Проблеми дитячої інвалідності та соціального сирітства. Законодавча нормативно – правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я

Становлення України як Самостійної і Незалежної держави характеризується суперечливістю проходження економічних та політичних процесів. Недостатня кількість робочих місць змушує батьків залишати дітей на самовільне виховання, аби задовольнити усі «примхи» та забезпечити дітям належний рівень освіти... Ситуація, що склалася у суспільстві, породила нове явище — соціальне сирітство, обумовлене ухилянням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків щодо неповнолітньої дитини. Загальноприйнято вважати дітьми-сиротами дітей у віці до 18 років, у яких померли обоє або один із батьків. У той же час соціальні сироти – це діти, що мають біологічних батьків, але вони з певних причин не займаються вихованням дитини і не піклуються про неї. У цьому випадку турботу про дітей також бере на себе суспільство і держава. Соціальні сироти — це особлива соціально-демографічна група дітей, які, внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин, залишилися сиротами при живих батьках...

Дитяча безпритульність, бродяжництво, соціальне сирітство – тривожні риси сучасного українського суспільства. За даними Державного комітету статистики, станом на 01.01.2011 р. в Україні налічувалося 98 119 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Незважаючи на те, що в країні функціонують 88 притулків для дітей та 32 центри соціально-психологічної реабілітації дітей, кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залишається високою.

За даними Міністерства молоді і спорту і Міністерства соціальної політики, наразі у державі зареєстровано понад 91 тисячу сиріт і дітей, позбавлених батьківських прав. (грудень 2014).

Раніше в Україні щороку сиротіли до восьми тисячі дітей і підлітків, а цього року сиротами стали десять тисяч дітей, і тенденція до збільшення збережеться і в наступному році, зазначають у Міністерстві молоді. Відтак, затверджена два роки тому Національна стратегія профілактики сирітства потребує корегувань і змін, враховуючи особливості нинішньої ситуації.

А ситуація ускладнюється щодня, насамперед на територіях, які тимчасово перебувають під контролем місцевих сепаратистів і російських військових, і в зоні проведення антитерористичної операції. На сьогодні у цій частині України перебуває близько одного мільйона дітей, із них 15 тисяч діточок позбавлені батьківського піклування.

У зоні АТО перебуває близько шести тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Зовнішні причини виникнення соціального сирітства обумовлені соціально-економічними умовами, що складаються в державі. Для них є характерними такі ознаки, як об’єктивність виникнення, залежність безпосередньо від держави. До таких причин слід віднести інфляцію, безробіття, економічну нестабільність, бідність, зростання злочинності, збройні конфлікти, злочинні акти тощо. Більше половини молодих сімей не мають окремого житла навіть ёчерез 10 років подружнього життя, майже половина сімей проживає з батьками в незадовільних для виховання дітей житлових умовах. Сьогоднішні несприятливі соціально-економічні умови в Україні негативно впливають на стабільність навіть благополучних сімей. Погіршення матеріально-побутових умов, зубожіння, втрата роботи тощо викликають у людей почуття незахищеності, страху перед майбутнім. Все це призводить до наростання напруги в сім’ї, негативно позначається на вихованні.

Внутрішні причини виникнення соціального сирітства, на відміну від зовнішніх, утворюються безпосередньо в середовищі сім’ї. Для них є характерними такі основні ознаки, як суб’єктивність виникнення і існування та залежність від зовнішніх негативних факторів. Їх поява здебільшого обумовлена внутрішніми сімейними проблемами.

Серед основних причин, які впливають на збільшення кількості соціальних сиріт, науковці визначають такі:

– асоціальна поведінка батьків, поширення алкоголізму і наркоманії, і як наслідок – жорстоке поводження з дітьми;

– недієздатність батьків, у тому числі й через психічні розлади;

– передчасна смертність населення;

– збільшення кількості позашлюбної народжуваності;

– високий рівень безробіття й бідності в країні;

– збільшення кількості неповнолітніх батьків, які психологічно та матеріально неспроможні самостійно виховувати дітей;

– зростання злочинності, коли батьки відбувають покарання у місцях позбавлення волі;

–руйнування традиційних сімейних цінностей.

Причини, через які діти залишаються без батьківської опіки найрізноманітніші, але наслідок один – дитина позбувається права на сімейне виховання. Сьогодні, на жаль, можна стверджувати, що соціальне сирітство є глобальною проблемою в українському суспільстві. Ускладнює ситуацію з дітьми-сиротами і прогресуюча тенденція до порушення структури сім’ї, погіршення виховної роботи з дітьми та батьками. Незважаючи на активні радикальні зрушення у глобальному процесі виховання підростаючого покоління, в Україні концепція суспільного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, практично не зазнає змін. Як і раніше, для таких дітей основним шляхом влаштування їх долі залишається інтернатна система утримання та виховання. На жаль, людство не знайшло ніяких форм догляду за дитиною, які змогли б замінити батьківську турботу та сімейне оточення.

Наслідки соціального сирітства мають важкий, руйнівний характер для вразливої дитячої особистості. Серед них науковці відзначають такі: глибокий та часто незворотний вплив на здоров’я та психіку, здобутий дитиною під час проживання в сім’ї; негативний соціальний досвід у період раннього та дошкільного дитинства; можливі патології внутрішньоутробного розвитку через неправильний спосіб життя майбутньої матері, а також небажану вагітність; важка психологічна травма, якої зазнає дитина коли її вилучають із родини.

Таким чином, розвиток дітей, які виховувалися поза сім’єю, супроводжується формуванням принципово інших механізмів особистісної активності, її входження в суспільне соціальне оточення. Внаслідок болісних втрат у житті дітей-сиріт виробляється механізм захисту від душевного болю – байдужості та черствості.

Загальновідомо, що державна система опіки та піклування в Україні не відповідає реаліям сьогодення та не забезпечує в повному обсязі гарантії прав дитини у відповідності до Конвенції ООН про права дитини.

З метою забезпечення реалізації кожною дитиною права на виховання в сім'ї, зростання в безпечному сімейному оточенні, підвищення ефективності роботи державних органів та органів місцевого самоврядування із запобігання соціальному сирітству, вдосконалення системи надання соціальних послуг дітям і сім'ям з дітьми в Україні указом Президента затверджено Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року.

Таким чином, дітям, які не мають можливості виховуватися в біологічній родині, держава законодавчо гарантує право на сімейне виховання, шляхом розвитку сімейних форм їхнього влаштування. Розвиток саме цих форм визначено життєво необхідною умовою виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Щодо заходів, спрямованих на зменшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можна визначити такі перспективні напрям державної політики: підвищення рівня матеріального забезпечення населення, що можливе за умов створення робочих місць та адекватного життєвим потребам розміру оплати праці; реалізація соціальних програм, спрямованих на матеріальну та соціальну підтримку сімей з дітьми, молодих сімей, неповних сімей; соціальна політика, спрямована на піднесення сімейних цінностей, формування культу сім’ї, виховання в батьків відповідальності за виконання батьківських обов’язків; боротьба з алкоголізацією та наркоманією – суттєвим причинами безвідповідального батьківства, поширення соціального сирітства.

Питання для самоконтролю.

1. За допомогою яких основних демографічних показників можна оцінити суспільне здоров'я населення?

2. Що таке середня тривалість життя людини?

3. Що таке народжуваність? Які основні причини зниження народжуваності?

4. Які основні причини смертності працездатного населення?

5. Дайте визначення поняттям «здоров’я» та «хвороба».

6. Розкрийте фактори, що впливають на здоров’я.

7. Які соціально-правові гарантії по охороні здоров’я дітей є в нашій країні?

8. Яке медичне забезпечення охорони здоров’я дітей?

9. Охарактеризуйте біоритми людини.

10.Заходи, щодо запобігання явищ десинхронозу.

11.Які оздоровчі заходи має проводити вчитель початкових класів, щоб зберегти здоров’я дітей?