Баскетбол

Описи ігор, що нагадують сучасний баскетбол, зустрічаються у стародавніх норманів і в багатьох культурах "доколумбівської Америки". Модернізована версія однієї з таких ігор - пок-та-пок, що була колись і релігійним обрядом, - до цих пір зустрічається в північних штатах Мексики як спортивна розвага і атракціон для туристів.

Серед безпосередніх попередників баскетболу нерідко називають поширену в 19 ст. в деяких країнах дитячу гру "качка на скелі": підкидаючи невеликий камінь, гравець повинен був уразити ним вершину іншого, більшого за розміром, каменю.

Виникнення баскетболу пов’язують з ім’ям інструктора з фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн у Спрингфілді, доктора анатомії і фізіології Джеймса Нейсміта (1861-1939). Він у 1891 р., для підвищення зацікавленості своїх вихованців до занять фізичними вправами придумав гру під назвою ”баскетбол”, яка у подальшому завоювала симпатії не тільки молодих християн, а й людей всього світу. Створений спочатку для пожвавлення уроків з гімнастики, баскетбол поступово перетворився на спортивну гру з усіма притаманними їй особливостями.

Вдячні нащадки створили в США ”Зал баскетбольної слави ім.Дж.Нейсміта”, до якого заносяться імена спортсменів, тренерів і спортивних функціонерів, котрі зробили видатний внесок у розвиток цієї популярної гри. Слід відзначити, що Печесними членами цього залу обрано видатного тренера збірної команди з баскетболу колишнього СРСР Олександра Гомельського та легендарного баскетболіста цієї збірної, чемпіона мюнхенської Олімпіади (1972 р.) Сергія Бєлова [Гуськов С., 1990; Рыжков Д., 1990].

У 1892 році була опублікована перша Книга правил гри в баскетбол, що містила 13 пунктів, багато з яких діють і донині. Хоча в дечому "правила Нейсміта" відрізняються від сучасних. Наприклад, матч складався з двох таймів по 15 хв. кожен. Ведення м'яча правилами раннього баскетболу не допускалося: по майданчику можна було переміщатися тільки без м'яча, а отримавши його, гравець повинен був зупинитися і або передати м'яч партнеру, або кинути його в корзину. Кількість гравців в команді було довільним – "від двох до сорока" (але обов'язково рівним кількості гравців в команді суперника). Гравця з м'ячем не можна було атакувати - можна було тільки перешкодити йому розпорядитися м'ячем (підстрибуючи, розмахуючи руками і іншими подібними прийомами). У разі порушення цього правила фіксувався фол, повторний фол приводив до дискваліфікації порушника - до забитого м'яча. Три фоли підряд, вчинені який-небудь командою, фіксувалися як "гол" у її кошик - за умови, що суперники за цей час самі не вчинили жодного фолу. Один час у складі команди був і воротар, який охороняв кошик, а за самим кошиком не було баскетбольного щита.

Упродовж 1891-1896 рр. баскетбол набув широкої популярності серед студентської молоді. Перша гра на гроші відбулася у невеличкому містечку Трентоні, штат Нью-Джерсі в 1896 р. у присутності майже 200 глядачів. Гравці команди-переможниці, після сплати за оренду залу, отримали по 15 доларів, а капітан – 16 доларів. Ці розміри гонорару – близько одного долара за хвилину гри – зберігалися досить довго.

На початку ХХ ст. баскетбольні команди стали об’єднуватися у різні ліги. Перше офіційно зареєстроване об'єднання професійних баскетбольних команд, що називалося Національною Баскетбольною Лігою, виникло у 1898 р. Проіснувавши п'ять сезонів, вона розпалася на декілька самостійних ліг.

Правила дозволяли командам укладати контракти з різними гравцями кожну гру. Склади команд відрізнялися крайньою нестабільністю, і гравець міг продавати свої послуги на кожен матч тим, хто заплатить більше.

Гра на гроші була популярною переважно у невеликих містах, ймовірно тому, що у великих містах було вдосталь інших видовищ. Першими у великих містах баскетбол визнали мешканці негритянських гетто. Проте ”чорний” і ”білий” баскетбол довгий час існували окремо. Неграм не дозволялося грати в одній команді з білими і проводити зустрічі між ”чорними” та ”білими” командами.

В 1922р. у Нью-Йорку, в Гарлемі власники казино ”Ренессанс” бажаючи залучити публіку створили з чорношкірих баскетболістів дві команди, котрі проводили матчі між собою. Успіх і заробітки перевершили сподівання. Гравці купили у складчину старенький автобус і відбули на гастролі по східному узбережжю США назвавши свою команду ”Нью-Йорк Ренессанс”. Баскетболісти самі шукали собі суперників і змагалися з ними. Майже кожний турнір гордо іменувався “чемпіонатом світу”.

Таких турнірів у 1920-х роках було у США досить багато, а отже і “команд-чемпіонів світу” було також немало. В середині 1920-х років у ранзі “чемпіонів світу” ходили темношкірі баскетболісти ”Нью-Йорк Ренессанс” і команда білих гравців з Бостона ”Оріджіл Селтікс”. Проте між собою вони не зустрічалися. Перша їхня зустріч відбулася у 1927 р. і в серії з шести ігор завершилася нічийним результатом (3:3). Наступна зустріч відбулася лише в 1933 р. і у серії з восьми ігор з рахунком 7:1 перемогла команда ”Ренессанс”.

В 1927 р. Абрахам Саперстайн (тренер і власник) заснував відому професійну баскетбольну команду ”Гарлем Глобтроттерс”. Вона побувала в багатьох країнах всіх континентів і за період своїх виступів зібрала аудиторію понад 100 млн осіб. За великий внесок у розвиток баскетболу в світі А.Саперстайна обрано Почесним членом “Залу баскетбольної слави ім.Дж.Нейсміта”.