Форми державного регулювання

Держава використовує такі методи державного регулювання економіки:

1. Прямі (адміністративні).

2. Непрямі (економічні).

Непрямі методи застосовуються в екстремальних умо­вах щодо фірм, діяльність яких загрожує суспільній безпеці, середовищу існування людей тощо. Під прямим державним впливом знаходяться об'єкти державної власності, серед яких можуть бути підприємства ВПК, енергетики, виробни­чої і соціальної інфраструктури, рекреаційні об'єкти тощо.

Провідною формою державного регулювання є непрямі методи, серед яких значне місце посідають планування, про­гнозування і програмування, бюджетно-податкове і грошо­во-кредитне регулювання, регулювання цін і заробітної плати, антимонопольне регулювання, а також регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В основі побудови такої моделі — цілі, шляхи, способи і засоби досягнення бажа-

ного. У радянській системі план мав директивний характер, тобто силу закону.

Фетишизація планування обернула його позитивні ознаки на недоліки, спричинила негативні наслідки. У су-

Модуль II. Основи макроекономіки

часних передових країнах, що розвиваються на основі змі­шаної економіки, дотримуються принципу: ринок — на­скільки можливо, план — наскільки необхідно. Народного­сподарський план, планування в масштабах держави в цих країнах здійснюється у вигляді планів-прогнозів і має ін­дикативний, тобто рекомендаційний характер, що орієнтує ринкових суб'єктів на певні економічні перспективи.

Пряме державне планування поширюється на підпри­ємства, які знаходяться в державній власності. їхнє функ­ціонування здійснюється в рамках ринкового механізму. Але вони мають перевагу по відношенню до приватного біз­несу — пріоритетність у виконанні державних замовлень. Державні замовлення розміщуються на конкурсній основі й у недержавному секторі, що спрямовує роботу приватних підприємств на «відомий» ринок і є своєрідною формою дер­жавного планування.

Державний бюджет у країнах ринко-

^г Бюджетно-подат-

В0ї еКОНОМІКИ формується ГОЛОВНИМ ЧИ- кове і грошово-

ном за рахунок податків. Маніпулюючи кредитне регулю-

ВЭННЯ

податковими ставками, держава отримує

можливість стимулювати окремі напрями підприємництва (наприклад, сферу малого бізнесу, фермерський уклад), перспективні галузі, розвиток науково-технічного прогресу. Регулювання бюджетної сфери дає можливість сприяти ви­рівнюванню економічного розвитку регіонів, виділяти до­даткові фінансові кошти окремим підприємствам (субсидії), галузям, соціальним групам. За рахунок коштів державного бюджету можуть надаватися довгострокові кредити вели­ким корпораціям, що потрапили у смугу економічних труд­нощів. («Крайслер» шістдесятих років, що отримав держав­ний кредит понад 1 млрд $). Бюджетне фінансування може спрямовуватися на стимулювання сукупного попиту.

Грошово-кредитне регулювання — найбільш важливий важіль державного впливу на економіку. Сюди належать регулювання грошового обігу в країні, грошова емісія, об­слуговування державного боргу Центральним банком.

Держава виступає активним суб'єктом ринку цінних па­перів, купуючи і продаючи державні облігації, регулює від­соткову ставку й обов'язкові резерви комерційних банків.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс