Периметри

Периметри призначені для визначення меж поля зору, дефектів всередині нього та функцій периферичного зору. Прості периметри складаються з дуги певного радіусу, в центрі якої знаходиться досліджуване око. Його зорова вісь є віссю обертання дуги та її радіусом. Тест-об'єкт переміщається дугою, за допомогою якої визначають межі поля зору, обертаючи її навколо горизонтальної осі. Вживані при периметрії тест-об’єкти бувають декількох типів: відбиваючі (пігментні або у вигляді світлової плями) та здатні до самосвітіння (точкові джерела світла).

Пігментні об'єкти, виготовлені з білого та кольорового паперу або нітроемалі, нанесеної на алюмінієві диски різного діаметру, зазвичай укріплюють на довгих стрижнях-утримувачах, які в процесі дослідження вручну переміщають уздовж дуги. Об'єкти можуть бути встановлені на каретках, переміщуваних по дузі по спеціальних напрямних вручну або за допомогою механізму. Не дивлячись на те що пігментні об'єкти швидко забруднюються і з часом вицвітають, через свою простоту та дешевизну вони набули широкого поширення.

Об'єктами, здатними до самосвітіння можуть бути лампочки, поміщені в корпусі з отворами, які можуть закриватися кольоровими або нейтральними світлофільтрами і діафрагмами. Зазвичай такі об'єкти досить громіздкі, зміна їх розміру, яскравості і кольору є досить складною і не завжди може бути виконана непомітно для досліджуваного. До того ж необхідні спеціальні пристосування для переміщення їх по дузі периметра. Іноді такі об'єкти закріплені на дузі периметра нерухомо через певні інтервали і включаються по черзі. Самосвітні об'єкти завдяки їх великій яскравості і контрастності з тлом зручно використовувати при дослідженні осіб із зниженим зором.

Ефективнішими є об'єкти у вигляді світлової плями, що отримується за допомогою проектора. Зміна розміру, яскравості і кольору такого об'єкту проводиться шляхом введення в світловий пучок відповідних світлофільтрів або діафрагм непомітно для досліджуваного, переміщення світлової плями відбувається безшумно. Проекційні периметри набули широкого поширення і випускаються в багатьох країнах.

У сучасних проекційних периметрах замість дуги в якості фонової поверхні використовують півсфери, що скорочує час дослідження, спрощує конструкцію і дозволяє розширити ряд можливостей цих приладів при масовому обстеженні населення і для поглибленого обстеження зору. Тим самим розширилися функціональні можливості периметрів, підвищилася точність дослідження за рахунок вищої рівномірності освітлення тла і легкого та швидкого переходу при дослідженні від одного меридіана до

Портативний периметр (рис. 2.3). Призначений для дослідження поля зору, у тому числі і у тяжкохворих, а також використовується при локалізації патологічних змін на очному дні.

Прилад складається з укріпленої на стійці 6 дуг 4 чорного кольору з градуюванням від 0 до 90° через 5°; підборідника 3 із стійкою 2; фіксатора погляду з дзеркалами або білим об'єктом і кампіметричної насадки 5, виконаної у вигляді чорного диска з градуюванням.

Збірка периметра проводиться на зовнішній стороні кришки дерев'яного футляра 1.

При дослідженні поля зору лежачих хворих, а також при локалізації змін на очному дні прилад збирають не повністю - без футляра і підборідника із стійкою (ручний периметр).

Дослідження проводять при природному освітленні монокулярний за допомогою великих об'єктів. При дослідженні центральних і парацентральних дефектів поля зору в центрі градуйованої дуги замість індикатора фіксації укріплюють кампіметричну насадку 5, дослідження проводиться за допомогою малих об'єктів.

2.2.1. Проекційний периметр ПРП-60. Призначений для визначення меж світлової і колірної чутливості сітківки в умовах світлової і колірної адаптації для денного, смеркового і нічного зору.

За допомогою приладу можна визначати межі поля зору і встановлювати наявність випадання поля зору (скотома).

Принципова оптична схема приладу показана на рис. 2.4 а; загальний вигляд - на рис. 2.4 б.

Промені світла від лампочки 17 через конденсор 19 освітлюють одну з круглих діафрагм 16, зображення якої через об'єктив 11 і систему плоских дзеркал 8 і 9 проектується на дугу периметра 23.

Включаючи діафрагми різного діаметру, можна отримувати на дузі випробувальний об'єкт з розмірами 10, 5, 3 і 1 мм.

Окрім випробувального об'єкту, лампочка 17 через конденсор 20, круговий нейтральний клин 21 і відбивач 22 освітлює нерухому фіксаційну крапку, розташовану на осі повороту дуги, а через діафрагму 12, дзеркало 18 і червоний світлофільтр - реєстраційний графік. Одночасно ця ж лампочка за допомогою лінз 2, 3, 4 і дзеркал 1 створює освітлення двох контрольних ріжків 29, що включаються кнопкою 34 (див. рис. 12,б), які служать для правильної установки ока випробовуваного в центрі дуги приладу.

Кожен ріжок проектує на досліджуване око світле кільце. Дзеркало 1 направляє промені таким чином, що при поєднанні обох кілець на зіниці досліджуваного ока забезпечується точна установка його в центрі дуги на відстані 333 мм від нерухомої фіксаційної точки.

Світлофільтри 13, 14, 15, змонтовані в дисках, служать для зміни кольору і яскравості випробувальних об'єктів. При включенні кругового нейтрального клину 21 знижується яскравість нерухомої фіксаційної точки до повного гасіння, що буває необхідно при дослідженні центральних скотом.

Для деяких видів дослідження застосовують рухому фіксаційну точку 35, що підсвічується лампою 13,5 В, сила струму 0,18 А), закритою в корпусі цього пристрою.

Рис. 2.4. Проекційний периметр ПРП-60:

а - принципова оптична схема; б - загальний вигляд

Підтримка постійної напруги на лампах здійснюється за допомогою реостата 47 і контролюється вольтметром. При зміні яскравості підсвічування дуги одночасно змінюється яскравість випробувального об'єкта, тому видимий контраст між поверхнею дуги та випробувальним об'єктом у великому діапазоні зміни яскравості залишається практично постійним.

Для відключення електросхеми приладу від мережі передбачений мережевий вимикач 24.

На підставці 31 приладу закріплена стійка 27, на якій змонтований корпус 37 з основними пристроями для проектування і переміщення випробувального об'єкту по дузі, зміни його кольору, яскравості та розмірів. До переднього торця корпусу 31 прикріплена горизонтальна трубка 45 з проекційною головкою, що обертається, 46 і вузлів підсвічування дуги 51 на кінці, до заднього торця — трубка 36 з дзеркалом для освітлення реєстраційних бланків-графіків. Освітлювач, що складається з лампочки 17 та патрона 39, вставляється в корпус 37 і закріплюється гвинтом 38. Поблизу освітлювача розташовано чотири поворотні диски: 40, 41, 42, 43. У диску 40 є чотири круглі діафрагми діаметрами 6,5; 3,2; 2 і 0,65 мм.

У три отвори диска 41 вмонтовані світлофільтри: червоний, зелений і синій, четвертий отвір залишений вільним; у отвори дисків 42 і 43 вмонтовано по два нейтральні світлофільтри, треті отвори вільні.

Переміщення випробувального об'єкта дугою здійснюється поворотом проекційної головки 46 із закріпленими в ній дзеркалами. Головка 46 закрита ковпачком 32, гвинтом 49, і жорстко сполучена з блоком 48, який приводиться в обертання барабаном 25 за допомогою гнучкого троса 44.

Дуга 52 периметра кріпиться в підшипнику стійкі 27. Внутрішня частина її забарвлена сірою фарбою, що створює хороше тло для проектованого випробувального об'єкту. Для фіксації досліджуваного ока в центрі дуги є нерухома фіксаційна точка, а для фіксації його під будь-яким кутом до осі обертання дуги - рухома фіксаційна точка 35, що є освітленим лампою (напруга 13,5 В, сила струму 0,18 А) червоним склом, вмонтованим в оправу з кронштейном.

На зовнішній поверхні дуги 52 вліво і вправо від нерухомої фіксаційної точки нанесені поділки від 10 до 95°. Переміщаючи рухому фіксаційну точку, можна фіксувати око випробовуваного через кожні 5°.

Поворот дуги здійснюється вручну обертанням корпусу 37 і барабана 25. У поверненому положенні дуга фіксується через 30° за допомогою фіксатора 28. Кут повороту відлічується за шкалою 33, розміщеною на кільці утримувача. Результати дослідження на приладі реєструються на спеціальному бланку-графіці за допомогою наколювання голкою або нанесення крапок кольоровими олівцями.

Окрім вимірювань, за записами на реєстраційному графіку, на приладі можна проводити вимірювання безпосередньо за допомогою двох шкал: шкали 26 - для визначення кутового положення випробувального об'єкту на дузі і шкали 33 - для визначення положення дуги.

Шкала 26 нанесена на барабан 25 і розділена на 200° (по 100 від 0° в ту і іншу сторони) з штрихами через кожні 2,5° до 30° і через кожні 5° - зверху 30°. Шкала 33, нанесена на кільці утримувача, розділена на інтервали в 5°.

Для створення певної освітленості дуги 23 лампою 6 через систему 5, 7, 10 в приладі є спеціальний вузол підсвічування 51, змонтований на кінці труби 45. Вузлом є металевий корпус з вмонтованим в нього світлофільтром денного світла і патроном 50.

Юстирування приладу полягає в установці освітлювальної і проекційної систем і пристрою відмітини. Для цього необхідно поворотом диска 40 включити найбільшу діафрагму, а поворотом дисків 41, 42, 43 включити вільні отвори. Вирізи на торцях дисків повинні бути направлені вгору. Дугу периметра ставлять в горизонтальне положення, вимикачем «Освітлювач» включають лампу 17. Переміщаючи патрон 39 вгору і вниз вздовж осі та обертаючи його, добиваються різкого зображення випробувального об'єкту на дузі. Закріплюють патрон у встановленому положенні гвинтом 38 (електрична лампа встановлена правильно, якщо освітленість випробувального об'єкту і фіксаційної крапки, освітлення реєстраційних графіків і контрольних ріжків рівномірні). Бланк з схемою встановлюють в утримувачі таким чином, щоб поділки 0, 90, 180 і 270° співпали з контрольними штрихами шкали 33, після чого бланк зі схемою закріплюють гайкою.

Включивши поворотом диска 40 випробувальний об'єкт найменшого розміру, необхідно, обертаючи барабан 25, сумістити випробувальний об'єкт з центром нерухомої фіксаційної точки, при цьому кінець голки стрижня відмітини 30 повинен співпадати з центром схеми, а індекс на шкалі 26 - з цифрою 0. Якщо цього збігу немає, треба, обертаючи барабан 25, сумістити кінець голки з центром схеми, після чого барабан жорстко закріпити, відгвинтити гвинт 49 проекційної головки 46, зняти ковпачок, а дзеркало в головці повертати до тих пір, поки випробувальний об'єкт співпаде з нерухомою фіксаційною точкою. Після цього ковпачок треба знову надіти на головку і закріпити гвинтом 49.

Дослідження поля зору проводять в темній кімнаті. Перед дослідженням за допомогою контрольних ріжків 29 здійснюють точну установку ока. Око випробовуваного повинно знаходитися в точці розташованої в центрі дуги периметра (на відстані 333 мм від фіксаційної точки) на прямій, що проходить через фіксаційну точку паралельно оптичній осі труби 45. Потім переміщенням підборідника і установкою налобника послідовно добиваються: різкого проектування на рогівку ока двох світлових кілець, симетричного розташування кілець відносно ока 2, установки кілець на рівні зіниці 3 і, нарешті, злиття обох кілець в одне і збігу їх із зіницею ока випробовуваного 3.

Потім приступають до дослідження. Поворотом барабана 25 об'єкт переводять на край периметричної дуги (див. рис. 27, б) і, поволі обертаючи барабан, рухають ним випробувальний об'єкт до центру дуги, пропонуючи хворому зафіксувати момент, коли він відмітить його, і роблять відмітку на схемі. При цьому око досліджуваного повинен нерухомо дивитися на хрест в центрі дуги периметра. Потім випробувальний об'єкт переводять на інший край дуги і дослідження повторюють.

Первинне дослідження проводять при горизонтальному положенні дуги. Потім дугу повертають на різні кути (зазвичай через 30°) і дослідження проводять в 8 меридіанах та вертикального положення дуги. З'єднавши відмітки на схемі, отримують периферичні одиниці поля зору.