Фактори, які зумовлюють погіршення стану здоров’я

Занепокоєння викликає здоров'я школярів. Перелік хронічних хвороб учнів загальноосвітніх шкіл різноманітний. Лише один з десяти першокласників сьогодні не має патології. Результати досліджень показують, що за останні роки тенденція до погіршення стану здоров'я учнів набула сталого характеру. За період навчання у школі кількість хронічних захворювань у дітей збільшується в 1,5-2 рази. Відмічається значне омолодження «хвороб похилого віку», зокрема онкозахворювань. Є випадки інсультів та інфарктів у дітей віком до 15 років.

Серед новонародженихкожне третє немовля має певні генетичні вади, а кожна 17 дитина народжується психічно неповноцінною.

Основними причинами дитячої смертності є вроджені вади розвитку, патологія органів дихання, інфекційні хвороби, нещасні випадки, травми. Високим є рівень мертвонароджуваності. За рівнем смертності немовлят Україна займає 49 місце у світі. Внаслідок зменшення народжуваності зменшується кількість підлітків, віком 15-17 років, які складають репродуктивний потенціал нашої країни. Саме ці юнаки і дівчата в найближчий час будуть визначати приріст населення.

Народження великої кількості дітей з вадами розвитку зумовлює ріст і без того високих показників інвалідизацїї населення. Сьогодні в Україні налічується майже 150 тис. дорослих інвалідів з дитинства і понад 160 тис. дітей-інвалідів. Вагомим чинником інвалідизації дітей є зловживання батьками алкоголю, наркотиків та тютюнопаління.

Статистика свідчить про постійне зростання безплідності та нездатність багатьох жінок виносити і народити дитину. Жіноче і чоловіче безпліддя зумовлене багатьма причинами. Серед них, на першому місці знаходяться запальні процеси різної етіології. Навіть серед дівчат 15-17 років майже 8 % страждають на запалення жіночих статевих органів, які в основному є ускладненням після штучного переривання вагітності.

Недостатня поінформованість молоді з проблем планування сім'ї, лібералізація сексуальних стосунків, негативний вплив сучасних засобів масової інформації зумовлюють підвищений інтерес підлітків до цієї сфери, випадкові та ранні сексуальні контакти, що за браком знань про засоби контрацепції та профілактики венеричних захворювань призводить не тільки до поширення венеричних хвороб, а й до випадків ранньої вагітності.

Щорічно реєструють близько 300 випадків штучного переривання вагітності у дівчат до 14 років та понад 30 тис. - у дівчат 15-17 років. Не запланована вагітність може призвести до народження хворої дитини, яка поповнить ряди дітей-інвалідів, а небажані діти - ряди дітей-сиріт.

Щодо інфекційних хвороб, то підвищилась захворюваність на грип, кишкові інфекції, тяжкі форми сальмонельозу, дизентерії, гепатитів. Кількість хворих на туберкульоз у 2000 р. збільшилась майже в 2 рази порівняно з 1990 роком. На даний час щоденно реєструється 82 хворих. Смертність від туберкульозу складає 16,3 на 100 тис. населення, порівнюючи з 1996 р. вона підвищилася майже у 6 разів. Цей показник в Україні вищий, ніж у Японії в 2,4 рази і в 5,6 раз - ніж у Франції.

За останні роки значно зросла захворюваність на венеричні хвороби як серед дорослих, так і серед підлітків. Захворюваність на сифіліс статистично свідчить про епідемію. Найвищий рівень захворюваності має вікова група від 15 до 29 років, тобто ті, які мають з найбільшу сексуальну активність та здатність до реалізації репродуктивної функції. Це негативно впливає на соматичне і репродуктивне здоров'я молоді та є причиною народження ВІЛ-інфікованих дітей

Конституція України статтею 3 передбачає: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають, що кожна людина має природне, невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутнім поколінням за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України. Визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в нашій державі.

Стаття 6 передбачає, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я.

Стаття 28 передбачає забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я. Стаття 31 передбачає організацію обов'язкових медичних оглядів неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій зі шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для навколишніх.

Статтею 32 основ законодавства про охорону здоров'я підтверджується, що держава сприяє утвердженню здорового способу життя населення шляхом поширення наукових знань з питань охорони здоров'я. організації медичного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення.

У статті 41 йдеться про те, що на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності, громадянам надається звільнення від роботи з виплатою в установленому законодавством України порядку допомоги щодо соціального страхування.

Стаття 57 передбачає охорону здоров'я матері й дитини, з цієї мети організовуються мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологові будинки, санаторії та будинки відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясла, садки та інші дитячі заклади. Гарантується здоров'я матері й дитини, жінці надається відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги щодо соціального страхування.

Статтею 58 передбачається, що заклади охорони здоров'я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і лікувально-профілактичну допомогу матері та новонародженій дитині.

У статті 59 йде мова про те, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя.

Стаття 60 стверджує, що діти і підлітки забезпечуються медичною допомогою у лікувально-профілактичних та оздоровчих закладах, дитячих поліклініках, відділеннях, диспансерах, лікарнях, санаторіях та інших закладах охорони здоров'я. Діти і підлітки перебувають під диспансерним наглядом.

Стаття 62 стверджує, що здійснюється контроль за охороною здоров'я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах, а стаття 63 - що держава допомагає громадянам у здійсненні догляду за дітьми з дефектами фізичного та психічного розвитку, які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального догляду.

Стаття 64 підтверджує, що надаються пільги матері в разі хвороби дітей.

Стаття 65 передбачає контроль за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці підлітків, стаття 66 - передбачає обов'язкові медичні огляди працюючих підлітків, які повинні проводитися регулярно, не рідше одного разу на рік.

Крім прав, громадяни України мають обов'язки у сфері охорони здоров'я, які полягають у тому, що вони зобов'язані:

- піклуватися про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

- сприяти наданню невідкладної допомоги іншим громадянам, які перебувають у загрозливому для життя і здоров'я стані;

- брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;

- проходити медичні огляди у передбачених законодавством випадках;

- своєчасно робити профілактичні щеплення (обов'язково у зв'язку з можливостями виробництва або виконуваної роботи тощо), з метою запобігання інфекційних хвороб у терміни, встановлені Міністерством охорони здоров'я України;

- виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Україна активно сприйняла світові тенденції щодо поліпшення стану здоров'я населення через освіту. Серед найважливіших стратегічних завдань національних програм «Освіта (Україна XXI століття)» і «Діти України» були визначені всебічний розвиток людини і становлення ц духовного, психічного та фізичного здоров'я.

Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров'я

• Закон України «Про охорону дитинства»;

• Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»;

• Указ Президента України № 609/2012 « Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року»;