Види стимулювання праці та мотивації

Як і сукупність явищ, стимули можуть бути класифіковані з різних підставах. Виходячи з розуміння, що відправним моментом у процесі стимулювання є потреби, їхнє утримання і є основним критерієм класифікації. Потреби працівника різноманітні, але вони можна розділити на матеріальні і нематеріальні. Відповідно до цим правилом і стимули діляться на матеріальні і нематеріальні.

Розрізняють чотири основних форми стимулів.

1) Примус. Історія засвідчує про широкий спектр форм примусу, починаючи з страти, тортур та фізичного покарання до позбавлення майна, громадянства звання. У демократичній суспільстві на підприємствах використовуються адміністративні методи примусу: зауваження, догану, переведення на іншу посаду, сувору догану, перенесення відпустки, звільнення з роботи.

2) Матеріальне заохочення. Сюди відносяться стимули в матеріально-речовинної форми: заробітна платня і тарифні ставки, винагороду за результати, премії від доходу, компенсації, путівки, кредити для придбання автомобіля чи меблів, позички для будівництва житла та інших.

Матеріальні стимули можуть бути виражені в грошової форми (надбавки, премії тощо.) і не грошовій (путівки на відпочинок і лікування, черговість у наданні житла, прав для закупівлі дефіцитних благ, дотації підприємств харчування працівників, зміст дітей у дитсадках тощо.). Матеріальні стимули в не грошовій формі різноманітніші. Вони були пов'язані і з створенням умов якісного відтворення робочої сили в, і з функціонуванням працівника з виробництва, тобто. улаштуванням праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних умов, які побічно підвищують трудову активність працівників. Матеріальні стимули в не грошовій формі значною мірою грають роль соціальних стимулів, дозволяють працівникам самоствердитися з виробництва, які надають соціальні гарантії трудовому колективу у створенні прийнятних умов життю працівників підприємства.

До додаткових стимулів, власне які також є матеріальними, світова практика (про це свідчить політика фірм країни з розвиненою ринковою економікою) відносить: оплату з допомогою фірми транспортних витрат, субсидії харчування, допомогу у оплаті витрат на освіту, оплачувані з допомогою фірми медичні обстеження, поїздки туристичного характеру у вихідні і під час відпустки, витрати роботодавця страхування життя працівників та його утриманців, страхування від нещасних випадків тощо.

Для дійсного стимулювання праці та підтримки нормальних стосунків в трудовому колективі необхідна продумана система преміювання.

3) Моральне заохочення. Стимули, створені задля задоволення духовних і моральних потреб людини: подяки, почесні грамоти, дошки пошани, почесні звання, наукові ступені, дипломи, публікації у пресі, урядові нагороди та інші. У тому числі можна назвати соціальні, моральні, творчі, соціально-психологічні.

Соціальні стимули засновані на моральних цінностях людини, усвідомлення працівником своєї праці як боргу перед суспільством, розуміння цінностей й корисності цієї роботи. До цієї категорії відносять також спонукальні мотиви, пов'язані з творчою насиченістю і змістовністю праці, щодо сприятливості його умов, взаємовідносинами в трудовому колективі, стосунками між працівником з його керівником, можливістю професійно-кваліфікаційного зростання, самовдосконалення і самовираження.

Творчі стимули припускають умови вибору працівником способів вирішення завдання, дають можливість вносити у процес праці щось своє, виявляти свій творчий хист. Творчі стимули походять від потреб працівника в самореалізації, самовдосконаленні і самовираженні. Можливості самореалізації залежать від міри освіти, професіональної підготовки працівників, від свого творчого потенціалу і зосередженості на змісті праці.

Соціально-психологічні стимули пов'язані з тією роллю, яку він грає спілкуванням у житті. Воно є корінною потребою і умовою нормальної життєдіяльності. Причетність до справ колективу, належність до нього сприяють задоволенню потреб людини у стабільності і стійкості свого становища.

Моральні стимули до праці пов'язані до потреб у повазі, визнання працівника із боку колективу. Вони також виявляються в різноманітних формах: вдячність усному чи письмовому вигляді, нагородження орденами і медалями, присвоєння різних звань, надання цікавішої роботи, просування службовими щаблями тощо.

4) Самоствердження. Внутрішні рушійні сили людини, які спонукають його до досягнення поставленої мети без прямого зовнішнього заохочення. Наприклад, написання дисертації, публікація книжки, авторський винахід, зйомка фільму, отримання другої вищої освіти та інших. Це найсильніший стимул з відомих у природі, але він виявляється лише у найбільш розвинених членів товариства.

Призначення стимулів до праці залежить від розвитку системи потреб людей, структури особистих інтересів, у викритті здібностей працівника, підвищення його економічної та соціальної відповідальності.

Система морального і матеріального стимулюванням праці передбачає комплекс заходів, вкладених у підвищення трудовий активності працюючих, і, як наслідок, підвищення ефективності праці, його якості. Та заодно працівник повинен знати, які вимоги до нього пред'являються, яку винагороду він обов'язково дістане за її неухильне додержання, яких санкцій підуть у випадку її порушення. Тому система стимулів має опиратися на певну базу (нормативний рівень праці). Сам факт вступу працівника в трудові відносини передбачає, що він має виконувати певне коло обов'язків за попередньо обумовлену винагороду. У цій ситуації стимулювання ще немає. Тут є сфера контрольованої діяльності, у якій працюють мотиви пов'язані з страхом покарань невиконання пропонованих вимог. Таких покарань, пов'язаних із утратою матеріальних благ, може бути як мінімум два: часткова виплата обумовленої винагороди або розрив трудових відносин.

Отже, всі стимули умовно поділяються на матеріальні і нематеріальні. Співвідношення у різних фірмах істотно відрізняється. На більшості фірм Західної Європи поступово скорочується частка матеріальної винагороди і збільшується частка нематеріальних стимулів. Для великої кількості українських підприємств і фірм характерні скорочення доходів сімей частки громадських фондів споживання і підвищення частки доходів матеріальної винагороди.