Міграція капіталу і робочої сили

Міграція або вивіз капіталу передба­чає переміщення його у вигляді коштів для вкладення в цінні папери держави або підприємств у зарубіжних країнах, а також довгострокових кредитів. Суб'єктами вивозу капіталу виступають: Зарубіжні країни.

Міжнародні фінансові організації, наприклад МВФ (Міжнародний валютний фонд), МБРР (Міжнародний банк реконструкції та розвитку) тощо.

Модуль II. Основи макроекономіки

Транснаціональні корпорації.

Міграція капіталу з боку ТНК здійснюється з метою одержання більш високого прибутку, ніж того, що можна одержати у своїх країнах. Використовуючи сировинні ре­сурси слаборозвинених країн, дешеву працю, низькі транс­портні тарифи, ТНК одержують прибуток, що значно пере­вищує нормальний.

Форми міжнародної міграції капіталу:

1. Підприємницький капітал:

—прямі інвестиції — забезпечують контроль над фірмою;

—портфельні інвестиції — не забезпечують такого кон­тролю.

2. Позичковий капітал:

— короткострокові позички (ОВДП, ДКО) — приват­
ний капітал;

— довгострокові кредити — державний капітал.
Найчастіше ТНК віддають перевагу портфельним, але

переважно короткостроковим позичкам у вигляді вкладень у короткострокові облігації держави типу облігацій внут­рішньої державної позики (ОВДП) в Україні й державних короткострокових облігацій (ДКО) у Росії. Дефолт серпня 1998 року був викликаний перш за все тим, що піраміда цих короткострокових облігацій завалилася під тягарем неза-безпечених платежів. Адже піраміда цінних паперів — це фіктивний капітал, який в умовах «перегріву» економіки штучно викликаного ажіотажного попиту на облігації та ак­ції, у багато разів перевищує реальний капітал у вигляді певних матеріальних активів. Досить незначного поштовху у вигляді вилучення, наприклад, деякими з нерезидентів свого капіталу, провокуючого обвал, щоб піраміда завали­лася разом зі сподіваннями дрібних вкладників.

Світовий ринок праці — важливий елемент системи світового господарства. Серед причин, що викликають сучасну міграцію, домінують економічні. Міграційні потоки мають однобокий характер — зі слаборозвинених до високорозви-нених країн. Вважають, що для країн-реципієнтів міграція пов'язана переважно з позитивним ефектом, хоча це далеко не так. Справді, з одного боку, приплив мігрантів надає

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

можливість використовувати дешеву працю на некваліфі-кованих і непрестижних видах робіт. «Відплив мозку» за­ощаджує величезні кошти для підготовки власних наукових і висококваліфікованих кадрів, дає можливість використо­вувати інтелектуальний капітал для подальшого розвитку вітчизняної науки тощо. США за останні 25 років, як свід­чить статистика, прийняли близько 300 тис. людей вищої кваліфікації, отримавши виграш у $ 17 млрд. З іншого боку, для країн-реципієнтів міграція створює і певні проблеми. Оскільки збільшився приплив мігрантів у розвинені краї­ни (у 90-ті роки з членами сімей кількість мігрантів склали до 100 млн чоловік), зросло безробіття, а з ним активізува­лися й такі соціальні проблеми, як низька заробітна плата, відсутність пенсійного забезпечення, високий травматизм серед робітників-мігрантів, соціальна незахищеність. Пере­важна частина молоді серед мігрантів позбавлена можли­вості одержати вищу освіту, отже, має низький соціальний статус. Усе це породжує соціальну невпевненість, а з нею злочинність і наркоманію.

Наслідки міграції робочої сили для країни-донора:

1. Позитивний ефект:

—зменшує безробіття й соціальні виплати;

—постачає країну іноземною валютою;

—залучає працівників до високого рівня організації ви­робництва.

2. Негативний ефект:

—країна втрачає перспективи;

—втрачаються «вершки» наукових та інших категорій працівників;

— втрачаються капітальні затрати.
Динамічний розвиток науково-тех­
нічного прогресу у другій половині
XX століття спричинив докорінні зміни

як структури світового господарства, так і системи міжна­родних відносин. Змінюється і структура світового ринку, де поряд із розширенням товарного обміну і вивозу капіта­лу все більшого значення набуває обмін науково-технічни­ми й інженерними досягненнями. А з розвитком інформа­тики — й обмін інформаційним продуктом.

Модуль II. Основи макроекономіки

Експортером на ринку НДДКР виступає невелика гру­па країн, які витрачають на наукові дослідження величезні кошти (до ЗО % ВВП), що надає їм можливість контролюва­ти ринок НДДКР. Країни ОЕСР зосередили 95-97 % усіх світових витрат на НДДКР. На США припадає 43 %, а на сім найбільш великих (зокрема США) — понад 90 %. Кон­троль здійснюють найбільші ТНК, які й виступають голо­вними суб'єктами ринку НДДКР. За оцінками спеціалістів, у світі нараховується 700-800 таких компаній, що зосереди­ли у своїх руках левову частку НДДКР.

Ринок науково-технічної продукції представлений різ­ними її формами. Серед них ліцензії на відкриття й вина­ходи, захищені патентним правом, різного роду науково-технічні, технологічні й організаційні інновації (ноу-хау й. інжиніринг), спільні наукові дослідження й розробка ін­женерних проектів, підготовка кадрів у ВНЗ різних країн тощо.

Date: 2015-12-13; view: 403; Нарушение авторских прав