Виникнення та розвиток чистої монополії

Дослідження монополії та особливостей її функціонування є досить актуальними на сьогодні.

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.

Монопольне утворення — підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Термін «монополя» походить від грецьких слів («mono» — один, «poleo» — продаю) — наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.

Історія монополій нерозривно пов'язана з розвитком тих процесів, які на кожному етапі прискорювали зростання монополізації господарства, надаючи йому нових форм. До числа найважливіших з них відносяться зростання акціонерної власності, нова роль банків і розвиток системи участі, монополістичні злиття як спосіб централізації капіталу, еволюція форм капіталістичних об'єднань і новітні форми об'єднань. Кожен з цих процесів має самостійне значення в розвитку сучасного капіталізму. І разом з тим кожен з них по-своєму прискорював розвиток монополізації господарства.

Перші монополістичні об'єднання виникли ще в ХV-ХVІ ст. Проте на той час вони функціонували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес відтворення. Панівне становище монополії як господарські структури капіталістичного суспільства стали займати наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Монополії з'явилися і в Росії, але їхній розвиток був своєрідним. Перші монополії утворилися в 80-х роках XIX століття. Своєрідність розвитку полягала в безпосередньому втручанні державних органів у створення і діяльність монополій в галузях, що забезпечували потреби державного господарства, чи мали особливе значення в його системі (металургія, транспорт, машинобудування, нафтова і цукрова промисловість). Це призвело до раннього виникнення державно – монополістичних тенденцій. У 80-90 роках діяло не менше 50 різних союзів і угод у промисловості і на водному транспорті. Монополістична концентрація відбувалася і в банківській справі. Прискорюючи вплив на процес монополізації надав іноземний капітал. До початку ХХ століття роль монополій в економіці була не велика. Вирішальний вплив на їх розвиток надав економічна криза 1900-1903 рр. Монополії поступово охоплювали найважливіші галузі промисловості, у яких був монополізований збут при збереженні їх учасниками виробничої та фінансової самостійності.

З цього часу становлення монополій економісти поділяють на три етапи:

1 етап - зародження монополій (період розвитку вільної конкуренції);

2 етап - активний розвиток монополій (цей процес охоплює період після економічної кризи 1873);

3 етап - утвердження монополій (цей процес пов'язаний з економічним зростанням наприкінці ХІХ ст. і кризи 1900-1903рр.).

Сучасна теорія виділяє три типи монополій:

1) монополія окремого підприємства;

2) монополія як форма змови (угоди);

3) монополія, що ґрунтується на диференціації продукту;

Методи концентрації і централізації капіталу, що застосовувалися в ХІХ столітті, не забезпечували достатнього зосередження капіталу для ефективного масового виробництва. Концентрація виробництва, створення нових найбільших заводів і фабрик вимагали різкого розширення рамок капіталістичної власності. Способи такого швидкого розширення розмірів капіталістичної власності, що знаходиться під єдиним контролем, існував давно, але лише під впливом швидкого зростання продуктивних сил вони отримали широке розповсюдження і вирішальне значення. Це, в першу чергу, акціонерна форма організації капіталістичних компаній.

Розвиток усіх видів монополістичної концентрації неухильно веде до того, що все більша частина національного доходу і національного багатства країн зосереджується в руках «жменьки» найбільших монополій.

Монополії - великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, трести, концерни і так далі), що знаходяться в приватній власності (індивідуальної, груповий або акціонерної) і здійснюють контроль над галузями, ринками та економікою на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу з метою встановлення монопольних цін і вилучення монопольних прибутків. Панування в економіці служить основою того впливу, який монополії надають на всі сфери життя країни.

Монополія (від грець. «моно» - один, «поліпро» - продаю)являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар’єрів для входу конкурентів на ринок. Відповідно, що підприємство в умовах монополії зветься монополістом, а ринок, на якому діє монополіст, - монопольним ринком.

Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою монополією. В певному сенсі чиста монополія, як і досконала конкуренція, існує скоріше як наукова модель, а не в реальній дійсності (в масштабах країни практично не зустрічається). Але якщо розглядати невелике містечко, де є, наприклад, всього один хлібозавод, одна поліклініка, одна школа тощо, то абсолютна (або чиста) монополія є типовою для будь-якої країни.

Ринок чистої монополії — це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополя — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг попиту та ціну продукції, що реалізується.

Формування і зростання монополій історично нерозривно пов'язані переростанням капіталу вільної конкуренції в монополістичний капіталізм. В області господарських відносин капіталістичний зростання монополій призвів до посилення їх диктатури і панування. Досконала конкуренція і «чиста» абсолютна монополія − ​​це теоретичні абстракції, які висловлюють дві полярні ринкові ситуації, два логічних краї. «...Монополії є пряма протилежність вільної конкуренції...»(В.І. Ленін «Повне зібрання творів»).

Монополії завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів створюють можливості для прискорення технічного прогресу. Однак, ці можливості реалізуються в тих випадках, коли у фірми-могополіста є конкуренти, або коли таке прискорення сприяє вилучення монопольно-високих прибутків.

В умовах чистої монополії галузь складається з одного підприємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними.

Головними ознаками ринку чистої монополії:
— відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста;

— неможливість входження на ринок інших фірм;

— велика кількість покупців на ринку;

— досконала інформованість щодо цін, фізичних ознак товару, інших параметрів ринку.

Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, якщо:

— на цьому ринку немає жодного конкурента;

— немає значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості доступу інших підприємств на ринок;

— частка підприємства на ринку продукції перевищує 35 % і суб'єкт господарювання не довів, що зазнає значної конкуренції.