Теоретико-методологічні основи дослідження зайнятості молоді в регіоні

Молодь – це окрема соціально-демографічна група населення, яка відрізняється сукупністю вікових характеристик, особливостями соціально-економічного становища та функціями, які вона виконує в суспільстві. Вікові межі молоді – від 15 до 35 років – найбільше відповідають сучасним соціально-економічним умовам України. Нижньою межею віку молоді як суб’єкта ефективної економічної зайнятості слід вважати 20 років.

Молодь здійснює не тільки економічну, але і соціальну діяльність, яка пов’язана з навчанням і здобуттям професії, військовою строковою службою, вихованням дітей. Структура молоді за сферами діяльності являє собою дев’ять груп. Три з них відносяться до економічно активного населення – зайняті у формальній економіці, тіньовій економіці, безробітні. Шість груп відносяться до економічно неактивного населення: учні старших класів середніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), студенти вищих навчальних закладів (ВНЗ); військовослужбовці строкової служби; особи, зайняті вихованням дітей; зайняті у міських домашніх господарствах; особи, які не мають необхідності працювати; маргінальні групи, з них перші три виконують важливу суспільно необхідну роботу, пов’язану з формуванням трудового потенціалу, відтворенням населення та захистом держави. Саме цими формами діяльності обумовлена значно більша частка в структурі молоді економічно неактивного населення.

Молодь як суб’єкт економічної зайнятості становить собою частину економічно активного населення з віковими межами від 20 до 29 років, яка здійснює свій професійний вибір, вихід на ринок праці та характеризується високим ступенем адаптації, активності, ініціативності, опори на власні сили і складає найбільш мобільну, інноваційну частку робочої сили з новітніми знаннями, що здатна забезпечити складний процес прогресивного розвитку суспільства. Функціонування ринку праці молоді залежить від низки чинників, а саме: виробничих; демографічних; соціально-економічних; освітніх; соціокультурних; інституціональних. Це значно ускладнює процеси, які відбуваються на регіональному ринку праці молоді.

Модель зв’язків регіонального ринку праці молоді встановлює зв’язки між різними категоріями робочої сили і робочих місць. Робоча сила молоді подана двома категоріями – тими, що працевлаштовуються вперше, і тими, що втратили пільги першого працевлаштування. Серед молоді, що працевлаштовується вперше, виділено чотири групи: випускники ПТНЗ, коледжів, ВНЗ; звільнені зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби; молодь віком до 19 років; молодь віком 20-29 років. За допомогою моделі виявлені внутрішні суперечності ринку праці молоді, які, в основному, можуть бути зведені до неможливості збалансування попиту і пропозиції робочих місць для першого працевлаштування; неможливості об’єктивно претендувати на робочі місця, що потребують високої кваліфікації, значній частці молоді; неможливості конкурувати молоді з представниками робочої сили старших вікових поколінь; неможливості сформувати з молоді висококваліфіковану робочу силу; неможливості розпочати власну справу переважною більшістю молоді; неможливості накопичити початковий капітал в сфері офіційної зайнятості; неможливості забезпечити високий рівень зайнятості.За допомогою моделі також встановлено, що в сучасних умовах значна частка молоді виштовхується з офіційної економіки у тіньову. Модель зв’язків регіонального ринку праці молоді дозволяє визначити цільові напрями впливу на ринкові відносини в економіці регіону для покращення показників зайнятості.

Процес залучення молоді в сферу економічної зайнятості має низку проблем та перепон. Модель зайнятості молоді конкретизує суб’єкти формування зайнятості та потоки робочої сили у сфери зайнятості на регіональному, національному та міжнародному рівнях: офіційна зайнятість в економіці регіону та країни, неформальна зайнятість, нетоварна зайнятість, офіційна міжнародна зайнятість, нелегальна міжнародна зайнятість, маргіналізована молодь.

За оцінками опитаної молоді, найактуальніші питання молодіжної політики все ще залишаються у нас поза увагою держави. Найнаболіліше — це працевлаштування та забезпечення житлом. Значна частина молоді не задоволена рівнем доступності освіти та її відповідністю вимогам сьогодення (45%), а також питаннями духовного та культурного розвитку (41%). Щодо політики розв’язання проблем фізичного здоров’я та інтелектуального збагачення, то незадоволеність виражається відповідно у 36% та 30%.

Поінформованість молоді щодо діяльності молодіжних громадських організацій виявилася незначною — лише третина опитаних знає про їхнє існування. Найвідомішими виявилися «Пора» (39%), «Пласт» (10%), «Спілка молоді» (7%), «Нова генерація» (6%) та «Київська Русь» (4%). Головна проблема молодіжних громадських організацій — це відсутність фінансування їхньої діяльності, несерйозне ставлення до них інших громадських і державних структур, байдужість молоді до громадського життя. Серед опитаної молоді лише 27% є членами молодіжних організацій. Виявилося, що найчастіше включається в громадське життя та молодь, яка прагне самореалізуватися саме в цій сфері, або та, яка не задоволена діяльністю урядових органів і організацій.

Однією зі складових соціальної культури є правова культура. Хоч як дивно, але за результатами дослідження лише 6% респондентів вважають, що вся сучасна молодь обізнана зі своїми правами. Кожен десятий під час опитування відстоював думку, що сучасна молодь узагалі не має уявлення стосовно прав і свобод. За результатами опитування виявилося, що найчастіше порушують права молоді бізнес-структури, урядові організації, адміністрація навчальних закладів. У разі порушення своїх прав молодь намагається відстоювати їх за допомогою масових страйків та акцій протесту (45%), утворення організацій, комітетів, об’єднань (40%), за допомогою листів та звернень до правозахисних організацій (35%). Тобто зазвичай молодь бореться за свої права за допомогою легітимних і колективних дій. Але водночас чверть опитаних зазначили, що у разі порушення їхніх прав та свобод ніяким чином не відстоюватимуть їх. А чи порушує сама молодь існуючі закони? Інформація невтішна — 64% респондентів упевнені, що молодь часто порушує чинні закони, а 12% молоді постійно порушують законодавство.

Молоді люди вважають найважливішими чинниками, що сприяють успішному працевлаштуванню за своїми вподобаннями, відповідну освіту та наявність досвіду роботи. До другорядних чинників у цьому питанні належать вміння використовувати ПК, наявність диплома престижного університету та знання іноземних мов, а також індивідуальні характеристики особистості. Головні проблеми, з якими стикається молодь під час пошуку роботи, на думку респондентів, є вимагання стажу роботи та потреба мати необхідні «зв’язки». Менш значущими є такі труднощі, як те, що роботодавці не бажають брати на роботу молодь або вимагають від неї дуже багато знань і умінь. Цікаво, що серед опитуваної молоді свій власний бізнес має 6% молодих людей. Головна перешкода для започаткування і ведення власної справи — це брак стартового капіталу (58%) та хабарництво чиновників (38%), а також висока ставка податку, гніт податкової (37%). (див. дод. А)

Олена Локшина, експерт з моніторингу та аналітичних досліджень ПРООН, кандидат педагогічних наук зазначає: «Переважна більшість проблем молоді — це складові загальних потреб українського суспільства. І це має бути враховано при розбудові безпечного середовища для молоді в Україні. Вплив світових культурно-інтеграційних процесів спричинив певні зміни світогляду, ціннісних орієнтацій, соціального самопочуття, загалом способу життя молоді. Ці зміни проявляються майже в усіх сферах життя. Вони справляють як позитивний, так і негативний вплив, викликають суперечливі наслідки. Оскільки інтеграція України у світове співтовариство триватиме й на тлі поки що недостатнього економічного розвитку країни, залишається актуальною розробка механізмів захисту від негативних впливів. Ми повинні зберігати й розвивати свої усталені традиції, духовні здобутки наших доцільних соціальних програм і звичаїв, які відповідають перспективам демократичного розвитку cуспільства».