Класифікація управлінських рішень

За характером дій. Директивні рішення розробляються вищими органами управління стосовно важливих поточних та перспективних проблем організації і є обов'язковими для нижчих рівнів управління. Рекомендаційні рішення готують дорадчі органи, їх виконання є бажаним, але не обов'язковим, тому що вони мають рекомендаційний характер. Орієнтуючі рішення призначаються для низових рівнів управління, які діють в умовах значної свободи, мають прогнозний характер.

За часом дії. Стратегічні дії визначають основні шляхи розвитку організації, а тактичні - конкретні засоби просування по ним. Так, рішення організації вийти на зовнішній ринок є стратегічним, а рішення щодо проведення певних заходів для підвищення продуктивності праці - тактичним. Оперативні рішення, як правило, спрямовані на виконання невідкладних завдань, що виникають у процесі щоденного управління. Стратегічні рішення приймаються на вищому рівні управління, а тактичні та оперативні - на нижчому. Стратегічні рішення є ініціативними, які під впливом факторів зовнішнього середовища приймають на себе керівники адміністративного апарату організації, тобто беруть на себе ініціативу. Тактичні рішення мають характер припису, тому що конкретизують вказівки вищого керівництва.

За напрямом впливу. Внутрішні рішення приймаються в організації і спрямовані на вдосконалення роботи організації, підвищення продуктивності праці, впровадження нової техніки та технології. Зовнішні рішення спрямовані на пристосування підприємства до змін зовнішнього середовища - підвищення конкурентоспроможності продукції, розширення частки ринку.

За способом прийняття рішення поділяють на індивідуальні та колективні. Колективні рішення можуть бути консультативними, спільними та законодавчими (парламентськими). Консультативні передбачають, що особа, що його приймає, радиться з оточенням - підлеглими або експертами, а потім здійснює власний вибір з урахуванням рекомендацій. Спільні рішення приймаються в результаті погодження з усіма учасниками на основі консенсусу, а парламентські базуються на тому, що більшість причетних до нього осіб висловлює з ним згоду.

За терміном прийняття. Довгострокові рішення мають прогнозний характер (більше 5 років), що обумовлено баченням майбутнього, яке виходить з умов та потреб сучасного. В результаті ці рішення можуть бути нереалізованими, якщо ситуація в майбутньому стане іншою. Середньострокові рішення віддзеркалюють у обов'язкових для виконання планах і програмах, у відповідності з якими здійснюються конкретні практичні заходи. Короткострокові рішення відображаються часто в усних та письмових наказах та розпорядженнях.

За широтою охоплення. Загальні рішення торкаються однакових проблем, які відносяться до різних підрозділів організації: терміни виплати зарплати, розпорядок робочого дня тощо. Спеціальні рішення приймають по вузьким проблемам, що відносяться лише до одного підрозділу або групи працюючих у ньому.

За характером визначеності. Управлінські рішення ділять на запрограмовані та незапрограмовані. До запрограмованих призводить логіка розвитку ситуації, у зв'язку з чим залишається обрати момент початку дії, ступінь їх інтенсивності та інші параметри, які оптимізують результат. Незапрограмовані рішення приймають в неординарних обставинах, вони вимагають індивідуального творчого підходу, який інтегрує досвід, результати спеціальних з досліджень, мистецтво менеджера.

За сферою реалізації рішення поділяють на пов'язані з виробництвом, збутом, науковими дослідженнями, кадрами тощо.

За змістом рішення бувають технічними, економічними, соціальними. Технічні рішення приймають з об'єктивних причин факторів діяльності організації; економічні пов'язані з витратами, які несе організація і обумовленими ними результатами; спеціальні приймають стосовно умов праці персоналу, його оплати, пільг, гарантій.

За ступенем повноти інформації управлінські рішення діляться на прийняті в умовах визначеності, невизначеності та ризику.

За ступенем ефективності рішення поділяють на оптимальні та раціональні.

За методами підготовки рішення діляться на креативні, евристичні та репродуктивні.

Класифікація управлінських рішень дає змогу впорядкувати їх і виявити загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляються систему інформації, що орієнтує керівників та спеціалістів у підготовці рішень, виборі кращого варіанту прийнятого та реалізованого рішення.

Date: 2015-06-06; view: 570; Нарушение авторских прав