Цит. за: Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – К.: КНТ, 2007. – С. 179-181

«...Подякувавши передусім Господу Богу за припинення міжусобного кровопролиття, оскільки Військо Запорозьке з гетьманом i всією старши­ною приносить його величності й Речі Посполитій належну покірність та підданську вірність, дозволяємо перебувати йому в кількості 20 000.

1) Це військо гетьман i старшини повинні набрати i записати до реєстру, i воно має перебувати тільки в маєтках його королівської величності у воеводстві Київському, ніскільки не торкаючись воєводств Брацлавського та Чернігівського; а маєтки шляхетські мусять залишатися вільними, i в них реєстрові козаки ніде не повинні зоставатися. Але хто залишиться козаком в числі 20 000, той із маєтків шляхетських у воеводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському, також із маєтків його королівської милості, що в двох останніх воєводствах знаходяться, пови­нен переселитися в маєтки його королівськоі милості у воєводстві Київському, туди, де буде розташоване військо його королівської милості Запорозьке. А хто, будучи реєстровим козаком, буде переселятися, то кожному вільно буде продати свое майно, без будь-яких перепон з боку панів, старост i підстарост.

2) Зазначене влаштування 20-тисячного реєстрового війська його королівської милості мае розпочатися протягом двох тижнів від сьогоднішнього числа, а закінчитися до свята Різдва Христового. Реєстр цього війська за власноручним підписом гетьмана має бути відісланий його королівській милості i вписаний копією в київські міські книги. У цьому реєстрі ясно мають бути записані козаки в кожному мicтi по именах та прізвищах, i загалом число козаков не повинно перевищувати 20 000. Включені до реєст­ру козаки мають залишатися при давніх cвоїx правах; навпаки, тi, що не будуть включені до реєстру, мусять залишатися, як i раніше, селянами, приписаними до замків його королівської милості.

3) Коронне військо не повинно залишатися, нi стояти на квартирах у воєводстві Київському в тих містечках, де будуть знаходитися реєстрові козаки, проте воно може мати місцеперебування у воєводствах Брацлавському та Чернігівському, де вже не буде козаків. Одначе тепер, для відвернення всілякого замішания, яке могло б виникнути доти, доки вci записані до реєстру в числі 20 000 не перейдуть в призначені їм королівські маєтки в воєводстві Київському, польські війська залишатимуться до стро­ку закінчення реєстрів, тобто до свята Різдва Христового, але вони не повинні ходити далі Животова до остаточного складання реєстрів.

4) Обивателі воєводств Київського, Брацлавського та Чернігівського особисто i через cвоїx урядників повинні вступати у володіння своїми маєтками i тут же брати у свою владу всі прибутки, корчми, млини та юрисдикції, однак збирання податей із селян мусять відкласти до згаданого терміну, призначеного для закінчення реєстрів, так, щоб вибрані в реєстрові козаки тим часом переселилися, а залишились тi, які належать до стану селян. Те ж саме повинно бути i в маєтках королівської милості, щоб стало відомо, хто залишається на правах козацьких, а хто приписаний до замку
i підлягає селянським повинностям.

5) Чигирин на підставі привілеїв його королівської милості має залишатися при гетьманові. Як теперішній гетьман, благородний Богдан, так i на прийдешні часи гетьмани повинні стояти під старшинством i владою гетьманів коронних i затверджуватися привилеями. Кожен з них,
стаючи гетьманом, повинен дати присягу вірнопідданства його королівській милості та Речі Посполитій. Bci полковники i старшини мають бути визначені за поданням гетьмана його королівської милості запорозького.

6) Релігія грецька, яку сповідує військо його королівської милості Запорозьке, а також собори, церкви, монастирі та колегіум киівський повинні залишатися в колишніх правах згідно зі стародавніми привілеями. Якщо хто під час колишніх заколотів випросив у власність якийсь маєток церковний чи приналежний духовенству, то таке право власності ніякої дієвості мати не може.

7) Шляхтичі римської та грецької релігії, які в смутні часи перебували при війську його королівської милості Запорозькому, а також міщани київські – всі підлягають амністії та повинні зберігати недоторканними своє життя, честь, особисті права і майно. Якщо майно когось із них було
випрохане іншими на підставі конституції, то таке надання повинно бути знищене, щоб yci користувалися милістю короля та Peчi Посполитої. Навпаки, козаки, які перебували при війську його королівської милості, залишаться недоторканними зi своїми родинами та майном.

8) Жиди, які раніше були обивателями й орендарями в маєтках його королівської милості i в маєтках шляхти, так i тепер повинні бути.

9) Орда, що перебуває зараз у краї, має бути негайно відправлена i повинна залишити край, не завдаючи ніякої шкоди в областях його королівської милості; вона не повинна кочувати по землях Речі Посполитої. Гетьман запорозький обіцяє привести орду до покори його королівській милості
i Речі Посполитій. Якщо цього не станеться до майбутнього сейму, то гетьман i військо його королівської милості Запорозьке не повинні мати з ордою ніякої дружби, ніякого союзу, а вважати її ворогом його королівської милості i Речі Посполитої, захищати кордони i проти нeї іти на війну разом із військом Речі Посполитої. Гетьман зобов‘язуеться також на майбутні часи не вступати нi в які зносини та змови з ордою i загалом з іноземними державами, а цілковито й непорушно залишатися у вірнопідданстві його королівської милості і Речі Посполитої; так само нинішній гетьман зі старшиною i всім військом, як i його наступники на майбутні часи, повинні вірно й старанно справляти всяку службу його королівській милості та Peчi Посполитій.

10) Як військо його королівської милості Запорозьке при складанні свого реєстру ніколи не торкалося кордонів Великого Князівства Литовського, так i тепер не повинно торкатися, а, як вище сказано, обмежуватися воєводством Київським.

11) Київ є місто столичне судове, i в ньому має бути записано до реєст­ру якомога менше козаків».