Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Існують такі типи топології локальних мереж: зірка, кі- льце, шина, дерево, комбінована. 1 page






 

4.2.2 Типи топологій

 

Вибір топології мережі чимало впливає на характеристики мережі. Наприклад, наявність резервних зв’язків підвищує на- дійність мережі настроюють балансування завантаження окре- мих каналів. Простота приєднання нових вузлів, властива де- яким топологіям, робить мережу легко розширюваною. Еконо- мічні міркування часто – густо призводять до вибору топологій, яким притаманна мінімальна сумарна довжина ліній зв’язку.

Розглянемо топології комп’ютерних мереж.

1. Шина (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 - Топологія типу шина

 

Топологія типу шина використовує один канал зв’язку, який об’єднує всі комп’ютери мережі.

Цим каналом зв’язку є коаксіальний кабель. Передана ін- формація може поширюватись в обидва боки кабелю.

Основні переваги:

1) невелика вартість;

2) простота розведення кабелю по приміщенню.

Недоліки:

1) низька надійність, оскільки будь – який дефект кабелю або будь – якого з’єднання цілком паралізує всю мережу;

2) невисока продуктивність, оскільки за такого способу пі- дключення в кожен момент часу тільки один комп’ютер може передавати дані в мережу.

Тому пропускна здатність каналу зв’язку завжди розділя- ється тут між усіма вузлами мережі.

2. Зірка (рис. 4.2).


 

Рисунок 4.2 – Топологія типу зірка

 

При топології типу зірка кожен комп’ютер підключається окремим кабелем до загального пристрою.

Цей пристрій має назву концентратора та розташовується у центрі мережі. Концентратор спрямовує передану комп’ютером інформацію одному чи всім іншим комп’ютерам мережі.

Переваги:

1) значна надійність, оскільки будь – які дефекти кабелю стосуються лише того комп’ютера, до якого цей кабель відно- ситься;

2) концентратор відіграє роль фільтра інформації, що над- ходить від вузлів у мережу і за необхідності блокує заборонені адміністратором передачі.

Недоліки:

1) більш велика вартість мереженого устаткування через необхідність придбання концентратора;

2) можливість збільшення кількості вузлів обмежується кі- лькістю портів у концентраторі;

3) зіпсованість концентратора може вивести з ладу всю ме- режу.

Часом має сенс будувати мережу з використанням декіль- кох концентраторів, ієрархічно з’єднаних між собою зв’язками типу зірка. В даний час ієрархічна зірка є найпоширенішим ти- пом топології зв’язків, як у локальних, так і у глобальних мере- жах.

3. Кільцева топологія (рис. 4.3).


 

Рисунок 4.3 – Топологія типу кільце

 

При топології типу кільце дані перелаються від комп’ютера до комп’ютера в одному напрямку.

Перевага:

1) зручна конфігурація для організації зворотного зв’язку, оскільки дані, зробивши повний оберт, повертається до вузла – джерела, тому цей вузол може контролювати процес доставки даних адресату;

2) топологію використовують для тестування зв’язності мережі та пошуку вузла, що працює некоректно.

Недоліки:

У межах мережі необхідно вживати спеціальні заходи, щоб у разі виходу з ладу або відключенні якоїсь станції не пере- рвався канал зв’язку між іншими станціями.

4. Дерево (рис. 4.4).

Топологія типу дерево відповідає мережі, у якій усі комп’ютери зв’язані між собою.

Незважаючи на загальну простоту, цей варіант є громізд- ким і неефективним, оскільки кожен комп’ютер у мережі пови- нен мати велику кількість комунікаційних портів, достатньо для зв’язку з будь – яким іншим комп’ютером мережі. Для кожної пари комп’ютерів має бути виділена окрема електрична лінія зв’язку.


 

 

Такі топології застосовують рідко, зокрема в багатомашин- них комплексах чи в глобальних мережах з невеликою кількістю комп’ютерів.

Рисунок 4.4 – Топологія типу дерево

5. Комбінована

Комбінована структура використовує комбінацію шин- ної, кільцевої, деревовидної та зіркової технологій (рис. 4.5).

Рисунок 4.5 – Комбінована топологія

 

4.2.3 Глобальні комп’ютерні мережі

 

Глобальні мережі це мережі, що мають збільшені геог- рафічні розміри та вони можуть з’єднувати, як окремі комп’ютери, так і окремі локальні мережі, у тому числі з різни- ми протоколами.

Для зв’язку між собою декількох локальних мереж викори- стовують шлюзи.


 

 

Шлюзи поєднують мережі, що працюють за різними протокола- ми. Шлюзи можуть бути як програмні, так і апаратні. Напри- клад, це може бути спеціальний комп’ютер (шлюзовий сервер), а може бути і комп’ютерна програма. В останньому випадку комп’ютер може виконувати не тільки функцію шлюзу, але й інші функції типові для робочої станції.

При підключенні локальної мережі підприємства до глоба- льної мережі важливу роль відіграє поняття мережної безпеки. Зокрема, повинен бути обмежений доступ у локальну мережу для сторонніх осіб ззовні, а також обмежений вихід за межі ло- кальної мережі для співробітників підприємства, що не мають відповідних прав. Для забезпечення безпеки між локальною і глобальною мережами встановлюють так звані брандмауери. Брандмауером може бути спеціальний комп’ютер чи комп’ютерна програма, що перешкоджає несанкціонованому переміщенню даних між мережами.

Комп’ютери глобальної мережі можуть знаходитися в різ- них містах і навіть країнах. Основу середовища передачі інфор- мації глобальних мереж складають вузли комутацій, які пов’язані між собою за допомогою каналів передачі даних. У глобальних мережах використовується декілька виділених сер- верів. Управляє роботою мережі мережний сервер. Може існу- вати декілька файлів серверів, які використовуються для збері- гання великих обсягів інформації та організації доступу з робо- чих станцій.

Передача інформації у мережах відбувається, як по провід- ним каналам зв’язку, так і по без провідним.

Без провідні канали зв’язку використовують там, де про- кладання кабелю ускладнене, неефективне або взагалі неможли- ве. Наприклад, в промислових приміщеннях з металевими конс- трукціями, офісах, що здаються в короткострокову оренду, на складах, виставках, конференціях.

Для зв’язку між безпровідною та кабельною частинами ме- режі використовують спеціальний пристрій, що називається то- чкою входу (радіомостом). Можна використовувати і звичайний


 

 

комп’ютер, у якому встановлені два мережних адаптера – без провідний та кабельний.

Також безпровідні мережі використовують для організації зв’язку між сегментами локальних мереж при відсутності інфра- структури передачі даних. Мережна магістраль з безпровідним доступом дозволяє відмовитись від використання повільних мо- демів.

Модем – це пристрій для обміну інформацією з іншими комп’ютерами через телефонну мережу.

 

4.3 Мережна архітектура та технології

 

4.3.1 Мережева архітектура

 

З метою стандартизації взаємодії компонентів комп’ютерних мереж (принципів і правил) була розроблена мо- дель мережної архітектури під назвою «еталонна модель взає- модії відкритих систем» (OSI). OSI базується на моделі, яка була запропонована Міжнародним інститутом стандартизації (ISO) Відповідно до цієї моделі мережа розділена на 7 рівнів, кожному з яких відповідає протокол, одиниця виміру, певний набір функ- цій.

Протокол – це набір правил та угод, які використовуються під час передачі даних (комунікацій).

Кожен рівень забезпечує зв’язок для вищого рівня.

Наведемо мережні рівні у порядку їх зростання:

1) фізичний;

2) з’єднувальний;

3) мережний;

4) транспортний;

5) сеансовий;

6) рівень уявлення;

7) прикладний.

Фізичний рівень складається з фізичних елементів, які ви- користовуються безпосередньо для передачі інформації по ме-


 

 

режним каналам зв’язку. Тут передаються біти(елементарні одиниці представлених даних). До фізичного рівня відносять методи електричного перетворення сигналів, що залежить від мережної технології.

Рівень з’єднування призначений для передачі даних від фі- зичного рівня до мереженого та навпаки. Мережна карта в комп’ютері – приклад реалізації рівня з’єднання. Вона залежить від мережної технології. Нагадаємо, що мережна карта призна- чена для приймання і передавання даних в мережу.

Мережний рівень визначає шлях переміщення даних по мережі, дозволяючи їм знайти отримувача. Мережний рівень можна розглядати як службу доставки. Тут відбувається переда- ча пакетів інформації. Тут кожен пакет повинен отримати адре- су, згідно якої він повинен бути доставленим до адресата, неза- лежно від інших пакетів.

Транспортний рівень пересилає дані між самими комп’ютерами. Після доставляння даних мережним рівнем комп’ютеру – отримувачу активізується транспортний протокол, який повинен доставити дані до прикладного процесу. На цьому рівні передаються повідомлення.

Сеансовий рівень використовується як інтерфейс користу- вача і вирішує такі завдання, як обробка імен, паролів, прав дос- тупу.

Рівень уявлення створює інтерфейс мережі до ресурсу комп’ютера, принтерів, моніторів, дисків. Цей рівень виконує перетворення форматів файлів. На цьому рівні ОС комп’ютера користувача фіксує, де знаходяться створені дані і забезпечує взаємодію з наступним рівнем (сеансовим).

Прикладний рівень забезпечує виконання прикладних задач користувача: електронної пошти; розділених баз даних усіх про- грам, що фіксуються в середовищі Internet. Цей рівень викорис- товує набір різноманітних протоколів, за допомогою яких кори- стувачі мережі отримують доступ до ресурсів. Одиниця даних, якою оперує цей рівень – повідомлення.


 

 

4.3.2 Мережні пристрої

 

Підключення комп’ютерів до мережі виконується за допо- могою спеціальних пристроїв – мережних адаптерів, які забез- печують взаємодію комп’ютерів.

З’єднання мережних компонентів використовується за до- помогою кабелів. Тип кабелю для з’єднування мережних компо- нентів визначає максимальну швидкість передачі даних та мож- ливі віддаленість комп’ютерів один від одного. Для передачі ін- формації у мережах використовують наступні типи кабелів: коа- ксіальний, скручена пара, оптоволоконний кабель.

Коаксіальний кабель поділяється на тонкий та складний.

Скручена пара може складатися з екранованих та неекра- нованих дротів. Неекрановані кабелі в залежності від частоти поділяють на 3, 4, 5 категорій (відповідно 15, 20, 10 (МГц). Для підключення скрученої пари використовується такий самий роз’єм, як і в телефонних лініях.

Оптоволоконний кабель забезпечує швидкість передачі даних в декілька Гбіт/с. Він значно тонший, ніж звичайний ка- бель.

 

4.3.3 Мережні технології

 

Мережна технологія це реалізована структура мережі передачі даних, що визначається її топологією, складом при- строїв та правил їх взаємодії в мережі.

Найбільш розповсюджені такі мережні технології:

Ø Технологія Etheren

Ø Технологія Archet

Ø Технологія Token Ring

Ø Технологія FDDI

Ø Технологія SNA

Ø Технологія ATM

Розглянемо ці технології біль детальніше.

Технологія Etheren. Мережі Etheren призначені для з’єднування комп’ютерів у локальну мережу зі швидкістю пере-


 

 

дачі до 10 М біт/сек. Для каналів зв’язку використовується коак- сіальний кабель, скручена пара та оптоволоконний кабель. При використанні цієї технології всі станції мережі можуть приймати всі повідомлення. Використовуються топології типу шина та зірка.

Технологія Archet – це комп’ютерна мережа об’єднаних ре- сурсів. За способом передачі даних ця технологія до мереж із маркерним методом доступу. Це означає, що доступ виконуєть- ся за допомогою кадру маркера певного формату, який переда- ється безперервно. Передача маркера відбувається від одного комп’ютера до іншого в порядку зменшення їх логічної адреси. Комп’ютер з мінімальною адресою передає кадр маркера станції з найбільшою адресою. Управління мережею здійснює комп’ютер, який володіє маркером у даний момент часу. Швид- кість передачі даних до 2.5 М біт/сек. Топологія «Зірка», «Ши- на».

Технологія Token Ring – це кільцева комп’ютерна мережа із маркерним методом доступу. Принцип передачі даних полягає в тому, що кожен вузол кільця очікує прибуття деякої короткої послідовності бітів(маркерів) з суміжного попереднього вузла. Прихід маркера вказує на те, що можна передавати повідомлен- ня з даного вузла далі по ходу потоку. Швидкість передачі да- них 16 М біт / сек.

Технологія FDDI – це мережна технологія швидкісної пере- дачі даних по оптоволоконним лініям. Швидкість передачі 100Мбіт/сек. Застосовується маркерний метод доступу. Тут ста- нція звільняє маркер, не чекаючи повернення свого кадру даних. Надійність мережі визначається наявністю подвійного кільця передачі даних. Топологія мережі: кільцева або деревоподібна – кільцева. Дуже велика ціна обладнання мережі.

Технологія SNA ґрунтується на базі систем телеобробки да- них. У відповідності з системною мережною структурою комп’ютерна мережа організується за регіональним принципом. Через мережні процесори регіонів за допомогою каналів зв’язку функціонує єдина мережа. Для з’єднання мереж SNA з іншими


 

 

мережами може бути використана еталонна модель відкритих систем(OSI).

Технологія ATM (Asynchronous Transfer Mode) – перспекти- вна, але поки що дуже дорога архітектура, що забезпечує пере- дачу цифрових даних, інформацію та голосу по одним і тим же лініям. Швидкість передачі до 2.5 Г біт/ сек. Оптичні лінії зв’язку.

 

4.4 Інформаційна мережа Інтенет

 

4.4.1 Поняття про Інтернет

 

Internet це розгалужена глобальна мережа, що з’єднує комп’ютери розміщені по всьому світу.

Мережа Internet була створена на основі мережі, що з’єднувала навчальні та військові заклади. В результаті розвитку комп’ютерних мереж виникла потреба в їх з’єднанні. З цією ме- тою був зроблений протокол передачі інформації TCP/IP.

Призначення мережі Internet – забезпечити користувачу доступ до інформації.

Internet пропонує практично необмежений інформаційний ресурс, корисну інформацію, інформацію для навчання, органі- зацію дистанційного навчання, можливість спілкування з інши- ми користувачами мережі, розваги, послуги видаленого доступу, передачу інформації, електронної пошти та багато іншого.

Internet забезпечує принципово новий спосіб спілкування людей, що не мають аналогів у світі.

Підключення може відбуватися різними способами: безпо- середньо або через Internet – провайдери, з використанням теле- фонних ліній зв’язку, кабелів комп’ютерної мережі, супутників або мережі кабельного телебачення.

Для підключення локального комп’ютера до сервера – про- вайдера Internet можна користуватися телефонною мережею зв’язку, встановивши модем.


 

 

4.4.2 Адреса комп’ютера в Інтернеті

 

Усі комп’ютери у мережі користуються мережними прото- колами (протоколами управління передавання) з назвою TCP/IP.

Протокол TCP відповідає за організацію зв’язків між двома комп’ютерами, а протокол IP – за маршрутизацію.

Кожен комп’ютер, що підключений до Internet, має уніка- льну адресу (IP). Адреса – це число, яке поділене на 4 групи цифр, до трьох цифр у кожній. Адреси Internet поставлені відпо- відно до назви. За правильним перекладом чисел у назві та на- впаки стежать спеціальні комп’ютери – сервери доменних назв, наприклад, ім’я WEB – сервера Internet – WWW. MCP. COM.

Адреса IP має таку структуру:

(назва комп’ютера (конкретний хост)). (назва локальної мережі).

(назва мережі). (назва домену верхнього рівня).

Назва домену верхнього рівня вказує на домен конкретного комп’ютера, а саме відображує тип організації.

Наведемо тип домену, що застосовується у США: COM – комерційні організації; MIL – військова організація; EDU -сис- тема освіти; NET – мережні служби; COV -урядова організа- ція; ORU – інші організації.

В інших країнах замість типу організації назва домену вер- хнього рівня означає країну. Наприклад, RU – Росія, UK – Вели- ка Британія, UA – Україна. Наприклад, адреса WEB – сторінки: WWW. KIEV. UA

Тому кожному учаснику всесвітньої мережі надається своя унікальна IP – адреса. Без цього не можна говорити про точну доставку TCP – пакетів. Ця адреса виражається дуже просто – чотирма байтами, наприклад, 195. 38. 46. 11 (рис. 4.4)

Структура IP – адреси організована так, що кожен комп’ютер, через який проходить який – небудь TCP – пакет, може за цими чотирма числами визначити, кому з найближчих

«сусідів» треба переслати пакет, щоб він виявився «ближче» до одержувача.


 

 

4.4.3 Служба Internet WWW. Поняття про гіпертекст

 

Служба WWW ( Word Wide Web ) – це найпопулярніша служба сучасного Internetу.

WWW – це єдиний інформаційний простір, що складається з сотень мільйонів взаємозалежних електронних документів, які зберігаються на Web–серверах.

Окремі документи, що складають простір Web, називають- ся Web–сторінками. Групи тематично об’єднаних Web–сторінок

– Web–вузлами (жаргонно Web – сайт чи просто сайт). Один фі- зичний Web–сервер може містити досить багато Web–вузлів, кожному з яких відводиться свій каталог на жорсткому диску сервера. Від звичайних текстових документів Web–сторінки від- різняються тим, що не прив’язані до конкретного носія. Програ- ма перегляду Web–сторінок називається браузером.

До Web–сторінок в текстовий документ можна вбудувати графічні та інші об’єкти. Найбільш важливою рисою Web– сторінки є гіпертекстові посилання.

Гіпертекстові посилання означають, що з будь–яким фраг- ментом тексту чи малюнком можна зв’язати інший Web– документ, тобто встановити гіперпосилання.

У цьому випадку при клацанні лівою кнопкою миші на текст чи малюнок, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, теж може мати гіперпосилання на інші документи.

Таким чином, сукупність величезної кількості гіпертексто- вих електронних документів, що зберігаються на серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення.

Гіпертекст – це багатовимірний текст, що може містити посилання різного напрямку або покажчики (адреси) на інші до- кументи та посилання.

Служба WWW дозволяє шукати документи у різних гіпер- текстових базах даних.


 

 

4.4.4 Адреса URL

 

Кожен документ в гіперпросторі має свою унікальну адре- су (URL), що описує знаходження документа, який програма – браузер повинна відобразити на екрані.

 

URL ( Uniform resours locator) – уніфікований показник ре- сурсів, який дозволяє браузеру перейти безпосередньо до файлу, що знаходиться на будь-якому сервері мережі.

Фактично URL – адреса сторінки WWW. Усі URL мають однаковий формат:

«Схема доступу»://«комп’ютер».«адреса файлу в файловій сис- темі комп’ютера».

Склад URL:

1 Вказівки служби, що здійснює доступ до даного ресурсу. Так, для служби WWW прикладним протоколом є http – протокол передачі гіпертексту.

2 Вказівка доменного імені комп’ютера (серверу), на яко- му зберігається даний ресурс.

3 Вказівки повного шляху до файлу на даному комп’ютері. Наприклад:

http: // www. podrobnosti.com.ua/comprod/index.html (рис.

4.4), де

http – схема доступу (формат передавання);

www. podrobnosti.com.ua – доменне ім’я, назва хосту;

/comprod /index.html – назва каталогу папки, назва файлу;


 

 

Рисунок 4.4

 

Найбільш поширеними Web – браузерами є Microsoft Inter- net Explorer, Opera, Mazila. Для пошуку інформації використо- вують пошукові системи Web – сторінок. Пошукові системи по- діляються на тематичні(класифікатори) та індексні системи по- шуку.

ТЕМАТИЧНІ системи пропонують користувачам список категорій, в якій Web – сторінці впорядковуються за ієрархіч- ною схемою

http // www.yahoo.com.ru.

ІНДЕКСНІ системи виконують пошук сторінок, що міс- тять задані ключові слова. По закінченні пошуку система виво- дить список сайтів, які задовольняють задані критерії. Критерієм можуть бути слово, набір слів або логічний вираз.

До індексних систем відносять:

1) http:// www. rambler.ru;

2) http: // www. yandex.ru;

3) http: // google.ru;


 

 

Саме у формі URL і зв'язують адреси ресурсу з гіпертекс- товими посиланнями на Web-сторінках. При клацанні на гіпер- посиланні браузер надсилає запит для пошуку й доставки ресур- су, зазначеного в посиланні. Якщо з якихось причин він не знай- дений, то видається повідомлення про те, що ресурс недоступ- ний (можливо, що сервер тимчасово відключений чи змінилася адреса ресурсу).

 

4.4.5 Служби FTP та DNS

 

FTP – протокол передачі файлів, який дозволяє отримува- ти та передавати текстові та двійкові файли.

Служба FTP має свої сервери у FTP мережі, на яких збері- гаються архіви файлів даних. З боку користувача для роботи з сервером FTP може бути встановлене спеціальне програмне за- безпечення, хоча в більшості випадків браузери мають вбудова- ні можливості для роботи з протоколом FTP.

Протокол FTP працює одночасно з всіма TCP – з’єднаннями між сервером і клієнтом. По одному з’єднанню йде передача даних, а друге з’єднання використовується як керуюче. Протокол FTP також надає серверу засоби для ідентифікації клі- єнта. Однак існують десятки тисяч FTP – серверів з анонімним доступом для всіх бажаючих.

Служба імен доменів (DNS) -це служба, що займається зі- ставлянням доменних імен зі зв’язаними з ними IP – адресами.

DNS сервер обробляє запит на одержання однієї із сторінок сервера і далі він направляється згідно з IP - адресою, а не за доменним іменем.

Один і той самий мережний комп’ютер може бути вираже- ний як чотирма бітами (195.28.132.97), так і за допомогою уні- кального доменного імені (www.1plus1.ua). Отже, людині незру- чно працювати з числовими представленнями IP - адреси, однак доменне ім’я запам’ятовується легко.


 

4.4.6 Електронна пошта

 

Електронна пошта -це система, що дозволяє пересилати повідомлення з одного комп’ютера на інші через модем або ме- режне з’єднання.

Адреса електронної пошти має такий вигляд:

ім’я_ користувача @ хост. домен

Для роботи з електронною поштою використовуються спе- ціальні програми: Microsoft Outlook Express, Outlook Express, The Bat.

Забезпеченням цієї служби займаються спеціальні поштові сервери. Сервером може бути як комп’ютер, так і програмне за- безпечення. Поштові сервери, наприклад mail.ru, одержують по- відомлення від клієнтів та пересилають їх по ланцюгу до пошто- вих серверів - адресатів, де ці повідомлення накопичуються.

Поштова служба заснована на двох прикладних протоко- лах: SMTP та POP3.

За протоколом SMTP відбувається відправлення кореспон- денцій з комп’ютера на сервер, а по POP3 - прийом одержаних повідомлень.

 

4.4.7 Захист інформації в Internet

 

У процесі роботи в Internet користувач стикається з такими проблемами передачі даних:

1) перехоплення інформації – цілісність зберігається, а конфіденційність - ні;

2) модифікація інформації – змінюється початкове пові- домлення або замінюється все;

3) підміна авторства інформації.

Тому використовують такі характеристики, що забезпечують систему:

1) аутентифікація – процес розпізнавання користувача систе- ми і надання йому певних прав і повноважень;


 

 

2) цілісність – стан даних, при якому вони зберігають свій ін- формаційний зміст;

3) секретність – попередження несанкціонованого доступу до інформації.

Для забезпечення секретності інформації застосовується шифрування, що дозволяє трансформувати дані у зашифровану форму, з якої вибрати початкову інформацію можна тільки за наявності ключа.

Для захисту від перехоплення інформації використовують електронні підписи. Також для захисту використовують аутен- тифікації використання стандартних паролів. Недолік – можли- вість перехоплення пароля. Використовують разові паролі. Для генерації паролів використовують як програмні, так і апаратні генератори.


 

 

ТЕМА 5 ІНФОРМАЦІЯ ТА ЇЇ ОБРОБКА У СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ

Date: 2016-02-19; view: 1052; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию