V. Терміни

Асоціалізація (грец. а. — префікс, що означає заперечення, відсутність, і лат. — суспільний) — засвоєння особистістю норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, що спричинюють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини і суспільства

Вербальне спілкування – усна і писемна мова (як своєю рідною, так і іншими мовами), що є основою культури народу, невичерпним океаном

Втрата здоров'я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного та соціального неблагополуччя (Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні").

Дезадаптація (франц. - знищення, видалення, і лат. — пристосовувати) — порушення процесу активного пристосування людини до умов соціального середовища засобами взаємодії унаслідок хибної або недостатньо розвиненої уяви людини про себе і свої соціальні зв'язки та міжособистісні контакти.

Десоціалізація ( лат. де... —префікс, що означає віддалення, скасування) — зворотний щодо соціалізації процес, який характеризується відчуженням особистості від основної маси людей, входженням її в асоціальні чи антисоціальні неформальні групи.

Дефект розвитку – психічна або фізична вада, що викликає порушення нормального розвитку дитини. Основні види – вади зору (сліпота), слуху (глухота, туговухість), розуму (олігофренія), мовлення, опорно-рухового апарату

Дефектологія -наука, що вивчає закономірності й особливості розвитку дітей з фізичними та психічними вадами та питання їхнього навчання й виховання. Мета роботи дефектолога - розвиток і адаптація в соціальній, навчальній, побутовій, професійній та інших сферах дітей з фізичними та психічними вадами. Існує кілька дефектологічних спеціальностей - сурдопедагогіка, олігофренопедагогіка, тифлопедагогіка, логопедія. Сурдопедагог навчає дітей з недоліками слуху, від зовсім глухих до дітей, які погано чують; олігофренопедагог навчає дітей з недоліками розумового розвитку; тифлопедагог - з недоліками зору. Логопед - фахівець широкого профілю, який працює з усіма видами мовних порушень.

Дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги та захисту (Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні ").

Дитина-інвалід — особа віком до 18 років зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту.

Діти з особливими освітніми потребами – поняття, яке широко охоплює всіх дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми, йдеться про дітей із особливостями психофізичного розвитку, обдарованих, а також дітей із соціально вразливих груп (вихованців дитячих будинків та ін.).

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку – діти, які мають зумовлені природженими чи набутими розладами відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку..

Інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів (Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні ").

Інвалід / від лат invalidus- слабий, безсилий, немічний/ - особа, частково або повністю нездатна виконувати певні дії, втратила працездатність остаточно чи на тривалий час.

Інвалідність – втрата особою фізичної чи розумової спроможності, що виникла внаслідок хронічного захворювання, травми чи патологічного стану.

Індивідуальна програма реабілітації — комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Індивідуальний навчальний план – документ, який містить детальну інформацію про дитину, її сильні та слабкі сторони, навчальні та спеціальні послуги, які вона має отримувати.

Інклюзивна освіта – система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та їхнього права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовуючи наявні ресурси, залучаючи батьків, співпрацюючи з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі.

Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в загальноосвітніх школах; водночас усі учні мають можливість отримати досвід, знання, що сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

Інклюзія (від лат. іnclusion – включення, введення, приєднання) – політика і процес, що передбачає отримання рівних можливостей у навчанні та соціальному житті для всіх дітей, що передбачає створення таких умов, за яких «особливі» діти не відділяються від інших.

Інтеграція - створення рівних можливостей для життєдіяльності та розвитку людей з особливими ' потребами в суспільстві. Підхід інтеграції передбачає створення умов для навчання, працевлаштування, ставлення до людей з особливими потребами, як до рівних.

Корекція (від лат. сorrectio –поліпшення, виправлення) – сукупність психолого-педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особи

Людина з інвалідністю — це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисті. (Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"). Термін "інвалід" здебільшого використовують в юридичній практиці. Таких людей також називають "люди з особливими потребами", але особливі потреби можуть виникнути й у талановитих людей.

Людина з обмеженими можливостями - особа, яка не здатна виконувати певні обов'язки чи функції внаслідок особливого фізичного, психічного стану чи недуги (Харді І., Будапешт, 1988).

Людина з особливими потребами - особа, яка внаслідок порушення здоров'я потребує спеціальних умов для організації сімейного та соціального оточення та самореалізації.

Навчання вдома – засвоєння загальноосвітніх навчальних програм особою, яка за станом здоров’я тимчасово або постійно не відвідує навчальний заклад, коли навчання здійснюється вдома педагогічними працівниками відповідних навчальних закладів, у тому числі з використанням дистанційних засобів навчання.

Невербальні комунікації — система символів, знаків, жестів, відчужених і незалежних від психологічних і соціально-психологічних властивостей людини, наділених чіткими значеннями, що використовуються для передавання повідомлення і можуть бути описані як лінгвістичні знакові системи.

Невербальне спілкування — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

Недієздатність - наслідок дефекту чи обмежена можливість конкретної людини, що перешкоджає або обмежує виконання нею певної нормальної ролі через вплив вікових чи соціальних факторів.

Неповносправна особа - це особа, фізичний, психічний чи розумовий стан котрої постійно або періодично ускладнює, обмежує чи унеможливлює виконання суспільної ролі, зокрема, не дозволяє здійснювати професійну діяльність (Визначення Європейського союзу, неповносправний/на переклад на українську з англійської слова DISABLE. Значення - що не справляється сам, а потребує сторонньої допомоги)