Види загартовувальних процедур

- регулярність (систематичність) тривалого впливу на організм фізичних факторів;

- поступове збільшення дози загартовувальних впливів;

- використання наступної процедури лише за умови повного відновлення температури тіла;

- час між повторними застосуваннями фізичних факторів не повинен перевищувати тривалості післядії;

- поєднання адаптації різних частин тіла із загальним пристосуванням організму до дії холоду чи спеки (оптимальна стійкість досягається при загартуванні всього організму);

- проведення загартування при різних рівнях теплопродукції організму: як в спокої, так і при руховій діяльності різної активності;

- застосування більш коротких, але частих впливів, ніж більш тривалих, але рідких;

- проведення регулярного медичного контролю і самоконтролю під час загартовувальних процедур.

Режими загартування. Виділяють такі види загартування:

- початковий, який пов’язаний із тренуванням фізичної терморегуляції; його застосовують при загартуванні дітей, осіб, ослаблених хворобами, у людей старшого віку;

- оптимальний режим – тренування фізичної і меншою мірою хімічної терморегуляції;

- спеціальний – максимальне тренування фізичної терморегуляції і підвищення активності функціонування її хімічної складової.

Загартування повітрям

Повітряні ванни належать до таких оздоровчих процедур, які рекомендовано виконувати протягом усього життя. Повітряні ванни можуть бути загальними і місцевими.

Найбільш позитивний вплив на організм справляють повітряні ванни на березі моря, річки, озера, в лісі, де повітря насичене аероіонами і фітонцидами. На початку загартовування процедуру слід виконувати в захищеному від сонця місці. Загартування повітрям може регулярно повторюватися (при повітряних ваннах) або бути тривалими (сон на відкритому повітрі). Виділяють такі типи температурних режимів при загартуванні повітрям (табл. 3.4)

Таблиця 3.4

Температурні режими при загартуванні повітрям

Вже в початковому режимі організм необхідно тренувати до швидких перепадів температури. Такі тренування краще починати в літній період. Зранку необхідно виходити на веранду, балкон або вулицю і охолоджуватись до тих пір, поки не з’явиться «гусяча шкіра». Завершальним етапом є обтирання вологим рушником. З дня досягнення часу появи «гусячої шкіри» не менше ніж через 5-7 хвилин при температурі повітря не нижче 12⁰ С можна переходити до тренування в оптимальному режимі.

При загартуванні в оптимальному режимі використовують головним чином помірно холодні повітряні ванни.

У спеціальному режимі використовуються холодні і дуже холодні повітряні ванни. Переходити до спеціального режиму необхідно після досягнення стійкої загартованості організму в оптимальному режимі, тобто на 2-3-й рік загартування.

Сонячні ванни

Біологічна ефективність сонячного впливу визначається, з одного боку, величиною потоку ультрафіолетових, а з іншого – інфрачервоних і видимих променів.

З оздоровчою метою видимі та інфрачервоні промені сонячної енергії в комбінації з повітряними ваннами можна використовувати і в холодний період року. Для цього необхідно забезпечити добру освітленість тіла. Найкращий час для їх здійснення – ранкові і дообідні години (особливо в літній час), коли запиленість атмосфери і потік теплового випромінювання менші. Залежно від чутливості організму до ультрафіолетового випромінювання використовується сумарна або відбита сонячна радіація. З метою захищення організму від прямих і розсіяних ультрафіолетових променів сонячні ванни приймають під тентами.

Дозування сонячних ванн здійснюється за фотохімічною реакцією шкіри, що викликається дією ультрафіолетового випромінювання або за кількістю поглинутої теплової енергії і визначається в біологічних дозах.

Для профілактики сонячного удару необхідно захищати голову від прямих сонячних променів і не приймати сонячні ванни натще, а найголовніше – правильно його дозувати.