Активізація інноваційно-інвестиційних процесів у фармацевтичному виробництві

Фармацевтичне виробництво у всьому світі належить до наукомістних галузей, фармацевтична галузь за об'ємом інвестицій в НДДКР від продажу складає 13,9%. В переді тільки аерокосмічна галузь (30,9%). Хімічна галузь – 6,3%.

Така ситуація пов'язана з високою наукоємкістю фармацевтичного виробництва. Так, витрати на розробку нових лікарських засобів провідними фармацевтичними компаніями світу виросли з 11.7 обсягів продажу у 1980 році до 38% у 1999 році і 42 у 2000 р.

Протягом останнього десятиріччя на світовий фармацевтичний ринок було виведено понад 360 препаратів, які містять нові хімічні субстанції. Кількість дослідницьких проектів, що здійснюються у фармацевтичній сфері, зросла за останні роки лише на 2,7%. Слід також підкреслити, що однією з об'єктивних причин, що сприяло зростанню наукоємкості фармацевтичного виробництва у світі, стала швидка зміна загальної картини захворюваності населення: поява нових захворювань і зміна клінічної картини перебігу вже відомих захворювань. Якщо в минулому основні завдання фармацевтичних досліджень включали, перш за все, розробку лікарських засобів для лікування гіпертонії, безсоння, психічних розладів, то сьогодні основними напрямками досліджень є розробка засобів для лікування атеросклерозів, дегенеративних захворювань ЦНС і кістково-м'язової системи, порушень імунної системи, астми, вірусних інфекцій в т.ч. СНІД та ін. На думку фахівців, у світовій фармацевтичній галузі очікується крупний злом, пов'язаний з новим переосмисленням її традиційної ділової стратегії. З епохи, коли компанії одержували основні доходи від продажу обмеженої кількості препаратів масового попиту, вони повинні будуть перейти в нову епоху з новою маркетинговою стратегією, що заснована на виробництві широкого спектру лікарських засобів, розрахованих на більш вузькі групи споживачів, в тому числі препаратів, що призначені для людей з певним видом генетичного коду.

Основними напрямками наукових досліджень у фармацевтичній промисловості України є:

· Розробка нових ліків та технологій для їх виробництва;

· Розробка нових технічних підстанцій;

· Розробка нових виробничих технологій для виробництва генериків;

· Конструкторські розробки нового фармацевтичного обладнання;

· Розробка нових стандартів та нормативних правил;

· Маркетинг.

В табл. 8 наведена порівняльна характеристика інноваційно-виробничого потенціалу фармацевтичної промисловості трьох країн.

Як видно з наведених даних, інноваційно-виробничий потенціал вітчизняної промисловості у 3-4 рази менший, ніж у Польщі.

Значно нижча ніж в інших країнах платня витрат на НДДКР у відсотках від збуту, яка становить лише 3%.

Слід визначити, що життєздатність і перспектива економічного розвитку фармацевтичного виробництва в значній мірі визначаються масштабами та якістю наукових досліджень і рівнем технологій, що застосовуються. Тривала відсутність нововведень означає застій виробництва, зниження якості й конкурентоспроможності продукції, а відтак – падіння економічних результатів діяльності.

Такі зовнішні (ендогенні) чинники, як інвестиції в новації, вкладення коштів конкурентної боротьби, перенасиченості у розробку нової техніки, технології, наукові дослідження стимулюють трендовий розвиток, оскільки підприємства починають розробку і впровадження новацій з надією отримати додатковий прибуток. Інвестування капітальних вкладень і викликаний цим ризик у таких випадках базується на очікуванні нових та більших результатів.

Ефективність інноваційно-інвестиційних процесів, а відповідно й ефективність діяльності підприємства визначається глибиною змін, що передбачаються впровадженою інновацією: тобто, чим більша глибина змін, що виносяться, тим потенційно вища їх очікувана ефективність.

Одним із найважливіших результатів оновлення і розвитку виробництва є підвищення якості продукції, що виробляється. В умовах подальшого загострення конкурентної боротьби, перенасиченості ринку якість товару поступово стане визначальним показником їх конкурентоспроможності. Саме підприємства, які зможуть забезпечити високий рівень якості продукції, що відповідав би вимогам міжнародних стандартів, зможуть одержувати максимальні прибутки. Річ в тому, що ринкова ціна зростає на непропорційно якості товару, а мав би випереджаючи його, і, навпаки, за умов зниження технічного рівня та якості товару відносно загальновизнаного рівня, ціна знижується більш прогресивно в порівнянні з цим рівнем.

Таким чином, виробники, що виготовляють ЛЗ, якість яких відповідає міжнародним вимогам, незважаючи на підвищенні витрати, пов'язані з реалізацією відповідних заходів, в кінцевому підсумку від реалізації саме цієї продукції одержують більш високі прибутки.

У фармацевтичному виробництві інноваційний розвиток перетворився у необхідний елемент і засіб економічного розвитку та фінансового благополуччя.