Стратегія монополіста в короткостроковому та довгостроковому періодах

У короткостроковому періоді монополіст, як і інші виробники, може отримувати прибуток, намагаючись максимізувати його, чи мати збитки, намагаючись їх мінімізувати, визначаючи обсяг виробництва за правилом MR=MC. Точка перетину цих кривих (див. рис. 1) показує оптимальний обсяг виробництва Q^*. Йому відповідає ціна P^*, для знаходження якої монополіст використовує криву попиту (точка А на лінії попиту).

Оскільки лінія попиту на продукт фірми-монополіста має спадний характер, то щоб збільшити обсяги продаж монополіст повинен знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж.

Фірма-монополіст одночасно приймає рішення про обсяг випуску і про ціну продукції. Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску.

На рис. 1. зображено процедуру вибору оптимального обсягу виробництва монополії за методом порівняння граничного виторгу і граничних витрат. Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б заплатити покупці за запропонований обсяг продукції.

Якщо на оптимальному обсязі випуску ціна перевищує величину середніх сукупних витрат, монополія максимізує економічний прибуток. Сукупний прибуток монополії можна розрахувати за відомою нам загальною формулою:

.

На рис. 1 прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника.

У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним.

У короткостроковому періоді монополіст, як і інші виробники, може отримувати прибуток, намагаючись максимізувати його, чи мати збитки, намагаючись їх мінімізувати, визначаючи обсяг виробництва за правилом MR=MC. Точка перетину цих кривих (див. рис. 1) показує оптимальний обсяг виробництва Q^*. Йому відповідає ціна P^*, для знаходження якої монополіст використовує криву попиту (точка А на лінії попиту).

Така ціна завжди вище за граничні витрати тому, що за умови чистої монополії MR<P, а у точці рівноваги MR=MC, тому MC<P.

При оптимальному обсязі Q^* ціна P^* >ATC^*, тому монополія максимізує економічний прибуток, величина якого дорівнює площині прямокутника, який заштриховано площина прямокутника, який заштриховано (див. рис. 1)

В умовах досконалої конкуренції за будь-якої ціни фірма ви­пускала і пропонувала на продаж такий обсяг продукції, щоб гра­ничні витрати дорівнювали ціні. Тоді крива пропозиції просто співпадала з кривою МС. Але в умовах монополії фірма вирівнює граничні витрати не з ціною, а з граничною виручкою. А оскільки гранична ви­ручка цілком визначається характером попиту на товар (конфігу­рацією кривої попиту), то для одного і того ж обсягу, в залежності від попиту на товар, може встановитися різна ціна товару (рис. 2а), як і при одній і тій же ціні фірма-монополіст може випу­скати різні обсяги товару (рис. 2.б). Отже, в умовах монополії фірма не мо­же забезпечити однозначного співвідношення Р і Q*, тобто для фірми-монополіста неможливо побудувати криву пропозиції.

Монополіст визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту. Змінюючи обсяги, може знаходити таку ціну, яка буде максимізувати прибуток. Щоб зберегти високу ціну, монополія може зменшити обсяг пропозиції.

Як і для конкурентної фірми, для монополії існують також умова беззбитковості коли P = ATC і умова закриття, коли P ≤ AVC. У всіх випадках, коли ціна нижча за, середні змінні витрати для будь-якого рівня випуску, найкращим стратегічним рішенням для монополіста у короткостроковому періоді буде припинення виробництва. Однак ситуації збитковості і закриття для монополії трапляються досить рідко.

Довгостроковим періодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливі для фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можуть увійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, кількість фірм в галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.

У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.

Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар’єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний прибуток.

Фірма-монополіст може змінювати масштаб свого виробництва в довгостроковому періоді з тим, щоб добитися максимально можливої величини

прибутку, якщо тільки характер попиту і витрат такий, що отримання цього прибутку в принципі можливе. На рис. 3 зображена довгострокова рівновага фірми-монополіста: LМС і LАС – криві довгострокових граничних та середніх витрат.

У довгостроковому періоді фірма отримує економічний прибуток, обираючи в якості довгострокового стану таке положення рівноваги в короткостроковому періоді, при якому фірма отримувала б найбільший прибуток.

P^* >LMC=LAC_min – умова рівноваги у довгостроковому періоді.

Ринкові сили в умовах монополії не вимагають фірму вести виробництво з мінімальними довгостроковими середніми витратами (на відміну від досконалої конкуренції).

Тому в довгостроковому періоді кожна фірма може вибрати і реалізувати найбільш ефектний варіант виробництва.

Той факт, що прибуток типової фірми в довгостроковому періоді рівний нулю, зовсім не означає, що у підприємців немає стимулу до продовження свого бізнесу.

Якщо деяка фірма запровадила прогресивну технологію з нижчими витратами, ніж у конкурентів, то вона отримує надприбуток. З часом інші фірми упровадять ту ж технологію, унаслідок чого ринкова ціна знизиться, і економічний прибуток фірми-новатора також стане нульовим.

Конфігурація кривої попиту галузі в довгостроковому періоді залежить від того, чи змінюється, а якщо так, то як, положення кривої середніх довгострокових середніх витрат типової фірми в результаті зміни галузевого випуску.