Поняття особистості, особливості формування субособистості

Особистість – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо.

«Особистість – людина як суспільний індивід, суб’єкт пізнання і об’єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою і здатна до трудової діяльності» (А. В. Петровський).

«Особистість – людина як носій свідомості» (К. К. Платонов).

«Особистість – це людина, взята в системі таких психологічних характеристик, які соціально зумовлені, проявляються в суспільних за природою зв’язках і відносинах, є стійкими і визначають моральні вчинки людини, котрі мають істотне значення для неї самої і тих, хто її оточує» (Р. С. Немов).

Особистість – ступінь привласнення людиною соціальної сутності.

Особистість – соціальний індивід.

Таким чином, особистість — соціальна якість індивіда, що не може виникнути поза суспільством. При цьому процес становлення людини як особистості в результаті включеності її в різні спільності називають соціалізацією особистості.

Субособистість – це напівавтономна частина особистості, яка, організувавшись в минулому навколо незадоволеної потреби і ставши досить складним утворенням несвідомого, прагне до незалежної активності. Субособистість виражається як емоційно-поведінкова звичка через стереотипні тілесні рухи і відчуття, емоційні стани, мисленнєві схеми тощо. Субособистості можуть утворюватись в різному віці і закріплюються через регулярне повторення й підкріплення в поведінці. Кожна субособистість має свої мотиваційні та емоційно-поведінкові характеристики. Самоаналіз субособистостей сприяє посиленню самосвідомості клієнта внаслідок чого психічна енергія несвідомого організовується навколо єдиного центру особистості – свідомого «Я» (в академічній психології воно представлене у поняттях самосвідомості та суб’єктності). Основна функція «Я» – здійснення вольового акту.

Cубособистості регулюють психічне життя особистості у всіх її сферах, заміщуючи свідоме «Я». Коли у нашій глибинній пам’яті зберігається інформація про дитинство, певні життєві події, зміну соціального статусу та міжособистісні негаразди, то вона має сильний вплив на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях активності, оскільки домінує в полі свідомості в залежності від її сили. У конкретний період часу в полі свідомості кожної особистості може переважати певна субособистість. Оскільки людина майже не відрізняє суб’єкта свідомості («Я», самосвідомість) від об’єкта усвідомлення (поля свідомості), то субособистості постійно домінують над свідомим «Я», спричиняючи неможливість відрізнити «Я» та те, що йому належить. Відбувається «злиття» процесів самоусвідомлення з усвідомленням своїх структурно-динамічних частин (субособистостей), які часто конфліктують між собою. Тобто «Я» хибно ідентифікує себе з тим, що не є цим «Я» (з тілом, мисленням, рисою характеру, потребою, емоціями, діяльністю, соціальною роллю, тривожністю тощо).