Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






КИРИЛО СТЕЦЕНКО





(1882 - 1921)

 

Серед учнів і творчих «спадкоємців» М.Лисенка особливе місце належить Кирилу Григоровичу Стеценку. Його творча особистість була напрочуд багатогранною, а коло художніх інтересів охоплює й драматичні, і глибоко ліричні, і жартівливі, і сумовиті образи. Його однаково цікавила і далека античність, і історія рідного народу і його бурхливе сьогодення, і всюди він досягав переконливості виріження.

Як і багато видатних українців, Стеценко походив з селянського роду. Він народився 12 травня 1882 р. у селі з поетичною назвою Квітки, що на Київщині. Батько його був маляр-самоук, і, мабуть, від нього успадкував майбутній композитор чутливу, поетичну натуру. Початкову освіту він здобував у своєму ж таки селі, у церковно-приходській школі. Його гарний звучний голос та неабиякі музичні здібності привернули увагу вчителя-дяка, і той заохотив хлопчика продовжувати навчання. На щастя, мати мала в Києві родичів, тому й привезла його, десятирічного, до столиці, а там віддала в бурсу при Софійському соборі. Вчився К.Стеценко дуже добре, тож по закінченні бурси продовжив навчання в духовній семінарії, поруч з богослов’ям опановував основи церковної музики, співав у хорі, потім став його керівником, підробляв і в хорі Михайлівського монастиря.

Доля звела його в 1899 р. з Миколою Лисенком, котрий теж звернув увагу на непересічний талант юнака і запросив його співати та допомагати диригентові розучувати партії зі студентським хором Київського університету, де Лисенко був керівником, брав його разом із хористами в концертні мандрівки по Україні. Перші музичні враження були нерозривно пов’язані з народною і церковною музикою, тож і перші композиторські спроби К.Стеценка - це обробки народних пісень та духовні твори, які він написав ще в стінах семінарії та під час подорожей з М.Лисенком.

Допитлива і вимоглива до себе вдача змушує митця весь час вдосконалюватись і поглиблювати свої музичні знання. Вже по закінченні духовної семінарії (1903), працюючи вчителем співів у Київській церковно-учительській семінарії та жіночій гімназії він паралельно з роботою навчається в музичному училищі[98], потім у музично-драматичній школі М.Лисенка, де вивчає основні теоретичні предмети, необхідні для професійного композитора. Загалом він вчився з перервами в професійних музичних закладах 14 років (1903 - 1917).



Як згадують його численні учні, сам при тому був прекрасним педагогом, уважним, дотепним, доброзичливим і разом з тим вимогливим. Його заняття з хором здобули йому повагу серед київської інтелігенції та сприяли і власній творчості. Найбільша кількість композицій (понад п’ятдесят, серед них п’ять кантат[99], Літургія, Панахида пам’яті М. Лисенка) написана митцем саме для хору. Незважаючи на постійні матеріальні нестатки, необхідність утримувати численну родину, випадкові заробітки, К.Стеценко не покидає творчості й весь час дуже плідно працює як композитор. Його творча спадщина передусім вбирає в себе всі найважливіші для українського мистецтва теми, образи, жанри та форми продовжуючи багатовікову традицію, а насамперед здобутки його вчителя. М.Лисенка. Чи в операх, чи в музиці до театральних вистав, чи в кантатах, хорах, духовних творах, чи в романсах - автор завжди природно вплітає в музичну мову знайомі й близькі звороти української пісні, церковних наспівів.

Незважаючи на вірність класичним традиціям вітчизняної культури, К.Стеценко вносить в свою творчість багато нового, експериментального, породженого пошуками ХХ ст. Так, він уперше в українській музиці створив монодраму[100], та ще й на античний сюжет, переспіваний Лесею Українкою, - «Іфігенія в Тавриді», звернувся до незвичних для музики попередніх епох гостросатиричних тем у хорах («Цар Горох» на вірші ), відчув подих нового мистецького стилю - символізму в пізніх романсах на вірші Максима Рильського.

По-новому втілив К.Стеценко й оригінальну ідею свого вчителя М.Лисенка – створення дитячих опер. Він творчо й плідно продовжив цю його традицію і переніс на сцену сюжети інших українських народних казок, написав опери «Івасик-Телесик» та «Лисичка, Котик і Півник». Разом з тим він глибоко осягнув зміст українського поетичного слова і зміг втілити в звуках своє неповторне розуміння поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Спиридона Черкасенка.

Попри скрутні життєві обставини, злидні, що переслідували його в трагічний і голодний післяреволюційний час, К.Стеценко був сповнений розмаїтих творчих планів та задумів. У ці роки виникає один з його найцікавіших творів – Літургія, що призначалася для української автокефальної церкви. На жаль, тяжка хвороба, яка зненацька захопила його в голодні пореволюційні часи, - черевний тиф - перервала раптово життя композитора в молодому віці.

К.Стеценко помер у 1921 р., не доживши й до сорока років.

 

ХОР «ПРОМЕТЕЙ»

(слова О.Коваленка)

Цей хор за змістом продовжує улюблену в українській літературі та мистецтві ще з часів «Кавказу» Т.Шевченка тему Прометея, міфічного героя, що приніс людям вогонь і поплатився за це вічними муками. Поет О.Коваленко трактує цей сюжет не стільки в буремно-драматичному, скільки в розповідно-епічному, трохи близькому до думної розповіді, дусі, велику увагу приділяючи зображувальним деталям опису, що й підказало Error! Not a valid link. ідею музичного втілення тексту.



Хор складається з трьох основних розділів. Сам розвиток відбувається хвилеподібно, тобто серединний епізод твору є своєрідним драматичним центром, у ньому з’являється напруження, драматизм, патетичний розмах стрімко зростає, в той час, як у третьому, заключному епізоді, композитор повертається до більш стриманого емоційного стану, притаманного першому епізодові, ніби обрамляючи спогадами та роздумами про події саму активну дію.

У першому розділі, «Стоїть Кавказ, високий та дрімучий», панує розповідний, епічний тон, сама мелодія, викладена спочатку строго й зосереджено, проводиться в унісон[101], лише потім вона поступово «обростає» багатоголосною фактурою[102], набуває просторового масштабу. Оскільки в цьому епізоді йдеться про початок дії і важливої ролі набуває показ величних Кавказьких гір, на тлі яких страждає Прометей, то і в мелодії помічаємо досить багато розповідних, «театралізованих» зворотів. Разом з тим К.Стеценко звертається до джерел історичної пісні. Оскільки і в поемі проводиться паралель між античним героєм та героями нашого народу, тому, головна тема хору нагадує нам частково українські народні історичні пісні часів легендарної Запорізької Січі.

Кульмінація розвитку наступає в другому епізоді. Навіть у самій поезії тут виразно проступає аналогія між міфічним Прометєм і українськими героями (про це свідчить саме звернення, поєднуюче античність і національну історію: «О батьку наш, великий Прометею» - адже батьком в українських піснях називають отаманів, зокрема, так на Запоріжжі називали кошових). Ще більше цей паралелізм підкреслений засобами музики. К.Стеценко використовує засоби, близькі до тих, які в опері «Тарас Бульба» застосовує його учитель, М.Лисенко: дієву, драматичну мелодію, чіткий цілеспрямований маршовий поступ, патетико-ораторську декламаційну манеру розвитку мелодії, поступове зростання гучності.

Третій епізод приносить заспокоєння, розмірковування про трагедію героїв, що гинуть в ім’я великих справ. Проте в цьому епізоді початкова стриманість поєднується з мужнім, глибоким почуттям смутку, породженим трагічними подіями. Ключові слова: «Так мруть бійці за правду і свободу» прочитані композитором як урочистий епілог, як високий духовний «реквієм»[103] за загиблими.

 

КАНТАТА «ШЕВЧЕНКОВІ»

(слова К.Малицької)

 

Твір був написаний у 1910 р. на вірші західноукраїнської поетеси, знаної передусім своїми дитячими віршами. К.Стеценка привабила символіка образу, створеного поетесою, цікаві асоціації, що природно вкладались у музичну інтонацію.

Кантата є досить масштабною, і хоч окремо виділених частин у ній немає, вона умовно може поділятися на шість епізодів, доволі яскраво контрастуючих між собою. Композитор прагнув показати в кантаті багатогранність спадщини Кобзаря, передати й узагальнений образ проникливої ліричної поезії Шевченка, і його героїку, і включити в цей перелік урочисті тони шевченківських свят, що від смерті поета широко проводилися, незважаючи на всі заборони, в Україні, і епічність його історичних розважань. Така багатоманітність зумовила послідовність окремих епізодів, а також певні тематичні зв’язки між частинами, коли автор ніби нагадує слухачам про події, що вже відбулися раніше.

Перший епізод - «Сонцем нам твоя пісня палила, серцем живила» -грунтується на епічних розповідних мотивах, не позбавлених проте й ліричного відтінку. Адже образ поета має не лише всенародне визнання, бо ж кожний, хто читає його вірші, відкриває для себе «свого» власного Шевченка.

Другий епізод, «Ти, Кобзарю, вірний народу», навпаки, підкреслює незламний дух волелюбного Тараса, котрий написав «караюсь, мучусь, але не каюсь». Героїко-драматична сфера розкрита в улюблених композитором інтонаціях історичної пісні.

Третій епізод складає своєрідний підсумок попереднього розвитку і уособлює прославний піднесений стан, котрий у більшості асоціюється з святковою атмосферою Шевченківських свят, із тією пророчою роллю, яку поет здобув в українській історії.

Наступний фрагмент кантати частково повертає слухачів до думного розспіву початкового розділу, проте істотно його змінює: замість епічної стриманості ці мотиви звучать драматично й напружено, нагадуючи про трагічні обставини життя поета, про страшні випробування, що випали на його долю.

П’ятий розділ продовжує образну лінію попереднього, проте використовує фугований розвиток (згадаймо тут фінал кантати М.Лисенка «Радуйся, ниво неполитая»), завдяки чому і так драматична тема набуває особливого напруження та експресії.

Врешті фінальний епізод підсумовує всі грані образного задуму і найбільше акцентує теми першого й третього розділів: це ніби символ безсмертного духу Кобзаря у вінку шани і любові, що оточує його вже понад півтора століття.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Яким був основний фах К.Стеценка?

2. Хто відіграв особливо важливу роль у його професійному розвитку? Які традиції М.Лисенка розвинув КСтеценко?

3. Які жанри творчості МЛисенка, втілив також КСтеценко?

4. В якому жанрі К.Стеценко став першим в українській музиці?

5. Як втілюється образ античного героя Прометея в хорі К.Стеценка?

6. Як трактує К.Стеценко в своїй кантаті образ Кобзаря?

 








Date: 2015-04-23; view: 1011; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.014 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию