Григорія Цамблака. (1415-1420)

Походив із старовинного болгарського роду, який займав провідні посади у Константинополі. Здобув блискучу освіту, був ченцем в Афонському монастирі, а потім ченцем у Панкратовому монастирі в Константинополі.З 1400 року він ієромонах і секретар константинопольського патріарха та перекладач зі слов”янських мов.У 1401 році він був посланий зі спеціалною місією патріарха до Молдавії, однак місію не виконав, тому і не повернувся, залишившись у Молдавії пресвітером митрополичої церкви в Сучаві.Зазначимо, що патріарх оголосив його поза церквою. Однак у 1406 році його викликав до себе його дядько митрополит московський Кипріян, сподіваючись передати йому митрополію. Однак він не встиг добратися до Москви і зайняти спорожнілий престол, оскільки митрополитом Константинополь призначив свого. До 1409 року він стежив за перебігом подій на Русі з Сербії. Коли київським митрополитом став грек Фотій, він знаючи його по Константинополю, приїхав у Київ на його запрошення.Коли ж останній переніс митрополію до Москви(1409), Григорій розпочав боротьбу за збереження окремої київської митрополії і за підтримки Вітовта став київським митрополитом.

Це викликало шалений опір у московського митрополита та константинопольського патріарха, що спричинило відлучення Г.Цамблака від церкви. Його звинуватили у зв”язках з папою. У 1416 році у зв”язку з нападом Едигея на Київ і зруйнування його, Григорій переносить кафедру до Вільно, а у 1418 році з доручення Вітовта їздив на церковний собор у Констанц з метою пропаганди ідеї унії церков.Коли він помер, (від морової язви і похований у Києві чи Вільно) московський патріарх Фотій їздив по литовській митрополії, включаючи Київ (охрестив сина Олександра Володимировича і став кумом киівського князя), заручився їх підтримкою і помирився з Вітовтом і був визнаний і митрополитом литовським у Новогрудку у 1420 році (до речі він підтриммав ідею Вітовта коронуватися і був серед гостей князя у вільно у 1430 році.)

По смерті Фотія, митрополичий престол довго був вакантний зогляду на князівські міжусобиці у Москві, а з 1436 року московську митрополію посів грек Ісідор, а в Литві митрополитом був ставленник Свидригайла Ольгердовича-Герасим, який у 1435 році був князем страчений.