Молодіжне безробіття: шляхи подолання

У кожній кра­їні молодь разом із жінками є найбільш вразливими категоріями гро­мадян на внутрішньому ринку робочої сили. Тому для кожної дер­жави завдання реального зменшення безробіття серед молоді є найприорітетнішим у соціальній сфері.

За даними Українського державного центру соціальних служб для молоді у 2004 р. чисельність лише офіційно зареєстрованої в держав­ній службі зайнятості незайнятої молоді віком до 28 років станови­ла 216 тис. осіб і збільшилась порівняно із 1997 р. на 56,9%. Таким чином, навіть, офіційна далеко не повна статистика свідчить, що розв'язання проблеми зайнятості молоді, як могутнього потенціалу країни, вимагає активного втручання не лише з боку державних структур, але й громадських організацій.

Серед організацій, що досить ефективно вирішують проблему працевлаштування молоді слід виділити наступні категорії:

1. Державний центр зайнятості (його обласні, міські та районні підрозділи);

2. Молодіжні біржі праці, що працюють як самостійні одиниці відповідних соціальних служб для молоді;

3. Кадрові агенції, створені на базі вузів;

4. Комерційні бюро по працевлаштуванню. Діяльності цих організації і буде приділено увагу далі.

По-перше, слід розглянути найпристосованіші до ринкових умов комерційні бюро по працевлаштуванню. Їх діяльність базується без­посередньо на створенні і використанні банків даних про новостворені вакансії та підборі робітників відповідної кваліфікації. Подіб­на агенція може знайти місце роботи для особи з будь-яким фахом, кваліфікацією та досвідом роботи і деколи, навіть, з бажаною платнею. Це буде лише справа часу та грошей, які необхідно сплатити за послуги бюро. Майже завжди це невелика сума, але саме її мо­же бракувати молодій людині, що тільки-но шукає роботу. Приєм­но вражає дбайливе ставлення працівників комерційних бюро по працевлаштуванню до своїх клієнтів. До того ж вірогідність працев­лаштування через посередництво таких агенцій досить висока. Але, перед тим як звернутися до подібної агенції, молода людина повин­на мати чітке уявлення про те, чого вона хоче від майбутнього місця роботи та чи має вона взагалі чітке бажання і мотивацію до трудової діяльності. Не останню роль на ринку робочої сили відіграють спеціалізова­ні відділи працевлаштування, що працюють у системі соціальних служб для молоді.

Найбільший обсяг роботи у цій сфері безперечно виконує дер­жавна служба зайнятості, яка поряд із реєстрацією офіційних безро­бітних останнім часом приділяє дуже велику увагу роботі із молодю. Основним методом цієї роботи фахівці ДСЗ обрали профорієнтацію. Цьому, напевне, сприяло прийняття Концепції державної системи професійної орієнтації населення та Положення про професійну орі­єнтацію населення. У цьому аспекті досить цікавою виявляється ді­яльність психологів, які використовуючи сучасні бланкові, апаратурні та інші методики спочатку всебічно і комплексно обстежують осо­бу. Таким чином вони допомагають людині об'єктивно і неупереджено оцінити свої можливості: інтелектуальний рівень, сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, емоційно-вольові характеристики, на ос­нові чого консультант робить "експертні" висновки про можливе працевлаштування клієнта. Цілком закономірно постає питання про доцільність та гуманність такого підходу, оскільки він позбавляє мо­лоду людину можливостей особистого вибору. У той же час не мож­на не звернути увагу на той позитивний факт лише ДСЗ піклуються про працевлаштування молодих осіб з особливими потребами, учнів спеціалізованих шкіл-інтернатів та осіб, що повернулися з місць поз­бавлення волі.

Підсумовуючи можна сказати, що проблема молодіжного безро­біття скоріше є закономірним, аніж кризовим явищем і остаточне подолання безробіття серед молоді об'єктивно неможливе. А от у якій формі та якими методами буде здійснювати­ся її вирішення і наскільки ефективним воно буде залежить, в першу чергу, від спеціалізованих державних структур, адже будь-яку держа­ву повинно турбувати її майбутнє — молодь. Проте, не повинно скластись враження, що проблема подолання молодіжного безробіт­тя є суто проблемою держави, адже багато чого залежить від самої молоді, її наполегливості та активності, — рис особистості, необхід­них для повноцінного життя в ринкових умовах. Вимагати від дер­жави певної допомоги не докладаючи ніяких особистих зусиль — підхід, що дедалі стає найменш популярним серед молоді. Великим внеском у зменшення безробіття та неабиякою допомогою державі могла б стати діяльність вузів, яким також не повинна бути байду­жа доля випускників. Отже, успішне працевлаштування молодої лю­дини в Україні безпосередньо пов'язане з її власною активністю, по­шуком роботи (тимчасової чи постійної) вже під час навчання, від­сутністю перешкод з боку держави та її розумною підтримкою.

4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ В РЕГІОНІ

На основі аналізу змісту та виконання регіональних Програм зайнятості населення області на 2001-2005 рр. були визначені основні досягнення та проблеми в реалізації молодіжної політики зайнятості в регіоні та обґрунтовані напрями її удосконалення: забезпечення ефективного функціонування діючих та створених нових робочих місць; забезпечення формування робочої сили молоді, яка б кількісно та якісно відповідала сучасним вимогам ринку праці; удосконалення організаційного механізму функціонування ринку праці та забезпечення працевлаштування молоді, кожен з яких охоплює низку конкретних заходів, спрямованих на поліпшення умов зайнятості молоді.

Основною задачею на сьогодні залишається поступове підвищення результуючої регіональної оцінки ефективної зайнятості молоді до одиниці при зменшенні практично до нуля її дисперсії. Найкращі результати найбільш раціональним шляхом можна отримати не в процесі саморозвитку економіки регіону, а цілеспрямованим втручанням на неї за певними напрямами. Напрями дії на економічні процеси легко визначити за складовими оцінками, які найбільше впливають на рівень середнього квадратичного відхилення результуючої оцінки. Для регіону, в першу чергу, треба ліквідувати збитковість підприємств у промисловості та стрімко підвищити прибутки в усіх економічних сферах у розрахунку на одного штатного працівника, різко знизити рівень безробіття економічно активної молоді, удосконалити структуру фахової підготовки.

Для покращення рівня ефективної зайнятості в регіоні необхідно також різко розширити інвестування, спрямувавши кошти в першу чергу на розвиток промисловості, підвищення рівня механізації та автоматизації процесів в цих галузях, введення в дію нових основних засобів, впровадження прогресивних технологічних процесів, суттєву активізацію інноваційної діяльності.