Принцип 4

Держави та інші суб’єкти міжнародного права повинні нести міжнародну відповідальність за діяльність в інформаційному просторі, яка здійснюється ними, під їхньою юрисдикцією або в рамках міжнародних організацій, членами якої вони є і за відповідність такої діяльності принципам, які містяться у цьому документі.

Принцип 5.

Будь-які спори між державами та іншими суб’єктами міжнародного права, які виникають при застосуванні цих принципів, регулюються за допомогою встановлених процедур мирного врегулювання спорів.

55 сесія ГА ООН прийняла Резолюцію 55/28 (А/RES/55/28) від 20.11.2000р. „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”, в якій, посилаючись на попередні резолюції про роль науки і техніки в контексті міжнародної безпеки та відзначаючи відповіді держав щодо оцінки проблем інформаційної безпеки, закликає всі держави-члени ООН сприяти на багатосторонній основі подальшому розгляду концепцій глобальної інформаційної безпеки та загроз у сфері ІКТ для завершення дискусії і ухвалення міжнародної конвенції з інформаційної безпеки.

56 сесія ГА ООН розглянула доповіді Генерального Секретаря та представника Першого комітету С. Екундайо Рове (Сьєра-Леоне) щодо визнання інформаційної безпеки глобальною проблемою, обговорила відповіді держав щодо загальної оцінки, визначення основних критеріїв і змісту відповідних міжнародних концепцій і прийняла резолюцію 56/19/А/PES/56/19) від 29.11.2001р. „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”, в якій відзначено, що поширення і використання інформаційних технологій і засобів торкається інтересів всього міжнародного співтовариства. Ці технології і засоби потенційно можуть бути використані з метою нестабільності міжнародної безпеки як у воєнній, так і у цивільній сферах, тому необхідно проведення міжнародної зустрічі експертів для конкретизації сутності проблеми міжнародної інформаційної безпеки та її правового забезпечення.

Серед відповідей держав (Болівія, Мексика, Філіппіни та Швеція) особливу увагу привертає позиція держав Європейського союзу, в якій підкреслюється, що країни ЄС підтримали ухвалену консенсусом резолюцію 55/28 ГА ООН „Досягнення у сфері інформації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”. Щодо загальної оцінки проблеми інформаційної безпеки то ЄС вважає, що ІКТ сприяють вільному потоку інформації, демократизації суспільства та економічному прогресу. ЄС визнає, що існують потенційні загрози неправомірного та несанкціонованого використання ІКТ у різних сферах життєдіяльності держав, що створює небезпеку для міжнародної безпеки. Щодо змісту міжнародних концепцій про безпеку глобальних ІКТ-систем ЄС підкреслює, що, незважаючи на ефективність міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, в першу чергу кожна держава має право і несе відповідальність за захист власних інформаційних ресурсів та інформаційних систем. Існуючі ризики мають транскордонний характер, і будь-які превентивні заходи спрямовані на обмеження потенційних втрат від злочинного чи терористичного нападу, зокрема і для міжнародної безпеки, повинні здійснюватися з урахуванням захисту ІКТ-ресурсів та систем.

ЄС вважає, що саме ООН має стати основним форумом з обговорення проблем міжнародної інформаційної безпеки.

У відповідях урядів Мексики, Гватемали та Болівії представлені різні підходи до проблеми глобальної інформаційної безпеки. Зокрема, Болівія не передбачає виробництва інформаційних озброєнь або оснащення ними своїх збройних сил у найближчому майбутньому. Разом з тим Мексика та Філіппіни внесли пропозиції і щодо оцінки проблеми інформаційної безпеки, визначення основних понять в цій сфері, конкретизувавши як загрози, зокрема міжнародний інформаційний тероризм, кіберзлочинність, так і заходи протидії цим загрозам. Так, Мексика підкреслила, що підтримує положення резолюції 51/210 від 17.12.1996р. щодо міжнародного тероризму (п. 3(с)ч.1.) та можливості використання ІКТ-систем і ресурсів для злочинних протиправних дій і сприятиме попередженню такого роду злочинності на основі узгоджених міжнародних підходів на різних рівнях.

Філіппіни визнали інформаційні озброєння такою ж загрозою, як і зброя масового ураження, підкреслили, що всі досягнення у сфері науки і техніки можуть бути використані з протиправною метою, тому ця проблема є глобальною і для розвинутих в технічному відношення країн, і для країн, що розвиваються. Серед понять (несанкціоноване втручання, проникнення, санкціоноване втручання, несанкціоноване використання інформації, протиправне використання ІКТ, інформаційні ресурси, інформаційна зброя, інформаційна війна, інформаційний тероризм, електронно-кіберзлочинні злочини, кібернетичні злочинці, технологічно передові держави) новим є поняття „інформаційна колонізація”, яка визначається як дії однієї держави або держав проти інших з метою встановлення монополії та контролю в інформаційній сфері, попередження доступу до новітніх технологій або встановлення технологічної залежності в інформаційній сфері, акти інформаційної експансії і встановлення монополії над національними ІКТ, інфраструктурами іншої держави з метою створення умов залежності і контролю.

19.12.2001р. ГА ООН проголосувала також резолюцію 56/121 під загальною назвою „Боротьба зі злочинним використанням інформаційних технологій” в якій запропоновано різні заходи боротьби з тероризмом у зв’язку з використанням терористичними та злочинними угрупованнями високих технологій. Серед заходів: удосконалення національних законодавств у сфері боротьби з кіберзлочинністю; співробітництво правоохоронних органів у разі транскордонного злочинного використання ІКТ; обмін інформацією щодо проблем боротьби із злочинним використанням ІКТ; правовий захист конфіденційності, цілісності і доступності даних; захист комп’ютерних систем від несанкціонованого втручання; покарання за неправомірне зловживання ІКТ; режим взаємодопомоги у розслідуванні злочинів з ІКТ; інформування громадськості щодо попередження злочинів; вдосконалення ІКТ з превентивною складовою; необхідність захисту основних прав і свобод приватного життя.

57 сесія ГА ООН на підставі Доповіді Генерального Секретаря та представника Першого комітету М. Самсара (Туреччина), посилаючись на попередні резолюції з питань ролі науки і техніки в контексті міжнародної безпеки, підкреслюючи значний прогрес у розробці та впровадженні високих технологій, відзначаючи, що бачить у цьому процесі широкі позитивні можливості взаємодії держав задля підвищення інтелектуального потенціалу людства і обміну інформації у глобальному співтоваристві, підтвердила важливість проблеми міжнародної інформаційної безпеки і ухвалила Резолюцію 57/53 (А/RES/57/53) від 22.11.2002р. про необхідність обговорення існуючих та потенційних загроз у сфері інформаційної безпеки, можливі заходи з їх попередження, а також дослідження міжнародних концепцій на рівні урядових експертів з цієї проблеми. У додатку (відповідь Уряду Гватемали) запропоновано заходи на національному рівні, пов’язані з правовим забезпеченням інформаційної безпеки (при передачі інформації сучасними ІКТ-мережами, порушені зв’язку, модифікації і заміни інформації), для чого у Кримінальний кодекс внесено зміни до ст. 295, 274, 274 „К”, 274 „Д”, 274 „Е”, 274 „F”, 274 „G” Кримінального кодексу країни за такі порушення, як „порушення зв’язку”, „порушення авторських і суміжних прав”, „збирання забороненої (конфіденційної) інформації”, „маніпулювання інформацією”, „злочинні програми”, тощо. Разом з тим гарантовано свободу слова та обміну інформацією, невтручання у приватні бази даних, заборони цензури відповідно до ст. 13 Американської конвенції про права людини.

У розвиток резолюцій про „Досягнення ІКТ у контексті міжнародної безпеки” ГА ООН ухвалила резолюцію 57/239 від 31.01.2003р. „Створення глобальної культури кібербезпеки”, до преамбули якої увійшли посилання на резолюції ГА ООН з міжнародної інформаційної безпеки і боротьби із злочинним використанням ІКТ, що підкреслює багатогранність проблеми інформаційної безпеки і наявність тісного зв’язку між її різними аспектами. У резолюції, зокрема, йдеться про те, що кібербезпека залежить не тільки від дій державних чи правоохоронних органів, а й превентивних заходів і підтримки всього світового співтовариства. У додатку до резолюції міститься перелік „складових”, на основі яких має забезпечуватися безпека мереж – від етики і демократії до відповідальності, реагування, оцінки ризиків та управління безпекою – і які сприятимуть державам-членам ООН у розробці міжнародно-правової бази інформаційного суспільства.

58 (18.12.2003) та 59 (2004) сесії ГА ООН закликали держави-члени сприяти і в подальшому розробці міжнародних документів у сфері міжнародної безпеки з метою включення цих норм до національних законодавств і регулювання міжнародних відносин в інформаційній сфері.

В обговоренні було підкреслено, що наукові та технологічні розробки потребують міжнародного контролю за їх поширенням, оскільки можуть бути застосовані як в мирних, так і військових цілях, водночас підтримуючи вільний розвиток науки та вільний обмін науковою інформацією. Проблемним є забезпечення вільного доступу до новітніх технологій в інформаційній сфері в умовах необхідності інформаційної безпеки та запобігання тероризму.

Міжнародне співтовариство зацікавлене в поширенні та використанні ІКТ та технологічних інновацій, бо це впливає на інтереси всього міжнародного співтовариства і вимагає максимальної ефективності дій всієї світової спільноти.

ІКТ, зазначається у резолюціях, створюють принципово нові моделі діяльності в науці, глобальному управлінні, проектуванні, медицині, валютно-банківських операціях, стають вирішальним чинником трудових ресурсів та трудового потенціалу, стрімкого зростання творчої праці. Саме ІКТ-технології забезпечують соціальні економічні, правові, культурні і технологічні умови зберігання та активізації нових ідей та їх широкого використання.