня важкості основної і супутній патології;

- при призначенні антибіотиків повинні братися до уваги і питання витрат на лікування, тому що вирішальну роль для його результату є адекватна емпірична терапія.