Історія дебатів

На певному етапі здобуття вищої освіти починаєш розуміти, що розповідь майже про будь-що можна починати словами: «історія цього феномену сягає корінням Стародавньої Греції, ще Платон та Аристотель…». Не будемо стверджувати, що Платон з Аристотелем були затятими дебатерами, але можна з впевненістю сказати, що дебати як соціальне явище принесли нам саме давні греки, коли приймали важливі рішення на публічних обговореннях.

Дебати ж як інтелектуальна гра зароджуються в середині ХІХ століття в Британії. В цей час відкриваються найстаріші дебатні об`єднання світу. Мова йде про Оксфорд та Кембридж. І якщо більшість світу, коли чує фразу «протистояння Оксфорд-Кембридж», думає про греблю, ми з вами точно розуміємо, що справжні баталії між ними точаться саме на дебатному ґрунті.

Охочим до подробиць цікавою буде історія протистояння і самих клубів. Cambridge Union Society (але давайте говорити українською: «Дебатний клуб Кембриджу») було засновано у 1815 році. Він поглинув усі існуючі на той час в університеті дискусійні клуби, перетворившись, говорячи мовою економістів, на монополіста ринку надання риторичних послуг. Дещо пізніше, а саме у 1823 році було засновано Дебатний клуб Оксфорду (Oxford Union Society), випускниками якого з того часу стали впливові члени політичного життя як Британії, так і світу загалом (Білл Клінтон, Беназір Бхутту та багато прем`єр-міністрів та членів уряду Британії). Для того, щоб викликати трошки заздрощів та показати горизонти, до яких можна розширюватись, зазначимо, що Дебатний клуб Оксфорду має у своєму розпорядженні окрему будівлю в центрі Оксфорду, а членами клубу є близько 80% студентів університету.

Протистояння між цими двома клубами теж сягає ХІХ століття, і як би не хотілося сказати задля драматизму, що історія настільки давня, що вже жодна зі сторін не пам`ятає, з чого все почалося, брехати не дозволяє сумління. Причина суперечки доволі прозаїчна: у 1829 році відбулася дискусія на тему: «Хто крутіший: Шеллі (випускник Оксфорду) чи Байрон (випускник Кембриджу)?». І хоча суперечка відбувалася в Оксфорді, а господарі, як справжні джентльмени, надали перевагу Байрону, осад, як то кажуть, залишився. З того часу за крутість борються вже не літературні діячі, а дебатні клуби.

Трошки пізніше дебати виникають і в інших країнах: спочатку США, а потім і англомовні колонії переймають цю гру. Особливу увагу у США дебати починають привертати після Другої світової війни, а піку популярності досягають у 60-х роках під час дебатів Кеннеді-Ніксон. Ще трішки інформації для амбітних та далекоглядних: майже всі президенти Сполучених Штатів були випускниками дебатного руху. З кінця 70-х років проводиться щорічний Чемпіонат світу з парламентських дебатів. А з 90-х років ХХ століття дебатний рух охоплює фактично весь світ.

Якщо говорити про історію дебатів на теренах України, то вона починається у 1994 році, коли фонд Джорджа Сороса починає впроваджувати програму «Дебати Карла Поппера». Вона мала на меті прищепити українській молоді, а точніше школярам, демократичні цінності. Вони прищеплювалися також і вчителям школярів, адже на їх долю випав обов`язок вивчити цей формат, щоб надалі мати змогу навчати його дітей. Нажаль, згодом було припинено. Але лишилися школярі, яким дуже подобалась гра і які невдовзі стали студентами. Вони й навчали дебатам своїх друзів, а разом вчилися самі. Формат теж змінився – замість шкільного Карла Поппера популяризувався студентський Британський формат парламентських дебатів (чим вони відрізняються розповімо пізніше). Розвитком дебатів займалися активісти, які об`єдналися і створили вже громадську організацію – «Дебатна академія». Через деякий час (а саме 7 травня 2011 року) більшість членів «Дебатної академії» вийшли зі складу організації та утворили нову – «Федерація дебатів України»), яка сьогодні розвиває дебатний рух в Україні, акцентуючи увагу на дебатній складові та розвитку дебатерів.