Педагогічні умови підвищення рівня якості знань учнів засобами проблемного навчання

У процесі навчання важливо забезпечувати виникнення на уроці проблемних ситуацій. Використання проблемних ситуацій на уроках історії і сприяє формуванню логічного і діалектичного мислення учнів, розвитку вмінь знаходити і вирішувати протиріччя. Відношення до протиріч та парадоксів є показником мислення людини [16,с.27]. Благополучна емоційна атмосфера навчання зв’язана двома головними галузями розвитку школяра: з діяльністю та спілкуванням, які зароджують різноманітні відносини та створюють тонус позитивного настрою учнів. В процесі виконання творчих завдань учнів важливо, щоб обидві ці галузі не були ізольовані один від одного, щоб вони весь час переплітались в навчальному процесі.
Першою умовою є емоційне благополуччя учня, яке забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків зі сторони вчителя, ситуацію успіху при виконанні навчальних завдань, складає основу виникнення стійких пізнавальних інтересів. Формування інтересу до навчання не менш важлива умова[18,с.58].
Другою умовою є постійне введення вчителем елементів творчості, самостійного пошуку, проведення різних форм процесу навчання (шкільних вечорів, диспутів, конкурсів і т.д.), а також активна позиція обох сторін педагогічного процесу. Ефективність взаємодії вчителя і учнів різко знижується, якщо на уроці чи на виховному заході спрацьовує установка на виявлення авторитарності. Щоб не допустити педагогічних помилок вчителю необхідно використовувати самоконтроль своїх дій. Велику роль відіграють комунікативні здібності вчителя, створення атмосфери співтворчості та співпраці. Творчо активний педагог постійно знаходиться в стані пошуку нових методів, форм подачі матеріалу, намагається по-новому поглянути на урок, як основну форму навчальної роботи, підводити старі методи роботи на якісно новий рівень.
Мистецтво вчителя складається з того, щоб зробити вчення для школяра бажаним, необхідним, важливою духовною необхідністю.
А це досягається тільки за допомогою активного застосування в учбовий процес пізнавального інтересу школяра, його творчого початку.
Особливо важливу роль у стимулюванні учнів відіграє вирішення задач, які потребують творчого використання знань, підводячи учнів до „відкриття” нових знань, виробці умінь самостійно пояснювати різноманітні уявлення.
Третьою умовою є використання індивідуального підходу у навчані: наприклад, дуже важливо залучати до проблемних ситуацій учнів, які виявляють байдужість до навчання. Для таких невстигаючих учнів слід створити спеціальні ситуації успіху, свідомо підбираючи такі індивідуальні завдання, які в даний момент вони можуть легко виконати, активно заохочуючи їх перші успіхи. Пережита при цьому радість стимулює учнів на нові зусилля.
Індивідуальний підхід - це цілеспрямована діяльність вчителя по навчанню і вихованню кожної особистості в умовах колективної роботи з класом.
До індивідуальних особливостей учнів відносяться:

· наявність визначеного кругу систематизованих знань і вміння оперувати ними;

· визначений рівень розвитку здібностей до навчання (оволодіння необхідними логічними операціями, прийомами, мисленням);

· відношення учнів до навчання, в основі якого лежать мотиви діяльності;

· рівень самооцінки учнями своїх можливостей при вирішенні проблемних завдань.

Індивідуальний підхід - це принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особистих рис і умов життя.
Гуманізація проблемного навчання це четверта умова, якщо вчитель:
ставить учня в позицію активного суб'єкта навчання, здійснюваного в загальній системі колективної праці класу; розвиває здібність учня до самокерування своєю діяльністю; організовує проблемне навчання як розв'язок навчально-проблемних завдань на основі творчої взаємодії з учнями [9,с.32].
Так, поступово, привчаючи учнів розв'язувати проблемні завдання, ми формуємо в них спеціальні вміння та навики для знаходження проблеми, ставити питання та знаходити розв'язки. Для підтримки та розвитку пізнавальних інтересів учнів необхідно створювати в системі навчальних занять таку ситуацію, яка постійно б стимулювала учнів до творчої розумової праці.
Навчально-пізнавальна діяльність учня стимулюються не тільки засобами цікавого навчального матеріалу і урізноманітненням методів його пояснення, але й характером відносин, які застосовує педагог в педагогічному процесі. В атмосфері любові, доброзичливості, довіри, співпереживання, поваги учень легко сприйме навчально-пізнавальну задачу. Учень, розуміючи як цінується його гідність, творчий пошук, самостійна думка, починає прагнути до вирішення більш складних навчально-пізнавальних завдань [2,с.183].
Зупинимося на деяких вихідних педагогічних позиціях, які передують встановленню гуманістичних відносин між педагогом і учнями між самими учнями в процесі навчання. Ці положення витікають з кращих традицій гуманістичного навчання, висловлених Ш. Амонашвілі у праці “Гуманно-особистісний підхід до дітей”.

Вчителю слід:
1) Керувати навчанням і всім шкільним життям дітей з позицій їх інтересів: психолого-дидактичне завдання полягає в тому, щоб учні зацікавились навчально-пізнавальною діяльністю.
2) Постійно проявляти віру в можливості і перспективи кожного учня.
3) Співпрацювати зі школярами в процесі навчання.
Всі перераховані умови сприяють підвищенню якості знань учнів при вивчені обслуговуючої праці.