Історичне значення Галицько-Волинської держави

Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичай­но важливу роль в історії: зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східно­слов'янської етно-культурної спільності, сприяло їх консолідації та усвідомленню власної самобутності. Після занепаду Києва у галицько-волинські землі поступово переміщується центр політичного та еко­номічного життя, про що свідчать розбудова міст, зростання торгівлі, масова міграція сюди кваліфіко­ваних ремісників та ін. Розширюється сфера дії та збільшуються канали поширення західноєвропейсь­кої культури, поступово долається однобічність ві­зантійського впливу, але при цьому зберігаються основні духовні підвалини власної самобутності. Га­лицько-волинське князів-ство,продовжуючи славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення монголо-татарського іга з чес­тю представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.

Рекомендована література

Алексєєв Ю. М., Вертегел А. Г., Даниленко В. М. Історія України: Навч. посіб. – Каравела, 2004, C.15-20.

Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Видавничий центр „Академія”, 1999, - с. 75 – 81.

Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997, - с. 37-52.

Субтельний О. Україна: історія. - К: „Либідь”, 1993, - С. 82-95.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України /Ред.

Я. Грицак, О. Романів. Львів: Видавництво Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1992.

Історія України Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К: Видавничий центр „Академія”, 2001.

Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. Вид. 2-ге, зі змінами. – Львів: Світ, 1998. в особах XІX - XX ст. - К: 1995, - С. 71 – 85.

Історія України: Курс лекцій:У 2 кн. - Від найдавніших часів до кінця XX століття/ Мельник Л. Г., Гуржій О. І., Демченко М. В. та ін. -К.: Либідь, 1991,- лекція 4.

Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге вид. Виправлене і доповнене. - К.: „Каравела”, Львів: „Новий Світ – 2000”, „Магнолія плюс”, 2003, С. 47– 57.

Тема 5. Українські землі під владою Литви та Польщі

(ХІV – перша половина ХVІІ століття)

План.

1. Землі України під владою іноземних держав у ХІV – середині ХVІІ ст.

2. Утворення Речі Посполитої та становище українських земель у другій половині XVI століття. Магдебурзьке право в Україні.

3. Формування українського козацтва. Перші козацько-селянські повстання.

Після таких могутніх політичних формувань, як Скіфська, Сарматська та, особливо, Київська та Галицько-Волинська держави, на теренах сучасної України настав трьохсотлітній перод забуття й бездержавності, що його історики влучно назвали “ темними віками ”. З політичного, економічного та культурного поглядів статус України знижується до європейської периферійності та провінційності, а її управлінська еліта значною мірою асимілюється з чужоземною. Народ, що населяв українські землі, на довгі століття потрапляє в політичну залежність і відтепер мусить покоління за поколінням боротися за власну волю й національну самоідентичність. Саме в цей період занепаду Київської Русі стали набирати силу її сусіди – Литва, Польща та Московія, котрих приваблювали південні землі.

1. Землі України під владою іноземних держав у ХІV – середині ХVІІ ст.

При вивченні цього питання уваги потребують події 1340 р., з яких фактично починається захоплення україн-ських земель сусідніми державами. Після смерті галицько-волинського князя Юрія II в Галичину вторглися польські та угорські війська. Литовський князь Любарт Гедимінович утвердився на Волині і намагався заволодіти Галичиною. Після довгої та виснажливої боротьби, коли Галичина кілька разів переходи­ла з одних рук до інших, у 1387 р. вона була остаточно захоп­лена Польщею.

Ще раніше, в кінці XIII - на початку XIV ст. Угорщина при­єднала до себе Закарпаття. В середині XIV ст. Буковиною за­володіло щойно утворене Молдавське князівство.

Решта українських земель були поступово приєднані до Ли­товської держави. Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м’яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва керувалась у завойованих землях правилом «Старого не змінювати, а нового не впроваджува-ти». Після укладення Кревської унії українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1489 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569 р.) вони опиняються у складі Польщі, що приводить до форсованого ополячення та окатоличення українського народу.

Які ж основні риси та особливості розвитку українських земель у складі Великого князівства Литовського?

Це питання і сьогодні залишається дискусійним. Частина істориків вважає цей період часом існування литовсько-руської держави, інша частина переконана, що у цю добу йшов процес перетворення українських земель на литовську провінцію. Така розбіжність поглядів пов’язана з тим, що час перебування українських земель у складі ВКЛ мав одну дуже важливу особливість: він складався з неоднакових за тривалістю і нерівноцінних за змістом періодів, у рамках яких домінувала то одна, то інша тенденція.