Розкрити теоретичні основи логопедії, історію становлення як педагогічної науки в Україні та її зв'язки з іншими науками

Логопедія - це спец пед. наука про закономірності розвитку, навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення, про методи і прийоми їх попередження, виявлення і усунення засобами спеціального впливу. Аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел із проблеми виникнення порушень усного мовлення свідчить, що люди усвідомлювали індивідуальну й суспільну значущість правильного мовлення, тому помічали й описували порушення мовлення, можливі його причини та відшукували засоби їх подолання. Логопедія має теоретичну і практичну основу. Теоретичні аспекти передбачають історичне вивчення розладів, розробку науково обгрунтованих методів їх профілактики, виявлення і усунення. Багата спадщини вчених різних епох і галузей складає науково-теоретичні основи логопедії: фізіологів (О. Іванов-Смоленський, М. Красногорський, І. Павлов та ін.), психологів (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, О. Лурія та ін.), педагогів (М. Кольцова, Р. Ляміна, О. Максаков, М. Фомічова та ін.), лінгвістів (В. Бельтюков, О. Гвоздєв та ін.), методистів (В. Городілова, О. Жильцова, Є. Радіна та ін.), логопедів (М. Александровська, В. Гринер, Е. Рау, М. Хватцев, Р. Левіна, Р. Боскис, А. Швачкін, Л. Чистович та ін.), що є передумовою збереження наступності, поглиблення та вдосконалення сучасної теорії і практики дослідження порушень мовлення новим поколінням учених України (Л. Вавіна, О. Гопіченко, І. Дьоміна, В. Кондратенко, І. Колесник, М. Савченко, Є. Соботович, В. Тарасун, М.Шеремет та ін.), бо одним із визначальних показників освіченості та загальної культури людини, громадянина є мовленнєва компетентність, формування якої розпочинається у дошкільному віці з оволодіння звуками рідного мовлення.

Практичний аспект - це конкретні заходи профілактики, виявлення в результаті логопедичного обстеження та усунення конкретних порушень спеціальними засобами навчання і виховання. Теоретичні і практичні аспекти тісно пов'язані. Для вирішення завдань логопедії необхідно: 1. Використовувати міжпредметні зв'язки та залучати фахівців різних спеціальностей (психологів, нейропсихології), нейрофізіологів, лінгвістів, педагогів, лікарів різних спеціальностей та ін.). 2. Постійно забезпечувати зв'язки теорії з практикою і впроваджувати в практику нові досягнення. 3. Поширення із допомогою різноманітних засобів логопедичних знань серед населення для профілактики порушень мовлення. Логопедія має міжснстемні і внутрішньосистемні зв'язки. Внутрішньосистемн і: - педагогіка; - різні галузі спеціальної педагогіки (сурдо-, тифло-, олігофренопедагогіка); - загальна, вікова і дитяча психологія; -методика розвитку мовлення. Міжсистемні зв'язки: - з медико-біологічними науками (генетикою, хірургією, педіатрією, офтальмологією, сурдологією, невропатологією); - з лінгвістичними науками (психолінгвісти-кою, нейропсихолінгвістикою).