Поняття моральної позиції

Ми можемо почати з того факту, що такі терміни як «мо­ральна позиція» та «моральне переконання» відіграють у нашій традиційній моралі функції виправдання, критики та опису. Цілком вірно, що ми іноді говоримо про «мораль», «моральні засади», «моральні вірування», «моральні пози­ції» чи «моральні переконання» певної групи в значенні, яке можна було б назвати антропологічним, тобто маючи при цьому на увазі всі ідеї даної групи з приводу прави­льності людської поведінки, якостей чи цілей. У цьому ро­зумінні ми говоримо, що моральні засади нацистської Ні­меччини грунтувались на упередженості або ж були ірраці­ональними. Проте деякі з цих термінів (зокрема, «моральна позиція» та «моральне переконання») ми використовуємо також і в розрізняльному значенні, щоб протиставити описані ними позиції забобонам, раціоналістичним тлума­ченням, випадкам особистого неприйняття чи уподобання, довільним точкам зору і т. п. Один варіант вживання цих термінів у розрізняльному значенні (можливо, найбільш ха­рактерний) має місце у випадку, коли необхідно навести об­межене, але суттєве обґрунтування певній дії, а моральні питання, пов'язані з нею, неясні чи спірні.

Припустімо, я скажу вам, що маю намір проголосувати проти певного кандидата на громадську посаду, тому що мені відомо, що ця людина — гомосексуаліст, а я перекона­ний, що гомосексуалізм глибоко аморальний. Якщо ви не погоджуєтесь, що гомосексуалізм аморальний, ви можете звинуватити мене в тому, що я збираюсь нечесно проголо­сувати, керуючись упередженістю чи особистою антипаті­єю, що не пов'язана з питаннями моралі. Після цього я мо­жу спробувати навернути вас до своєї позиції щодо гомо­сексуалізму, проте якщо мені це не вдасться, я все ще бажатиму переконати вас у тому, що і ви, і я обоє вважаємо окремим питанням, а саме, що мій електоральний вибір ґрунтувався на моральній позиції в розрізняльному значен­ні, хай навіть вона і відрізняється від вашої. Я бажатиму пе­реконати вас у цьому, бо якщо мені це вдасться, я буду вправі очікувати, що ви зміните свою думку про мене і про те, що я збираюся зробити. Ваше судження про мій ха­рактер буде іншим — ви все ще можете вважати мене ексцентричним (або по-пуританськи налаштованим, або простодушним), та це типи характеру, а не його вади. Ваше

352 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

10. Свобода та моралізм

судження про мої дії також відрізнятиметься в цьому від­ношенні. Ви визнаєте, що до тих пір, поки я стою на своїй моральній позиції, я маю моральне право голосувати проти гомосексуаліста, тому що я маю право (а точніше, обов'я­зок) голосувати згідно з власними переконаннями. Ви не визнали б таке право (чи обов'язок), якби ви все ще були переконані, що я дію на основі упередженості чи особисто­го уподобання.

Я вправі очікувати, що ваша думка змінюватиметься саме так, як це описано, тому що ці відмінності є частиною тра­диційної моралі, яку ми поділяємо обоє і яка формує тло для нашої дискусії. Вони втілюють у життя різницю між по­зиціями, які ми маємо поважати, хоча й вважаємо їх непра­вильними, і позиціями, які нам поважати не слід, тому що вони порушують певне основоположне правило морального міркування. Значна частина полемічних висловлювань із приводу моральних питань (у реальному житті, хоч і не в філософських працях) складається з аргументів про те, що певна позиція знаходиться по той чи інший бік цієї критич­ної розмежувальної лінії.

Саме ця риса традиційної моралі вдихає життя в аргумент лорда Девліна про те, що суспільство має право діяти згідно з власним розумінням. Тому ми повинні детальніше дослі­дити розрізняльне значення поняття моральної позиції, і ми можемо зробити це, продовживши наш уявний діалог. Що я маю зробити, щоб переконати вас, що моя позиція є мо­ральною?

а) Я повинен навести певні причини для неї. Це не озна­чає, що я маю чітко сформулювати моральний принцип, якого я додержую, чи загальну моральну теорію, з якою я згодний. Дуже мало людей можуть зробити те чи Інше, і не лише вони здатні займати моральну позицію. Моя причина зовсім не обов'язково має бути принципом чи теорією. В ній лише повинно бути вказано на певний аспект чи рису гомосексуалізму, що спонукає мене вважати його амораль­ним,— наприклад, той факт, що його забороняє Біблія, чи те, що той, хто практикує гомосексуалізм, стає непридат­ним для сімейного життя та батьківства. Звичайно, будь-яка подібна причина апріорі виходитиме з мого визнання пев­ного загального принципу чи теорії, проте від мене не ви­магається конкретизації чи усвідомлення, що я покладаюсь саме на це.

Втім, тут підійде не кожна причина, яку я міг би навести. Деякі виключаються з огляду на загальні критерії, що ви­значають види причин, які не можуть враховуватись. Назве­мо чотири з-поміж найважливіших таких критеріїв.

1. Якщо я скажу вам, що гомосексуалісти морально непо­
вноцінні, тому що вони не мають гетеросексуальних бажань
і, отже, не є «справжніми людьми», ви відкинете цю причи­
ну як таку, що демонструє один із видів упередженості.
Взагалі кажучи, упередженість — це побудована на суджен­
ні позиція, в якій беруться до уваги міркування, що їх ви­
ключають наші умовності. В структурованому контексті,
такому як суд чи змагання, основоположні правила виклю­
чають усі міркування, за винятком деяких, а упередженість
є підґрунтям для судження, що порушує ці правила. Наші
умовності визначають певні основоположні правила мо­
рального судження, що застосовуються навіть поза такими
особливими контекстами; найважливіше з цих правил — те,
що людину не можна вважати морально неповноцшною на
тій підставі, що вона має певну фізичну, расову чи іншу
ознаку, яку вона не може не мати. Так, чоловік, чиє мораль­
не судження про євреїв, негрів, вихідців з Півдня, жінок чи
жінкуватих чоловіків грунтується на переконанні, що будь-
яка людина, котра належить до відповідного класу, автома­
тично заслуговує на меншу повагу незалежно від її особис­
тих здобутків, вважається упередженим щодо даної групи.

2. Якщо я обґрунтую свою точку зору на гомосексуаліс­
тів особистою емоційною реакцією («від них мене нудить»),
ви також відкинете цю причину. Ми відрізняємо моральні
позиції від емоційних реакцій не тому, що моральні позиції
вважаються позбавленими емоцій чи нечулими (насправді
вірно зовсім протилежне), а тому, що моральна позиція вва­
жається такою, що виправдовує емоційну реакцію» а не на­
впаки. Якщо людина не може навести таких причин, ми не
заперечуємо факт її емоційної заангажованості, що може
мати важливі соціальні чи політичні наслідки, проте водно­
час ми не вважаємо, що ця заангажованість демонструє її
моральне переконання. Справді, саме такий вид пози­
ції— сильна емоційна реакція на практику чи ситуацію,
якій той, хто реагує, не може знайти виправдання,— ми ма­
ємо схильність характеризувати, непрофесійно вживаючи
медичні терміни, як фобію чи нав'язливу ідею.

23— 3215

354 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

і. Якщо я обґрунтую свою точку зору ствердженням факту («гомосексуальні акти ведуть до фізичного виснажен­ня»), який не просто не відповідає дійсності, а настільки не­ймовірний, що ставить під сумнів мінімальні норми доказів та аргументів, які зазвичай визнаю я сам, очікуючи того ж від інших, тоді ви вважатимете моє переконання, попри йо­го щирість, формою раціоналістичного тлумачення і на цій підставі дискваліфікуєте його. (Раціоналістичне тлумачення є комплексним поняттям, що також включає в себе» як ми побачимо, продукування причин, що підказують нам за­гальні теорії, які я не визнаю).

4, Якщо я можу аргументувати свою позицію, лише по­силаючись на переконання інших («кожен знає, що гомо­сексуалізм є гріх»), ви прийдете до висновку, що я наслі­дую інших замість того, щоб спиратись на власне моральне переконання. За можливим (хоч і комплексним) винятком божества, не існує жодного морального авторитету, поси­лання на який автоматично зробило б мою позицію мораль­ною. Я повинен мати власні резони, хоча, звичайно, мене могли навчити їх інші люди.

Безперечно, багато читачів не погодиться з цими коро­тенькими описами упередженості, простих емоційних реа­кцій, раціоналістичного тлумачення та наслідування. Дехто може мати власні теорії щодо суті цих понять. Тут я хочу підкреслити лише те, що, якими б не були розходження в деталях, все це — чіткі поняття, і вони відіграють роль у вирішенні питання, чи вважати чиюсь позицію моральним переконанням. Це — не просто епітети, які можна приклеї­ти до позицій, які нам дуже не до вподоби.

б) Припустімо, мені вдалось навести причину, яку не­можливо дискваліфікувати на одній із перелічених підстав (чи на якійсь схожій підставі). Ця причина апріорі виходи­тиме з певного морального принципу чи теорії, хоч я, мож­ливо, не буду в змозі сформулювати цей принцип чи теорію і не матиму її на увазі, коли говоритиму. Якщо я запропо­ную як причину той факт, що Біблія забороняє гомосексу­альні акти, чи що гомосексуальні акти зменшують імовір­ність того, що особа, яка бере в них участь, матиме сім'ю і виховає дітей, мої слова наводитимуть на думку, що я ви­знаю теорію, з якої апріорі виходить вказана мною причина,

10. Свобода та моралізм

і ви не вдовольнитесь тим, що моя позиція є моральною, як­що ви вважаєте, що я цієї теорії не визнаю. Це може бути питанням моєї щирості — чи справді я вірю, що настанови Біблії як такі є морально зобов'язуючими, або ж що всі лю­ди мають обов'язок давати життя потомству? Втім, щиріс­ть— не єдиний момент, в якому можна сумніватись, бо є ще послідовність. Я можу вірити, що визнаю одну з цих за­гальних позицій, і помилятись, тому що інші мої переко­нання, а вряди-годи й моя поведінка можуть виявитись не­відповідними їй. Наприклад, я можу відкидати деякі біблій­ні настанови, або ж я можу вважати, що люди мають право не брати шлюб, якщо не бажають цього, чи все життя вико­ристовувати контрацептивні засоби.

Звичайно, мої загальні моральні позиції можуть мати обмеження та винятки. Різниця між винятком та непослі­довністю полягає в тому, що виняток можна підкріпити причинами, які апріорі виходять з інших моральних пози­цій, перебування на яких я цілком можу стверджувати. Припустімо, що, посилаючись на авторитет Біблії, я засу­джую всіх гомосексуалістів, але не всіх тих чоловіків, що перебувають у позашлюбних зв'язках. Яку причину для та­кого розрізнення можу я вказати? Якщо мені не вдасться навести жодної, я не зможу стверджувати, що визнаю за­гальну позицію щодо авторитету Біблії. Якщо ж я запропо­ную причину, що, як здається, підтримує це розрізнення, з приводу неї можна буде ставити питання того ж виду, що й питання, які було поставлено щодо моєї початкової відпові­ді. З якої загальної позиції апріорі виходить причина для винятку, який я роблю? Чи можу я щиро стверджувати, що визнаю цю подальшу загальну позицію? Припустімо, на­приклад, що названа мною причина полягає в тому, що по­зашлюбні зв'язки тепер дуже часто трапляються і санкціо­новані звичаєм. Чи ж справді я вірю, що аморальне, здобув­ши популярність, стає моральним? Якщо ні, І якщо я не можу навести жодної іншої причини для розрізнення, я не можу стверджувати, що визнаю загальну позицію, згідно з якою те, що засуджує Біблія, є аморальним. Звичайно, може статись, що коли мені буде вказано на цей момент, я вирішу змінити свої погляди на позашлюбні зв'язки. Але тоді ви спитаєте себе, справжня це зміна поглядів чи лише спек­такль, зіграний заради обстоювання аргументу.

В принципі, немає межі цим розгалуженням мого пер­вісного твердження, хоча, звичайно, малоймовірно, щоб

23*

356 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

хоч один фактичний аргумент міг пройтись по дуже ба­гатьох із них.

в) Та чи справді мені потрібна певна причина, щоб мою позицію можна було вважати справою морального переко­нання? Більшість людей дотримуються думки, що дії, які спричиняють непотрібні страждання чи безпідставно пору­шують серйозну обіцянку, є аморальними, і в той же час во­ни не можуть навести причин для цих переконань. Вони відчувають, що ніяка причина тут не потрібна, тому що вва­жають аксіоматичним чи самоочевидним, що дії ці амораль­ні. Заперечувати, що позиція, якої додержують у такий спо­сіб, може бути моральною позицією, як здається, означає суперечити здоровому глуздові.

Проте існує важлива різниця між вірою в те, що власна позиція самоочевидна, і просто відсутністю причини для власної позиції. Перша апріорі виходить із позитивної віри в те, що жодна подальша причина не є необхідною, що амо­ральність дії, про яку йдеться, не залежить від ЇЇ соціальних наслідків, її впливу на характер того, хто її вчинив, від її за­борони божеством або будь-чого іншого, а випливає з при­роди самої дії. Іншими словами, твердження про аксіома-тичність певної конкретної позиції справді становить при­чину особливого роду, яка зводиться до того, що дана дія аморальна в собі і сама по собі, і ця особлива причина, як і інші, що їх ми розглянули, може виявитись несумісною із загальнішими теоріями, які я сповідую.

Моральні аргументи, які ми висуваємо, виходять апріорі не лише з моральних принципів, айіз абстрактніших по­зицій щодо морального розмірковування. Зокрема, вони апріорі виходять із позицій щодо того, які дії можуть бути аморальними в собі і самі по собі. Коли я критикую ваші моральні міркування чи намагаюсь виправдати власне не­хтування традиційними моральними правилами, які я вва­жаю нерозумними, я, скоріш за все, розвиватиму свою дум­ку, заперечуючи, що дія, про яку йде мова, має хоч якусь із тих кількох рис, які можуть зробити її аморальною; я ствер­джуватиму, наприклад, що вона не містить ознак порушен­ня зобов'язань чи службового обов'язку, не завдає шкоди жодній людині, включаючи її виконавця, не заборонена організованою релігією і не є протизаконною. Я розвивати­му свою думку в такому напрямку, оскільки припускаю, що

10. Свобода та моралізм

кінцеві підстави для аморальності обмежені якимось таким невеличким набором дуже загальних норм. Я можу прямо вказати на це припущення, або ж воно, можливо, прогляне з конструкції мого аргументу. Так чи інакше, я підкріплюва­тиму цей аргумент, називаючи позиції, що не забезпечені підтримкою жодної з цих норм, довільними, як я безперечно зробив би, якби ви заявили, наприклад, про аморальність фотографування чи плавання. Навіть якщо я не зможу чітко сформулювати це основоположне припущення, я все одно застосовуватиму його, а оскільки кінцеві критерії, які я ви­знаю, належать до найабстрактніших із моїх моральних норм, вони не дуже відрізнятимуться від тих, що їх визна­ють і застосовують мої сусіди. Хоч багато людей, що з пре­зирством ставляться до гомосексуалістів, не можуть пояс­нити, чому це так, мало хто стверджуватиме, що для такого ставлення не потрібно причини, тому що це зробило б їхню позицію, згідно з їхніми власними нормами, довільною.

г) Це анатомічне дослідження нашого аргументу можна продовжити, але воно і так вже достатньо ґрунтовне, щоб уможливити деякі висновки. Якщо питання, яке ми намага­ємося прояснити, полягає в тому, чи становлять мої погляди на гомосексуалізм моральну позицію і, отже, чи вправі я го­лосувати проти гомосексуаліста на цій підставі, я не можу розв'язати це питання, просто повідомляючи про свої по­чуття. Ви захочете розглянути причини, які я можу навести на підтримку свого переконання, і з'ясувати, чи мої інші погляди та поведінка узгоджуються з теоріями, з яких апрі­орі виходять ці причини. Звичайно, вам доведеться застосу­вати ваше власне розуміння, що в деталях може відрізня­тись від мого,— наприклад, розуміння того, що таке упе­редженість чи раціоналістичне тлумачення, і того, коли саме один погляд не узгоджується з іншим. Ви і я можемо зрештою так і не дійти спільної думки про те, чи є моя по­зиція моральною,— почасти через зазначені відмінності в розумінні, почасти тому, що менш імовірно, щоб людина побачила такі нелегітимні підстави у себе, ніж у інших.

Ми повинні уникнути помилки скепсису, що полягає в переході від цих фактів до висновку, що не існує таких ре­чей як упередженість, раціоналістичне тлумачення чи непо­слідовність, чи що ці терміни означають лише те, що тому, хто їх використовує, дуже не подобаються позиції, які він описує в такий спосіб. Це було б схоже на твердження, що

358 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

оскільки різні особи по-різному розуміють, що таке ревно­щі, і можуть добросовісно розходитись у поглядах на те, чи ревнує котрась із них, значить, такої речі як ревнощі не іс­нує, а якщо хтось каже, що інший ревнує, то він просто має на увазі, що той, інший, дуже йому не подобається.

МОРАЛЬНІСТЬ ЛОРДА ДЕВЛІНА

Тепер ми можемо повернутись до другого аргументу лорда Девліна. Він твердить, що коли законодавці мають виріши­ти моральне питання (а саме це, згідно з його гіпотезою, вони мусять зробити, коли певна практика загрожує корисному соціальному устроєві), їм необхідно додержувати будь-яко­го консенсусу щодо моральної позиції, досягнутого суспіль­ством у цілому, тому що цього вимагає демократичний при­нцип, а також тому що суспільство вправі діяти згідно з власним розумінням. Аргумент мав би деяку правдоподіб­ність, якби лорд Девлін, говорячи про моральний консен­сус, досягнутий суспільством, мав на увазі ті позиції, які є моральними в дослідженому нами розрізняльному значенні. Проте він не має на увазі нічого подібного. Його визна­чення моральної позиції показує, що в ньому він вживає значення, яке я назвав антропологічним. Від пересічного чоловіка, чию думку ми мусимо втілювати в життя, каже лорд Девлін, «... не очікують, що він розмірковуватиме про щось, і може статись, що його судження — то значною мі­рою справа почуття»¹. «Якщо розважливий чоловік вва­жає»,— додає він,— «що певна практика є аморальною, і до того ж вірить (причому не має значення, правильна ця віра чи неправильна, аби тільки вона була чесною і безстороннь­ою), що жоден правильно мислячий член суспільства не мо­же думати інакше, тоді з огляду на мету закону вона амо­ральна»². В іншому місці він зі схваленням цитує точку зо­ру, приписану йому Діном Ростоу (Dean Rostow), згідно з якою «спільні моральні засади суспільства в будь-який мо­мент є сумішшю звичаю і переконання, розуму і почуття, досвіду і упередженості»³. Його розуміння суті морального переконання найчіткіше виявляється в знаменитому заува-

¹ Devlin, crop. 15.

² Там же, crop. 22—23.

³ Rostow, "The Enforcement of Morals", "Cambridge Law Journal", 1960,
cTop. 174, 197; передруковано у: Е. V. Rostow, "The Sovereign Prerogative",
1962, crop. 45, 78. Цитовано у: Devlin, crop. 95.

10. Свобода та моралізм

женні щодо гомосексуалістів. Якщо пересічна людина вважає гомосексуалізм «розпустою настільки огидною, що сама її наявність є правопорушенням»¹, лорд Девлін сприймає це як демонстрацію того, що почуття пересічної людини щодо гомосексуалістів є справою морального переконання².

Його висновки не є коректними, тому що вони залежні від використання поняття «моральна позиція» в антрополо­гічному значенні. Навіть якщо вірно, що більшість людей вважають^ гомосексуалізм огидною розпустою і не можуть терпіти його присутності, залишається можливість, що ця спільна думка є сумішшю упередженості (підґрунтям для якої є припущення, що гомосексуалісти — істоти морально неповноцінні, тому що вони жінкуваті), раціоналістського тлумачення (що виходить із настільки безпідставних припу­щень про факти, що ці припущення суперечать нормам ра­ціональності, прийнятим суспільством) І особистої антипа­тії (що являє собою не переконання, а всього лише сліпу не­нависть, що стала результатом непідтверджених власних підозр). Залишається можливість, що пересічний чоловік не зможе навести жодної причини для своєї точки зору, а про­сто наслідуватиме свого сусіда, котрий, у свою чергу, наслі­дує його, чи що він назве причину, яка апріорі виходить із загальної моральної позиції, про яку він аж ніяк не може сказати, що займає її щиро і послідовно. А якщо так, тоді приниципи демократії, яких ми дотримуємось, не вимага­ють реалізації такого консенсусу, оскільки переконання в тому, що упередженість, особисті антипатії та раціоналіст-ські тлумачення не виправдовують обмеження свободи ін­шої людини, саме по собі займає надзвичайно важливу і фундаментальну позицію в нашій суспільній моралі. Основ-

¹ Там же, стор. 17.

² В передмові (там же, crop, viii) Девлін визнає, що в мові вперше про­
читаної лекції, можливо, було зроблено «надто сильний наголос на почутті
і надто слабкий на розумі», і заявляє, що законодавець вправі відкидати
«ірраціональні» переконання. Як приклад такого роду він наводить переко­
нання в тому, що гомосексуалізм викликає землетруси, і стверджує, що ви­
ключення ірраціональності «є зазвичай простим і порівняно малозначимим
процесом». Вважаю, справедливим буде висновок, що оце і все, що лорд
Девлін дозволив би законодавцеві виключити. Якщо я помиляюсь, і лорд
Девлін попросив би його виключити ще й упередження, особисті антипатії,
довільні точки зору і все інше з цього ряду, йому слід було б про це заяви­
ти і спробувати дати точніше визначення деяким з цих відмінностей. Якби
він зробив це, його висновки були б іншими і, безперечно, викликали б ін­
шу реакцію.

360 Роналд Дворкін, СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

на маса членів суспільства також не була б тоді вправі діяти згідно з власним розумінням, тому що суспільство не надає такого привілею тому, хто діє на основі упередженості, ра­ціоналістичного тлумачення чи особистої антипатії. Справ­ді, відмінність між цими поняттями та моральними переко­наннями в розрізняльному значенні значною мірою полягає в тому, що перші прийнято вважати позиціями, займати які людині не личить.

Добросовісний законодавець, якому кажуть, що існує мо­ральний консенсус, повинен перевірити вірчі грамоти цього консенсусу. Звичайно, він не може дослідити переконання чи поведінку кожного окремого громадянина; не стане ж він проводити слухання в омнібусі, що прямує до Клептона. Справа не в цьому.

Саме по собі твердження про існування морального кон­сенсусу не ґрунтується на опитуванні громадської думки. Воно грунтується на бажанні зіграти на відчутті законодав­цем реакції його спільноти на практику, яка їй не подоба­ється. Однак те ж саме відчуття включає в себе і розуміння причин, якими загалом обумовлена така реакція. Якщо мала місце публічна полеміка, що охоплювала газетні передови-ці, виступи колег законодавця, свідчення зацікавлених груп і його власну кореспонденцію, це має загострити його розу­міння того, які аргументи та позиції пов'язані з даним пи­танням. Він мусить ретельно проаналізувати ці аргументи та позиції, намагаючись визначити, які з них є уперед­женнями чи раціоналістськими тлумаченнями, які апріорі виходять із загальних принципів чи теорій, що їх навряд чи можуть визнавати значні частини населення, і так далі. Можливо, закінчивши цей процес розмірковування, законо­давець установить, що твердження про існування морально­го консенсусу не було доведено. У випадку гомосексуаліз­му, як я очікую, якраз так і станеться, і саме тому нерозріз-няльна гіпотеза лорда Девліна є дуже серйозним хибним свідченням. Шокуючою і несправедливою є не та його ідея, що мораль суспільства має враховуватись, а та його ідея, що саме слід враховувати як суспільну мораль.

Звичайно, законодавець повинен застосувати ці тести і до самого себе. Якщо він поділяє популярні погляди, тс менш ймовірно, що він визнає їх неповноцінними, хоч якщо він на­лаштований самокритично, така вправа може змінити його точку зору. Так чи інакше, його відповідь залежатиме від власного розуміння того, що вимагають наші колективні мо-

10. Свобода та моралізм

ральні засади. Це неминуче, тому що якими б не були крите­рії, на застосуванні яких законодавцем ми наполягаємо, він може застосувати їх лише відповідно до того, як сам їх розуміє.

Законодавця, котрий обрав такий курс дій, який відмов­ляється визнавати громадське обурення, нетерпимість та відразу як моральне переконання свого суспільства, не мож­на звинуватити в моральній зверхності. Він не просто зіс­тавляє власні освічені погляди з поглядами основної маси населення, що відкидає їх. Він робить все від нього залеж­не, щоб втілити в життя чітку і фундаментально значиму частину моралі свого суспільства, консенсус, більш важли­вий для існування суспільства в звичній для нас формі, ніж та точка зору, пристати на яку пропонує йому лорд Девлін.

Жоден законодавець не може дозволити собі Ігнорувати гнів громади. Це — факт, з яким йому потрібно рахуватись. Такий гнів окреслює межі політично можливого і визначає ті стратегії переконання та реалізації, які законодавець вправі застосувати в цих межах. Однак ми не повинні плу­тати стратегію зі справедливістю чи факти політичного життя з принципами політичної моралі. Лорд Девлін розу­міє ці відмінності, проте його аргументація сподобається го­ловним чином тим людям, що їх не розуміють.

ПОСТСКРИПТУМ ПРО ПОРНОГРАФІЮ

Я вів мову про гомосексуалізм тому, що саме про нього йшлось у лорда Девліна. Тепер я хотів би сказати кілька слів і про порнографію — хоча б з огляду на те, що вона частіше згадувалась у заголовках американських юридич­них видань за часів, коли Британія цікавилась теоріями лор­да Девліна. Верховний Суд перед тим якраз прийняв рішен­ня у трьох важливих справах: Ґінзбурга (Ginzburg), Мишкі-на (Mishkin) та Фенні Гіл (Fanny Hill) ^l. У двох випадках було підтверджено вироки (і строки ув'язнення) за поши­рення порнографії, а в третьому, хоча Суд і відмінив забо­рону, що її законодавці штату наклали на нібито непристой­ний роман, троє членів Суду заявили особливу думку.

У двох із цих справ мова йшла про перевірку конститу-ційності запроваджених законодавством штату процедур, а в третій — про інтерпретацію та застосування федерального законодавчого акта. Отже, Судові довелось прийняти рі­шення з конституційного питання про те, наскільки значні

Див. виноску 2 на першій сторінці розділу.

362 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

обмеження на публікацію еротичної літератури держава чи нація може накласти на законних підставах, а також із пи­тань інтерпретації законодавчих актів. Та все ж кожне рі­шення торкнулось ряду питань політичного принципу на кшталт розглянутих нами вище.

Більшість членів Суду схилились до застосування конс­титуційного тесту, започаткованого за кілька років до того при розгляді справи Рота (Roth)'. У рамках цього тесту книжка вважалась непристойною і з цієї причини не захи­щеною Першою поправкою, якщо: «а) домінуюча тема ма­теріалу в цілому апелює до хтивої зацікавленості в сексі; б) матеріал відверто образливий, тому що в ньому зневажа­ються сучасні суспільні норми, що стосуються опису чи ви­кладу сексуальних моментів; і в) матеріал повністю позбав­лений компенсуючої соціальної цінності»². Питання полі­тичного принципу тут можна сформулювати таким чином: що дає федеральному урядові чи будь-якому штатові мо­ральне право забороняти публікацію книжок, що їх тест Ро­та визнає непристойними?

В особливій думці судді Бренана (Brennan) в справі Миш-кіна обстоювалась одна відповідь: еротична література, сказав він, спонукає деяких читачів до злочинів. Якщо це так, як­що в значній частині таких випадків ті ж читачі не спонука­лись би до скоєння злочинів іншими стимулами, і якби з да­ною проблемою не можна було ефективно боротись за до­помогою інших заходів, це могло б дати суспільству мандат на заборону таких книжок. Але це щонайменше умоглядні гіпотези, І в будь-якому випадку вони не мають стосунку до справ на кшталт справи Ґінзбурга, в якій Суд обгрунтував своє рішення не непристойним характером самих публіка­цій, а тим фактом, що вони були представлені публіці не як повчальна література, а як «круте чтиво». Чи можна навес­ти якесь інше виправдання забороні непристойних книжок?

Можна сконструювати аргумент, схожий на другий аргу­мент лорда Девліна, і багатьох із тих, хто вважає, що су­спільство вправі заборонити порнографію, в дійсності спо­нукає подібного роду аргумент. Він може мати таку форму.

1) Якщо ми дозволимо, щоб непристойні книжки вільно продавались, щоб їх доставляли, як вранішнє молоко, на-

¹ "Roth v. United States", 354 U. S., 1957, crop. 476.

² "Memoirs v. Massachusetts" (Fanny Hill), 383 U. S., 1966, crop. 413, 418.

10. Свобода та моралізм

стрій суспільства зрештою повністю зміниться. Те, що те­пер вважається брудним і вульгарним у мові, одязі та гро­мадській поведінці, стане прийнятним. Публіка, що зможе леґально користуватись порнографічними виданнями, скоро зовсім не захоче мати справу з чимос*ь набагато більш прі­сним, тож всі форми популярної культури неминуче набли­зяться до соромітної. Ми вже бачили ці сили в роботі — ті ж самі послаблення в наших юридичних настроях, які до­зволили з'явитись на світ таким книжкам як «Тропік Рака», вже вплинули на те, що ми. бачимо в кінофільмах і в журна­лах, на пляжах і на міських вулицях. Можливо, ми і маємо сплатити таку ціну за те, що багато критиків правдоподібно вважають творами мистецтва, але ми не мусимо платити ці­ну, що виявиться набагато більшою, за мотлох, масово роз­тиражований лише задля прибутків.

2) Для відповіді на проблему недостатньо просто сказа­
ти, що соціальні практики не зміняться, якщо більшість не
візьме добровільну участь у їх зміненнІ. В розкладанні соці­
уму задіяно засоби масової інформації та сили, що знахо­
дяться далеко за межами контролю з боку основної маси на­
селення і, власне, далеко за межами контролю з боку
будь-якої свідомо створеної структури. Звичайно ж, від­
штовхуючи, порнографія приваблює, і в певний момент по­
гіршення суспільних норм більшість не заперечуватиме
проти подальшого погіршення, проте це буде ознакою того,
що розклад успішно відбувся, а не доказом, що ніякого роз­
кладу не сталося. Саме з огляду на цю можливість від нас
вимагається втілювати в життя наші норми, поки ми ще їх
маємо. Це — приклад, причому не єдиний, нашого бажання,
щоб закон захистив нас від нас самих.

3) Заборона на порнографію обмежує свободу авторів,
видавців та потенційних читачів. Але якщо те, до чого вони
прагнуть, є аморальним, ми вправі захищати себе такою ці­
ною. Таким чином, перед нами постає моральне питання:
чи має людина моральне право публікувати або читати
«круту» порнографію, яка не може претендувати на іншу
цінність чи позитивну якість окрім еротичного ефекту? Це
моральне питання не слід вирішувати постановою, проголо­
шенням себе наставником у сфері моралі чи через звернен­
ня до публіки. Нинішня публіка вважає круту порнографію
аморальною, тих, що її випускають, негідниками, що нажи-

364 Роншід Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

ваються на слабкостях інших, а захист сексуальних та по­в'язаних із сексом звичаїв суспільства достатньо важливим для виправдання обмеження свободи цих людей.

Проте для даного аргументу, незалежно від того, що мо­жуть думати про нього, вирішальне значення має той мо­мент, що консенсус, описаний в останньому реченні, пови­нен бути консенсусом у моральному переконанні. Якщо виявиться, що неприязнь пересічної людини до порногра-фістів є справою смаку чи довільною точкою зору, аргумент зазнає невдачі, тому що ці причини не є достатніми для об­меження свободи.

Багатьом читачам видасться парадоксальною навіть по­становка питання про те, чи погляди пересічної людини на порнографію є моральними переконаннями. Для більшості людей основа моральності — це сексуальний кодекс, і якщо погляди пересічного громадянина на позашлюбні зв'язки, перелюб, садизм, ексгібіціонізм та інші головні джерела, що живлять порнографію, не є моральними позиціями, важко уявити якісь інші переконання з числа тих, що їх він ймо­вірно має, які можна було б охарактеризувати саме так. Проте писати і читати про пригоди — не те саме, що брати в них участь, і хтось може навести причини для засудження зазначених практик (те, що вони завдають фізичного болю, або являють собою святотатство, або образливі, або викли­кають роздратування у публіки), що не поширюються на виробництво чи смакування фантазій щодо них.

Ті, що твердять про консенсус у моральному переконанні щодо порнографії, повинні навести докази того, що він справді існує. Вони повинні навести моральні причини чи аргументи, які пересічний член суспільства може щиро і по­слідовно обстоювати в описаний нами спосіб. Можливо, це завдання і здійсненне, та його реалізацію не замінити про­стим повідомленням про те, що пересічна людина — на лаві для присяжних чи поза нею — голосує обома руками проти цього виду бізнесу.

Свобода та лібералізм

Знамените есе Джона Стюарта Міла (John Stuart Mill) «Про свободу» ("On Liberty") в цілому краще прислужилось консерваторам, аніж лібералам. Від Фітцджеймса Стівена (Fitzjames Stephen) до Вілмора Кендала (Wilmore Kendall) і лорда Девліна (Devlin), критики лібералізму із задоволен­ням цитували есе як найвдалішу спробу філософського за­хисту цієї теорії, а потім, вказуючи на вади в його аргумен­тації, доводили, що лібералізм некоректний. У книзі «Сво­бода та лібералізм: справа Джона Стюарта Міла» ("Liberty and Liberalism: The Case of John Stuart Mill") міс Ґертруда Гімельфарб (Gertrude Himmelfarb) використовує есе в той же спосіб, проте ось із якою різницею. Вона не піддає кри­тиці аргументи Міла, а висловлює аргументи ad hominem проти самого Міла. Вона каже, що він сам засуджує в ін­ших своїх працях філософські посилки, на яких побудовано есе «Про свободу». Фрідріх Гаєк (Friedrich Hayek) заявляв те ж саме багато років тому, і міс Гімельфарб зупинилась на цьому у виданій нею 1962 року збірці есе Міла. Тепер вона детально підкріплює свою аргументацію, посилаючись на документи.

Якщо й справді, як це вона вважає, есе «Про свободу» су­перечить суті всього, що Міл написав до чи після, тоді не­обхідно пояснити, чому він приділив так багато часу і уваги в цьому творі спробі спростувати самого себе. Міс Гімель­фарб знаходить відповідь у його тривалому зв'язку з Гаріет Тейлор (Harriet Taylor), котра стала його дружиною перед тим, як «Про свободу» було написано, хоч вона і померла, перш ніж есе було опубліковано. Міл супроводив публі­кацію екстравагантною присвятою дружині, говорячи, що саме її ідеї надихнули його на написання твору і що вона брала активну участь у довгому процесі правлення і відшлі­фовування тексту. Міс Гімельфарб твердить, що це примен­шення, що міс Тейлор була настільки домінуючим партне-

366 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

ром у проекті, що змогла завести Міла на неприродні інте­лектуальні позиції. Вона також вважає, що гнів міс Тейлор, який І став поштовхом до написання есе, був викликаний юридичною та соціальною підпорядкованістю жінок у вік-торіанській Англії — темою, якої есе майже не торкнулося, але яка дуже цікавила міс Тейлор.

Проте єдиний аргумент авторки на користь гіпотези, шо розумом Міла оволоділи ідеї міс Тейлор, полягає в тому, що неможливо знайти жодне інше пояснення непо­слідовності його думок. Цьому не існує прямих під­тверджень ні в самому есе, ні поза ним. Міс Гімельфарб твердить, що брак внутрітекстових свідчень показує ли­ше те, наскільки інтимним було співробітництво, а відсу­тність позатекстових свідчень пояснює тим, що під час на­писання есе подружжя Мілів жило в ізоляції від усіх друзів. Якщо ж виявиться, що між есе «Про свободу» та іншими працями Міла немає справжньої невідповідності, тоді не за­лишиться нічого, що могло б підтвердити цікаве припущен­ня міс Гімельфарб.

її аргумент на користь гаданої невідповідності такий. Міл розмірковував про свободу не лише в своєму знаменитому есе, а й у багатьох книжках і наукових працях, включаючи автобіографію, раннє есе «Дух віку» ("The Spirit of the Age"), знамените есе про Коулріджа (Coleridge) та велику працю з утилітаризму. В цих, інших, творах Міл обстоює комплексні підходи та історизм у політичній теорії. Він за­суджує Бентама (Bentham), засновника утилітаризму, за те, що той звів соціальну психологію та політичну теорію до простих аксіом. Він розвиває песимістичну теорію людської | природи, підкреслює цінність культурних та історичних об^ межень еготизму і обстоює роль держави у вихованні її гро­мадян у напрямку від індивідуального апетиту до соціаль­ного сумління.

Проте есе «Про свободу», на думку міс Гімельфарб, супе- | речить кожному з цих тверджень. Воно починається з того, що стверджується

«один дуже простий принцип, покликаний абсолютно скеро­вувати стосунки суспільства з індивідом у спосіб примусу та контролю. (...) Цей принцип полягає в тому, що єдина мета, заради якої люди, індивідуально чи колективно, можуть ви­правдано порушувати свободу дій будь-кого з їх числа, є са­мозахист. Що єдина ціль, заради якої можна на законних під­ставах застосовувати силу щодо будь-якого члена цивілізова-

11. Свобода та лібералізм

ної спільноти проти його волі, є запобігання шкоди іншим. Його власне благополуччя, фізичне чи моральне, не є достат­нім виправданням».

Авторка засуджує, перш за все, абсолютний характер цього твердження: Міл зраджує власній ускладненості, каже вона, коли він стверджує, що «один дуже простий принцип» може «абсолютно скеровувати» комплексні зв'язки між су­спільством та індивідом. Далі вона характеризує цей про­стий принцип як «екстремальну» вимогу свободи, що йде врозріз із характернішими-для Міла вимогами традиції та освіти. Есе «Про свободу», каже вона, заохотило індиві­дів до того, щоб «високо цінувати і культивувати їхні осо­бисті бажання, імпульси, нахили та наміри, розглядаючи це як джерело всілякого добра, як силу, що лежить в основі ін­дивідуального та соціального добробуту»; воно підтримало філософію, «яка не визнавала жодного суб'єкта вищим, до­стойнішим за індивіда, що робило індивіда вмістилищем мудрості й доброчесності, а свободу індивіда — єдиною ме­тою соціальної політики». Все це робилося всупереч влас­ній філософії Міла, розвинутій в інших есе, згідно з якою індивіди досягають доброчесності та довершеності, піклую-чись про інших, а не дбаючи про себе.

Аргумент міс Гімельфарб починається з великої помилки, наслідків якої він надалі так і не позбувається. Силу при­нципу в ньому переплутано з діапазоном. Бентамові теорії людської природи та суспільної користі, які Міл вважав надто простими, були абсолютними за своїм діапазоном. Бентам дотримувався думки, що кожну людську дію та рі­шення умотивовано певним розрахунком утіх та болю, і вважав, що кожне політичне рішення слід приймати на під­ставі такого ж розрахунку, тобто з ідеєю максимізувати чисту різницю між простою втіхою та болем для суспільст­ва в цілому.

Однак принцип Міла має дуже обмежений діапазон за­стосування. Його орієнтовано лише на ті порівняно нечасті випадки, коли до уряду звертаються із проханням заборони­ти певну дію на тій лише підставі, що вона є небезпечною для її виконавця, прикладом чого може бути їзда на мото­циклі без шолома. Або ж на тій підставі, що така дія пору­шує суспільні норми моралі, прикладами чого можуть бути гомосексуалізм та видання або читання порнографічної лі­тератури. Такі рішення становлять дуже невелику частину

368 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

справ, якими займається будь-який відповідальний уряд. Принцип не містить ніяких вказівок на те, як уряд має роз­поділяти обмежені ресурси, такі як доход, охорона безпеки або влада, чи хоча б про те, як він має визначити, коли саме слід обмежити свободу заради якоїсь іншої цінності. Даний принцип не радить урядові, наприклад, поважати свободу совісті відмовників від призову на шкоду військовій ефек­тивності, або свободу протестувати на шкоду схоронності майна, або свободу землекористувача без зважання на не­приємності, які той завдає оточуючим.

Чим обмеженіший діапазон застосування принципу, тим із більшою імовірністю про нього можна говорити як про абсолютний. Наприклад, навіть найвитонченіші філософи можуть дотримуватись думки, що за будь-яких обставин безпідставна образа урядом певного класу громадян є не­справедливою. Міл вважав, що і його принцип достатньо обмежений для того, щоб бути абсолютним, і хоч він, мож­ливо, помилявся в цьому, навряд чи можна сказати, що він був простодушним чи фанатично налаштованим, оскільки думав саме так.

Та обставина, що міс Гімельфарб переплутала діапазон та силу принципу Міла, стала причиною курйозного аргу­менту, наведеного в останній частині її книги. Останніми роками, каже вона, ліберали довели цей принцип до логіч­ної межі, і результат цього показує, що вони досі так і не усвідомили, що «абсолютна свобода може абсолютно ж і розбещувати» і що «населення, не здатне поважати принци­пи розважливості та поміркованості, неодмінно вестиме се­бе настільки нерозважливо і непомірковано, що це порушу­ватиме кожен інший принцип, включаючи принцип свобо­ди». Проте її власна розповідь не дуже-то свідчить про зв'язок між Мілом та хоч якимось соціальним безладом. Вона каже, наприклад, що радикальна «контркультура» прославляє спонтанність, і з огляду на це стверджує, що це — креатура Міла. Проте вона визнає, що в мові цієї «контркультури» робиться більший наголос на спільноті, ніж на індивідуальності. Вона могла б додати, що при­бічники цього напрямку ставляться до лібералізму взагалі і, зокрема, до Міла з особливим презирством, віддаючи перевагу таким авторам як Марк'юз (Marcuse), чию во­рожість до есе «Про свободу» вони вважають співзвучною їхнім почуттям.

11. Свобода та лібералізм

Решта її свідчень про соціальний розпад обмежується звичними прикладами статевої відвертості. Цілком вірно, що закони, які передбачають покарання гомосексуалістів, пом'якшено, що фільм «Глибока горлянка» в деяких містах було показано без купюр і що на пляжах тепер більше го­лих купальників, аніж було раніше. Проте все це аж ніяк не загрожує жодному принципові справедливості. Справжня шкода свободі у нашій країні, на кшталт тієї, яку було за­вдано відмовою з боку Гарвардського та нездатністю Єльсь-кого університетів дозволити професорові Шоклі (Shockley) говорити, змушують думати, що ідеям Міла приділяється не дуже багато уваги, а дуже мало.

На думку міс Гімельфарб, ці зміни сексуальних звичаїв є репетицією чи симптомами загальнішої соціальної анар­хії і беззаконня. Вона вважає, що Міл запровадив нову і шкідливу ідею свободи; що вказана ним самим відмінність між рішеннями, що впливають на того, хто їх приймає, і рішеннями, що впливають на інших, була всього лише довільною й алогічною лінією, яку він провів для обмежен­ня цієї роз'їдаючої ідеї; що, оскільки ця лінія нетривка, незабаром настає експансія ідеї в напрямку насильства та анархії, в напрямку абсолютного розкладу, гарантованого абсолютною свободою. Лише відчуттям авторки, що при­нцип Міла має цю внутрішню логіку і цей неминучий наслі­док, що притаманний йому діапазон, а також сила мають бути абсолютними, можна пояснити риторику останньої третини її книги.

Проте її аргумент, незалежно від інших його вад, роз­криває дуже неправильне розуміння есе «Про свободу»; в цьому аргументі переплутано два поняття свободи, і некоректне приписано праці Міла. В ньому не розрізняєть­ся ідея свободи як ліцензії, тобто міри, до якої особа віль­на від соціального чи юридичного обмеження робити те, що вона може побажати зробити, і свободи як незалежності, тобто статусу особи як незалежної і рівної, а не підпо­рядкованої комусь. Звичайно, ці дві ідеї тісно пов'язані між собою. Якщо людину дуже обтяжують юридичні та соціальні обмеження, тоді це — вагоме свідчення принай­мні на користь того, що вона перебуває в політично гір­шому становищі, ніж певна група, що використовує свою владу над нею для накладення цих обмежень. Проте ці дві ідеї все ж відрізняються одна від другої в багатьох важли­вих відношеннях.

24 — 3215

370 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

Свобода як ліцензія є нерозбірливим поняттям, тому що воно не розрізняє форми поведінки. Кожен закон, що містить приписи щодо поведінки, обмежує свободу громадянина як ліцензію; гарні закони, такі як закон, що забороняє вбивство, зменшують цю свободу в той же спосіб і, можливо, більшою мірою, що й погані закони, такі як закони, що забороняють політичні виступи. В питанні, що постає у зв'язку з кожним таким законом, йдеться не про те, чи даний закон зазіхає на свободу (це він справді ро­бить), а про те, чи це зазіхання виправдане певною конку­рентною цінністю, такою як рівність, безпека чи суспільна користь. Якщо соціальний філософ надає свободі як лщензії статусу дуже великої цінності, його можна зрозуміти в тому плані, що він обстоює нижчу відносну значимість цих кон­курентних цінностей. Наприклад, якщо він захищає свободу слова за допомогою певного загального аргументу на ко­ристь ліцензії, тоді його аргумент також підтримує, принай­мні pro tanto, свободу утворювати монополії чи бити вітри­ни магазинів.

Проте свобода як незалежність не є в цьому відношенні нерозбірливим поняттям. Цілком може бути, наприклад, що закони проти вбивства чи монополії не просто не загрожу­ють політичній незалежності громадян взагалі, а необхідні для її захисту. Якщо соціальний філософ надає свободі як незалежності статусу великої цінності, не обов'язково має бути, що він недооцінює, хоча б у відносному розумінні, значення таких цінностей як безпека чи суспільна користь. Наприклад, якщо він обстоює свободу слова за допомогою певного загального аргументу на користь незалежності та рівності, не можна твердити, що він автоматично обстоює надання ширшої ліцензії у випадку, коли справа не стосу­ється зазначених інших цінностей.

Аргумент міс Гімельфарб, згідно з яким внутрішня логіка принципу Міла несе загрозу настання анархії, містить при­пущення, що даний принцип обстоює свободу як ліцензію. Фактично ж цей принцип обстоює складнішу ідею — свобо­ди як незалежності. Бентам і батько Міла — Джон Міл (John Mill) — вважали, що політичну незалежність буде га­рантовано достатньою мірою через повсюдне поширення виборчого права та інших політичних свобод, тобто через демократію. Міл розглядав незалежність як ще один вимір рівності; він твердив, що незалежності індивіда загрожує не просто політичний процес, що позбавляє його права на рів-

11. Свобода та лібералізм

ний голос, а політичні рішення, що позбавляють його права на рівну повагу. Закони, що визнають і захищають загальні інтереси, такі як закони проти насильства та монополії, не становлять образи для будь-якого класу чи індивіда; однак закони, що обмежують окремо взяту людину на тій лише підставі, що вона некомпетентна вирішувати, що для неї правильно, глибоко її ображають. Вони роблять цю людину інтелектуально і політично підпорядкованою конформістам, що утворюють більшість, і відмовляють їй у незалежності, на яку вона має право. Мітг наполягав на політичній важли­вості цих моральних понять — гідності, особистості та об­рази. Саме ці комплексні ідеї, а не простішу ідею ліцензії, він спробував зробити предметом політичної теорії і вико­ристовувати як базовий словник лібералізму.

Ця відмінність між діями, орієнтованими на себе, і діями, орієнтованими на інших, не була довільним ком­промісом між заявками на ліцензію та іншими ціннос­тями. Вона мала на меті визначити політичну незалеж­ність, тому що вона позначала межу між регулюванням, що мало своїм наслідком рівну повагу, і регулюванням, що за­перечувало її. Це пояснює, чому Мінові було так важко да­ти визначення цій відмінності і чому він давав його по-різ­ному в різний час. Він зробив поступку своїм критикам у моменті, на який вони завжди вказували: будь-яка дія, неза­лежно від міри її особистісності, може справити важливі впливи на інших. Він визнав, наприклад, що коли чоловік доп'ється до хвороби, ця дія викличе біль у доброзичливих чоловіків та жінок, які сумуватимуть із приводу даремно розтраченого людського життя. Та все ж рішення пити орі­єнтоване на себе — не тому, що зазначені наслідки нереа­льні чи соціально незначимі, а тому, що вони спрацьову­ють, як сказав Міл, через особистість виконавця. Ми не могли б припустити, що суспільство має право на те, щоб не відчувати співчуття чи жалю, якби водночас не припус­тили, що воно також має право вирішувати, якими будуть особистості його членів, і саме це право Міл вважав несу­місним із свободою.

Щойно відбулось розрізнення цих двох понять сво­боди, аргумент міс Гімельфарб про те, що Міл супере­чить есе «Про свободу» в інших своїх працях, одразу ко-лапсує. Вона цитує, наприклад, цей уривок з однієї з його ранніх робіт:

24*

Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

11. Свобода та лібералізм

«Свобода в її первісному значенні означає вільність від об­меження. В цьому значенні кожен закон і кожне правило мо­ралі суперечать свободі. Деспот, повністю звільнений від од­ного і другого,— єдина особа, чия свобода дій є повною. То­му певна міра управління не обов'язково має бути чимось поганим тому, що воно суперечить свободі; тож осудження управління з такої причини веде до плутанини ідей».

«Первісне» значення свободи, яке мав на увазі юний Міл,— це, звичайно ж, свобода як ліцензія, І тут нічого не суперечить змістові есе «Про свободу» ні за буквою, ні за духом. Міс Гімельфарб також цитує уривки з есе про Коул-ріджа, в якому Міл серед функцій освіти в гарному суспіль­стві називає таку: «виробляти в людській істоті звичку і, отже, здатність підпорядковувати власні імпульси та цілі тому, що вважається цілями суспільства...» Проте навчати людей визнавати цілі суспільства означає навчати їх визна­вати обмеження ліцензії заради поважання інтересів інших, а не підпорядковувати власну особистість іншим тоді, коли не йдеться про такі інтереси.

Авторка цитує схвалення, висловлене Мілом у тому ж есе щодо національного почуття, тобто звичайної громадської філософії; при цьому вона зазначає, що національне почут­тя такого роду суперечить індивідуалізмові, який обстою­ється в есе «Про свободу». Проте вона чомусь не згадує не­гайне застереження Міла про те, що «єдина форма, в якій, скоріш за все, [це] почуття існуватиме в майбутньому», є звичайна повага до «принципів індивідуальної свободи та соціальної рівності, реалізованих за допомогою інституцій, які поки що ніде не існують або ж існують лише в рудимен­тарному стані». Вона не згадує і те, що в есе про Коулріджа Міл описав освіту та національність не як компроміси з ме­тою свободи, визначеною в працях французьких мислителів XVIII століття, а як умови, за яких цієї мети можна досягти, тобто як умови, необхідні для того, щоб зберегти «силу та мужність характеру». Кожна праця, згадана міс Гімельфарб, не заперечує, а підтверджує ту головну думку есе «Про сво­боду», що незалежність особистості слід відрізняти від лі­цензії та анархії і що її слід визначити як особливу та чітку умову справедливості суспільства.

Якби авторка зрозуміла це, вона не повторила б безглуз­дого твердження про те, що справжні ліберали повинні по­важати економічну, а також інтелектуальну свободу; вона також не ставила б за провину Мілові, котрий був соціаліс-

том, непослідовність у цьому відношенні. Економічна лі­цензія та інтелектуальна свобода мусять стояти на єдиній опорі лише тоді, коли свобода означає ліцензію; вони чітко відмінні одна від другої і в певній точці навіть несумісні між собою, якщо свобода означає незалежність.

Багато десятиліть тому Верховний суд переплутав ці дві ідеї, коли прийняв рішення (яке виявилось тимчасовим), що якщо Конституція захищає свободу, то вона повинна захи­щати і свободу роботодавця наймати працівників на тих умовах, які він побажає. Консерватори плутають ці ідеї, ко­ли вживають слово «потурання» у зв'язку і з сексуальною незалежністю, і з політичним насиллям, маючи на увазі, що ці явища різняться лише інтенсивністю. Радикали плутають ці ідеї, коли ототожнюють лібералізм із капіталізмом і, отже, припускають, що відповідальність за соціальну не­справедливість лежить на індивідуальних правах. Зібрання творів Міла — не джерело такого роду плутатини, а засіб проти неї.

Які права у нас є?