Рівні управління

Об'єктивність процесів управління передбачає поділ управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види поділу.

Наслідком вертикального поділу є створення рівнів управління. Американський соціолог Толкотт Парсонс (1902—1979) називає три рівні управління:

•технічний;

•управлінський;

•інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

• керівники низової ланки (операційні управлінці);

• керівники середньої ланки;

• керівники вищої ланки.

Форма піраміди демонструє взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців. У табл. наведено характеристику представників трьох рівнів управління та визначено їхні пріоритетні функції.

Організації як об'єкти управління

Намагання людей об'єднатись у групи, а надалі — в організації зумовлене необхідністю задоволення їх потреб у захищеності, причетності, взаємопідтримці, спілкуванні тощо. Об'єднання зусиль індивідів у будь-якій сфері на засадах спеціалізації і розподілу праці з метою підвищення продуктивності і результативності виконуваних робіт спричинило необхідність визначення ролей, функцій, обов'язків кожного із членів організації.