Самооцінка підлітків

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 9Следующая ⇒

Аекватна

Висока

Низька

Рис.2.2.Средній показник самооцінки підлітків за методиками Кейрсі та Дембо-

Рубвнштейн

висновки

Теоретичний аналіз наукової літератури та проведене експериментальне дослідження, дозволили зробити наступні висновки. /^ Як ми з'ясували в ході проведеного дослідження, самооцінка розглядається в системі ннних-чісихологічних категорій - самосвідомості й самоконтролю, самовиховання, самоствердження, рівня домагань особистості, системи особистісних смислів; вона органічно входить до структури Я-концепції як динамічної системи уявлень людини про саму себе. Під самооцінкою розуміють усвідомлення та оцінку власних особистісних особливостей, цінність, значимість, якими людина наділяє себе в цілому або окремі аспекти своєї особистості. Самооцінку підлітка можна охарактеризувати як уяву про свої здібності, можливості, особливості, недоліки, позитивні й негативні якості. Здатність до саморегуляції, тобто цілеспрямованого планування, побудови й перетворення власних дій у відповідності зі значущими цілями потребує становлення адекватної самооцінки.

" Ми розрізнили декілька рівнів розвитку самооцінки як послідовно

висхідних, спадково взаємопов'язаних ступенів її генезису - процесуально-ситуативний, якісно-ситуативний, якісно-консервативний та якісно-динамічний, причому кожен рівень відповідає певному віковому періоду. Засобами самооцінки є самоспостереження і самоаналіз, самозвіт, самоконтроль, порівняння, а головними її функціями - захисна та регуляторна.

В залежності від форми (адекватна, занижена, завищена) самооцінка або стимулює, або придушує активність людини, причому різні форми самооцінки мають свій ступінь стійкості. Характер самооцінки тісно пов'язаний з упевненістю підлітків у собі. Крім того, їхня самооцінка тісно пов'язана з наявністю усвідомленого ідеалу. Особливий вплив на формування самооцінки мають колектив однолітків, в тому числі й малі неформальні групи, батьки, педагоги. Для становлення адекватної самооцінки важливе спілкування: чим більше досвіду спілкування, чим

більше підліток отримує інформації про самого себе як особистість, тим більше він має можливостей зіставляти свої судження про самого себе з думками інших, тим активніше розвивається в нього здатність правильно сприймати й оцінювати свою поведінку, вчинки, особистісні якості. З іншого боку, дефіцит спілкування породжує недорозвинення оціночних здібностей, що може призвести до суттєвих відхилень у характері самооцінки.

В даній роботі ми дотримувалися традиційної періодизації психічного розвитку підліткового віку. Центральним чинником психологічного розвитку в підлітковому віці є становлення нового рівня самосвідомості, зміна Я-концепції, намагання зрозуміти себе, що викликає різкі коливання у відношенні до себе й нестійкі самооцінки. У підлітків відбувається становлення різних форм ідентичності - характеристики самосвідомості, пов'язаної з відчуттям стабільності свого "Я". В цей період ціннісні орієнтації часто суперечать внутрішнім мотивам, спостерігається невміння відокремити певну рису певної особистості від конкретної людини, що призводить до панування так званих синтетичних ідеалів. В підлітковому віці виникають інші проблеми: відбувається зміна внутрішньої позиції, зверненість у майбутнє стає головною спрямованістю особистості, самовизначення, знаходження своєї ідентичності, провідною характеристикою свідомості; крім того, в підлітковому віці більш інтенсивно відбувається процес соціалізації, збільшується кількість соціальних ролей.

Самооцінка підлітка часто має ніби два плани: ідеальний і реальний -для довколишніх і для себе. Ці та інші аспекти становлення самооцінки в підлітковому віці повинен враховувати соціальний педагог у виховній роботі.

Порівнявши результати дослідження за двома методиками, ми отримали середній показник самооцінки підлітків. У цілому ми можемо зробити висновок про те, ЩО(^! підліткЦ які були обстежені згідно методик Кейрсі та Дембо-Рубінштейн мають такі результати: 23% (7 випадків) підлітків мають низьку самооцінку, 33% (10 випадків) - високу, 43% (13 випадків) - адекватну (див. рис.2.2.).

Високі та низВД/Знаяедня є свідченням неддекватної самооцінки' тд

• іґ\^У) л. f • І * Lі • (J>^^-<

вказують на певні вщхилейня у формуванні особиєтощі.

За умови ненормативного розвитку підлітка, що може бути викликаний різними причинами, можливості підліткового віку у становленні самооцінки не завжди виявляються реалізованими; іноді це призводить до девіантної поведінки та інших проблем і потребує психолого-педагогічної профілактики, а іноді й психотерапевтичного втручання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Авдеева Н. Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя в раннем детстве. / Н.Н.Авдеева // Вопросы психологии 1997. - №4

2. Амонашвили Ш.А. Обучение, оценка, отметка. - М.: Знание, 1980. -150с.

3. Анастази А. Психологическое тестирование / Пер. с англ. - М.: Педагогика, 1982. - Т.1.

4. Анисимова О. М. Самооценка в структуре личности студента. / Автореф. дисс.... канд. психол. наук: 19.00.07 / Лен. гос. ун-т. - Л., 1984.-17 с. Байярд Р.Т.,

5. Байярд Д. Ваш беспокойный подросток: Практическое руководство для отчаявшихся родителей /Перевод с англ.. - М.: Просвещение, 1991. -224 с.

6. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание/ Пер. с англ. под ред. В.Я.Пилиповского М.: "Прогресс", 1986 422 с.

7. Бороздина Л. В. Тестовый материал для лабораторных занятий. В кн.: „Потребности, мотивы, эмоции" - М., 1994.

8. Боязитова И. В. Взаимосвязь самооценки и волевой регуляции в онтогенезе. // Психол. журнал. - 1998. -№ 4.

9. Будасси, С.А. Защитные механизмы личности. Программа спецкурса / С.А. Будасси.-М., 1998.

10. Валинт Н., Мурани М. Психология безопасности труда. — М., 1968.
П.Врихт Р. „Образ Я" как подструктура личности. // Проблемы

психологии личности. - М.: Наука, 1982. 12.Гайда В.К., Захаров В.П. Психологічне тестування: навчальний

посібник. - Л.: Вид-во ЛДУ, 1982. р 13.Грановская P.M. Элементы практической психологии. - 3-е изд., с изм.

и доп. - СПб.: Свет, 1997. - 608 с. 14.Гребеняк В. П. Прогнозирование вероятности производственных травм

по психофизиологическим показателям // Вопросы психологии, 1971.

— №2.

15.Дмитриева М.А., Елисеев С. А., ПарачевА. М. О личностном факторе производственного травматизма // Физиология человека. — 1976. — Т.2. —№3.

Іб.Елагина М. Г. Соотношение общей и конкретной самооценки у детей раннего возраста. // Новые исследования в психологии. - 1982. - № 2.

17. Елисеев, О. П. Практикум по психологии личности / О. П. Елисеев. -
СПб.: Питер, 2001.-554 с.

18. Захарова А.В. Психология формирования самооценки. Минск.: РБПК
«Белинкоммаш», 1993. — 99 с.

19.Захарова А. В., Худобина Е. Ю. Взаимодействие когнитивного и эмоционального компонентов самооценки в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. - М.: Педагогика, 1990. - Вып. 1.

20.Карпенко Л.А., Петровский А. В. Краткий психологический слоЁарь. -М.: Просвещение, 1981. - 195с.

21.Карпухина А. М. Регуляция психофизиологического состояния человека стимуляцией БАТК как метод повышения эффективности деятельности: Тр. конф. "Психофизиологическое состояние человека и информативность биологически активных точек кожи". — К., 1975.

22. Кле М. Психология подростка (психосексуальное развитие). - М., 1991.

23.Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. -335 с.

24.Кон И. С. Открытие "Я" / И. С. Кон. - М.: Политиздат, 1978. - 367 с.

25.Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М., Просвещение, 1989. -176 с.

26.Кузьмін Є.С. Методи соціальної психології. - Л.: ЛДУ, 1977. - 168с.

27.Куніцина В.Н. Сприйняття підлітками інших людей і себе. - Л., 1972. р

28.Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та. 1984. 200 с.

29. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

ЗО.Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. / М.И.Лисина // М., 1986.

144с. 31.Литвинова Є.Ю. Можливості вчителя в плані підвищення соціальної

адаптованості старшокласників/Організація взаємодії шкільного

психолога з педагогічним колективом. - Ульяновськ, 1997. р. З2.Мельников В.М., Ямпільський Л.Т. Введення в експериментальну

психологію особистості. - М.: Просвещение, 1985. Гол. 4. р. 33.Науково-практичний центр В«КорекціяВ». Спеціалізований кабінет

дитячого психолога. Блок 4. Матеріали для проведення психологічного

обстеження учнів середньої школи. - М., 1995 г. 34.0вчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М.:

Просвещение, 1993. - 256с. З5.Ольшанский Д. В. „Я - сам!" (Очерк становления и развития детского

„Я"). - М.: Знание, 1986. - 93 с. 36.Основи охорони праці: навч. посібник / В. Ц. Жидецький,

В. С. Джимгирей, О. В. Мельников. - 4-е вид., доп. - Львів: Афіша,

2000. - 349 с. 37.Пантелеев С. Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система.

// Психология самосознания. Хрестоматия. - Самара: Издательский дом

„БАХРАХ-М", 2000. 38.Прихожан А. М. К проблеме исследования самооценки. // Личность в

системе коллективных отношений. - М. 1980. 39.Психологічна діагностика: проблеми і дослідження/За ред. К.М.

Гуревича. - М.: Педагогіка, 1981. р 40. Селихов С. Пол, возраст и конфликт/ЛЖурнал практического

психолога", №2, февраль 1999. 41.Совенко С. К. Бабич Н. Т. и др. Зависимость уровня травматизма от

индивидуальных качеств работающих // Безопасность труда в

промышленности. — 1972. — № 4.

42.Савонько Е. И. Возрастные особенности соотношения ориентации на

самооценку и оценку другими людьми. // Изучение мотивации

поведения детей и подростков. М., 1972. 43.Соколова Е. Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. -

М.: Изд-во МГУ, 1989. - 213 с. 44.Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. - М.: Политиздат, 1972. -

303с. 45.Сталин В. В. Самосознание личности. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - 286 с. 46.Словарь-справочник по психологической диагностике / Бурлачук Л.Ф.,

Морозов СМ., отв. ред. СБ. Крымский. - Киев: Наук, думка, 1989.. 47.Рогов Є. І. Настільна книга практичного психолога в освіті: навчальний

посібник. - М.: ВЛАДОС, 1996. -529с. 48.Трубицына Л. В. Методика проведения занятий с подростками по

программе позитивной профилактики наркомании, алкоголизма и

других видов асоциального поведения. - М., 1993. 49.Тульчинський М. М. Особенности самооценки и уровня притязаний в

позднем возрасте: Автореф. дисс... канд. психол. наук. - М., 1996.-19с. 50.Фельдштейн Д.И. Психология развития личности в онтогенезе. -

М.,Педагогика, 1989.

51. Фельдштейн Д.И. Психология современного подростка М.:
Педагогика, 1988. - 114с.

52. Цоков Б. Взаимосвязь между Я-образом и уровнем тревожности. // „Психология". - София, 1984. -№1.

53. Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. - М.: Наука, 1977.-144 с.

54.Чеснокова И. И. Самосознание, саморегуляция, самодетерминация личности // Проблемы психологии личности. - М., 1982. - 236 с.

Додаток А МЕТОДИКА ДЕМБО-РУБІНШТЕЙНА (модифікація А. М. Прихожая)

Мета: безпосереднє оцінювання (шкалування) школярами особистісних якостей.

Необхідні матеріали: бланк методики, що міститьінструкцію й оцінні шкали.

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ

Інструкція. Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер тощо. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особистості можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня межа якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня — найвищий. Вам запропоновано сім таких ліній.(Додаток Б) Вони позначають:

• здоров'я;

• розум і здібності;

• характер;

• авторитет у ровесників;

• уміння багато чого робити своїми руками;

• зовнішність;

• упевненість у собі.

На кожній лінії рискою (-) позначте, як ви оцінюєте в себе розвиток цієї якості, сторони вашої особистості в цей момент часу. Після цього хрестиком (х) позначте, за якого рівня розвитку цих якостей, сторін ви могли б бути задоволені собою або почували гордість за себе.

Досліджуваному видають бланк, на якому зображено сім вертикальних ліній, кожна завдовжки 100 мм, на кожній вказана верхня, нижня межі та середина шкали. При цьому верхня та нижня межі позначені помітними рисками. А середина — трохи помітною позначкою (Додаток Б).

Методика може проводитися як фронтально, так і індивідуально. У випадку фронтальної роботи необхідно перевірити, як кожен учень зрозумів інструкцію, заповнив першу шкалу. Потрібно переконатися, що учні

правильно використовують запропоновані позначки, дати відповіді на запитання учасників дослідження. Після цього досліджувані працюють самостійно. Час, відведений на заповнення шкали разом із читанням інструкції, — 10-12 хв.

Опрацювання та інтерпретація результатів.

Опрацювання проводять за шістьма шкалами (першу, тренувальну — «здоров'я» — не враховують). Кожну відповідь подають у балах. Як уже зазначалось раніше, довжина кожної шкали — 100 мм, отже, відповіді школярів отримують кількісну характеристику (наприклад, 54 мм = 54 бали). За кожною із шести шкал визначити:

• рівень домагань — відстань у мм від нижньої межі шкали «0» до позначки «х»;

• висоту самооцінки — від «0» до позначки«—»;

• значення розбіжності між рівнем домагань та самооцінки — відстань від позначки «х» до позначки «-», якщо рівень домагань нижчий за самооцінку, він відображається від'ємним числом.

Розраховують середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки за всіма шістьма шкалами. Нижче в таблиці наведено кількісні характеристики рівня домагань і самооцінки, що отримані для учнів 7—10 класів міських шкіл.

Параметр Кількісна характеристика (бал)

Низький Середній Високий Дуже високий

Рівень домагань менше 60 60-74 75-89 90-100

Рівень самооцінки менше 45 45-59 60-74 75-100

Рівень домагань. Реалістичний рівень домагань характеризують результати 60-89 балів. Оптимальний порівняно високий рівень — від 75 до

89 балів — підтверджує оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим фактором особистісного розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай свідчить про нереалістичне, некритичне ставлення дітей до власних можливостей. Результат, менший за 60 балів, є свідченням заниженого рівня домагань, він — індикатор неблагополучного розвитку особистості.

Висота самооцінки. Кількість балів від 45 до 14 — це показники реалістичної самооцінки. Вищі значення є свідченням завищеної самооцінки та вказують на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на суттєві викривлення у формуванні особистості — «закритість для нового досвіду», нечутливість до власних помилок, невдач, зауважень та оцінок оточення.

Низькі бали вказують на занижену самооцінку (недооцінку себе) та є свідченням граничного неблагополуччя в розвитку особистості. Ці учні складають «групу ризику», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть бути приховані два протилежних за психологічним змістом явища: справжня невпевненість у собі та «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутності здібності та іншого дозволяє не докладати ніяких зусиль.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 9 Следующая ⇒

Date: 2016-02-19; view: 1243; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.021 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию