Медичне сортування на першому етапі евакуації

У процесі медичного сортування на першому (догоспітальному) етапі медичної евакуації постраждалих з психогенними розладами доцільно віднести до однієї з таких сортувальних груп:

1. Ті, що представляють небезпеку для себе і навколишніх. До цієї групи ще на розподільному посту (РП) включаються особи з психогенними порушеннями, які супроводжуються психотичними і різноманітними соматичними (інтоксикаційними, травматичними й ін.) розладами, що потребують спеціальної санобробки.

2. Тих, що мають потребу в невідкладних заходах першої лікарської допомоги. Це, головним чином, особи, що знаходяться в гострому психотичному стані і психомоторному збудженні. Ті постраждалі, у яких гострий психотичний стан не вдається купірувати психотропними засобами в сортувально-евакуаційному відділенні, направляються в психоізолятор.

3. Потребуючих медичної допомоги, що може бути відкладена за часом і надана на послідуючому етапі медичної евакуації, у психоневрологічній лікарні (відділенні). Ці постраждалі після відповідної підготовки направляються в евакуаційні підрозділи.

4. Постраждалі з найбільш легкими формами психогенних розладів, які після введення заспокійливих засобів і короткострокового відпочинку можуть бути повернуті до трудової діяльності.

Виділення останньої групи, що може бути досить великою, надзвичайно важливо. По-перше, це забезпечить можливість додаткового підключення до рятувальних і невідкладних аварійно-відновлюючих робіт значної кількості людей, по-друге, виключає нераціональне використання евакуаційних-транспортних засобів для їхньої евакуації в лікувальні заклади другого (госпітального) етапу медичної евакуації, по-третє, суттєво знижує завантаження психоневрологічних лікарень (відділень).

На всіх етапах розвитку екстремальної ситуації психіатрична допомога повинна бути тісно пов'язана з загальною медичною допомогою, вона має забезпечити безперервність і наступність профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

На першому етапі основною організаційною ланкою медичної, у тому числі і психіатричної допомоги, є спеціалісти швидкої медичної допомоги і персонал збережених в зоні катастрофи медичних закладів. При цьому необхідно підкреслити, що вони не спроможні надати необхідну допомогу усім нужденним у ній. Тому, як і інші види загального і спеціалізованого медичного забезпечення, психіатрична допомога повинна плануватися в розрахунку на спеціалізовані бригади, що оперативно направляються до району НС.

Особливістю тактики психіатричної допомоги в аналізований період є обов’язкове встановлення нозологічного і синдромального діагнозу, достатній поділ потерпілих на хворих із психотичними розладами й на осіб, у яких психічні зсуви не сягають такого рівня. Основне завдання полягає в забезпеченні безпеки не тільки самим постраждалому з активними психічними порушеннями, але і людей, що їх оточують. У процесі медичного сортування оцінюються стан свідомості (порушено - не порушено), рухові розлади (психомоторне збудження - ступор), особливості емоційного стану (тривога, депресія тощо). Важливо своєчасне виявлення й евакуація охоплених страхом панікерів та істеричних особистостей, що складають групу підвищеного ризику виникнення паніки.

З моменту початку рятувальних робіт поруч зі швидкою і невідкладною психіатричною допомогою, що надається переважно спеціалізованими і мобільними психіатричними бригадами, доцільно створювати при амбулаторно-поліклінічних закладах та лікувальних стаціонарах у зоні НС психіатричні (психотерапевтичні) кабінети. У цей період евакуаційне психіатричне відділення почне виконувати і функції відділення для діагностики і короткочасного лікування (протягом декількох діб) осіб із граничними формами нервово-психічних розладів.

За відносної стабілізації ситуації психіатрична і медико-психологічна допомога надається, головним чином, тим, хто за нею звертається. Одним із найбільш перспективних шляхів купування психогенних розладів у перший період будь-якого стихійного лиха або техногенної катастрофи і підтримання серед постраждалих оптимального рівня працездатності в екстремальних умовах, є використання фармакологічних засобів, що сприяє швидкому відновленню порушених психічних реакцій. Це обумовлено рядом обставин: дефіцитом часу у лікаря, доступністю медикаментозної терапії в польових умовах, можливістю надання допомоги максимальній кількості людей і, нарешті, тим, що дія психотропних засобів не тільки полегшує використання інших лікувальних методів, вже сам факт прийому препарату в зазначених умовах має психотерапевтичне значення.

Найбільш універсальним терапевтичним ефектом характеризуються транквілізатори й антидепресанти з дією, що транквілізують. Починаючи з другого періоду, з'являється можливість проведення диференційованої психотерапії.

Оскільки майже усі, хто вижив після катастрофи, мають відхилення психоемоційної сфери, вони потребують прийому седативних засобів і транквілізаторів за призначенням лікаря. Через можливість психічної дестабілізації (розвиток фобій, депресії, психосоматичних і поводжених порушень) більшість людей і надалі будуть відчувати потребу консультування та лікування лікарем-психіатром протягом 1-5 років.

Евакуація осіб з психогенними розладами з медичних підрозділів догоспітального етапу в психоневрологічний стаціонар повинна вестися спеціальним санітарним або іншим пристосованим для цих цілей транспортом. Вкрай необхідно, щоб з кожною машиною слідував супроводжуючий медичний персонал, забезпечений необхідними медикаментами (р-нами аміназину, левомепровазину, димедролу, готовою літичною сумішшю та інш..), стерильними шприцами і голками, предметами догляду за хворими, перев'язувальними матеріалами, питною водою і інш..

На всіх етапах надання медичної допомоги одним із вирішальних чинників являється психотерапія. Вона повинна включати як психологічну, так і психотерапевтичну роботу з хворим, а також з членами його мікрооточення (сім'я, виробничий колектив, близькі). При реакціях адаптації в межах резерву особистості і помірно виражених невротичних розладах проводиться раціональна психотерапія, в поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами, рефлексотерапією, прийомом адаптогенів, ноотропів, якщо показано - малих доз транквілізаторів і психостимуляторів. При стійких невротичних станах диференційовані схеми індивідуальної і групової психотерапії включають раціональну непряму психотерапію, аутотренинг. Їх метою є корегуючий вплив на різноманітні рівні психічного відображення хвороби: почуттєвий, емоційний, інтелектуальний, мотиваційний. При цьому ведеться боротьба проти заглиблення пацієнта в хворобу, виробляються ефективні форми соціально-детермінованого психічного реагування на ситуацію, пов'язану з катастрофою і змінами в значимому для хворого оточенні, активізуються адекватні компенсаторні механізми особистості. Психотерапевтичні бесіди повинні бути спрямовані на розширення «ступеню свободи» і цілеспрямованого реагування в умовах ситуації, що психотравмує, збагачення зв'язку зі світом, подолання так званої безпомічності. При проведенні психотерапії основні, ведучі мотивації наповнюються утриманням більш високого порядку, усуваються депресивні тенденції й інші конкретні прояви психічних розладів, підвищується повсякденна активність і ступінь включення в боротьбу з хворобою, працездатність і фрустраційна толерантність, змінюється рівень самооцінки, оцінка своїх можливостей і бажань.

У комплексі лікування самостійне, а також позитивне значення в плані зниження доз психотропних препаратів має рефлексотерапія, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування, нетрадиційні методи лікування.

Профілактика психічних розладів при катастрофах відповідно до узвичаєних установок може бути розділена на первинну, вторинну, третинну.

Первинна профілактика полягає у ранньому виявленні описаних вище чинників, що привертають, і механізмів психопатології, що запускають, а також проведенні превентивних лікувально-профілактичних заходів з метою їх виявлення. При цьому здійснюються підтримуючі лікувальні курси. Третинна профілактика проводиться з метою запобігання різноманітних форм патологічного розвитку особистості. Для цього аналізуються особливості чинників ризику, що стосуються структури особистості і патогномотичних їй значимих ситуаційних моментів. Здійснюються заходи щодо дезактуалізації останнього і переорієнтування особистості на позитивні відношення.

При проведенні аналізу щодо організації і надання медичної допомоги на догоспітальному етапі при психічних порушеннях внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих можна виділити основні напрямки, по яких, швидше за все, варто очікувати удосконалення медичної допомоги. До них можна віднести:

- розробку екіпірування, спеціалізацію бригад, загонів і команд, у т.ч. психоневрологічного профілю і здійснення тренувального процесу з залученням регіональних і територіальних служб;

- участь у дослідженні і розробці нових інтенсивних технологій і методик надання медичної допомоги, удосконалення клінічних протоколів і документації;

- пошук, вивчення і впровадження нових лікарських засобів, призначених для використання в умовах надзвичайних ситуацій.