СЛОВНИК. Абсолют(лат. „безумовний”) – філософський термін для позначення незмінного, нескінченого, досконалого

Абсолют (лат. „безумовний”) – філософський термін для позначення незмінного, нескінченого, досконалого, незалежного від будь-яких предметів, відношень і умов, який є самодостатнім, містить усе існуюче в собі й творить його.

Аватара (санскр.”той, хто сходить униз”) – в індуїзмі втілення бога в образах інших богів, людей або тварин, яке приходить з духовного світу задля спасіння душ.

Азан (араб. „сповіщати”) – заклик мусульман до молитви.

Анімізм (лат. „душа”) – форма найдавніших вірувань, пов’язаних з уявленнями про існування в тілі людини її двійника – душі.

Аскетизм релігійний (грец. „вправа”, „подвиг”) – концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задоволень, утримання від яких уважається за богоугодну справу.

Атман – у ведійській літературі застосовується як займенник „ Я”, „себе”, у значенні „тіло” як означення суб’єктивної психологічної основи індивідуального буття, „душі” в особистому та універсальному розуміннях.

Ахімса (санскр. „ненасильство”) – в індуїзмі, джайнізмі, буддизмі релігійно-етичний принцип, який означає: не слід робити нічого, що завдає страждань.

Аят (араб. „знак”, „диво”) – вірш Корану.

Бог – верховна надприродна сутність, яка, будучи наділеною вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу і детермінантом усього, що в ньому відбувається.

Богослов ’ я (грец. „Бог” і „вчення”) – система обгрунтування і захисту релігійних учень про Бога, сукупність вироблених релігією доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих.

Бодхисатва (санскр. „той, хто прагне просвітлення”) – людина чи будь-яка інша істота, яка прийняла рішення вийти з кола сансари і стати буддою. У хінаяні шлях Б. пройшли тільки будди попередніх світових циклів (від 5 до 24, включаючи Шак’ямуні і будду майбутнього Майтрейю); у махаяні шлях Б. доступний для всіх.

Будда (санскр. „просвітлений”, „пробудженний”) – 1) ототожнюється з царевичем Гаутамою, який є основоположником буддизму; 2) людина, яка досягла найвищої мети духовного розвитку і перейшла від сплячого стану свідомості до пробудження; 3) антропоморфний символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку.

Віра релігійна – невід’ємна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил.

Віротерпимість – один з важливих принципів міжконфесійних, державно-церковних відносин, що характеризує терпиме (толерантне) ставлення прихильників одного віросповідання до іншого, держави (де є державна, офіційна, привілейована релігія) до інших релігійних напрямів та їх адептів.

Герменевтика релігійна – мистецтво тлумачення релігійних і в першу чергу біблійних текстів.

Гріх – вчинки (поведінка) людини, що виявляються у неприйнятті релігійних цінностей.

Деїзм (лат. «Бог») – релігійно-філософське вчення, згідно з яким Бог, будучи безособистісною першопричиною світу, не втручається в процеси і явища, що відбуваються в ньому.

Деномінація (лат. „зміна імені”) – один з типів релігійних організацій, що постає як проміжна ланка між сектою і церквою і перебуває в стадії становлення.

Догмати релігійні (грец. „думка”, „вчення”) – основні положення віровчення тієї чи іншої релігійної конфесії, що визначаються як вічні і незмінні істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих.

Дуалізм (лат. „подвійний”) – 1) філософське вчення про наявність і рівноцінність двох першоначал світу – духа і матерії; 2) у релігійній свідомості – протиставлення надприродного і чуттєвосприйманого, божественного і тварного.

Дхарма 1) доктрина, вчення; у буддизмі – вчення Будди; 2) правило; правильна поведінка, справедливість, закон; 3) умова, причина; 4) феноменальне; дхарма як наслідок; світ – це прояв закону; 5) вища реальність – спалахи психо-фізичної енергії.

Езотеризм (грец. „таємний”, „внутрішній”) – феномен культури різних епох, що включає, з одного боку, віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, з другого – магічні засоби спілкування з ним.

Есхатологія (грец. „останній”, „вчення”) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.

Євангелія (грец. „блага вість”) – ранньохристиянські твори, які оповідають про життя Ісуса Христа, розкривають зміст його вчення.

Єресі (старогрец. „відбір”, „переконання”) – релігійні вчення, відмінні від офіційної доктрини та організації.

Жрецтво (старослов. „жрети” – приносити жертву) – група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посередника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди.

Завіт (давньоєвр. „союз”, „угода”) – поняття Біблії, яке означає сакральний союз Бога з людством.

Зооморфізм (грец. „тварина”, „форма”) – наділення рисами тварин образів реальних або вигаданих об’єктів.

Ібліс – в ісламі – ім’я біса (аналог християнського Диявола), що спочатку був одним зі створених з вогню ангелів, але відмовився вклонитися Адаму, якого створив Аллах з праху, і був за це скинутий з небес.

Ідол (грец. „маленьке зображення”) – виготовлений з дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество.

Імам (араб. „стояти попереду”) – духовний керівник, голова мусульманської громади. У сунітів і шиїтів так називають людину, що керує молитвою в мечеті.

Іпостась (грец. „сутність”, „основа”) – поняття в християнському богослов’ї, що характеризує особливості кожної з трьох подоб єдиносущної божественної Трійці.

Йога (санскр. „з’єднання”, „роздуми”, „споглядання”) – в індійській традиції один з шести ортодоксальних (брахманських) напрямів, який розробив систему послідовного очищення і просвітлення розуму, а також комплекс практичних вправ для досягнення стану „звільнення” душі від „пут” матерії, тіла.

Канон (грец. „правило”, „зразок”) – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації.

Карма (санскр. „дія”, „обов’язок”, „відплата”) – в брахманізмі, буддизмі, індуїзмі особлива містична сила або автоматично діючий „закон відплати”, згідно з яким поведінка людини в реальному житті, її вчинки зумовлюють її нинішню долю і наступний стан душі.

Касти – (португ. „рід”, „походження”) – ізольовані одна від одної, замкнені (етичні, релігійні, професійні тощо) соціальні групи.

Конклав (лат. „заперті на ключ”) – зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи для обрання нового.

Конфесія (лат. „визнання”, „сповідь”) – приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

Лама (тибет. „вищий”, „небесний”) – спочатку так називались вищі ієрархи ламаїстської церкви в Тибеті, згодом – усі буддиські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті.

Магія (грец. „чаклунство”) – віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне, шляхом чаклунського дійства.

Месіанізм, Месія (староєвр. „помазання”) – віра в майбутнє пришестя Месії, тобто Божого посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі Царство Небесне.

Монотеїзм (грец. „один”, „Бог”) – форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу.

Муедзин (араб. „оголошувати”, „сповіщати”) – служитель мечеті, до обов’язків якого входить п’ять разів на день сповіщати з мінарету азан – заклик до молитви.

Нірвана (санскр. „згасання”) – термін буддизму, який означає відсутність павутини бажань, з’єднуючої одне життя з іншим.

Одкровення – термін, яким у богослов’ї позначається все те, що сам Бог відкрив людям про себе і про правильну істинну віру в нього.

Окультизм (лат. „прихований”, „таємний”) – містичне вчення, що визнає існування надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Пагода (санскр. „священний”) – культова буддійська споруда у вигляді багатоярусної башти, в якій зберігаються буддійські святині.

Пантеїзм (грец. „все”, „Бог”) – філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, трансцендентне начало, а як абсолют, злитий з природою.

Пастор (лат. „пастух”) – служитель церкви в протестанських церквах, які заперечують інститут священства.

Патріарх (грец. „праотець”, „родоначальник”) – духовний сан верховних ієрархів у ряді християнських церков; глава автокефальної церкви у православ’ї; у католицизмі титул патріарха мають керівники окремих єпархій.

Політеїзм (грец. „багато”, „Бог”) – форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам.

Понтифікат – термін перебування на посаді Папи Римського, одним із титулів якого від V ст. є „верховний понтифік”.

Рабин (давньоєвр. „мій вчитель”) – священнослужитель в іудаїзмі, авторитет у витлумаченні приписів та заборон для членів іудейської громади.

Сакральне (лат. „священий”) – наділений Божою благодаттю; таким є релігійна віра, таїнства, церква, особи, зведені в священицький сан, речі і дії, що стосуються релігійного культу.

Сансара (санскр. „повторення народжень і смертей”) – в індуїзмі і буддизмі уявлення про єдиний ланцюг переходів душі з однієї оболонки в ін.

Секта (лат. „вчення”, „напрям”) – загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні релігійного напряму.

Секуляризація (лат. „мирський”, „світський”) – процес звільнення від релігійного, сакрального.

Синагога (грец. „місце зібрання”) – молитовний будинок і громада в іудаїзмі.

Схизма (грец. „розщеплення”, „розкол”) – церковний розкол у результаті суперечностей між послідовниками різних поглядів усередині церкви.

Табу (полінез. „заборона”) – релігійно-магічна заборона в давньому суспільстві, за порушення якої з неминучістю, нібито, настане надприродне покарання.

Таїнства – обрядові дії в християнстві, через які, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.

Тотемізм (індіанс. „його рід”) – форма найдавніших вірувань, пов’язаних з уявленнями про надприродні кровні зв’язки даного роду чи племені з певним видом тварин, рослин, рідше – предметів природи.

Трансцендентний (лат. „переступати”) – у богослов’ї позначає сферу потойбічного, іноприродного, зовнішнього світові релігії.

Умма (араб. „народ”, „нація”) – мусульманська громада, спільнота всіх мусульман.

Фаталізм (лат. „визначений долею”) – концепція, згідно з якою все, що відбувається у світі, є неухильною реалізацією одвічного призначення, що виключає вільний вибір і випадковість.

Фетишизм (португ. „зачарована річ”) – форма найдавніших вірувань, що полягає у наділенні деяких предметів неживої природи чуттєвими якостями, наприродними властивостями.

Харизма (грец. „дар”) – благодать, Божий дар, особлива сила, дарована апостолам Святим Духом у Єрусалимі на П’ятидесятницю для подолання гріховності та досягнення спасіння.

Хіротонія (грец. букв. „голосування шляхом підняття рук”) – християнський обряд зведення в сан священнослужителя (диякона, священника, єпископа).

Целібат (лат. „неодруження”) - обов’язкова безшлюбність католицьких священників.

Церква (грец. „Божий дім”) – 1) тип релігійної організації, що склався в ході розвитку певного віровчення як засіб регламентації відносин всередині релігійних спільнот; 2) християнська культова споруда.

Шаманство (евенк. „знахар”) – віра у можливість спілкування людини з духом.

Шаріат (араб. „вірний шлях до мети”) – комплекс юридичних норм та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина.

Язичництво – сучасна наукова назва давньої релігії, що існувала до прийняття світових релігій у всіх народів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Брайчевский М. Ю. Утверждение христианства на Руси.- К.: Наукова думка,1989. – 296 с.

2. Буддизм: Словарь.- М.: „Республика”, 1992.- 287 с.

3. Еремеев И. Ислам: образ жизни и стиль мышления.- М.: Политиздат, 1990.- 288 с.

4. Ислам. Краткий справочник.- М.: „Наука”, 1986.- 133 с.

5. Історія релігії в Україні: Навч. посібник./ За ред. А.М. Колодного - К.: Т-во „Знання”, 1999.- 735 с.

6. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.- К.: Наукова думка, 2002.- 282 с.

7. Каутский К. Происхождение христианства. – М.: Политиздат, 1990.- 439 с.

8. Крывелев И.А. История религий. Очерки в 2-х томах.- М.: Из-во „Мысль”, 1988.

9. Кузь О. Н., Брунько П.В. Религиоведение: Учеб. пособие.- Х.: ИД «ИНЖЭК», 2003.- 176 с.

10. Лекции по религиоведению: Учеб. Пособие./ Под ред. И. Яблокова. - М.: Из-во МГУ, 1997.- 144 с.

11. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К.: Вілбор, 1997.- 480 с.

12. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник.- К.: „Академвидав”, 2002.- 432 с.

13. Огієнко І.І. Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійна монографія.- К.: „Обереги”, 1994.- 411 с.

14. Огієнко І.І. Українська церква: нариси історії Української православної церкви.- Т. 1-2. – К.: Вид-во „Україна”, 1993.- 281 с.

15. Основы религиоведения: Учебник./ Под ред. И. Яблокова. - М.: Высшая школа, 1998.- 480 с.

16. Попович М.В. Мировоззрение древних славян.- К.: Наукова думка, 1985.- 157 с.

17. Радугин А.А. Введение в религиоведение: теория, история и современные религии: Курс лекций.- М.: Высшая школа, 1999.- 240 с.

18. Релігієзнавство: Навч. посібник./ За ред. С.А. Бублика. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 496 с.

19. Рокотова Н. Основы буддизма. – Улан-Удэ, 1991.- 67 с.

20. Стегній П.А. Релігієзнавство: Курс лекцій.- Кременчук, 2000. – 169 с.

21. Токарев С.А. Ранние формы религии.- М.: Политиздат, 1990.- 622 с.

22. Токарев С.А. Религия в истории народов.- М.: Политиздат, 1976.- 558 с.

23. Ульяновський В.І. Церква в Українській державі 1917-1920 р.р. (доба Гетьмана Павла Скоропадського): Навч. посібник.- К.: Либідь, 1997.- 320с.

24. Черній А.М. Релігієзнавство.- К.: Академвидав, 2003.- 299 с.

25. Чорненький Я.Я. Практикум із релігієзнавства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 312 с.

Методичні вказівки щодо підготовки до семінарських занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Релігієзнавство” для студентів денної форми навчання усіх напрямів

Укладачі: доц. Р. М. Білоус,

асист. І. А. Кузнецова

Відповідальний за випуск завідувач кафедри ППФ проф. Поясок Т. Б.

Підп. до др._______________.Формат 60х84 1/16. Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк. ______. Наклад_______прим. Зам. №___________.Безкоштовно.

Видавничий відділ

Кременчуцького національного університету

імені Михайла Остроградського

м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20, 39600.