Загальна характеристика роботи

ТРІСКА Оксана Олегівна

УДК 748+75.051(15:477.8) «18/19»

НАРОДНА ІКОНА НА СКЛІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ

XVIII–XIX СТОЛІТТЯ:

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

17.00.06 – декоративне і прикладне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Івано-Франківськ – 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі народного мистецтва

Інституту народознавства Національної Академії наук України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор,

член-кореспондент Академії мистецтв України

Станкевич Михайло Євстахійович,

завідувач кафедри дизайну і мистецтвознавства

Прикарпатського національного університету

імені Василя Стефаника

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Шмагало Ростислав Тарасович,

декан факультету теорії та історії мистецтва

Львівської національної академії мистецтв

кандидат мистецтвознавства

Юр Марина Володимирівна,

старший науковий співробітник

Інституту проблем сучасного мистецтва

Академії мистецтв України

Захист відбудеться 9 жовтня 2009 року об 11-тій годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.08 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79)

Автореферат розісланий 8 вересня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства О. Д. Чуйко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

За останні десятиліття в Україні зросло зацікавлення народною іконою на склі. Очевидно, це пов’язано з відкриттям дослідниками масштабів явища та застосуванням техніки малювання на склі художниками.

Незвична техніка, використана народними майстрами для створення ікон, спричинила появу нового виду творчості, який у др. пол. XVIII–XIX ст. майже синхронно розвинувся у багатьох країнах Європи. Технологічні та естетичні особливості скла, як основи для зображення, стали визначальними в розвитку іконопису на склі.

Народні ікони мають домінантні декоративні ознаки: іконографічну схематичність, лінійно-площинний спосіб трактування сюжету, орнаментальність й живописну лаконічність. Серійне домашнє виготовлення творів споріднює їх з іншими видами народного декоративно-прикладного мистецтва та спонукає до розгляду в цій категорії.

Актуальність теми полягає, насамперед, у тому, що й досі іконопис на склі не посів належного місця в культурній ієрархії мистецьких цінностей. Дотепер в українському мистецтвознавстві проблема європейського народної ікони на склі не висвітлена. В той же час у зарубіжній спеціалізованій літературі відомостей про український різновид такого виду мистецтва дуже мало. Українські артефакти, що зберігаються в музейних та приватних збірках, потребують всестороннього дослідження, яке розкрило б головні тенденції розвитку. Комплексний аналіз пам’яток змінює параметри цього європейського явища, уточнюючи та розширюючи його характеристики.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація поглиблює та доповнює вивчення планових тем «Українське малярство на склі» та «Парадигми універсального та унікального в українському народному мистецтві: порівняльний аспект» (шифр 3.3.4.10), що проводиться відділом народного мистецтва Інституту народознавства Національної академії наук України.

Мета дослідження – висвітлити народну ікону на склі як вид декоративної творчості, мистецький феномен, цілісне художнє явище, характерне для країн Центральної Європи. Поставлена мета обумовлює наступні завдання:

– простежити еволюцію європейського малярства на склі;

– конкретизувати напрями розвитку;

– розкрити генезис народного іконопису на склі;

– виділити основні мистецькі осередки, з’ясувати їхні особливості;

– порівняти іконографічний репертуар і художні параметри окремих груп зразків;

– прослідкувати українські артефакти у загальноєвропейському контексті;

– ввести в науковий обіг ряд невідомих творів.

Об’єктом дослідження є народні ікони на склі др. пол. XVIII–XІX ст. Німеччини (Баварії), Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, Західної України й Румунії.

Предмет дослідження – процеси появи, поширення і розвитку народного іконопису на склі в Центральній Європі, художньо-стильові особливості українських творів у зіставленні з аналогами сусідніх країн.

Географічні рамки визначені територією Німеччини (Баварії), Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, Західної України й Румунії. Насамперед до уваги взято країни, де формувались осередки виготовлення. В Україні артефакти були поширені на Буковині, Гуцульщині, Покутті та Західному Поділлі. Хоча поодинокі ікони на склі походять також з Бойківщини, Лемківщини, Підгір’я, Опілля, Розточчя, Волині, проте через малий обсяг джерельної бази у цій роботі їх не розглядаємо.

Хронологічні межі дослідження охоплюють др. пол. XVIII–XІX ст. Для вичерпнішого огляду та задля дотримання часових періодів розвитку окремих центрів частково залучені зразки пер. трет. XX ст. Базовий та порівняльний аналіз проведений на творах XІX ст.

Наукова новизна визначена пріоритетами завдань. Вперше в мистецтвознавстві український іконопис на склі представлено рівноцінною складовою частиною європейської спадщини, комплексно висвітлено генезис народного малярства на склі в Центральній Європі, проведено типологію артефактів за функціонально-тематичними ознаками, встановлено, що у малярстві на склі найпоширенішим типом є ікони. Визначено іконографічні пріоритети осередків та основні композиційні відміни робіт. Верифіковано час створення українських зразків, авторство певних груп робіт, здійснено поділ українських ікон на стилістичні групи. Поповнено фототеку, що характеризує головні центри в Україні, залучено до мистецтвознавчого обігу понад 170 творів.

Практичне значення дисертації полягає у широкому спектрі її можливого використання: у монографічному виданні про європейське народне малярство на склі; у навчальному процесі для створення посібників з фахових дисциплін; при укладанні лекцій з історії розвитку народного образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва; для систематизації музейних фондів, експозиційної та науково-методичної роботи музеїв. Зібрані та опрацьовані артефакти можуть бути застосовані у перспективних дослідженнях народної течії українського іконопису.

Апробація результатів дисертації здійснена на засіданнях відділу народного мистецтва (протокол № 5 від 11 червня 2009 р.) Інституту народознавства НАН України. Проміжні результати вивчення виголошені: на конференції «Українська греко-католицька церква та релігійне мистецтво» – доповідь «Буковинські народні ікони на склі з львівських приватних збірок», Львів, 2006; на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Дизайн і народне мистецтво» – «Традиції і новаторство українського іконопису на склі», Івано-Франківськ, 2006; на IV Науковій сесії СКІМ – «Іконографія українського народного малярства на склі», Львів, 2007; на Міжнародній науково-практичній конференції «Михайло Фіґоль: життя і творчість на пошанування 80-річниці від дня народження» – «Богородчанський осередок народного малярства на склі», Івано-Франківськ, 2007; на XIX Міжнародній конференції «Історія релігій в Україні» – «Малярство на склі Гуцульщини та Покуття: народність та естетизм», Львів, 2009.

Основні положення дисертації викладено у дев’яти публікаціях загальним обсягом 3,6 друк. арк.

Об’єм та структура роботи. Дисертація (163 с.) складається зі вступу, шести розділів, висновків, переліку використаних джерел (182 позиції). Додатком є альбом з ілюстраціями (144 іл.).