Фузаріотоксикоз

(лат. Fusariotoxicosis)

«П’яний хліб», МІ-ЧУН, отруйне жито (taumelroggen), отруйний ячмінь (giftgerste)

Фузаріотоксикоз – інфекційне захворювання всіх видів сільськогоспо-дарських тварин та людини, яке виникає внаслідок згодовування соковитих, грубих кормів та зернофуражу, що уражені грибками фузаріями і проявлюється некрозами, ураженнями центральної нерпвової системи та слабкістю.

Історична довідка. Захворювання було вперше описане у 1882 році на Далекому Сході Н.А. Пальчевським. У 1883 році захворювання було описане Еріксоном у Швеції під назвою «одурманююче жито». У 1920-1930 рр. хвороба реєструвалася серед поголів’я свиней у Німеччині та США. У 1952 році фуза-ріотоксикоз реєструвався серед коней та великої рогатої худоби на території колишнього Радянського Союзу.

Етіологія. Фузаріотоксикоз викликається токсичними грибками з роду Fusarium, що належать до класу Fungiimperfecti (недосконалі гриб) – Fusarium graminearum, sporotrichiella, tricinetum, nivale, monileforme, roseum, culmorum. Фузарії поширені у природі і частіше їх виявляють на уражених злакових культурах у вигляді рожекого, червоного, білого нальоту на зерні пшениці, ячменю, вівсу, качанах кукурудзи. грибки також гарно розмножуються на хлібо-булочних виробах і викликають важке отруєння у людей (червоні, білі та рожеві прожилки в середині хлібного батону). У полі зору мікроскопа конідії фузарій мають серповидновигнуту форму, яка з обох боків потоншується та загострюється.

Грибниця складаєть із різнокольорового, несептованого добророзгалу-дженого міцелію (в залежності від виду грибка): блідо-рожевого, золотисто-жовтого, охряного, кармінно-пурпурно-червоного, блідо-коричневого. Фузарії культивують на агарі Чапека, сусло-агарі, картопляному агарі за температури 22-25°С. За 4-5 діб на поверхні агару формується білий міцелій, який з часом набуває різного окрасу. Фузарії надзвичайно стійкі і не руйнуються навіть під дією високих температур 120°С під дією 2 % розчину формальдегіду чи 5% їдкого натрію.

Токсиноутворення. У 1907 році, О.Є. Габрилович методом екстрагуван-ня у 50-60 ° спиртовому розчині уражених фузаріями зерен, після випарювання отрамала сухий залишок, який після введення підшкірно жабі викликав у неї затруднення руху, снищенням порогу больової і тактильної чутливості, слабкіс-тю м’язового скорочення. За даними О.Є. Габрилович, діючою речовином фузарій є азотистий глюкозид з брутоформулою С₂₂Н₄₄N₂O₆. Пізніше було вста-новлено, що фузарії продукують ряд сильних мікотоксинів: спорофузарин, зеараленон, трихоцетин, які спричиничинюють у тварин вульво-вагініти, абор-ти, безпліддя, анорексію, блювоту, крововиливи і ураження головного мозку.

Патогенез. Токсини фузарії потрапивши через травний канал або дихальні шляхи до організму тварини чи людини швидко поширюються лімфо-гематогенним шляхом. Викликають ураження головного мозку, кишечника, червоного кісткового мозку, паренхіматозних органів. Розвивається ексудатив-ний дерматит, атрофія тимусу. Розрізняють три типи фузаріотоксикозів, що спричинюються мікотоксинами різних видів фузарій: Т-2 – токсикоз, який ви-никає у всіх видів тварин і спричинюється Т-2 токсином і спорофузарин F. spo-rotrichiella; F-2 токсикоз спричинюється F-2-естрогеннимтоксином зеаралено-ном, що викликає у великої рогатої худоби, свиней, овець, коней і птиці – фу-заріограмінеаротоксикоз; F. tricinetum, F. nivale продукують трицетенін, що висликає у великої рогатої худоби, свиней і птиці – фузаріонівалетоксикоз.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період за фузаріотоксикозів складає від від 72 годин до 17 діб. Перебіг мікотоксикозу може бути гострий або хроніч-ний. У свиней розрізняють F-2-токсикоз – проявляється розладами статевих циклів, безпліддям набряками зовнішніх статевих органів, атрофією сімяників, а також збудженням, блювотою, анорексією, паралічами та парезами кінцівок. Т-2-токсикоз у свиней проявляється: підвищенням температури до 41-42°С проносами, полідіпсією, тахікардією, поліпноє, виразками на шкірі, язиці, гу-бах, некрозами п’ятачка, вух, кінчика хвоста. Більшість тварин гине.

У великої рогатої худоби відмічають підвищену збудливість, що змі-нюється пригніченням, поліпноє, розлади серцево-судинної системи, зниження больвої та тактильної чутливості. Відмічають атонію передшлунків, проноси, анорексію, температура тіла залишається в межах фізіологічної норми. Згодом розвивається тремор, паралічі та парези кінцівок, аборти у тільних корів, зни-ження надоїв, некрози шкіри та вульви.

У коней відмічають порушення координації рухів, хитку ходу, паралічі окремих груп м’язів, утруднене ковтання.

У птиці відмічають підвищену спрагу, судоми, паралічі та парези кінцівок та крил, настовбурчене пір’я, напівзаплющені очі, витікання слизу із дзьобу. до 100 % птиці гине.

Патологоанатомічні зміни. Вони представлені масовими крововиливами на слизових та серозних покривах внутрішніх органів. Внутрішні органи крово-наповнені, дегенеративні зміни у печінці, катарально-геморагічний ентерит. Петехіальні крововиливи на епі- та ендокарді, селезінці, нирках, лімфатичних вузлах.

Лабораторна діагностика. Вона передбачає клініко-епізоотологічні, па-тологоанатомічні та мікологічні і токсикологічні дослідження. У якості патоло-гічного матеріалу до лабораторії надсилають проби ураженого зернофуражу, качанів кукурудзи, коренебульбоплодів, сіна. У лабораторії проводять посів на агар Чапека, суслоагар. Біологічну пробу на білих мишах, кроликах, курчатах чи акваріумних рибках гупі. Інколи використовують для дослідження РДП та РЗК.

Диференційна діагностика. Фузаріотоксикоз диференціюють від от-руєння беладонною, хвощем, аконітом, гірчаком, пестицидами, гербіцидами, від хвороби Ауєскі, бруцельозу, чуми, грипу, бешихи, сальмонельозу, хвороби Ньюкасла.

Профілактика та заходи боротьби. З метою недопущення отруєння тва-рин забезпечують правильну заготівлю і збереження соковитих, грубих кормів та зернофуражу. Забороняють згодовувати та використовувати в якості підстил-ки такі корми. У разі виявлення такого отруєння негайно вилучають підозрілі корми. Хворих тварин ізолюють і лікують. З лікувальною метою застосовують промивання шлунку 1 % розчином таніну, 3-5 % розчин натрію гідрокарбонату, перманганату калію, 10-15 % суспензією активованого вугілля, 10 % атоксілу. Застосовують блювотні, послаблюючі засоби, глибокі очищуючі клізми з відва-ром ромашки. За атонії передшлунків підшкірно настійку чемериці Лобеля, внутрішньовенно розчин натрію хлориду гіпертонічний. Задають серцеві препа-рати: кофеїн-бензоат натрію, камфору. Внутрішньовенно розчин глюкози 40%. Для боротьби з нашаруванням секундарної мікрофлори атибіотики широкого спектру дії (пенстреп, дуфациклін). Місця де тримали хворих тварин очищують від залишків корму та нечистот. Проводять дезінфекцію 1-2 % гідроксид нат-рію, 1 % екоцид.