Б) В лабораторних умовах

Обладнання: оптичний диск, рухомий освітлювач, скляний напівциліндр, діафрагма з однією щілиною.

Встановлюємо в центрі диска скляний напівциліндр. На краю диска розміщений рухомий освітлювач. Через діафрагму з однією щілиною тонкий пучок світла падає на тіло, закріплене в центрі диска, перпендикулярно до його плоскої грані. Зауважимо, що у цьому випадку промінь не заломився. Надалі повертаємо шайбу разом із циліндром на деякий кут. Тут спостерігаємо явище заломлення світла.

Заломлення світла – перехід світла з одного середовища в інше. Підкреслимо, що перехід світла із менш оптичної густини середовища в більш оптичне середовище, кут заломлення буде меншим за кут падіння (і навпаки).

6. Хід променів у лінзах.

Обладнання: 2 рухомі освітлювачі, збиральна лінза, розсіювальна лінза.

Лінзи, які в середині товщі (грубші), ніж біля країв, називаються опуклими (збиральна лінза).

Лінзи, які в середині тонші, ніж біля країв, називаються увігнутими (розсіювальна лінза).

На дошці встановлюємо два освітлювачі, кожний з діафрагмою з однією щілиною. Демонстрацію проводимо з двоопуклою лінзою. Освітлювачі встановлюємо поряд, щоб їхні пучки були паралельними. На певній відстані від освітлювача встановлюємо збиральну лінзу. Відмічаємо яким став хід променів, після проходження крізь лінзу.

Аналогічно проводимо дослід із двовипуклою лінзою (розсіювальною).

Двоопукла лінза збирає у фокусі пучки світла, що падають на неї паралельно до головної оптичної осі. Тому таку лінзу називають збиральною.

Якщо направити паралельний пучок променів на розсі-ювальну лінзу, то після заломлення в лінзі пучок стане розбіжним.

Лінзу, що пере-творює паралельний пучок променів у розбіжний, називають розсіювальною.

7. Утворення зображень за допомогою лінзи.

Обладнання: збиральна лінза, розсіювальна лінза, джерело світла, екран.

Направимо на двоопуклу лінзу, паралельно до головної оптичної осі, декілька пучків світла.

Заломившись на поверхні лінзи, пучки світла перетнуться в точці F, яка називається головним фокусом лінзи. У кожної лінзи є два фокуси – по одному з кожного боку лінзи. Точку О, яка лежить на оптичній осі в центрі лінзи, називають оптичним центром лінзи. Відстань від оптичного центра лінзи О до головного фокуса F називають головною фокусною відстанню лінзи; її також позначають буквою F. Дивитись рис. вище.

У розсіювальної лінзи також є фокус, тільки він уявний. Якщо розбіжний пучок променів, які виходять з такої лінзи, продовжити в бік, протилежний їхньому напряму, то продовження променів перетнуться в точці F, що лежить на оптичній осі з того боку, з якого падає світло на лінзу.

За допомогою лінз можна не тільки збирати і розсіювати промені світла, а й утворювати різні зображення предметів. Завдяки цій властивості лінзи широко використовують на практиці.

Для побудови зображень у лінзах достатньо двох променів. Перший промінь проходить паралельно оптичній осі лінзи, другий, проходить через її центр. Перший промінь, пройшовши крізь лінзу, перетне її оптичну вісь у фокусі, другий пройде крізь лінзу, не змінюючи свого напрямку.

уявне

збільшене

рівне за величиною предметові

зменшене